Населення Брунею

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Брунею M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 429,6 тис. осіб
Густота 80,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,43 ‰
Природний рух
Природний приріст 1,62 %
Народжуваність 17,32 ‰
Смертність 3,52 ‰
Смертність немовлят 10,16 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 23,82 %
 • 15–64 років 71,91 %
 • старіші за 65 років 4,27 %
Середня тривалість життя 76,97 року
 • чоловіків 74,64 року
 • жінок 79,41 року
Статева структура
загалом 0,98 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 0,99 чол./жін.
після 65 років 0,95 чол./жін.
Етнічні групи
Нація брунейці
Найбільший етнос малайці
Нацменшини китайці
Мови
Офіційна малайська
Також у побуті англійська, китайська

Населення Брунею. Чисельність населення країни 2015 року становила 429,6 тис. осіб (175-те місце у світі)[1]. Чисельність брунейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 17,32 ‰ (107-ме місце у світі), смертність — 3,52 ‰ (215-те місце у світі), природний приріст — 1,62 % (72-ге місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Брунеї, станом на 2015 рік, дорівнює 17,32 ‰ (107-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,8 дитини на одну жінку (152-ге місце у світі)[1].

Смертність у Брунеї 2015 року становила 3,52 ‰ (215-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,62 % (72-ге місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Брунею, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Брунею становить 29,9 року (114-те місце у світі): для чоловіків — 29,5, для жінок — 30,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 76,97 року (76-те місце у світі), для чоловіків — 74,64 року, для жінок — 79,41 року[1].

Вікова структура населення Брунею, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 23,82 % (52 750 чоловіків, 49 579 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 17,13 % (36 485 чоловіків, 37 127 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 46,9 % (97 228 чоловіків, 104 286 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 7,88 % (17 366 чоловіків, 16 470 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,27 % (8 925 чоловіків, 9 430 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 80,3 особи/км² (141-ше місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Брунею

Бруней високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 77,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 1,79 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Бандар-Сері-Бегаван (столиця) — 241,0 тис. осіб (дані за 2012 рік)[1]. Межі столиці були значно розширені 2007 року, населення міста зросло в десять разів.

Шаблон:Найбільші міста Брунею

Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,43 ‰ (41-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

У країні перебуває 20,5 тис. осіб без громадянства, переважно етнічні китайці, що впродовж багатьох поколінь мешкають в країні, але не можуть скласти іспитів на знання малайської культури, вони мають міжнародний сертифікат ідентичності, що дозволяє їм здійснювати поїздки за кордон[1].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2011 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
малайці
  
65.7%
китайці
  
10.3%
інші
  
24%
Докладніше: Народи Брунею

Головні етноси країни: малайці — 65,7 %, китайці — 10,3 %, інші місцеві — 3,4 %, інші мігранти — 20,6 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Брунею

Мови[ред. | ред. код]

Мови Брунею (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
малайська
  
%
англійська
  
%
китайська
  
%
Докладніше: Мови Брунею

Офіційна мова[2]: малайська. У побуті використовується також англійська і китайська.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Брунеї (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
78.8%
християни
  
8.7%
буддисти
  
7.8%
місцеві вірування
  
4.7%
Докладніше: Релігія в Брунеї

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам (державна релігія) — 78,8 %, християнство — 8,7 %, буддизм — 7,8 %, інші місцеві вірування — 4,7 % (станом на 2011 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта в Брунеї

Рівень письменності 2015 року становив 96 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,5 % — серед чоловіків, 94,5 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,8 % ВВП країни, станом на 2014 рік (126-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,44 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 2,6 % ВВП країни (188-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 10,16 ‰ (137-ме місце у світі); хлопчиків — 12,09 ‰, дівчаток — 8,14 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 23 випадків на 100 тис. народжень (132-ге місце у світі)[1].

Бруней входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 18,6 % (141-ше місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 9,6 % (оцінка на 2009 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 0,09 км³ на рік, або 301,6 тонни на одного мешканця на рік: з яких 97 % припадає на побутові, 0 % — на промислові, 3 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 38 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 31,9 %; частка осіб похилого віку — 6,1 %, або 16,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].

Станом на 2013 рік, у країні 104,88 тис. осіб не має доступу до електромереж; 76 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 79 %, у сільській місцевості — 67 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 306 тис. унікальних інтернет-користувачів (146-те місце у світі), що становило 71,2 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2014 року становили 203,6 тис. осіб (169-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 4,2 %; промисловість і будівництво — 62,8 %; сфера послуг — 33 % (станом на 2008 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,9 % працездатного населення, 2011 року — 9,3 % (81-ше місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Незаконний обіг наркотиків, контрабанда наркотичних речовин у Брунеї караються смертною карою[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Брунею докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[3][4].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Брунею
Рік Населення Зміна
1950 48 000
1960 80 000 +66.7%
1970 125 000 +56.3%
1980 189 000 +51.2%
1990 252 000 +33.3%
2000 327 000 +29.8%
2010 399 000 +22.0%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[5].

Демографічні дослідження в країні ведуться низкою державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар Brunei : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  3. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  4. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  5. World Population Prospects: The 2012 Revision : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]