Перейти до вмісту

Населення Кенії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Населення Кенії M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність45,925 млн осіб
Густота80,9 особи/км²
Коефіцієнт міграції0,22 ‰
Природний рух
Природний приріст1,93 %
Народжуваність26,4 ‰
Фертильність3,31 дітей на 1 жінку
Смертність6,89 ‰
Смертність немовлят39,38 ‰
Вікова структура
 • до 14 років41,56 %
 • 15–64 років55,59 %
 • старіші за 65 років2,85 %
Середня тривалість життя63,77 року
 • чоловіків62,3 року
 • жінок65,26 року
Статева структура
загалом1 чол./жін.
при народженні1,02 чол./жін.
до 15 років1 чол./жін.
15–64 років1,02 чол./жін.
після 65 років0,77 чол./жін.
Етнічні групи
Націякенійці
Мови
Офіційнаанглійська

Населення Кенії. Чисельність населення країни 2015 року становила 45,925 млн осіб (31-ше місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність кенійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 26,4 ‰ (46-те місце у світі), смертність — 6,89 ‰ (136-те місце у світі), природний приріст — 1,93 % (54-те місце у світі) .

Природний рух

[ред. | ред. код]

Відтворення

[ред. | ред. код]

Народжуваність у Кенії, станом на 2015 рік, дорівнює 26,4 ‰ (46-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,31 дитини на одну жінку (46-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 45,5 % (станом на 2009 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,3 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2014 рік)[1].

Смертність в Кенії 2015 року становила 6,89 ‰ (136-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,93 % (54-те місце у світі)[1].

Вікова структура

[ред. | ред. код]
Віково-статева піраміда населення Кенії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Кенії становить 19,5 року (200-те місце у світі): для чоловіків — 19,4, для жінок — 19,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 63,77 року (185-те місце у світі), для чоловіків — 62,3 року, для жінок — 65,26 року[1].

Вікова структура населення Кенії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 41,56 % (9 572 641 чоловік, 9 512 607 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 18,66 % (4 280 499 чоловіків, 4 289 960 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 33,17 % (7 700 801 чоловік, 7 530 526 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,76 % (784 775 чоловіків, 944 041 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,85 % (568 784 чоловіки, 740 667 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

[ред. | ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 24,8 року, жінки — 20,2 року, загалом — 22,5 року (дані за 2008 рік)[2].

Розселення

[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 80,9 особи/км² (125-те місце у світі)[1].

Урбанізація

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міста Кенії

Кенія середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 25,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 4,34 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Найробі (столиця) — 3,915 млн осіб, Момбаса — 1,104 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції

[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,22 ‰ (120-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

[ред. | ред. код]

Станом на 2016 рік, у країні постійно перебуває 394,38 тис. біженців з Сомалі, 87,9 тис. з Південного Судану, 21,5 тис. з Ефіопії, 12,97 тис. з Демократичної Республіки Конго[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 309,0 тис. внутрішньо переміщених осіб, через етнічні й земельні конфлікти, починаючи з 1990-х років, політичних виборів 2007—2008 років. До цієї групи не віднесено осіб, що не проживають у таборах біженців, а знайшли притулок в сільських громадах, переїхали до міст. Також не враховані жертви стихійних лих і кліматичних змін.

У країні мешкає 20,0 тис. осіб без громадянства, переважно нубійці, кенійські сомалійці й прибережні араби[1]. Кенійські нубійці були рекрутовані до лав тубільних загонів Британської імперії воювати в Східній Африці під час Першої світової війни, осіли в Кенії, але не отримали громадянства після здобуття Кенією незалежності 1963 року. Лише недавно нубійці отримали офіційний статус окремого племені в державі й почали отримувати документи.

Кенія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад

[ред. | ред. код]
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
кікую
  
22%
лух'я
  
14%
луо
  
13%
календжин
  
12%
камба
  
11%
гусії
  
6%
меру
  
6%
інші африканці
  
15%
інші
  
1%
Докладніше: Народи Кенії

Головні етноси країни: кікую — 22 %, лух'я — 14 %, луо — 13 %, календжин — 12 %, камба — 11 %, гусії — 6 %, меру — 6 %, інші африканці — 15 %, араби, європейці й азіати — 1 % населення[1].

Українська діаспора

[ред. | ред. код]
Докладніше: Українці Кенії
Мови Кенії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
англійська
  
%
суахілі
  
%
Докладніше: Мови Кенії

Офіційні мови[4]: англійська, суахілі.

Релігії

[ред. | ред. код]
Релігії в Кенії (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
протестанти
  
47.7%
католики
  
23.4%
християни
  
11.9%
мусульмани
  
11.2%
традиційні вірування
  
1.7%
інші
  
1.6%
атеїсти
  
2.4%
агностики
  
0.2%
Докладніше: Релігія в Кенії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство — 83 % (протестантизм — 47,7 %, католицтво — 23,4 %, інші течії — 11,9 %), іслам — 11,2 %, традиційні вірування — 1,7 %, інші — 1,6 %, не сповідують жодної — 2,4 %, не визначились — 0,2 % (станом на 2009 рік)[1].

Освіта

[ред. | ред. код]
Докладніше: Освіта в Кенії

Рівень письменності 2015 року становив 78 % дорослого населення (віком від 15 років): 81,1 % — серед чоловіків, 74,9 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 5,5 % ВВП країни, станом на 2010 рік (28-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 11 років (станом на 2009 рік).

Середня і професійна

[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями у країні на рівні 0,2 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками у стаціонарах — 1,4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,7 % ВВП країни (148-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 39,38 ‰ (51-ше місце у світі); хлопчиків — 43,92 ‰, дівчаток — 34,75 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 510 випадків на 100 тис. народжень (30-те місце у світі)[1].

Кенія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, гарячка Рифт Валлі, шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року зареєстровано 1,37 млн хворих на СНІД (8-ме місце у світі), це 5,3 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (13-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 33,0 тис. осіб (9-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 5,9 % (171-ше місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 11 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 81,6 % населення в містах і 56,8 % в сільській місцевості; загалом 63,2 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 31,2 %, в сільській місцевості — 29,7 %, загалом по країні — 30,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2003 рік, дорівнює 2,74 км³ на рік, або 72,96 тонни на одного мешканця на рік: з яких 17 % припадає на побутові, 4 % — на промислові, 79 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 80,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 75,8 %; частка осіб похилого віку — 5,1 %, або 19,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 43,4 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 1,8 %, верхній дециль — 37,8 % (станом на 2005 рік)[1].

Станом на 2013 рік, у країні 35,4 млн осіб не має доступу до електромереж; 20 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 60 %, у сільській місцевості — 7 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 20,952 млн унікальних інтернет-користувачів (33-тє місце у світі), що становило 45,6 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 18,21 млн осіб (34-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 75 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 25 % (станом на 2011 рік)[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 40 % працездатного населення, 2010 року — 40 % (196-те місце у світі)[1].

Кримінал

[ред. | ред. код]

Наркотики

[ред. | ред. код]
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Широко розповсюджене вирощування марихуани; транзитна країна південноазійського героїну для Європи й Північної Америки; шлях потрапляння метаквалону з Індії до Африки; статус фінансового центру континенту потенційно небезпечний для активізації відмивання грошей на тлі масованої корупції[1].

Торгівля людьми

[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Кенії докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна перебуває у списку спостереження другого рівня[5][6].

Гендерний стан

[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,83 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,77 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

[ред. | ред. код]
Переписи населення Кенії
Рік Населення Зміна
1962 8 636 000
1969 10 942 000 +26.7%
1979 15 327 000 +40.1%
1989 21 448 000 +39.9%
1999 28 686 000 +33.7%
2009 40 610 000 +41.6%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш Kenya : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 4 December. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]