Населення Сен-П'єру і Мікелону

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Сен-П'єру і Мікелону M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 5,6 тис. осіб
Густота 27,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції 8,49 ‰
Природний рух
Природний приріст -1,08 %
Народжуваність 7,42 ‰
Смертність 9,72 ‰
Смертність немовлят 6,78 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 15,96 %
 • 15–64 років 65,3 %
 • старіші за 65 років 18,74 %
Середня тривалість життя 80,39 року
 • чоловіків 78,06 року
 • жінок 82,85 року
Статева структура
загалом 0,96 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 0,99 чол./жін.
після 65 років 0,72 чол./жін.
Етнічні групи
Найбільший етнос баски
Нацменшини бретонці
Мови
Офіційна французька
Також у побуті  —

Населення Сен-П'єру і Мікелону. Чисельність населення країни 2015 року становила 5,6 тис. осіб (228-ме місце у світі)[1]. Чисельність островитян стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 7,42 ‰ (223-тє місце у світі), смертність — 9,72 ‰ (50-те місце у світі), природний приріст — -1,08 % (232-ге місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Сен-П'єрі і Мікелоні, станом на 2015 рік, дорівнює 7,42 ‰ (223-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,56 дитини на одну жінку (186-те місце у світі)[1].

Смертність у Сен-П'єрі і Мікелоні 2015 року становила 9,72 ‰ (50-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -1,08 % (депопуляція) (232-ге місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Сен-П'єру і Мікелону, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Сен-П'єру і Мікелону становить 45,9 року (4-те місце у світі): для чоловіків — 45,4, для жінок — 46,3 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,39 року (35-те місце у світі), для чоловіків — 78,06 року, для жінок — 82,85 року[1].

Вікова структура населення Сен-П'єру і Мікелону, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 15,96 % (465 чоловіків, 438 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 8,75 % (256 чоловіків, 239 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 42,87 % (1 199 чоловіків, 1 226 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,68 % (404 чоловіка, 370 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 18,74 % (443 чоловіка, 617 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 27,3 особи/км² (190-те місце у світі)[1]. Більша частина населення країни мешкає на острові Сен-П'єр. Невеличке поселення Мікелон-Лонглейд розташоване на північній околиці острова Мікелон загальною чисельністю 620 осіб (2010 рік)[2].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Місто Сен-П'єр

Сен-П'єр і Мікелон надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 90,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,1 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста островів: Сен-П'єр (столиця) — 5,4 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 8,49 ‰ (210-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. На островах високий рівень еміграції, особливо серед молодих людей, які часто залишають домівку заради освіти й не повертаються[3]. Навіть у часи великого промислу тріски, приріст населення завжди були обмежений географічною віддаленістю, суворим кліматом і бідними скелястими непридатними для сільського господарства ґрунтами Ньюфаундленду[3].

За даними перепису 1999 року, 76 % населення є корінним, в той час як 16,1 % народилися в метрополії Франції (відбулось різке збільшення в порівнянні з 10,2 % 1990 року), менше 1 % населення іноземні громадяни (франко-канадці)[3].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
баски
  
%
бретонці
  
%
Докладніше: Народи Франції

Головні етноси країни: баски і бретонці. Сучасне населення островів утворилось внаслідок міграції французьких моряків з портів Бретані, Нормандії, Сентонжу, Басконії, а також північноамериканських Акадії та Ньюфаундленду[4]. На островах присутні руїни поселень корінних американців, але малоймовірно щоб вони існували там цілий рік, а не були слідами тимчасових поселень рибалок і мисливців на морського звіра[4].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Франції

Мови[ред. | ред. код]

Мови Сен-П'єру і Мікелону (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
французька
  
100%
Докладніше: Мови Франції

Офіційна мова[5]: французька. Як і вимова, звичаї і традиції островитян аналогічні заведеним в метрополії[6]. Вимова басків на островах зникла наприкінці 1950-х років[7].

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Сен-П'єрі і Мікелоні (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
99%
інші
  
1%
Докладніше: Релігія у Франції

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 99 %, інші — 1 % (станом на 2015 рік)[1]. Релігійним життям на островах керує апостольський вікаріат Сен-П'єру і Мікелону (лат. Apostolicus Vicariatus Insularum Sancti Petri et Miquelonensis), єпископ П'єр-Марі Гаші[6]. Кафедральним собором апостольського вікаріату слугує церква Святого Петра[6].

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта у Франції

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок.

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 6,78 ‰ (161-ше місце у світі); хлопчиків — 7,87 ‰, дівчаток — 5,63 ‰[1].

Захворювання[ред. | ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні і про розподіл доходів домогосподарств в країні відсутні[1].

Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 4500 унікальних інтернет-користувачів, що становило 79,5 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2006 року становили 3,19 тис. осіб (224-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 18 %; промисловість і будівництво — 41 %; сфера послуг — 41 % (станом на 1996 рік)[1]. Безробіття 2008 року дорівнювало 9,9 % працездатного населення (116-те місце у світі)[1].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1,09 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,72 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Франції:

Переписи[ред. | ред. код]

Перепии населення Сен-П'єру і Мікелону
Рік Населення Зміна
1847 1665
1860 2916 +75.1%
1870 4750 +62.9%
1897 6352 +33.7%
1902 6842 +7.7%
1907 4760 −30.4%
1911 4209 −11.6%
1921 3918 −6.9%
1926 4030 +2.9%
1931 4321 +7.2%
1936 4175 −3.4%
1945 4354 +4.3%
1951 4606 +5.8%
1957 4879 +5.9%
1962 5025 +3.0%
1967 5235 +4.2%
1974 5840 +11.6%
1982 6041 +3.4%
1990 6277 +3.9%
1999 6316 +0.6%
2006 6125 −3.0%
2011 6080 −0.7%
Джерело: Дані Національного інституту статистики і економічних досліджень Франції[8][9].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа Saint-Pierre and Miquelon : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. (фр.) Populations légales 2011 pour les communes de Saint-Pierre-et-Miquelon. INSEE, Government of France.
  3. а б в (фр.) Le recensement de la population à Saint-Pierre-et-Miquelon. INSEE. August 2000. Перевірено 8 лютого 2013 року.
  4. а б (фр.) Saint Pierre et Miquelon. Ministre L'Outre-Mer.
  5. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. а б в (англ.) Saint-Pierre and Miquelon. Населення Сен-П'єру і Мікелону в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
  7. (англ.) Marc Cormier. The Basque colony of Saint-Pierre et Miquelon.
  8. (фр.) Population totale au recensement: Saint-Pierre-et-Miquelon (serie historique 1847–1962). Bdm.insee.fr. Процитовано 8 лютого 2013 року. 
  9. (фр.) Population totale au recensement: Saint-Pierre-et-Miquelon. Bdm.insee.fr. 31 грудня 2012 року. Процитовано 8 лютого 2013 року. 

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Шаблон:Сен-П'єр і Мікелон у темах