Населення Філіппін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Філіппін M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 100,998 млн осіб
Густота 337,7 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,09 ‰
Природний рух
Природний приріст 1,61 %
Народжуваність 24,27 ‰
Смертність 6,11 ‰
Смертність немовлят 22,34 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 34,02 %
 • 15–64 років 61,7 %
 • старіші за 65 років 4,28 %
Середня тривалість життя 68,96 року
 • чоловіків 65,47 року
 • жінок 72,62 року
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 0,72 чол./жін.
Етнічні групи
Нація філіппінці
Найбільший етнос тагалогці
Нацменшини себуанці, ілоканці, бісая, хілігайнон, бікольці, варайці
Мови
Офіційна філіппінська
Також у побуті англійська

Населення Філіппін. Чисельність населення країни 2015 року становила 100,998 млн осіб (13-те місце у світі)[1]. Чисельність філіппінців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 24,27 ‰ (59-те місце у світі), смертність — 6,11 ‰ (160-те місце у світі), природний приріст — 1,61 % (74-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність на Філіппінах, станом на 2015 рік, дорівнює 24,27 ‰ (59-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,09 дитини на одну жінку (53-тє місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 48,9 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2013 рік)[1].

Смертність на Філіппінах 2015 року становила 6,11 ‰ (160-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,61 % (74-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Середній вік населення Філіппін становить 23,4 року (166-те місце у світі): для чоловіків — 22,9, для жінок — 23,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 68,96 року (160-те місце у світі), для чоловіків — 65,47 року, для жінок — 72,62 року[1].

Вікова структура населення Філіппін, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 34,02 % (17 531 370 чоловіків, 16 828 067 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 19,18 % (9 891 032 чоловіка, 9 484 089 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 36,72 % (18 810 887 чоловіків, 18 273 641 жінка);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 5,8 % (2 673 756 чоловіків, 3 183 809 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,28 % (1 802 632 чоловіка, 2 519 093 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 28 років, жінки — 25,3 року, загалом — 26,7 року (дані за 2011 рік)[2].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення Філіппін

Густота населення країни 2015 року становила 337,7 особи/км² (38-ме місце у світі)[1].

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Філіппін

Філіппіни середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 44,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,32 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Маніла (столиця) — 12,946 млн осіб, Давао — 1,63 млн осіб, Себу — 951,0 тис. осіб, Замбоанга — 936,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Філіппін

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,09 ‰ (169-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні налічується 63,2 тис. внутрішньо переміщених осіб через терор угруповань Ісламського фронту визволення Моро, Абу-Саяф, Нової Народної армії, міжетнічних зіткнень, стихійні лиха, тайфуни Бофа, Хайян (листопад 2013 року) і Хагупіт (грудень 2014 року), бохольський землетрус жовтня 2013 року[1].

У країні мешкає 7,17 тис. осіб без громадянства, переважно нелегальні мігранти з Індонезії[1].

Філіппіни є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2000 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
тагалогці
  
28.1%
себуанці
  
13.1%
ілоканці
  
9%
бісая
  
7.6%
хілігайнон
  
7.5%
бікольці
  
6%
варайці
  
3.4%
інші
  
25.3%

Філіппіни

Докладніше: Народи Філіппін

Головні етноси країни: тагалогці — 28,1 %, себуанці — 13,1 %, ілоканці — 9 %, бісая — 7,6 %, хілігайнон — 7,5 %, бікольці — 6 %, варайці — 3,4 %, інші — 25,3 % населення (дані перепису 2000 року).

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Філіппін

Мови[ред.ред. код]

Мови Філіппін (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
філіппінська
  
%
англійська
  
%
Докладніше: Мови Філіппін

Офіційні мови[4]: філіппінська (філіпіно) (на основі діалекту тагалог), англійська. Загалом філіппінська мова налічує 8 великих діалектів: тагалог, себуано, ілокано, хілігайон, бікол, варай, пампанго, пангасінан.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії на Філіппінах (2003 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
82.9%
мусульмани
  
5%
протестанти
  
7.5%
інші
  
1.8%
агностики
  
0.6%
атеїсти
  
0.1%

Філіппіни

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: католицтво — 82,9 % (римо-католицтво — 80,9 %, Aglipayan 2 %), іслам — 5 %, євангелізм — 2,8 %, Церква Христа — 2,3 %, інші течії християнства — 4,5 %, інші — 1,8 %, не визначились — 0,6 %, не сповідують жодної — 0,1 % (згідно з переписом 2000 року)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 96,3 % дорослого населення (віком від 15 років): 95,8 % — серед чоловіків, 96,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,7 % ВВП країни, станом на 2009 рік (149-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,7 % ВВП країни (150-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 22,34 ‰ (80-те місце у світі); хлопчиків — 25,27 ‰, дівчаток — 19,27 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 114 випадків на 100 тис. народжень (74-те місце у світі)[1].

Філіппіни входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, лептоспіроз (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 35,6 тис. хворих на СНІД (64-те місце в світі), це 0,06 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (118-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 500 осіб (83-тє місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 4,7 % (148-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 19,9 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 93,7 % населення в містах і 90,3 % в сільській місцевості; загалом 91,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 77,9 %, в сільській місцевості — 70,8 %, загалом по країні — 73,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 81,56 км³ на рік, або 859,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 8 % припадає на побутові, 10 % — на промислові, 82 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 57,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 50,3 %; частка осіб похилого віку — 7,2 %, або 13,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 25,2 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,9 %, верхній дециль — 30,5 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 20,6 млн осіб не має доступу до електромереж; 88 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 94 %, у сільській місцевості — 82 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 41,106 млн унікальних інтернет-користувачів (17-те місце у світі), що становило 40,7 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 41,37 млн осіб (16-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 29 %; промисловість і будівництво — 16 %; сфера послуг — 55 % (станом на 2015 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,3 % працездатного населення, 2014 року — 6,8 % (72-ге місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 16,2 %, серед юнаків — 15,1 %, серед дівчат — 17,8 % (74-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Незважаючи на урядові репресії й оголошену урядом війну наркоторговцям, виробництво й споживання метамфетаміну й амфетамінів тільки зростає в останні роки. Марихуана вирощується у віддаленій сільській місцевості, де обмежений контроль офіційної Маніли[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Філіппін докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,84 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,72 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Офіційні переписи населення Філіппін
Рік Населення Зміна
1903 7 635 426
1939 16 000 303 +109.6%
1960 27 087 685 +69.3%
1970 36 684 948 +35.4%
1980 48 098 460 +31.1%
1990 60 703 206 +26.2%
2000 76 504 077 +26.0%
2010 93 260 800 +21.9%

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах The Philippines : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 20 May. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

Українською[ред.ред. код]

Російською[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]