Населення Джибуті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Джибуті M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 828,3 тис. осіб
Густота 38,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції 6,06 ‰
Природний рух
Природний приріст 2,2 %
Народжуваність 23,65 ‰
Смертність 7,73 ‰
Смертність немовлят 48,7 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 32,31 %
 • 15–64 років 64,08 %
 • старіші за 65 років 3,61 %
Середня тривалість життя 62,79 року
 • чоловіків 60,28 року
 • жінок 65,37 року
Статева структура
загалом 0,85 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,01 чол./жін.
15–64 років 0,8 чол./жін.
після 65 років 0,82 чол./жін.
Етнічні групи
Нація джибутійці
Мови
Офіційна французька, арабська

Населення Джибуті. Чисельність населення країни 2015 року становила 828,3 тис. осіб (163-тє місце у світі)[1]. Чисельність джибутійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 23,65 ‰ (64-те місце у світі), смертність — 7,73 ‰ (105-те місце у світі), природний приріст — 2,2 % (40-ве місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність в Джибуті, станом на 2015 рік, дорівнює 23,65 ‰ (64-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,39 дитини на одну жінку (83-тє місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 19 % (станом на 2012 рік)[1].

Смертність в Джибуті 2015 року становила 7,73 ‰ (105-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,2 % (40-ве місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Джибуті, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Джибуті становить 23,5 року (167-ме місце у світі): для чоловіків — 21,8, для жінок — 24,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 62,79 року (188-ме місце у світі), для чоловіків — 60,28 року, для жінок — 65,37 року[1].

Вікова структура населення Джибуті, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 32,31 % (134 166 чоловіків, 133 479 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 21,82 % (85 021 чоловік, 95 706 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 37,59 % (129 382 чоловіка, 182 021 жінка);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,67 % (17 970 чоловіків, 20 689 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,61 % (13 422 чоловіка, 16 468 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 38,3 особи/км² (175-те місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Джибуті

Джибуті високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 77,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,6 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Джибуті (столиця) — 529,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 6,06 ‰ (20-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 12,36 тис. біженців з Сомалі, 19,6 тис. з Ємену[1].

Джибуті є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
сомалійці
  
60%
афарці
  
35%
інші
  
5%
Докладніше: Народи Джибуті

Головні етноси країни: сомалійці — 60 %, афарці — 35 %, французи, араби, ефіопи, італійці та інші — 5 % населення[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Джибуті

Мови[ред. | ред. код]

Мови Джибуті (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
французька
  
%
арабська
  
%
сомалі
  
%
афарська
  
%
Докладніше: Мови Джибуті

Офіційні мови[3]: французька і арабська. Інші поширені мови: сомалі, афарська.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Джибуті (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
94%
християни
  
6%
Докладніше: Релігія в Джибуті

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 94 %, християнство — 6 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта в Джибуті

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 4,5 % ВВП країни, станом на 2010 рік (11-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 6 років, для хлопців — до 7 років, для дівчат — до 6 років (станом на 2011 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,23 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2006 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 10,6 % ВВП країни (44-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 48,7 ‰ (39-те місце у світі); хлопчиків — 55,79 ‰, дівчаток — 41,39 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 229 випадків на 100 тис. народжень (56-те місце у світі)[1].

Джибуті входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 9,9 тис. хворих на СНІД (93-тє місце в світі), це 1,59 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (32-ге місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 600 осіб (80-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 8,5 % (134-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 29,8 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 97,4 % населення в містах і 64,7 % в сільській місцевості; загалом 90 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 59,8 %, в сільській місцевості — 5,1 %, загалом по країні — 47,4 % (станом на 2015 рік)[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2,4 %, верхній дециль — 30,9 % (станом на 2002 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2000 рік, дорівнює 0,02 км³ на рік, або 24,84 тонни на одного мешканця на рік: з яких 84 % припадає на побутові, 0 % — на промислові, 16 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 58,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 51,9 %; частка осіб похилого віку — 6,6 %, або 15,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності (з розрахунку 1,25 долара США на особу на добу) 2015 року перебувало 23 % населення країни[1].

Станом на 2013 рік, в країні 400 тис. осіб не має доступу до електромереж; 50 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 61 %, у сільській місцевості — 14 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 99 тис. унікальних інтернет-користувачів (178-ме місце у світі), що становило 11,9 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2014 року становили 294,6 тис. осіб (164-те місце у світі)[1]. Дані по структурі зайнятості економічно активного населення у господарстві країни відсутні. 13,17 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (8 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 60 % працездатного населення, 2007 року — 59 % (205-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Джибуті докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[4][5].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,89 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,71 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,87 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,82 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,85 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Джибуті
Рік Населення Зміна
1960 83 636
1969 149 887 +79.2%
1977 277 750 +85.3%
1980 359 247 +29.3%
1994 652 793 +81.7%
2000 722 887 +10.7%
2012 859 652 +18.9%
Джерело: Дані переписів і оцінок[6]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау Djibouti : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  6. (англ.) World Bank. Процитовано 26 жовтня 2015 року.. 

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]