Населення Індонезії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Індонезії M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 255,993 млн осіб
Густота 142,2 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,16 ‰
Природний рух
Природний приріст 0,92 %
Народжуваність 16,72 ‰
Смертність 6,37 ‰
Смертність немовлят 24,29 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 25,82 %
 • 15–64 років 67,56 %
 • старіші за 65 років 6,62 %
Середня тривалість життя 72,45 року
 • чоловіків 69,85 року
 • жінок 75,17 року
Статева структура
загалом 1 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 0,77 чол./жін.
Етнічні групи
Нація індонезійці
Найбільший етнос яванці
Нацменшини сунданці, малайці, батаки, мадурці, бетави
Мови
Офіційна бахаса-індонезі
Також у побуті англійська, голландська, яванська

Населення Індонезії. Чисельність населення країни 2015 року становила 255,993 млн осіб (5-те місце у світі)[1]. Чисельність індонезійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 16,72 ‰ (110-те місце у світі), смертність — 6,37 ‰ (151-ше місце у світі), природний приріст — 0,92 % (125-те місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Індонезії, станом на 2015 рік, дорівнює 16,72 ‰ (110-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,15 дитини на одну жінку (103-тє місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 61,9 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,8 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2012 рік)[1].

Смертність у Індонезії 2015 року становила 6,37 ‰ (151-ше місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,92 % (125-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Індонезії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Індонезії становить 29,9 року (117-те місце у світі): для чоловіків — 29,3, для жінок — 30,5 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 72,45 року (140-ве місце у світі), для чоловіків — 69,85 року, для жінок — 75,17 року[1].

Вікова структура населення Індонезії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 25,82 % (33 651 533 чоловіка, 32 442 996 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 17,07 % (22 238 735 чоловіків, 21 454 563 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 42,31 % (55 196 144 чоловіка, 53 124 591 жінка);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 8,18 % (9 608 548 чоловіків, 11 328 421 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 6,62 % (7 368 764 чоловіка, 9 579 379 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 25,7 року, жінки — 22,3 року, загалом — 24 роки (дані за 2010 рік)[2].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 142,2 особи/км² (87-ме місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Індонезії

Індонезія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 53,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,69 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Джакарта (столиця) 10,323 млн осіб, Сурабая — 2,853 млн осіб, Бандунг — 2,544 млн осіб, Медан — 2,204 млн осіб, Семаранг — 1,63 млн осіб, Макасар — 1,489 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,16 ‰ (152-ге місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

У країні налічується 6,1 тис. внутрішньо переміщених осіб, через збройні конфлікти в провінціях Ачех і Папуа, релігійні переслідування, конфлікти навколо землі, непорозуміння між комунами[1].

Індонезія є країною-спостерігачем в Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2010 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
яванці
  
40.1%
сунданці
  
15.5%
малайці
  
3.7%
батаки
  
3.6%
мадурці
  
3%
бетави
  
2.9%
мінангкабау
  
2.7%
буги
  
2.7%
бантенці
  
2%
інші
  
23.7%
Докладніше: Народи Індонезії

Головні етноси країни: яванці — 40,1 %, сунданці — 15,5 %, малайці — 3,7 %, батаки — 3,6 %, мадурці — 3 %, бетави — 2,9 %, мінангкабау — 2,7 %, буги — 2,7 %, бантенці — 2 %, банджари — 1,7 %, балійці — 1,7 %, ачехці — 1,4 %, даяки — 1,4 %, сасаки — 1,3 %, китайці — 1,2 %, інші — 15 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови Індонезії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
бахаса-індонезі
  
%
англійська
  
%
голландська
  
%
яванська
  
%
Докладніше: Мови Індонезії

Офіційна мова[4]: бахаса-індонезі (модифікована малайська, використовується як мова міжетнічного спілкування). Інші поширені мови: англійська, голландська та 700 місцевих мов і діалектів, найбільш поширеним з яких є яванська.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Індонезії (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
87.2%
християни
  
7%
католики
  
2.9%
індуїсти
  
1.7%
інші
  
0.9%
агностики
  
0.4%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 87,2 %, християнство — 7 %, римо-католицтво — 2,9 %, індуїзм — 1,7 %, інші — 0,9 % (конфуціанство), не визначились — 0,4 % (станом на 2010 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 93,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 96,3 % — серед чоловіків, 91,5 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 3,3 % ВВП країни, станом на 2014 рік (143-тє місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,2 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 2,8 % ВВП країни (180-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 24,29 ‰ (71-ше місце у світі); хлопчиків — 28,46 ‰, дівчаток — 19,92 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 126 випадків на 100 тис. народжень (52-ге місце у світі)[1].

Індонезія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 660,3 тис. хворих на СНІД (14-те місце в світі), це 0,47 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (71-ше місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 33,7 тис. осіб (8-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 5,7 % (160-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 19,9 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 94,2 % населення в містах і 79,5 % в сільській місцевості; загалом 87,4 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 72,3 %, в сільській місцевості — 47,5 %, загалом по країні — 60,8 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 113,3 км³ на рік, або 517,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 11 % припадає на побутові, 19 % — на промислові, 71 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 49 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 41,2 %; частка осіб похилого віку — 7,7 %, або 13 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2014 року перебувало 11,3 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,4 %, верхній дециль — 28,2 % (станом на 2010 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 48,7 млн осіб не має доступу до електромереж; 81 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 94 %, у сільській місцевості — 66 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 56,257 млн унікальних інтернет-користувачів (14-те місце у світі), що становило 22 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 122,4 млн осіб (5-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 38,9 %; промисловість і будівництво — 13,2 %; сфера послуг — 47,9 % (станом на 2012 рік)[1]. 4,026 млн дітей у віці від 5 до 17 років (7 % загальної кількості) 2009 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,5 % працездатного населення, 2014 року — 5,9 % (60-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 31,3 %, серед юнаків — 19,5 %, серед дівчат — 21,4 % (49-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Виробництво марихуани для домашнього вжитку, метамфетамінів, екстазі; оголошена війна наркоторгівлі привела до збільшення смертних вироків і виконаних страт (ситуація 2015 року)[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Індонезії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,85 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,77 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Індонезії
Рік Населення Зміна
1971 119 208 229
1980 147 490 298 +23.7%
1990 179 378 946 +21.6%
2000 206 264 595 +15.0%
2010 237 641 326 +15.2%
Джерело: Статистичне управління Індонезії[7]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш Indonesia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 18 April. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. (англ.) Population of Indonesia by Province 1971, 1980, 1990, 1995, 2000 and 2010. Central Bureau of Statistics. Процитовано 20 July 2015. 

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]