Населення Індонезії

Населення Індонезії
Ріст чисельності населення країни
Чисельність	255,993 млн осіб
Густота	142,2 особи/км²
Коефіцієнт міграції	1,16 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲0,92 %
Народжуваність	16,72 ‰
Фертильність	2,15 дітей на 1 жінку
Смертність	6,37 ‰
Смертність немовлят	24,29 ‰
Вікова структура
• до 14 років	25,82 %
• 15–64 років	67,56 %
• старіші за 65 років	6,62 %
Середня тривалість життя	72,45 року
• чоловіків	69,85 року
• жінок	75,17 року
Статева структура
загалом	1 чол./жін.
при народженні	1,05 чол./жін.
до 15 років	1,04 чол./жін.
15–64 років	1 чол./жін.
після 65 років	0,77 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	індонезійці
Найбільший етнос	яванці
Нацменшини	сунданці, малайці, батаки, мадурці, бетави
Мови
Офіційна	бахаса-індонезі
Також у побуті	англійська, голландська, яванська

Населення Індонезії. Чисельність населення країни 2015 року становила 255,993 млн осіб (5-те місце у світі). Чисельність індонезійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 16,72 ‰ (110-те місце у світі), смертність — 6,37 ‰ (151-ше місце у світі), природний приріст — 0,92 % (125-те місце у світі) .

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Індонезії, станом на 2015 рік, дорівнює 16,72 ‰ (110-те місце у світі). Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,15 дитини на одну жінку (103-тє місце у світі). Рівень застосування контрацепції 61,9 % (станом на 2012 рік). Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,8 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2012 рік).

Смертність у Індонезії 2015 року становила 6,37 ‰ (151-ше місце у світі).

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,92 % (125-те місце у світі).

Вікова структура

Віково-статева піраміда населення Індонезії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Індонезії становить 29,9 року (117-те місце у світі): для чоловіків — 29,3, для жінок — 30,5 року. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 72,45 року (140-ве місце у світі), для чоловіків — 69,85 року, для жінок — 75,17 року.

Вікова структура населення Індонезії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

• діти віком до 14 років — 25,82 % (33 651 533 чоловіка, 32 442 996 жінок);
• молодь віком 15—24 роки — 17,07 % (22 238 735 чоловіків, 21 454 563 жінки);
• дорослі віком 25—54 роки — 42,31 % (55 196 144 чоловіка, 53 124 591 жінка);
• особи передпохилого віку (55—64 роки) — 8,18 % (9 608 548 чоловіків, 11 328 421 жінка);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 6,62 % (7 368 764 чоловіка, 9 579 379 жінок).

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 25,7 року, жінки — 22,3 року, загалом — 24 роки (дані за 2010 рік).

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 142,2 особи/км² (87-ме місце у світі).

Урбанізація

Індонезія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 53,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,69 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки).

Головні міста держави: Джакарта (столиця) 10,323 млн осіб, Сурабая — 2,853 млн осіб, Бандунг — 2,544 млн осіб, Медан — 2,204 млн осіб, Семаранг — 1,63 млн осіб, Макасар — 1,489 млн осіб (дані за 2015 рік).

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,16 ‰ (152-ге місце у світі). Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

У країні налічується 6,1 тис. внутрішньо переміщених осіб, через збройні конфлікти в провінціях Ачех і Папуа, релігійні переслідування, конфлікти навколо землі, непорозуміння між комунами.

Індонезія є країною-спостерігачем в Міжнародної організації з міграції (IOM).

Расово-етнічний склад

Етнічний склад (2010 рік)
Етнос:			Відсоток:
яванці			40.1%
сунданці			15.5%
малайці			3.7%
батаки			3.6%
мадурці			3%
бетави			2.9%
мінангкабау			2.7%
буги			2.7%
бантенці			2%
інші			23.7%

Головні етноси країни: яванці — 40,1 %, сунданці — 15,5 %, малайці — 3,7 %, батаки — 3,6 %, мадурці — 3 %, бетави — 2,9 %, мінангкабау — 2,7 %, буги — 2,7 %, бантенці — 2 %, банджари — 1,7 %, балійці — 1,7 %, ачехці — 1,4 %, даяки — 1,4 %, сасаки — 1,3 %, китайці — 1,2 %, інші — 15 % населення (оціночні дані за 2010 рік).

Мови

Мови Індонезії (2015 рік)
Мова:			Відсоток:
бахаса-індонезі			%
англійська			%
голландська			%
яванська			%

Офіційна мова: бахаса-індонезі (модифікована малайська, використовується як мова міжетнічного спілкування). Інші поширені мови: англійська, голландська та 700 місцевих мов і діалектів, найбільш поширеним з яких є яванська.

Релігії

Релігії в Індонезії (2009 рік)
Віросповідання:			Відсоток:
мусульмани			87.2%
християни			9.9%
індуїсти			1.7%
інші			0.9%
агностики			0.4%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 87,2 %, християнство — 7 %, римо-католицтво — 2,9 %, індуїзм — 1,7 %, інші — 0,9 % (конфуціанство), не визначились — 0,4 % (станом на 2010 рік).

• 
  Індуїстська церемонія на острові Балі
• 
  Мусульманське свято рамадан в Семаранзі

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 93,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 96,3 % — серед чоловіків, 91,5 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 3,3 % ВВП країни, станом на 2014 рік (143-тє місце у світі). Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,2 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік). Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік). Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 2,8 % ВВП країни (180-те місце у світі).

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 24,29 ‰ (71-ше місце у світі); хлопчиків — 28,46 ‰, дівчаток — 19,92 ‰. Рівень материнської смертності 2015 року становив 126 випадків на 100 тис. народжень (52-ге місце у світі).

Індонезія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія (станом на 2016 рік).

2014 року було зареєстровано 660,3 тис. хворих на СНІД (14-те місце в світі), це 0,47 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (71-ше місце у світі). Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 33,7 тис. осіб (8-ме місце у світі).

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 5,7 % (160-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 19,9 % (оцінка на 2013 рік). Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 94,2 % населення в містах і 79,5 % в сільській місцевості; загалом 87,4 % населення країни. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 72,3 %, в сільській місцевості — 47,5 %, загалом по країні — 60,8 % (станом на 2015 рік). Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 113,3 км³ на рік, або 517,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 11 % припадає на побутові, 19 % — на промислові, 71 % — на сільськогосподарські потреби.

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 49 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 41,2 %; частка осіб похилого віку — 7,7 %, або 13 потенційно працездатного на 1 пенсіонера. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2014 року перебувало 11,3 % населення країни. Розподіл доходів домогосподарств в країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,4 %, верхній дециль — 28,2 % (станом на 2010 рік).

Станом на 2013 рік, в країні 48,7 млн осіб не має доступу до електромереж; 81 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 94 %, у сільській місцевості — 66 %. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 56,257 млн унікальних інтернет-користувачів (14-те місце у світі), що становило 22 % загальної кількості населення країни.

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 122,4 млн осіб (5-те місце у світі). Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 38,9 %; промисловість і будівництво — 13,2 %; сфера послуг — 47,9 % (станом на 2012 рік). 4,026 млн дітей у віці від 5 до 17 років (7 % загальної кількості) 2009 року були залучені до дитячої праці. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,5 % працездатного населення, 2014 року — 5,9 % (60-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 31,3 %, серед юнаків — 19,5 %, серед дівчат — 21,4 % (49-те місце у світі).

Кримінал

Наркотики

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Виробництво марихуани для домашнього вжитку, метамфетамінів, екстазі; оголошена війна наркоторгівлі привела до збільшення смертних вироків і виконаних страт (ситуація 2015 року).

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Індонезії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня.

• 
  Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
• 
  Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

• при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 25—54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 55—64 років — 0,85 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці за 64 роки — 0,77 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• загалом — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої.

Демографічні дослідження

Населення Індонезії
Рік	Населення	Зміна
1971	119 208 229	—
1980	147 490 298	+23.7%
1990	179 378 946	+21.6%
2000	206 264 595	+15.0%
2010	237 641 326	+15.2%
Джерело: Статистичне управління Індонезії

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

• .

Див. також

• Населення Землі
• Населення Азії

Література

Українською

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
• Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
• Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
• Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
• Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
• Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
• Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
• Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
• Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

• (рос.) Индонезия // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
• (рос.) Индонезия // Страны и народы. Зарубежная Азия. Юго-Восточная Азия / Редкол. : П. И. Пучков (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 303 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
• (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
• (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
• (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання

• World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
• Global Health Observatory : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Індонезії.
• Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
• At a glance: Indonesia. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Індонезії.
• Indonesia. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Індонезії від Світового банку.
• Indonesia. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Індонезії від Міжнародної організації праці.
• United Nations Development Programme in Indonesia : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
• United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
• World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.