Населення Болівії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Болівії M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 10,800 млн осіб
Густота 9,9 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,62 ‰
Природний рух
Природний приріст 1,56 %
Народжуваність 22,76 ‰
Смертність 6,52 ‰
Смертність немовлят 37,49 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 32,85 %
 • 15–64 років 62,09 %
 • старіші за 65 років 5,06 %
Середня тривалість життя 68,86 року
 • чоловіків 66,08 року
 • жінок 71,78 року
Статева структура
загалом 0,98 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 0,95 чол./жін.
після 65 років 0,79 чол./жін.
Етнічні групи
Нація болівійці
Мови
Офіційна іспанська та всі місцеві індіанські

Населення Болівії. Чисельність населення країни 2015 року становила 10,800 млн осіб (82-ге місце у світі)[1]. Чисельність болівійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 22,76 ‰ (71-ше місце у світі), смертність — 6,52 ‰ (148-ме місце у світі), природний приріст — 1,56 % (77-ме місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність в Болівії, станом на 2015 рік, дорівнює 22,76 ‰ (71-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,73 дитини на одну жінку (68-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 60,5 % (станом на 2008 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,2 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2008 рік)[1].

Смертність в Болівії 2015 року становила 6,52 ‰ (148-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,56 % (77-ме місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Болівії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Болівії становить 24 роки (163-тє місце у світі): для чоловіків — 23,3, для жінок — 24,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 68,86 року (161-ше місце у світі), для чоловіків — 66,08 року, для жінок — 71,78 року[1].

Вікова структура населення Болівії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 32,85 % (1 807 779 чоловіків, 1 740 188 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 19,65 % (1 074 697 чоловіків, 1 047 575 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 36,69 % (1 932 183 чоловіка, 2 030 485 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 5,75 % (288 621 чоловік, 332 824 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 5,06 % (241 447 чоловіків, 305 083 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 9,9 особи/км² (220-те місце у світі)[1]. Більшість населення концентрується на Альтиплано, високогірному плато між високими хребтами Анд на заході; значна концентрація населення навколо міста Санта-Крус-де-ла-Сьєрра.

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Болівії

Болівія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 68,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,26 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Санта-Крус-де-ла-Сьєрра — 2,107 млн осіб, Ла-Пас — 1,816 млн осіб, Кочабамба — 1,24 млн осіб, Сукре (столиця) — 372,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,62 ‰ (139-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Болівія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2009 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
метиси
  
68%
індіанці
  
20%
білі
  
5%
чола
  
2%
темношкірі
  
1%
інші
  
4%
Докладніше: Народи Болівії

Головні етноси країни: метиси — 68 %, індіанці — 20 %, білі — 5 %, чола — 2 %, темношкірі — 1 %, інші — 4 %(оціночні дані за 2009 рік)[1]. У переписі 2001 року була відсутня можливість класифікувати етнічне походження як мішане (метиси), 44 % опитуваних відносили себе в тій чи іншій мірі до індіанців кечуа та аймара.

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Болівії

Мови[ред. | ред. код]

Мови Болівії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
60.7%
кечуа
  
21.2%
аймара
  
14.6%
гуарані
  
0.6%
інші
  
2.9%
Докладніше: Мови Болівії

Офіційні мови[3]: конституція 2009 року нарівні з іспанською закріпила офіційний статус усіх 36 індіанських мов на території держави; деякі з них вважаються вимерлими й не мають носіїв. Іспанською розмовляє 60,7 % населення країни, кечуа — 21,2 %, аймара — 14,6 %, гуарані — 0,6 %, інші індіанські мови — 0,4 % (оцінка 2001 року). Іншими неаборигенними мовами розмовляє 2,4 % населення країни, німі становлять 0,1 % населення.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Болівії (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
76.8%
протестанти
  
16%
інші
  
1.7%
атеїсти
  
5.5%
Докладніше: Релігія в Болівії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 76,8 %, євангелізм і п'ятидесятництво — 8,1 %, протестантизм — 7,9 %, інші — 1,7 %, не сповідують жодної — 5,5 % (станом на 2012 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта в Болівії

Рівень письменності 2015 року становив 95,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,8 % — серед чоловіків, 93,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 7,3 % ВВП країни, станом на 2014 рік (24-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2012 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,47 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,3 % ВВП країни (122-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 37,49 ‰ (58-ме місце у світі); хлопчиків — 41,06 ‰, дівчаток — 33,75 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 206 випадків на 100 тис. народжень (58-ме місце у світі)[1].

Болівія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, гарячка денге, малярія, жовта гарячка. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 17,9 тис. хворих на СНІД (80-те місце в світі), це 0,29 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (83-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 700 осіб (77-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 15,8 % (109-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 4,5 % (оцінка на 2008 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 96,7 % населення в містах і 75,6 % в сільській місцевості; загалом 90 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 60,8 %, в сільській місцевості — 27,5 %, загалом по країні — 50,3 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 2,64 км³ на рік, або 305,8 тонни на одного мешканця на рік: з яких 25 % припадає на побутові, 14 % — на промислові, 61 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 63,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 53,1 %; частка осіб похилого віку — 10,6 %, або 9,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності (міжнародний стандарт 2 долари США на особу на добу) 2011 року перебувало 45 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 0,8 %, верхній дециль — 33,6 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 1,2 млн осіб не має доступу до електромереж; 90 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 99 %, у сільській місцевості — 72 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 4,871 млн унікальних інтернет-користувачів (78-ме місце у світі), що становило 45,1 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,962 млн осіб (83-тє місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 32 %; промисловість і будівництво — 20 %; сфера послуг — 47,9 % (станом на 2009 рік)[1]. 757,35 тис. дітей у віці від 5 до 17 років (26,4 % загальної кількості) 2008 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 7,4 % працездатного населення в містах, 2013 року — 7,3 % (88-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 6,2 %, серед юнаків — 5,1 %, серед дівчат — 7,8 % (122-ге місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Третій найбільший виробник кокаїну (після Колумбії й Перу) — 30 тис. га плантацій коки в 2011 році (зменшення на 15 % у порівнянні з 2010 роком), 265 тонн чистої речовини (зростання на 29 % у порівнянні з 2010 роком); транзитна країна для перуанського й колумбійського кокаїну до Бразилії, Аргентини, Чилі, Парагваю і Європи; прозорість кордонів для криміналу; незначне відмивання грошей (оцінка ситуації 2013 року)[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Болівії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[4][5].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,87 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,79 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Болівії
Рік Населення Зміна
1826 997 427
1831 1 088 768 +9.2%
1835 1 060 777 −2.6%
1845 1 378 896 +30.0%
1854 2 326 126 +68.7%
1882 1 172 156 −49.6%
1900 1 555 818 +32.7%
1950 2 704 165 +73.8%
1976 4 613 486 +70.6%
1992 6 420 792 +39.2%
2001 8 274 325 +28.9%
2012 10 027 254 +21.2%
Джерело: 1826[6], 1831–2001[7], 2012[8]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац Bolivia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  6. (ісп.) Hitos En La Producción Estadística [Milestones in Statistical Production]. National Institute of Statistics of Bolivia. 2 листопада 2011 року. Архів оригіналу за 25 січня 2014 року. Процитовано 25 січня 2014 року. 
  7. (ісп.) Censo en Bolivia se Inició en 1831 [Census in Bolivia Began in 1831]. La Opinión. 18 листопада 2012 року. Процитовано 19 січня 2014 року. 
  8. Дані Національного інституту статистики Болівії за 2012 рік.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]