Населення Лаосу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Лаосу
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 6,911 млн осіб
Густота 29,5 особи/км²
Природний приріст 1,55 ‰
Народжуваність 24,25 ‰
Смертність 7,63 ‰
Середня тривалість життя 63,88 року
 • чоловіків 61,88 року
 • жінок 65,95 року
Смертність немовлят 52,97 ‰
Коефіцієнт міграції 1,09 ‰
Вікова структура
до 14 років 34,1 %
15–64 років 62,08 %
старіші за 65 років 3,82 %
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,04 чол./жін.
до 15 років 1,02 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,97 чол./жін.
після 65 років 0,83 чол./жін.
Етнічні групи
Нація лаосці
Найбільший етнос лао
Національні меншини кхму
Мови
Офіційна лаоська
Також у побуті французька, англійська

Населення Лаосу. Чисельність населення країни 2015 року становила 6,911 млн осіб (104-те місце у світі)[1]. Чисельність лаосців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 24,25 ‰ (60-те місце у світі), смертність — 7,63 ‰ (110-те місце у світі), природний приріст — 1,55 % (79-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Лаосі, станом на 2015 рік, дорівнює 24,25 ‰ (60-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,82 дитини на одну жінку (62-ге місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 49,8 % (станом на 2012 рік)[1].

Смертність у Лаосі 2015 року становила 7,63 ‰ (110-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,55 % (79-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Лаосу, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Лаосу становить 22,7 року (176-те місце у світі): для чоловіків — 22,4, для жінок — 23 роки[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 63,88 року (181-ше місце у світі), для чоловіків — 61,88 року, для жінок — 65,95 року[1].

Вікова структура населення Лаосу, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 34,1 % (1 190 119 чоловіків, 1 166 774 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 21,31 % (731 531 чоловік, 741 107 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 35,54 % (1 211 600 чоловіків, 1 245 010 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 5,23 % (177 142 чоловіка, 184 409 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,82 % (119 392 чоловіка, 144 460 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 29,5 особи/км² (188-ме місце у світі)[1].

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Лаосу

Лаос середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 38,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 4,93 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: В'єтьян (столиця) — 997,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,09 ‰ (149-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2005 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
лао
  
54.6%
кхму
  
10.9%
хмонги
  
8%
тайці
  
3.8%
футайці
  
3.3%
лі
  
2.2%
катанги
  
2.1%
маконгці
  
2.1%
акха
  
1.6%
інші
  
10.4%
Докладніше: Народи Лаосу

Головні етноси країни: лао — 54,6 %, кхму — 10,9 %, хмонги — 8 %, тайці — 3,8 %, футайці — 3,3 %, ли — 2,2 %, катанги — 2,1 %, маконгці — 2,1 %, акха — 1,6 %, інші — 10,4 % населення (оціночні дані за 2005 рік)[1].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Лаосу

Мови[ред.ред. код]

Мови Лаосу (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
лаоська
  
%
французька
  
%
англійська
  
%
Докладніше: Мови Лаосу

Офіційна мова[2]: лаоська. У побуті широко представлені також французька, англійська та місцеві регіональні мови.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Лаосі (2005 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
буддисти
  
66.8%
християни
  
1.5%
інші
  
31%
агностики
  
0.7%
Докладніше: Релігія в Лаосі

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм — 66,8 %, християнство — 1,5 %, інші — 31 %, не визначились — 0,7 % (станом на 2005 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Лаосі

Рівень письменності 2015 року становив 79,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 87,1 % — серед чоловіків, 72,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,2 % ВВП країни, станом на 2014 рік (147-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 11 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 10 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,18 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 1,9 % ВВП країни (181-ше місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 52,97 ‰ (32-ге місце у світі); хлопчиків — 58,52 ‰, дівчаток — 47,21 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 197 випадків на 100 тис. народжень (21-ше місце у світі)[1].

Лаос входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 11,1 тис. хворих на СНІД (91-ше місце в світі), це 0,26 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (91-ше місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 500 осіб (86-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 3 % (179-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 26,5 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 85,6 % населення в містах і 69,4 % в сільській місцевості; загалом 75,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 94,5 %, в сільській місцевості — 56 %, загалом по країні — 70,9 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 62,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 56,6 %; частка осіб похилого віку — 6,2 %, або 16,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 22 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,3 %, верхній дециль — 30,3 % (станом на 2008 рік)[1].

Станом на 2012 рік, в країні 900 тис. осіб не має доступу до електромереж; 87 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 97 %, у сільській місцевості — 82 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,258 млн унікальних інтернет-користувачів (142-ге місце у світі), що становило 18,2 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 3,532 млн осіб (99-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 73,1 %; промисловість і будівництво — 6,1 %; сфера послуг — 20,6 % (станом на 2012 рік)[1]. 175,17 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (11 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 1,3 % працездатного населення, 2013 року — 1,4 % (7-ме місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

2008 опійний мак вирощувався на площі 1,9 тис. га, що на 73 % більше ніж 2007 року; зростаюче виробництво метамфетамінів (оцінка ситуації 2009 року)[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Лаосу докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[3][4].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,83 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Лаосу
Рік Населення Зміна
1950 1 683 000
1960 2 130 000 +26.6%
1970 2 691 000 +26.3%
1980 3 235 000 +20.2%
1990 4 192 000 +29.6%
2000 5 317 000 +26.8%
2010 6 201 000 +16.6%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[5].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф (англ.) Laos // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  3. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  4. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  5. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]