Населення Люксембургу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Люксембургу M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 570,3 тис. осіб
Густота 219,0 особи/км²
Коефіцієнт міграції 17,16 ‰
Природний рух
Природний приріст 2,13 %
Народжуваність 11,37 ‰
Смертність 7,24 ‰
Смертність немовлят 3,46 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 16,93 %
 • 15–64 років 68,16 %
 • старіші за 65 років 14,91 %
Середня тривалість життя 82,17 року
 • чоловіків 79,73 року
 • жінок 84,76 року
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 1,05 чол./жін.
після 65 років 0,79 чол./жін.
Етнічні групи
Нація люксембуржці
Найбільший етнос люксембуржці
Нацменшини португальці, французи, німці
Мови
Офіційна люксембурзька, французька, німецька
Також у побуті португальська

Населення Люксембургу. Чисельність населення країни 2015 року становила 570,3 тис. осіб (173-тє місце у світі)[1]. Чисельність люксембурзців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 11,37 ‰ (173-тє місце у світі), смертність — 7,24 ‰ (122-ге місце у світі), природний приріст — 2,13 % (44-те місце у світі) [⇨].

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Люксембурзі, станом на 2015 рік, дорівнює 11,37 ‰ (173-тє місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,61 дитини на одну жінку (178-ме місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 30,2 року (оцінка на 2012 рік)[1].

Смертність у Люксембурзі 2015 року становила 7,24 ‰ (122-ге місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,13 % (44-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Люксембургу, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Люксембургу становить 39,2 року (52-ге місце у світі): для чоловіків — 38,6, для жінок — 39,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 82,17 року (12-те місце у світі), для чоловіків — 79,73 року, для жінок — 84,76 року[1].

Вікова структура населення Люксембургу, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 16,93 % (49 677 чоловіків, 46 886 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 12,28 % (35 983 чоловіка, 34 061 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 44,37 % (129 660 чоловіків, 123 355 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 11,51 % (33 280 чоловіків, 32 351 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 14,91 % (37 460 чоловіків, 47 538 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,5; коефіцієнт розлучуваності — 2,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 60 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33 роки, жінки — 30,9 року, загалом — 32 роки (дані за 2014 рік)[3].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 219,0 особи/км² (62-ге місце у світі)[1]. Більша частина населення країни проживає на півдні, вздовж французького кордону.

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Люксембургу

Люксембург надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 90,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,71 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Люксембург (столиця) — 107,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1]; Еш-сюр-Альзетт - 28,7 тис. осіб; Дюделанж - 18,4 тис. осіб.


Міграції[ред. | ред. код]

Країни походження мігрантів до Люксембургу (англ.)

Річний рівень імміграції 2015 року становив 17,16 ‰ (3-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Число іноземних громадян, які постійно проживають в Люксембурзі, в даний час налічує 170 700, що відповідає 38 % загальної чисельності населення (порівняно з 17 % 1960 року). Ці іммігранти переважко є громадянами країн ЄС (на них припадає понад 90 %), на сьогодні більшість з них приїхали з Португалії, Італії та сусідніх Франції та Бельгії. Більш детальна розбивка за національністю показує, що найчисельнішою імігрантською громадою залишається португальська, кожен третій іноземець в Люксембурзі є португальцем. Чисельність італійських імігрантів є стабільною протягом останніх десяти років і становить 20 000 осіб. Ще 47 тис. іноземців приїхали з сусідніх країн (Франції, Бельгії і Німеччини).

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

У країні мешкає 82 осіб без громадянства[1]. Спостерігається значне збільшення числа іммігрантів та осіб, які шукають притулку з країн Східної Європи, і особливо нових республік, що виникли на території колишньої Югославії (Боснія і Герцеговина, Сербія і Чорногорія). Серед цих іммігрантів значною є частка молодих людей. Іммігранти (особливо особи, які шукають притулок) роблять сильний вплив на рівень народжуваності, на них припадає майже 50 % пологів в Люксембурзі.

Люксембург є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
люксембуржці
  
54.1%
португальці
  
16.4%
французи
  
7%
італійці
  
3.5%
бельгійці
  
3.3%
німці
  
2.3%
британці
  
1.1%
інші
  
12.3%

Головні етноси країни: люксембуржці — 54,1 %, португальці — 16,4 %, французи — 7 %, італійці — 3,5 %, бельгійці — 3,3 %, німці — 2,3 %, британці — 1,1 %, інші — 12,3 % населення (оціночні дані за 2015 рік)[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови Люксембургу (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
люксембурзька
  
88.8%
французька
  
4.2%
німецька
  
1.1%
португальська
  
2.3%
інші
  
3.5%
Докладніше: Мови Люксембургу

Офіційні мови[5]: люксембурзька — розмовляє 88,8 % населення країни, французька — 4,2 %, німецька — 1,1 %. Інші поширені мови: португальська — 2,3 %, інші — 3,5 % (дані на 2011 рік). Люксембург, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписав і ратифікував 18 листопада 1997 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 жовтня 2005 року). Регіональні мови не визначені, так як в державі не проживає жодної етнічної меншості[6].

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Люксембурзі (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
87%
інші
  
13%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 87 %, інші (протестантизм, юдаїзм, іслам) — 13 % (станом на 2001 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. (118-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2012 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,9 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 5,4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,6 % ВВП країни (82-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,46 ‰ (205-те місце у світі); хлопчиків — 3,84 ‰, дівчаток — 3,05 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 10 випадків на 100 тис. народжень (141-ше місце у світі)[1].

Люксембург входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 24,8 % (50-те місце у світі)[1].

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 97,5 %, в сільській місцевості — 98,5 %, загалом по країні — 97,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 0,06 км³ на рік, або 135,9 тонни на одного мешканця на рік: з яких 65 % припадає на побутові, 33 % — на промислові, 1 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 43,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 23,6 %; частка осіб похилого віку — 20,1 %, або 5 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності відсутні. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 3,5 %, верхній дециль — 23,8 % (станом на 2000 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 555 тис. унікальних інтернет-користувачів (130-те місце у світі), що становило 97,3 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 265,8 тис. осіб, додатково щоденно до країни в'їздить 150 тис. працівників з Франції, Німеччини й Бельгії (165-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,1 %; промисловість і будівництво — 20 %; сфера послуг — 78,9 % (станом на 2013 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,9 % працездатного населення, 2014 року — 7,1 % (83-тє місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 22,6 %, серед юнаків — 26,1 %, серед дівчат — 18,1 % (59-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Люксембургу докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[7][8].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,79 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Люксембургу
Рік Населення Зміна
1821 134 082
1851 194 719 +45.2%
1871 204 028 +4.8%
1880 210 507 +3.2%
1890 211 481 +0.5%
1900 236 125 +11.7%
1910 259 027 +9.7%
1922 261 643 +1.0%
1930 299 872 +14.6%
1935 296 913 −1.0%
1947 290 992 −2.0%
1960 314 889 +8.2%
1970 339 841 +7.9%
1981 364 597 +7.3%
1991 384 634 +5.5%
2001 439 539 +14.3%
2011 511 840 +16.4%
Джерело: Дані Статистичного управління Люксембургу[9].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас Luxembourg : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  3. Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission. — 2016. — 10 August.
  4. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  5. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  7. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  8. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  9. (фр.) Mouvement de la population. Portail des statistiques du Grand-Duché de Luxembourg. Архів оригіналу за 9 липня 2013 року. Процитовано 26 січня 2012 року. 

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]