Населення Перу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Перу
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 30,444 млн осіб
Густота 24,5 особи/км²
Природний приріст 0,97 ‰
Народжуваність 18,28 ‰
Смертність 6,01 ‰
Середня тривалість життя 73,48 року
 • чоловіків 71,45 року
 • жінок 75,6 року
Смертність немовлят 19,59 ‰
Коефіцієнт міграції 2,53 ‰
Вікова структура
до 14 років 26,95 %
15–64 років 65,98 %
старіші за 65 років 7,03 %
Статева структура
загалом 0,97 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,93 чол./жін.
після 65 років 0,9 чол./жін.
Етнічні групи
Нація перуанці
Мови
Офіційна іспанська

Населення Перу. Чисельність населення країни 2015 року становила 30,444 млн осіб (44-те місце у світі)[1]. Чисельність перуанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,28 ‰ (100-те місце у світі), смертність — 6,01 ‰ (164-те місце у світі), природний приріст — 0,97 % (120-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність в Перу, станом на 2015 рік, дорівнює 18,28 ‰ (100-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,18 дитини на одну жінку (99-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 75,5 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,2 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2013 рік)[1].

Смертність в Перу 2015 року становила 6,01 ‰ (164-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,97 % (120-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Перу, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Перу становить 27,7 року (138-ме місце у світі): для чоловіків — 26,9, для жінок — 28,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 73,48 року (130-те місце у світі), для чоловіків — 71,45 року, для жінок — 75,6 року[1].

Вікова структура населення Перу, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 26,95 % (4 174 434 чоловіка, 4 029 691 жінка);
  • молодь віком 15-24 роки — 18,93 % (2 884 314 чоловіків, 2 877 403 жінки);
  • дорослі віком 25-54 роки — 39,65 % (5 801 997 чоловіків, 6 268 941 жінка);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 7,45 % (1 103 641 чоловік, 1 164 821 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 7,03 % (1 013 806 чоловіків, 1 125 951 жінка)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення в Перу за департаментами, 2007 рік

Густота населення країни 2015 року становила 24,5 особи/км² (192-ге місце у світі)[1]. Третина населення країни мешкає вздовж пустельного тихоокеанського узбережжя, найбільша концентрація навколо Ліми. Андські високогір'я населені індіанськими народами, що становлять половину населення країни. Східні схили Анд і прилеглі тропічні вологі ліси малонаселені.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Перу

Перу високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 78,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,69 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Ліма (столиця) — 9,897 млн осіб, Арекіпа — 850,0 тис. осіб, Трухільйо — 798,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,53 ‰ (174-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні налічується 60,0 тис. внутрішньо переміщених осіб через громадянську війну 1980—2000 років, більшість з них індіанці Анд і Амазонської низовини[1].

Перу є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
індіанці
  
45%
метиси
  
37%
білі
  
15%
інші
  
3%
Докладніше: Народи Перу

Головні етноси країни: індіанці — 45 %, метиси (індіанці й іспанці) 37 %, білі — 15 %, темношкірі, японці, китайці й інші — 3 % населення[1].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Перу

Мови[ред.ред. код]

Мови Перу (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
84.1%
кечуа
  
13%
аймара
  
1.7%
ашанінка
  
0.3%
інші
  
0.8%
Докладніше: Мови Перу

Офіційні мови[3]: іспанська — розмовляє 84,1 % населення країни, кечуа — 13 %, аймара — 1,7 %. Інші поширені мови: ашанінка — 0,3 %, інші — 0,8 % (оцінка 2007 року).

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Перу (2007 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
81.3%
протестанти
  
12.5%
інші
  
3.3%
атеїсти
  
2.9%
Докладніше: Релігія в Перу

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 81,3 %, євангелізм — 12,5 %, інші — 3,3 %, не сповідують жодної — 2,9 % (станом на 2007 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Перу

Рівень письменності 2015 року становив 94,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,3 % — серед чоловіків, 91,7 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 3,7 % від ВВП країни, станом на 2014 рік (145-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2010 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,13 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 5,5 % від ВВП країни (140-ве місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 19,59 ‰ (89-те місце у світі); хлопчиків — 21,79 ‰, дівчаток — 17,29 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 68 випадків на 100 тис. народжень (90-те місце у світі)[1].

Перу входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, бартонельози. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 71,9 тис. хворих на СНІД (51-ше місце в світі), це 0,36 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (77-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,5 тис. осіб (51-ше місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 20,4 % (117-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 3,1 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 91,4 % населення в містах і 69,2 % в сільській місцевості; загалом 86,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 82,5 %, в сільській місцевості — 53,2 %, загалом по країні — 76,2 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 53,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 42,7 %; частка осіб похилого віку — 10,5 %, або 9,6 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 25,8 % населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 16,8 млн осіб (38-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 25,8 %; промисловість і будівництво — 17,4 %; сфера послуг — 56,8 % (станом на 2011 рік)[1]. 2,545 млн дітей у віці від 5 до 17 років (34 % від загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 6,1 % працездатного населення, 2013 року — 5,5 % (69-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 8,8 %, серед юнаків — 8,3 %, серед дівчат — 9,3 % (101-ше місце у світі)[1]. Розрахунки зроблені на основі статистики по Лімі, реальний стан по країні значно гірший.

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

До 1996 року країна була найбільшим виробником листя коки, на даний момент поступилась лідерством Колумбії. Станом на 2009 рік, в країні коки вирощувалась на плантаціях загальною площею 40 тис. га (трохи менше ніж 2008 року). Перу — другий, після Колумбії, світовий лідер з виробництва кокаїну — 225 тонн 2009 року. Кокаїн вивозиться через морські порти в різні куточки світу, суходолом — до Бразилії, Аргентини, Чилі, Болівії. У країні постійно зростає внутрішнє споживання наркотиків[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Перу докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[4][5].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,9 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Перу
Рік Населення Зміна
1700 712 000
1710 749 000 +5.2%
1720 789 000 +5.3%
1730 830 000 +5.2%
1740 874 000 +5.3%
1750 920 000 +5.3%
1760 968 000 +5.2%
1770 1 019 000 +5.3%
1780 1 073 000 +5.3%
1790 1 129 000 +5.2%
1800 1 189 000 +5.3%
1810 1 251 000 +5.2%
1820 1 317 000 +5.3%
1830 1 532 000 +16.3%
1840 1 751 000 +14.3%
1850 2 001 000 +14.3%
1860 2 300 000 +14.9%
1870 2 600 000 +13.0%
1880 3 075 000 +18.3%
1890 4 051 000 +31.7%
1900 4 836 000 +19.4%
1910 5 332 000 +10.3%
1920 5 841 000 +9.5%
1930 6 406 000 +9.7%
1940 7 107 000 +10.9%
1950 7 969 000 +12.1%
1960 9 931 000 +24.6%
1970 13 193 000 +32.8%
1980 17 295 000 +31.1%
1990 21 550 000 +24.6%
2000 25 952 000 +20.4%
2010 27 403 000 +5.6%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау (англ.) Peru // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) International Organization for Migration.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  5. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "UNECE", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "UNSD", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]