Населення Ліхтенштейну
Населення Ліхтенштейну  | |
|---|---|
 Ріст чисельності населення країни | |
| Чисельність | 37,6 тис. осіб |
| Густота | 234,6 особи/км² |
| Коефіцієнт міграції | 5,08 ‰ |
| Природний рух | |
| Природний приріст | ▲0,84 % |
| Народжуваність | 10,45 ‰ |
| Фертильність | 1,69 дітей на 1 жінку |
| Смертність | 7,12 ‰ |
| Смертність немовлят | 4,29 ‰ |
| Вікова структура | |
| • до 14 років | 15,54 % |
| • 15–64 років | 67,97 % |
| • старіші за 65 років | 16,49 % |
| Середня тривалість життя | 81,77 року |
| • чоловіків | 79,6 року |
| • жінок | 84,5 року |
| Статева структура | |
| загалом | 0,99 чол./жін. |
| при народженні | 1,26 чол./жін. |
| до 15 років | 1,16 чол./жін. |
| 15–64 років | 1 чол./жін. |
| після 65 років | 0,84 чол./жін. |
| Етнічні групи | |
| Нація | ліхтенштейнці |
| Найбільший етнос | ліхтенштейнці |
| Нацменшини | італійці |
| Мови | |
| Офіційна | німецька |
| Також у побуті | італійська |
Населення Ліхтенштейну. Чисельність населення країни 2015 року становила 37,6 тис. осіб (214-те місце у світі)[1]. За чисельністю населення це одна з найменших країн Європи: вона посідає четверте місце з кінця, менше населення мають тільки Монако, Сан-Марино й Ватикан. Чисельність ліхтенштейнців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 10,45 ‰ (187-ме місце у світі), смертність — 7,12 ‰ (128-ме місце у світі), природний приріст — 0,84 % (130-те місце у світі) 
.
Природний рух[ред. | ред. код]
Відтворення[ред. | ред. код]
Народжуваність у Ліхтенштейні, станом на 2015 рік, дорівнює 10,45 ‰ (187-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,69 дитини на одну жінку (173-тє місце у світі)[1].
Смертність у Ліхтенштейні 2015 року становила 7,12 ‰ (128-ме місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,84 % (130-те місце у світі)[1].
Вікова структура[ред. | ред. код]
Середній вік населення Ліхтенштейну становить 42,9 року (19-те місце у світі): для чоловіків — 41,7, для жінок — 44,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 81,77 року (16-те місце у світі), для чоловіків — 79,6 року, для жінок — 84,5 року[1].
Вікова структура населення Ліхтенштейну, станом на 2015 рік, має такий вигляд:
- діти віком до 14 років — 15,54 % (3 142 чоловіка, 2 706 жінок);
- молодь віком 15-24 роки — 11,73 % (2 182 чоловіка, 2 230 жінок);
- дорослі віком 25-54 роки — 42,65 % (8 013 чоловіків, 8 035 жінок);
- особи передпохилого віку (55-64 роки) — 13,58 % (2 504 чоловіка, 2 606 жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 16,49 % (2 837 чоловіків, 3 369 жінок)[1].
Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,0; коефіцієнт розлучуваності — 2,4; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 48 (дані за 2010 рік)[2].
Розселення[ред. | ред. код]
Густота населення країни 2015 року становила 234,6 особи/км² (57-ме місце у світі)[1]. Більша частина населення князівства розміщується на західній половині території, уздовж Рейну.
Урбанізація[ред. | ред. код]
Ліхтенштейн низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 14,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,48 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Вадуц (столиця) — 5,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1]; Шан — 5,77 тис. осіб; Трізен — 4,69 тис. осіб; Бальцерс — 4,5 тис. осіб; Ешен — 4,2 тис. осіб.
| № | Назва | Регіон | Населення | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Шан  Вадуц |
1 | Шан | Оберланд | 5 748 |  Трізен  Бальцерс | ||||
| 2 | Вадуц | Оберланд | 5 197 | ||||||
| 3 | Трізен | Оберланд | 4 701 | ||||||
| 4 | Бальцерс | Оберланд | 4 447 | ||||||
| 5 | Ешен | Унтерланд | 4 008 | ||||||
| 6 | Маурен | Унтерланд | 3 626 | ||||||
| 7 | Трізенберг | Оберланд | 2 689 | ||||||
| 8 | Руґґель | Унтерланд | 1 862 | ||||||
| 9 | Гампрін | Унтерланд | 1 268 | ||||||
| 10 | Шелленберг | Унтерланд | 1 004 | ||||||
Міграції[ред. | ред. код]
Річний рівень імміграції 2015 року становив 5,08 ‰ (26-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]
Головні етноси країни: ліхтенштейнці — 66,3 %, інші — 33,7 % населення (оціночні дані за 2013 рік)[1]. Проживають також швейцарці — 10,0 %, німці — 3,5 %, австрійці — 5,7 %, італійці — 3,3 %, інші — 10,6 %.
Українська діаспора[ред. | ред. код]
Мови[ред. | ред. код]
Офіційна мова[3]: німецька (аллеманський діалект) — володіє 94,5 % населення країни. Інші поширені мови: італійська — 1,1 %, інші мови — 4,3 % (оцінка 2010 року). Ліхтенштейн, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписав і ратифікував 18 листопада 1997 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 березня 1998 року). Регіональні мови не визначені, так як в державі не проживає жодної етнічної меншості[4].
Релігії[ред. | ред. код]
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво (державна релігія) — 75,9 %, реформований протестантизм — 6,5 %, іслам — 5,4 %, лютеранство — 1,3 %, інші — 2,9 %, не сповідують жодної — 5,4 %, не визначились — 2,6 % (станом на 2010 рік)[1].
Освіта[ред. | ред. код]
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 2,6 % ВВП країни, станом на 2011 рік (166-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2014 рік).
Середня і професійна[ред. | ред. код]
Вища[ред. | ред. код]
Охорона здоров'я[ред. | ред. код]
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,29 ‰ (189-те місце у світі); хлопчиків — 4,59 ‰, дівчаток — 3,92 ‰[1].
Захворювання[ред. | ред. код]
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]
Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 36 тис. унікальних інтернет-користувачів (193-тє місце у світі), що становило 96,6 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси[ред. | ред. код]
Загальні трудові ресурси 2012 року становили 35,8 тис. осіб, 51 % працівників країни мешкають за її межами в Німеччині, Австрії, або Швейцарії (201-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 0,8 %; промисловість і будівництво — 39,4 %; сфера послуг — 59,9 % (2012)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 3,4 % працездатного населення, 2012 року — 2,3 % (29-те місце у світі)[1].
Кримінал[ред. | ред. код]
Держава зміцнила контролю за відмиванням грошей, проте залишається проблемою через офшорний сектор фінансових послуг Ліхтенштейну[1].
Наркотики[ред. | ред. код]
Торгівля людьми[ред. | ред. код]
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Ліхтенштейну докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].
-
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.) -
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Гендерний стан[ред. | ред. код]
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,26 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,16 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці за 64 роки — 0,84 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
Демографічні дослідження[ред. | ред. код]
| Населення Ліхтенштейну | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1950 | 13 600 | — |
| 1955 | 14 800 | +8.8% |
| 1960 | 16 500 | +11.5% |
| 1965 | 19 200 | +16.4% |
| 1970 | 21 100 | +9.9% |
| 1975 | 23 800 | +12.8% |
| 1980 | 25 500 | +7.1% |
| 1985 | 26 900 | +5.5% |
| 1990 | 28 700 | +6.7% |
| 1995 | 30 800 | +7.3% |
| 2000 | 32 600 | +5.8% |
| 2005 | 34 800 | +6.7% |
| 2010 | 36 000 | +3.4% |
| Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[7]. | ||
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
- .
Переписи[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Liechtenstein : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- ↑ ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
Література[ред. | ред. код]
Українською[ред. | ред. код]
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
Російською[ред. | ред. код]
- (рос.) Лихтенштейн // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Лихтенштейн // Страны и народы. Зарубежная Европа. Западная Европа / Редкол. : В. П. Максаковский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 381 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Урланис Б. Ц. Рост населения в Европе (опыт исчисления). — М. : ОГИЗ-Госполитиздат, 1941. — 436 с.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Ліхтенштейну |
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Liechtenstein : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники країн світу.
- UNICEF. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей.
- Liechtenstein. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Ліхтенштейну.
- Liechtenstein. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in EU : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
| |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||
