Населення Ліхтенштейну

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Ліхтенштейну M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 37,6 тис. осіб
Густота 234,6 особи/км²
Коефіцієнт міграції 5,08 ‰
Природний рух
Природний приріст 0,84 %
Народжуваність 10,45 ‰
Смертність 7,12 ‰
Смертність немовлят 4,29 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 15,54 %
 • 15–64 років 67,97 %
 • старіші за 65 років 16,49 %
Середня тривалість життя 81,77 року
 • чоловіків 79,6 року
 • жінок 84,5 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,26 чол./жін.
до 15 років 1,16 чол./жін.
15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 0,84 чол./жін.
Етнічні групи
Нація ліхтенштейнці
Найбільший етнос ліхтенштейнці
Нацменшини італійці
Мови
Офіційна німецька
Також у побуті італійська

Населення Ліхтенштейну. Чисельність населення країни 2015 року становила 37,6 тис. осіб (214-те місце у світі)[1]. За чисельністю населення це одна з найменших країн Європи: вона посідає четверте місце з кінця, менше населення мають тільки Монако, Сан-Марино й Ватикан. Чисельність ліхтенштейнців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 10,45 ‰ (187-ме місце у світі), смертність — 7,12 ‰ (128-ме місце у світі), природний приріст — 0,84 % (130-те місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Ліхтенштейні, станом на 2015 рік, дорівнює 10,45 ‰ (187-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,69 дитини на одну жінку (173-тє місце у світі)[1].

Смертність у Ліхтенштейні 2015 року становила 7,12 ‰ (128-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,84 % (130-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Ліхтенштейну, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Ліхтенштейну становить 42,9 року (19-те місце у світі): для чоловіків — 41,7, для жінок — 44,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 81,77 року (16-те місце у світі), для чоловіків — 79,6 року, для жінок — 84,5 року[1].

Вікова структура населення Ліхтенштейну, станом на 2015 рік, має такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 15,54 % (3 142 чоловіка, 2 706 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 11,73 % (2 182 чоловіка, 2 230 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 42,65 % (8 013 чоловіків, 8 035 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 13,58 % (2 504 чоловіка, 2 606 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 16,49 % (2 837 чоловіків, 3 369 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,0; коефіцієнт розлучуваності — 2,4; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 48 (дані за 2010 рік)[2].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 234,6 особи/км² (57-ме місце у світі)[1]. Більша частина населення князівства розміщується на західній половині території, уздовж Рейну.

Урбанізація[ред. | ред. код]

Ліхтенштейн низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 14,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,48 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Вадуц (столиця) — 5,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1]; Шан — 5,77 тис. осіб; Трізен — 4,69 тис. осіб; Бальцерс — 4,5 тис. осіб; Ешен — 4,2 тис. осіб.

Шаблон:Найбільші міста Ліхтенштейну

Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 5,08 ‰ (26-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2013 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
ліхтенштейнці
  
66.3%
інші
  
33.7%

Головні етноси країни: ліхтенштейнці — 66,3 %, інші — 33,7 % населення (оціночні дані за 2013 рік)[1]. Проживають також швейцарці — 10,0 %, німці — 3,5 %, австрійці — 5,7 %, італійці — 3,3 %, інші — 10,6 %.

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови Ліхтенштейну (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
німецька
  
94.5%
італійська
  
1.1%
інші
  
4.3%
Докладніше: Мови Ліхтенштейну

Офіційна мова[3]: німецька (аллеманський діалект) — володіє 94,5 % населення країни. Інші поширені мови: італійська — 1,1 %, інші мови — 4,3 % (оцінка 2010 року). Ліхтенштейн, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписав і ратифікував 18 листопада 1997 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 березня 1998 року). Регіональні мови не визначені, так як в державі не проживає жодної етнічної меншості[4].

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Ліхтенштейні (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
75.9%
протестанти
  
7.9%
мусульмани
  
5.4%
інші
  
2.9%
атеїсти
  
5.4%
агностики
  
2.6%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво (державна релігія) — 75,9 %, реформований протестантизм — 6,5 %, іслам — 5,4 %, лютеранство — 1,3 %, інші — 2,9 %, не сповідують жодної — 5,4 %, не визначились — 2,6 % (станом на 2010 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 2,6 % ВВП країни, станом на 2011 рік (166-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,29 ‰ (189-те місце у світі); хлопчиків — 4,59 ‰, дівчаток — 3,92 ‰[1].

Захворювання[ред. | ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 36 тис. унікальних інтернет-користувачів (193-тє місце у світі), що становило 96,6 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2012 року становили 35,8 тис. осіб, 51 % працівників країни мешкають за її межами в Німеччині, Австрії, або Швейцарії (201-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 0,8 %; промисловість і будівництво — 39,4 %; сфера послуг — 59,9 % (2012)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 3,4 % працездатного населення, 2012 року — 2,3 % (29-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Держава зміцнила контролю за відмиванням грошей, проте залишається проблемою через офшорний сектор фінансових послуг Ліхтенштейну[1].

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Ліхтенштейну докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,26 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,16 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,84 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Ліхтенштейну
Рік Населення Зміна
1950 13 600
1955 14 800 +8.8%
1960 16 500 +11.5%
1965 19 200 +16.4%
1970 21 100 +9.9%
1975 23 800 +12.8%
1980 25 500 +7.1%
1985 26 900 +5.5%
1990 28 700 +6.7%
1995 30 800 +7.3%
2000 32 600 +5.8%
2005 34 800 +6.7%
2010 36 000 +3.4%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[7].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад Liechtenstein : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. World Population Prospects: The 2012 Revision : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]