Населення Ліберії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Ліберії
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 4,195 млн осіб
Густота 46,8 особи/км²
Природний приріст 2,47 ‰
Народжуваність 34,41 ‰
Смертність 9,69 ‰
Середня тривалість життя 58,6 року
 • чоловіків 56,94 року
 • жінок 60,32 року
Смертність немовлят 67,5 ‰
Коефіцієнт міграції 0 ‰
Вікова структура
до 14 років 42,75 %
15–64 років 54,12 %
старіші за 65 років 3,13 %
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,02 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,95 чол./жін.
після 65 років 0,97 чол./жін.
Етнічні групи
Нація ліберійці
Мови
Офіційна англійська

Населення Ліберії. Чисельність населення країни 2015 року становила 4,195 млн осіб (128-ме місце у світі)[1]. Чисельність ліберійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 34,41 ‰ (26-те місце у світі), смертність — 9,69 ‰ (51-ше місце у світі), природний приріст — 2,47 % (24-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Ліберії, станом на 2015 рік, дорівнює 34,41 ‰ (26-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,7 дитини на одну жінку (21-ше місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 20,2 % (станом на 2013 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19 років, медіанний вік для жінок — 20-24 року (оцінка на 2013 рік)[1].

Смертність в Ліберії 2015 року становила 9,69 ‰ (51-ше місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,47 % (24-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Ліберії, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Ліберії становить 18,3 року (212-те місце у світі): для чоловіків — 18,1, для жінок — 18,5 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 58,6 року (201-ше місце у світі), для чоловіків — 56,94 року, для жінок — 60,32 року[1].

Вікова структура населення Ліберії, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 42,75 % (904 495 чоловіків, 889 198 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 18,3 % (376 224 чоловіка, 391 568 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 31,51 % (658 291 чоловік, 663 954 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,3 % (87 606 чоловіків, 92 831 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,13 % (64 697 чоловіків, 66 801 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 23,4 року, жінки — 18,9 року, загалом — 21,2 року (дані за 2007 рік)[2].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 46,8 особи/км² (176-те місце у світі)[1].

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Ліберії

Ліберія середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 49,7 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,36 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Монровія (столиця) — 1,264 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (91-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 36,04 тис. біженців з Кот-д'Івуару[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується до 23 тис. внутрішньо переміщених осіб, внаслідок громадянської війни 1990—2004 років і виборів навесні 2011 року. Більшість з них живуть в нетрях Монровії.

У країні мешкає 1 офіційно зареєстрована особа без громадянства[1].

Ліберія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
кпелле
  
20.3%
басса
  
13.4%
гребо
  
10%
гіо
  
8%
мано
  
7.9%
кру
  
6%
лорма
  
5.1%
кіссі
  
4.8%
гола
  
4.4%
інші
  
20.1%
Докладніше: Народи Ліберії

Головні етноси країни: кпелле — 20,3 %, басса — 13,4 %, гребо — 10 %, гіо — 8 %, мано — 7,9 %, кру — 6 %, лорма — 5,1 %, кіссі — 4,8 %, гола — 4,4 %, інші — 20,1 % населення (згідно з переписом 2008 року)[1].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Ліберії

Мови[ред.ред. код]

Мови Ліберії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
англійська
  
20%
інші
  
%
Докладніше: Мови Ліберії

Офіційна мова[4]: англійська — розмовляє 20 % населення країни. У країні поширено більше 20 різних мов і діалектів.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Ліберії (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
християни
  
85.6%
мусульмани
  
12.2%
традиційні вірування
  
0.6%
інші
  
0.2%
атеїсти
  
1.4%
Докладніше: Релігія в Ліберії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство — 85,6 %, іслам — 12,2 %, Traditional 0,6 %, інші — 0,2 %, не сповідують жодної — 1,4 % (згідно з переписом 2008 року)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Ліберії

Рівень письменності 2015 року становив 47,6 % дорослого населення (віком від 15 років): 62,4 % — серед чоловіків, 32,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,8 % ВВП країни, станом на 2012 рік (144-те місце у світі)[1].

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,01 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 10 % ВВП країни (3-тє місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 67,5 ‰ (15-те місце у світі); хлопчиків — 71,71 ‰, дівчаток — 63,16 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 725 випадків на 100 тис. народжень (8-ме місце у світі)[1].

Ліберія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, жовта гарячка, шистосомози, гарячка Ласса, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 33,1 тис. хворих на СНІД (66-те місце в світі), це 1,17 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (39-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,0 тис. осіб (56-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 5,8 % (161-ше місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 15,3 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 88,6 % населення в містах і 62,6 % в сільській місцевості; загалом 75,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 28 %, в сільській місцевості — 5,9 %, загалом по країні — 16,9 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 82,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 77,4 %; частка осіб похилого віку — 5,5 %, або 18,2 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2007 року перебувало 63,8 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,4 %, верхній дециль — 30,1 % (станом на 2007 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 3,9 млн осіб не має доступу до електромереж; 10 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 17 %, у сільській місцевості — 3 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 248 тис. унікальних інтернет-користувачів (158-ме місце у світі), що становило 5,9 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 1,6 млн осіб (129-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 70 %; промисловість і будівництво — 8 %; сфера послуг — 22 % (станом на 2000 рік)[1]. 177,16 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (21 % загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 85 % працездатного населення (207-ме місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 5,1 %, серед юнаків — 3,4 %, серед дівчат — 6,6 % (126-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну і південноамериканського кокаїну на європейський і американський ринок; відмивання грошей забезпечує фінансами місцеву корупцію, криміналітет, торговців зброєю, людьми й алмазами, але відсутність добре розвинутої фінансової системи обмежує цей потенціал[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Ліберії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[5][6].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Ліберії[7]
Рік Населення Зміна
1950 911 000
1960 1 116 000 +22.5%
1970 1 440 000 +29.0%
1980 1 923 000 +33.5%
1990 2 127 000 +10.6%
2000 2 847 000 +33.9%
2010 3 994 000 +40.3%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш (англ.) Liberia // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics — UN Statistics Division.
  3. (англ.) International Organization for Migration.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  6. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  7. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2010 Revision.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]