Населення Ісландії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Ісландії
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 331,9 тис. осіб
Густота 3,3 особи/км²
Природний приріст 1,21 ‰
Народжуваність 13,91 ‰
Смертність 6,28 ‰
Середня тривалість життя 82,97 року
 • чоловіків 80,81 року
 • жінок 85,22 року
Смертність немовлят 2,06 ‰
Коефіцієнт міграції 4,43 ‰
Вікова структура
до 14 років 20,43 %
15–64 років 65,79 %
старіші за 65 років 13,78 %
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
у віці 15–64 років 1.01 чол./жін.
після 65 років 0,88 чол./жін.
Етнічні групи
Нація ісландці
Найбільший етнос ісландці
Національні меншини -
Мови
Офіційна ісландська
Також у побуті англійська

Населення Ісландії. Чисельність населення країни 2015 року становила 331,9 тис. осіб (179-те місце у світі)[1]. Чисельність ісландців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 13,91 ‰ (140-ве місце у світі), смертність — 6,28 ‰ (155-те місце у світі), природний приріст — 1,21 % (100-те місце у світі) .

Історія[ред.ред. код]

Ісландія була заселена у IXX століттях і з тих пір її населяли переважно нащадки перших поселенців; пізніша імміграція на острів була обмежена. До середини XX століття більшість населення жило на ізольованих фермах. В історії країни неодноразово відбувалися різкі скорочення числа жителів через епідемії, виверження вулканів, землетрусів і голоду. У XX столітті спостерігалися постійний приріст населення (1,5% на рік) і міграція сільських жителів до міст. На початку XXI століття 95% жителів живуть в містах і селищах. У північній частині країни поселення зосереджені уздовж узбережжя й у долинах річок. 20% території Ісландії заселене.

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Ісландії, станом на 2015 рік, дорівнює 13,91 ‰ (140-ве місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,02 дитини на одну жінку (119-те місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Ісландії 2015 року становила 6,28 ‰ (155-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,21 % (100-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Ісландії, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Ісландії становить 36,3 року (72-ге місце у світі): для чоловіків — 35,7, для жінок — 36,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 82,97 року (6-те місце у світі), для чоловіків — 80,81 року, для жінок — 85,22 року[1].

Вікова структура населення Ісландії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 20,43 % (34 653 чоловіка, 33 161 жінка);
  • молодь віком 15-24 роки — 14,03 % (23 661 чоловік, 22 914 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 40,09 % (67 183 чоловіка, 65 871 жінка);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 11,67 % (19 502 чоловіка, 19 230 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 13,78 % (21 344 чоловіка, 24 399 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,9; коефіцієнт розлучуваності — 1,8; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 37 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 34,6 року, жінки — 32,7 року, загалом — 33,7 року (дані за 2011 рік)[3].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 3,3 особи/км² (233-тєє місце у світі)[1]. Населення острова майже повністю міське, більша частина якого проживає в столиці Рейк'явіку, або навколо нього; невеликі агломерації розташовані уздовж західного й північного узбережжя. Близько 60% жителів зосереджено в південно-західній частині країни.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Ісландії

Ісландія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 94,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,25 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Населені пункти розташовані головним чином уздовж узбережжя й у глибині фіордів. У центральній частині острова зустрічаються лише хутори (по 20-30 чоловік); більшість же проживає в містах і рибальських селищах.

Головні міста держави: Рейк'явік (столиця) — 184,0 тис. осіб (дані за 2014 рік), що становить приблизно 40% населення країни; Акюрейрі, Коупавоґур, Гапнарфйордур, Ісафйордюр, Еїльстадір, Хебн, Сіглуфьердур, Хеймаей (Вестманнаейяр)[1].

Шаблон:Найбільші міста Ісландії

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 4,43 ‰ (29-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

У країні мешкає 131 особа без громадянства[1].

Ісландія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
ісландці
  
94%
іноземного походження
  
6%
Докладніше: Народи Ісландії

Головні етноси країни: гомогенна суміш нащадків скандинавів і кельтів — 94 %, іноземного походження — 6 % населення[1].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Ісландії

Мови[ред.ред. код]

Мови Ісландії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
ісландська
  
%
англійська
  
%
німецька
  
%
Докладніше: Мови Ісландії

Офіційна мова[5]: ісландська. Інші поширені мови: англійська, скандинавські мови, німецька. Ісландія, як член Ради Європи, 7 травня 1999 року підписала, але не ратифікувала Європейську хартію регіональних мов[6].

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Ісландії (2016 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
лютерани
  
73.8%
католики
  
3.6%
християни
  
9.9%
атеїсти
  
5.6%
агностики
  
7.2%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: лютеранство (Церква Ісландії — державна церква) 73,8 %, римо-католицтво — 3,6 %, Вільна церква Рейк'явіка — 2,9 %, Вільна церква Гапнарфйордура — 2 %, незалежна конгрегація — 1 %, п'ятидесятництво — 3,9 %, не сповідують жодної — 5,6 %, не визначились — 7,2 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Ісландії

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 7 % ВВП країни, станом на 2011 рік (14-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 19 років, для хлопців — до 18 років, для дівчат — до 20 років (станом на 2012 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,48 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 8,9 % ВВП країни (38-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 2,06 ‰ (223-тє місце у світі); хлопчиків — 2,2 ‰, дівчаток — 1,91 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 3 випадків на 100 тис. народжень (177-ме місце у світі)[1].

Ісландія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 23,9 % (76-те місце у світі)[1].

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 98,7 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 98,8 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне становище[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 51,6 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 30,8 %; частка осіб похилого віку — 20,8 %, або 4,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 326 тис. унікальних інтернет-користувачів (141-ше місце у світі), що становило 98,2 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 190,500 осіб (175-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 4,8 %; промисловість і будівництво — 22,2 %; сфера послуг — 73 % (2008)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 3,8 % працездатного населення, 2014 року — 3,6 % (33-тє місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 9,8 %, серед юнаків — 12,9 %, серед дівчат — 6,6 % (85-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Ісландії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[7][8].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,88 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Ісландії
Рік Населення Зміна
1950 143 000
1955 158 000 +10.5%
1960 176 000 +11.4%
1965 192 000 +9.1%
1970 204 000 +6.3%
1975 218 000 +6.9%
1980 228 000 +4.6%
1985 241 000 +5.7%
1990 255 000 +5.8%
1995 267 000 +4.7%
2000 281 000 +5.2%
2005 297 000 +5.7%
2010 318 000 +7.1%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[9].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар (англ.) Iceland // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Marriage and divorce statistics — Eurostat, European Commission, 2011.
  3. (англ.) Mean age at first marriage by sex — United Nations Economic Commission for Europe.
  4. (англ.) International Organization for Migration.
  5. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. (англ.) European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories.
  7. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  8. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  9. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]