Населення Сербії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Сербії
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 7,176 млн осіб
Густота 101,2 особи/км²
Природний приріст -0,46 ‰
Народжуваність 9,08 ‰
Смертність 13,66 ‰
Середня тривалість життя 75,26 року
 • чоловіків 72,39 року
 • жінок 78,31 року
Смертність немовлят 6,05 ‰
Коефіцієнт міграції 0 ‰
Вікова структура
до 14 років 14,74 %
15–64 років 67,65 %
старіші за 65 років 17,61 %
Статева структура
загалом 0,95 чол./жін.
при народженні 1,07 чол./жін.
до 15 років 1,07 чол./жін.
у віці 15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 0,7 чол./жін.
Етнічні групи
Нація серби
Найбільший етнос серби
Національні меншини угорці, румуни, бошняки
Мови
Офіційна сербська
Також у побуті угорська, боснійська, румунська

Населення Сербії. Чисельність населення країни 2015 року становила 7,176 млн осіб, включно з населенням Косова (102-ге місце у світі)[1]. Чисельність сербів стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 9,08 ‰ (209-те місце у світі), смертність — 13,66 ‰ (12-те місце у світі), природний приріст — -0,46 % (222-ге місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Сербії, станом на 2015 рік, дорівнює 9,08 ‰ (209-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,43 дитини на одну жінку (209-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 60,8 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27,5 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Сербії 2015 року становила 13,66 ‰ (12-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,46 % (депопуляція) (222-ге місце у світі)[1].

Природний рух населення Сербії 1880—1910 років[2][3]
Природний рух населення Сербії в 1950—2014 роках[4][5]

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Сербії, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Сербії становить 42,3 року (24-те місце у світі): для чоловіків — 40,7, для жінок — 44 роки[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,26 року (102-ге місце у світі), для чоловіків — 72,39 року, для жінок — 78,31 року[1].

Вікова структура населення Сербії, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 14,74 % (545 685 чоловіків, 512 443 жінки);
  • молодь віком 15-24 роки — 11,46 % (423 785 чоловіків, 398 878 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 41,52 % (1 503 100 чоловіків, 1 476 843 жінки);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 14,66 % (506 796 чоловіків, 545 165 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 17,61 % (519 501 чоловік, 744 598 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,9; коефіцієнт розлучуваності — 1,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 22 (дані за 2011 рік)[6][7]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 31 рік, жінки — 28,1 року, загалом — 29,6 року (дані за 2014 рік)[8].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення Сербії по регіонах, 2011 рік

Густота населення країни 2015 року становила 101,2 особи/км² (113-те місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, з невеликим тяжінням до міських агломерацій.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Сербії

Сербія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 55,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,34 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Белград (столиця) — 1,182 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (83-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 25,9 тис. біженців з Хорватії, 9,3 тис. з Боснії і Герцеговини, 669 тис. біженців прибуло до країни під час європейської міграційної кризи[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 220,0 тис. внутрішньо переміщених осіб, косовських сербів, циган, ашкалі та єгиптян з Косова[1].

Сербія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[9].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад Сербії (2014 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
серби
  
83.3%
угорці
  
3.5%
румуни
  
2.1%
бошняки
  
2%
інші
  
8.9%
Центральна Сербія (2002 рік)
серби
  
89.5%
бошняки
  
2.5%
цигани
  
1.4%
албанці
  
1.1%
інші
  
5.5%
Воєводина (2002 рік)
серби
  
65.1%
угорці
  
14.3%
словаки
  
2.8%
хорвати
  
2.8%
югослави
  
2.4%
чорногорці
  
1.6%
румуни
  
1.5%
цигани
  
1.4%
інші
  
8%
Докладніше: Народи Сербії

Головні етноси країни: серби — 83,3 %, угорці — 3,5 %, румуни — 2,1 %, бошняки — 2 %, інші — 8,9 %населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

Динаміка етнічної картини Сербії в часі згідно переписів 1948-2011 років[10]
Етнічні групи 1948 рік 1953 рік 1961 рік 1971 рік 1981 рік 1991 рік 2002 рік 2011 рік
Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  %
Серби 4651819 80,2 4963070 80,4 5477670 82,0 5788547 80,4 5972661 77,3 6616917 80,3 6212838 82,9 5988150 83,3
Угорці 433618 7,5 441748 7,2 449377 6,7 430145 6,0 390321 5,0 337479 4,5 293299 3,9 253899 3,5
Цигани 40951 0,7 46896 0,8 6624 0,1 35301 0,5 76833 1,0 90853 1,2 108193 1,4 147604 2,1
Мусульмани 7636 0,1 74840 1,2 85441 1,3 127973 1,8 156604 2,0 176401 2,3 19503 0,3 22301 0,3
Бошняки 136087 1,8 145278 2,0
Хорвати 164574 2,8 167045 2,7 189158 2,8 176649 2,5 140650 1,8 97344 1,2 70602 0,9 57900 0,8
Словаки 73138 1,3 75006 1,2 77816 1,2 76707 1,1 73170 0,9 65363 0,9 59021 0,8 52750 0,7
Албанці 33769 0,6 40954 0,7 53167 0,8 68593 1,0 76296 1,0 74303 1,0 61647 0,8 5809 0,08
Чорногорці 46810 0,8 54718 0,9 67165 1,0 93705 1,3 120438 1,6 117761 1,6 69049 0,9 38527 0,5
Волохи 93440 1,6 28047 0,5 1367 0,0 14719 0,2 25592 0,3 15675 0,2 40054 0,5 35330 0,5
Румуни 63112 1,1 59689 1,0 59492 0,9 57399 0,8 53676 0,7 37818 0,5 34576 0,5 29332 0,4
Югослави 14873 0,2 122904 1,7 439265 5,7 312595 4,1 80721 1,1 23303 0,3
Македонці 17391 0,3 26302 0,4 35146 0,5 41627 0,6 47930 0,6 44028 0,6 25847 0,3 22755 0,3
Болгари 59395 1,0 60146 1,0 58243 0,9 53536 0,7 33294 0,4 26416 0,3 20497 0,3 18543 0,3
інші/не вказали 114493 2,0 132549 2,1 102700 1,5 115093 1,6 122506 1,6 97953 1,3 266067 3,5 368136 5,1
Всього 5936223 6171010 6678239 7202898 7729236 8010906 7498001 7186862

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Сербії

Мови[ред.ред. код]

Мови Сербії (2011 рік)[1]
Мова: Відсоток:
сербська
  
88.1%
угорська
  
3.4%
боснійська
  
1.9%
румунська
  
1.4%
інші
  
3.4%
Докладніше: Мови Сербії

Офіційна мова[11]: сербська — розмовляє 88,1 % населення держави. Інші поширені мови: угорська — 3,4 %, боснійська — 1,9 %, румунська 1,4 %, інші мови — 3,4 % (дані на 2011 рік). У Воєводині офіційними визнано сербську, угорську, словацьку, румунську, хорватську й русинську. Сербія, як член Ради Європи, 22 березня 2005 року підписала і ратифікувала 15 лютого 2006 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 червня 2006 року). Регіональними мовами визнані: албанська, боснійська, болгарська, хорватська, словацька, угорська, румунська, українська, русинська, циганська, валахська[12].

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Сербії (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
православні
  
84.6%
католики
  
5%
мусульмани
  
3.1%
протестанти
  
1%
атеїсти
  
1.1%
інші
  
5.2%
Докладніше: Релігія в Сербії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: православ'я — 84,6 %, католицтво — 5 %, іслам — 3,1 %, протестантизм — 1 %, атеїсти — 1,1 %, інші — 0,8 %, відсутні дані — 4,5 % (станом на 2011 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Сербії

Рівень письменності 2015 року становив 98,1 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,1 % — серед чоловіків, 97,2 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 4,4 % від ВВП країни, станом на 2012 рік (82-ге місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 15 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,11 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 5,4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 10,4 % від ВВП країни (19-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 6,05 ‰ (166-те місце у світі); хлопчиків — 6,96 ‰, дівчаток — 5,07 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 17 випадків на 100 тис. народжень (149-те місце у світі)[1].

Сербія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея (станом на 2016 рік)[1]. 2012 року було зареєстровано 3,0 тис. хворих на СНІД (115-те місце у світі), це 0,05 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (121-ше місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (111-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 21,1 % (63-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,8 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,4 % населення в містах і 98,9 % в сільській місцевості; загалом 99,2 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 98,2 %, в сільській місцевості — 94,2 %, загалом по країні — 96,4 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 50,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 24,5 %; частка осіб похилого віку — 25,6 %, або 3,9 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 9,2 % населення країни[1]. Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 4,688 млн унікальних інтернет-користувачів (83-тє місце у світі), що становило 65,3 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,9 млн осіб (105-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 21,9 %; промисловість і будівництво — 15,6 %; сфера послуг — 62,5 % (станом на 2014 рік)[1]. 36,14 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (4 % від загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 19,3 % працездатного населення, 2014 року — 19,7 % (168-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 49,4 % (7-ме місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну, що прямує до Західної Європи балканським шляхом; економіка країна уразлива до відмивання грошей[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Сербії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[13][14].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,7 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Сербії
Рік Населення Зміна
1950 5 970 000
1955 6 358 000 +6.5%
1960 6 635 000 +4.4%
1965 6 916 000 +4.2%
1970 7 171 000 +3.7%
1975 7 401 000 +3.2%
1980 7 688 000 +3.9%
1985 7 759 000 +0.9%
1990 7 806 000 +0.6%
1995 7 837 000 +0.4%
2000 7 516 000 −4.1%
2005 7 441 000 −1.0%
2010 7 291 000 −2.0%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[4].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред.ред. код]

Переписи населення Сербії
Рік Населення Зміна
1910 2 922 858
1921 4 781 446 +63.6%
1931 5 675 567 +18.7%
1948 5 794 966 +2.1%
1953 6 163 154 +6.4%
1961 6 678 227 +8.4%
1971 7 202 591 +7.9%
1981 7 729 676 +7.3%
1991 8 010 991 +3.6%
2002 7 498 001 −6.4%
2011 7 253 862 −3.3%
2015 7 132 862 −1.7%
Джерело: Дані офіційних переписів[5]
Переписи населення Сербії
Рік Населення Зміна
1834 678 192
1841 828 895 +22.2%
1843 859 545 +3.7%
1846 915 080 +6.5%
1850 956 893 +4.6%
1854 998 919 +4.4%
1859 1 078 281 +7.9%
1863 1 108 668 +2.8%
1866 1 216 219 +9.7%
1874 1 669 337 +37.3%
1884 1 901 336 +13.9%
1895 2 493 770 +31.2%
Джерело: Дані офіційних переписів[5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац (англ.) Serbia // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (серб.) Државопис Србиjе. 1897.
  3. (англ.) Mitchell B. R. European historical statistics. 1750—1975.
  4. а б (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.
  5. а б в (фр.) Serbia. Démographie des pays développés. — Institut national d'études démographique (INED).
  6. (англ.) Marriages and crude marriage rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  7. (англ.) Divorces and crude divorce rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  8. (англ.) Marriage indicators — Eurostat, European Commission, 10 August 2016.
  9. (англ.) International Organization for Migration.
  10. (серб.) Official Results of Serbian Census 2003–PopulationPDF (441 KiB), pp. 12-13.
  11. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  12. (англ.) European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories.
  13. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  14. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]