Населення Австралії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Австралії
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 24,312 млн осіб
Густота 3,1 особи/км²
Природний приріст 1,07 ‰
Народжуваність 12,15 ‰
Смертність 7,14 ‰
Середня тривалість життя 82,15 року
 • чоловіків 79,7 року
 • жінок 84,74 року
Смертність немовлят 4,37 ‰
Коефіцієнт міграції 5,65 ‰
Вікова структура
до 14 років 17,9 %
15–64 років 66,63 %
старіші за 65 років 15,47 %
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
у віці 15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Нація австралійці
Найбільший етнос англійці
Національні меншини ірландці, шотландці, італійці, німці, китайці
Мови
Офіційна англійська
Також у побуті китайська, італійська

Населення Австралії. Кількість населення країни 2015 року становила 24,312 млн осіб (56-те місце у світі)[1][2]. Кількість австралійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,15  (162-ге місце у світі), смертність — 7,14 ‰ (126-те місце у світі), природний приріст — 1,07 % (114-те місце у світі) .

Історія[ред.ред. код]

Населення Австралії почало зростати 1788 року, коли англійці численністю 8,59 тис. осіб заснували першу колонію Сідней. На той момент кількість корінного населення континенту, за різними підрахунками, сягала 0,75-1 млн осіб[3][4]. Пізніше населення континенту збільшувалось завдяки численним хвилям імміграції і за 100 років досягло 2,98 млн осіб некорінного походження[3].

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Австралії, станом на 2015 рік, дорівнює 12,15 ‰ (162-ге місце у світі)[2]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,77 дитини на одну жінку (159-те місце у світі)[2]. Рівень застосування контрацепції 72,3 % (станом на 2005 рік)[2]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 30,5 року (оцінка на 2006 рік)[2].

Смертність у Австралії 2015 року становила 7,14 ‰ (126-те місце у світі)[2].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,07 % (114-те місце у світі)[2].

На кінець червня 2013 року швидкість зростання населення становила 1,76 %[1]:

  • одне народження кожні 1 хвилину 41 секунд
  • одна смерть кожні 3 хвилини і 32 секунд
  • приріст на одну людину за рахунок імміграції відбувається кожні 2 хвилини і 10 секунд.
  • загальний приріст населення на одну людину відбувається кожні 1 хвилину і 18 секунд.
Річні показники природного руху населення Австралії

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Австралії, 2015 рік (англ.)
Середній вік населення (англ.)

Середній вік населення Австралії становить 38,6 року (58-ме місце у світі): для чоловіків — 37,8, для жінок — 39,4 року[2]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 82,15 року, що є однією з найвищих у світі (13-те місце у світі), для чоловіків — 79,7 року, для жінок — 84,74 року[2].

Вікова структура населення Австралії, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 17,9 % (2 089 561 чоловік, 1 982 719 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 13,14 % (1 533 526 чоловіків, 1 455 870 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 41,67 % (4 822 083 чоловіка, 4 658 371 жінка);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 11,82 % (1 333 924 чоловіка, 1 355 347 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 15,47 % (1 628 108 чоловіків, 1 891 505 жінок)[2].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,4; коефіцієнт розлучуваності — 2,3; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 43 (дані за 2010 рік)[5][6]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 31,5 року, жінки — 29,6 року, загалом — 30,6 року (дані за 2014 рік)[7].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 3,1 особи/км² (234-те місце у світі)[2]. Населення зосереджене в основному в міських районах (89 %), Австралія є однією з найбільш урбанізованих країн світу.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Австралії

Австралія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 89,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,47 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[2].

Головні міста держави: Сідней — 4,505 млн осіб, Мельбурн — 4,203 млн осіб, Брісбен — 2,202 млн осіб, Перт — 1,861 млн осіб, Аделаїда — 1,256 млн осіб, Канберра (столиця) — 423,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[2].


Міграції[ред.ред. код]

Країни народження постійних жителів Австралії, 2006 рік

За даними Австралійського бюро статистики, 2006 року налічувалось 4,95 млн жителів, які народилися за межами Австралії, що становить 24 % від загальної кількості населення[8].

Річний рівень імміграції 2015 року становив 5,65 ‰ (23-тє місце у світі)[2]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 7,78 тис. біженців з Афганістану і 5,2 тис. з Ірану[2].

Австралія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[9].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2011 рік)[2]
Етнос: Відсоток:
британці
  
25.9%
австралійці
  
25.4%
ірландці
  
7.5%
шотландці
  
6.4%
італійці
  
3.3%
німці
  
3.2%
китайці
  
3.1%
індійці
  
1.4%
греки
  
1.4%
голландці
  
1.2%
австралійські аборигени
  
5%
інші
  
15.4%
Докладніше: Народи Австралії

Головні етноси країни: британці — 25,9 %, австралійці — 25,4 %, ірландці — 7,5 %, шотландці — 6,4 %, італійці — 3,3 %, німці — 3,2 %, китайці — 3,1 %, індійці — 1,4 %, греки — 1,4 %, голландці — 1,2 %, австралійські аборигени — 5 %, інші — 15,4 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[2]. Майже третина респондентів зазначали приналежність своїх батьків до двох або більше етносів.

У зв'язку з імміграцією європейська складова населення скорочується у відсотках.

Корінне населення[ред.ред. код]

Розселення аборигенів, перепис 2011 року

Найбільш ранні, достовірно відомі, відомості про прибуття корінних австралійців на континент Австралія датуються близько 40 000 років тому. Найімовірніше, поселенці прибули із островів Індонезії і Нової Гвінеї[10].

Австралія, можливо, була помічена португальськими мореплавцями у 1701 році, і голландські мореплавці висаджувалися на узбережжі сучасної Західної Австралії кілька разів протягом 17-го століття. Капітан Джеймс Кук оголосив, що східне узбережжя належить Королівству Великої Британії у 1770 році, також згодом закріпилося за Британією і західне узбережжя. Корінного населення в той час було від 315 000 до 750 000[3], які належали до близько 500 племен, що розмовляли різними мовами. Згідно з переписом 2006 року, 407 700 респондентів заявили, що вони є аборигенами, 29 512 заявили, що вони жителі островів протоки Торреса, а ще 17 811 заявили, що вони одночасно і аборигени, і остров'яни протоки Торреса. Після поправки на недооблік станом на кінець червня 2006 р. кількість корінного населення було оцінено як 517 200 осіб, що становить близько 2,5 % населення[3].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Мови[ред.ред. код]

Мови Австралії (2014 рік)[2]
Мова: Відсоток:
англійська
  
76.8%
китайська
  
2.8%
італійська
  
1.4%
арабська
  
1.3%
грецька
  
1.2%
в'єтнамська
  
1.1%
інші
  
15.4%
Докладніше: Мови Австралії

Офіційна мова[11]: англійська (особливий варіант, відомий як австралійська англійська) — розмовляє 76,8 % населення країни. Інші поширені мови: китайська — 2,8 %, італійська — 1,4 %, арабська — 1,3 %, грецька — 1,2 %, в'єтнамська — 1,1 %, інші мови — 10,4 %, не визначено — 5 % (дані 2011 року).

Значна частка іммігрантів першого і другого покоління говорять на двох мовах. Вважають, що до часу перших контактів європейців з австралійськими аборигенами ті розмовляли на 200-300 різних мовах. До теперішнього часу з них збереглося лише близько 70, причому приблизно 50 загрожує зникнення. Мови австралійських аборигенів є основними в спілкуванні приблизно для 50 тис. осіб (0,02 %).

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Австралії (2011 рік)[2]
Віросповідання: Відсоток:
протестанти
  
30.1%
католики
  
25.3%
християни
  
2.9%
православні
  
2.8%
буддисти
  
2.5%
мусульмани
  
2.2%
індуїсти
  
1.3%
інші
  
1.3%
атеїсти
  
22.3%
агностики
  
9.3%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 30,1 % (англіканство — 17,1 %, Об'єднана церква Австралії — 5,0 %, пресвітеріанство і реформізм — 2,8 %, баптизм — 1,6 %, лютеранство — 1,2 %, п'ятидесятництво — 1,1 %, інший протестантизм — 1,3 %), католицтво — 25,3 % (римо-католицтво — 25,1 %, інші гілки католицтва — 0,2 %), інші течії християнства — 2,9 %, православ'я — 2,8 %, буддизм — 2,5 %, іслам — 2,2 %, індуїзм — 1,3 %, інші — 1,3 %, не сповідують жодної — 22,3 %, не визначились — 9,3 % (станом на 2011 рік)[2].

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 5,3 % ВВП країни, станом на 2013 рік (56-те місце у світі)[2]. Середня тривалість освіти становить 20 років, для хлопців — до 20 років, для дівчат — до 21 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,27 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[2]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах 2010 року — 3,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[2]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,4 % ВВП країни (37-ме місце у світі)[2].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,37 ‰ (188-ме місце у світі); хлопчиків — 4,67 ‰, дівчаток — 4,04 ‰[2]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 6 випадків на 100 тис. народжень (164-те місце у світі)[2].

Австралія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

2013 року було зареєстровано 28,2 тис. хворих на СНІД (74-те місце в світі), це 0,17 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (100-те місце у світі)[2]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (105-те місце у світі)[2].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 29,9 % (44-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 0,2 % (оцінка на 2007 рік)[2]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[2]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[2].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 50,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 28,2 %; частка осіб похилого віку — 22,7 %, або 4,4 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[2]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності відсутні. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 2 %, верхній дециль — 25,4 % (станом на 1994 рік)[2].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[2]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 19,238 млн унікальних інтернет-користувачів (28-ме місце у світі), що становило 84,6 % від загальної кількості населення країни[2].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 12,5 млн осіб (45-те місце у світі)[2]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 3,6 %; промисловість і будівництво — 21,1 %; сфера послуг — 75,3 % (станом на 2009 рік)[2]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,2 % працездатного населення, 2014 року — 6,1 % (70-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 13,3 %, серед юнаків — 14,1 %, серед дівчат — 12,5 % (93-тє місце у світі)[2].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Значне споживання кокаїну й амфетамінів. Острів Тасманія виступає одним з найбільших світових постачальників легальних опіатів. Уряд підтримує суворий контроль над районами вирощування опійного маку і виробництва опіатів[2].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Австралії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[12][13].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[2].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред.ред. код]

Переписи населення Австралії
Рік Населення Зміна
1901 3 788 123
1906 4 059 083 +7.2%
1911 4 489 545 +10.6%
1916 4 943 173 +10.1%
1921 5 455 136 +10.4%
1926 6 056 360 +11.0%
1931 6 526 485 +7.8%
1936 6 778 372 +3.9%
1941 7 109 898 +4.9%
1946 7 465 157 +5.0%
1951 8 421 775 +12.8%
1956 9 425 563 +11.9%
1961 10 548 267 +11.9%
1966 11 599 498 +10.0%
1971 13 067 265 +12.7%
1976 14 033 083 +7.4%
1981 14 923 260 +6.3%
1986 16 018 350 +7.3%
1991 17 284 036 +7.9%
1996 18 224 767 +5.4%
2001 18 769 249 +3.0%
2006 19 855 288 +5.8%
2011 21 507 717 +8.3%
Джерело: Дані Статистичного бюро Австралії[14].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б (англ.) Australian Bureau of Statistics.
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат (англ.) Australia // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  3. а б в г Aboriginal and Torres Strait Islander Population. 1301.0 – Year Book Australia, 2008. Australian Bureau of Statistics. 7 лютого 2008 року. Архів оригіналу за 31 травня 2012 року. Процитовано 3 січня 2009 року. 
  4. (англ.) Aboriginal and Torres Strait Islander population. 1301.0 – Year Book Australia, 2002. Australian Bureau of Statistics. 20 серпня 2007 року. Архів оригіналу за 31 травня 2012 року. Процитовано 21 жовтня 2009 року. 
  5. (англ.) Marriages and crude marriage rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  6. (англ.) Divorces and crude divorce rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  7. (англ.) Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics — UN Statistics Division.
  8. (англ.) Migration (PDF). 2006 Census. Australian Bureau of Statistics. 29 березня 2007 року. с. 48. Архів оригіналу за 31 травня 2012 року. 
  9. (англ.) International Organization for Migration.
  10. When did Australia’s earliest inhabitants arrive?. University of Wollongong. 17 September 2004. Архів оригіналу за 2012-05-31. Процитовано 3 January 2009. 
  11. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  12. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  13. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  14. (англ.) TABLE 1.2. Population by sex, states and territories, 30 June 1901 onwards. Australian Bureau of Statistics. 23 травня 2014 року. Процитовано 24 січня 2016 року. 

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]