Населення Кабо-Верде
Населення Кабо-Верде | |
---|---|
Чисельність | 545,9 тис. осіб |
Густота | 129,2 особи/км² |
Коефіцієнт міграції | 0,63 ‰ |
Природний рух | |
Природний приріст | ▲1,36 % |
Народжуваність | 20,33 ‰ |
Фертильність | 2,29 дітей на 1 жінку |
Смертність | 6,11 ‰ |
Смертність немовлят | 23,45 ‰ |
Вікова структура | |
• до 14 років | 30,1 % |
• 15–64 років | 64,82 % |
• старіші за 65 років | 5,08 % |
Середня тривалість життя | 71,85 року |
• чоловіків | 69,58 року |
• жінок | 74,19 року |
Статева структура | |
загалом | 0,94 чол./жін. |
при народженні | 1,03 чол./жін. |
до 15 років | 1,01 чол./жін. |
15–64 років | 0,85 чол./жін. |
після 65 років | 0,61 чол./жін. |
Етнічні групи | |
Нація | кабовердійці |
Мови | |
Офіційна | португальська |
Населення Кабо-Верде. Чисельність населення країни 2015 року становила 545,9 тис. осіб (174-те місце у світі)[1]. Чисельність остров'ян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 20,33 ‰ (82-ге місце у світі), смертність — 6,11 ‰ (161-ше місце у світі), природний приріст — 1,36 % (87-ме місце у світі) .
Народжуваність в Кабо-Верде, станом на 2015 рік, дорівнює 20,33 ‰ (82-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,29 дитини на одну жінку (93-тє місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 61,3 % (станом на 2005 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19,5 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2005 рік)[1].
Смертність в Кабо-Верде 2015 року становила 6,11 ‰ (161-ше місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,36 % (87-ме місце у світі)[1].
Середній вік населення Кабо-Верде становить 24,9 року (157-ме місце у світі): для чоловіків — 24,1, для жінок — 25,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 71,85 року (147-ме місце у світі), для чоловіків — 69,58 року, для жінок — 74,19 року[1].
Вікова структура населення Кабо-Верде, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
- діти віком до 14 років — 30,1 % (82 623 чоловіки, 81 731 жінка);
- молодь віком 15—24 роки — 20,99 % (57 307 чоловіків, 57 303 жінки);
- дорослі віком 25—54 роки — 38,53 % (102 186 чоловіків, 108 177 жінок);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 5,29 % (12 194 чоловіки, 16 709 жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 5,08 % (10 466 чоловіків, 17 297 жінок)[1].
Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 26,2 року, жінки — 21,5 року, загалом — 23,9 року (дані за 2010 рік)[2].
Густота населення країни 2015 року становила 129,2 особи/км² (92-ге місце у світі)[1]. Розміщення населення на 9 населених островах країни досить нерівномірне. Східні острова мають посушливий клімат і заселені спорадично, здебільшого населення займається видобутком солі, риболовлею й обслуговує туристів. Більша частина населення розміщується на південних островах. Інтенсивне землеробство і випасне скотарство на схилах призвели до деградації вразливих вулканічних ґрунтів, посиленню ерозії, чим значно звузили ареал сільськогосподарського розселення.
Кабо-Верде високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 65,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,99 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Прая (столиця) — 145,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
№ | Назва | Муніципалітет | Населення | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Прая Мінделу |
1 | Прая | Прая | 127 832 | Санта-Марія Ассомада | ||||
2 | Мінделу | Сан-Вісенті | 70 468 | ||||||
3 | Санта-Марія | Сал | 23 839 | ||||||
4 | Ассомада | Санта-Катаріна | 12 026 | ||||||
5 | Порто-Ново | Порто-Ново | 9 430 | ||||||
6 | Педра-Бадежу | Санта-Круз | 9 345 | ||||||
7 | Сан-Філіп | Сан-Філіп | 8 125 | ||||||
8 | Таррафал | Таррафал | 6 177 | ||||||
9 | Сал-Рей | Боа-Вішта | 5 407 | ||||||
10 | Сідаді-Велья | Рібейра-Гранді | 4 625 |
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,63 ‰ (140-ве місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
У країні перебуває 115 осіб без громадянства[1].
Кабо-Верде є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].
Головні етноси країни: креоли — 71 %, африканці — 28 %, європейці — 1 % населення[1].
-
Селянська родина кабовердійців
-
Кабовердійки
-
Кабовердійські діти грають на вулиці в карамболу
Офіційна мова[4]: португальська. Інші поширені мови: креольська мова кріолу (суміш португальської з лексикою західноафриканських мов).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 77,3 %, протестантизм — 3,7 % (назарейці — 1,7 %, адвентизм — 1,5 %, Царство Боже — 0,4 %), інші течії християнства — 4,3 % (християни-раціоналісти — 1,9 %, свідки Єгови — 1 %, Асамблея Бога — 0,9 %, Новоапостольська церква — 0,5 %), іслам — 1,8 %, інші — 1,3 %, не сповідують жодної — 10,8 %, не визначились — 0,7 % (станом на 2010 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 87,6 % дорослого населення (віком від 15 років): 92,1 % — серед чоловіків, 83,1 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 5 % ВВП країни, станом на 2013 рік (76-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,31 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 4,8 % ВВП країни (164-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 23,45 ‰ (76-те місце у світі); хлопчиків — 26,89 ‰, дівчаток — 19,91 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 42 випадків на 100 тис. народжень (83-тє місце у світі)[1].
Кабо-Верде входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Станом на серпень 2016 року в країні зареєстровано випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].
2014 року зареєстровано 3,4 тис. хворих на СНІД (112-те місце в світі), це 1,09 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (44-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (125-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 11,7 % (131-ше місце у світі)[1].
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 94 % населення в містах і 87,3 % в сільській місцевості; загалом 91,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 81,6 %, в сільській місцевості — 54,3 %, загалом по країні — 72,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2004 рік, дорівнює 0,02 км³ на рік, або 48,57 тонни на одного мешканця на рік: з яких 6 % припадає на побутові, 1 % — на промислові, 93 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 52 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 45,1 %; частка осіб похилого віку — 7 %, або 14,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2000 року перебувало 30 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,9 %, верхній дециль — 40,6 % (станом на 2001 рік)[1].
Станом на 2012 рік, у країні 153,27 тис. осіб не має доступу до електромереж; 70,6 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 84,4 %, у сільській місцевості — 46,8 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 235 тис. унікальних інтернет-користувачів (153-тє місце у світі), що становило 43 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2007 року становили 196,1 тис. осіб (172-ге місце у світі)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 12 % працездатного населення, 2013 року — 16,4 % (133-тє місце у світі)[1].
Територія архіпелагу використовується як перевалочний пункт для латиноамериканського кокаїну на шляхах до Західної Європи, важливим моментом міжнародної кооперації слугує спільна португальська мова для Бразилії, Кабо-Верде, Гвінеї-Бісау й Португалії. 2002 в країні ухвалено закон, спрямований на боротьбу з відмиванням грошей, 2008 року створено відділ фінансової розвідки (оцінка ситуації 2008 року)[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США,
-
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
-
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 0,73 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці за 64 роки — 0,61 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
Населення Кабо-Верде[5] | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1950 | 178 000 | — |
1960 | 211 000 | +18.5% |
1970 | 274 000 | +29.9% |
1980 | 300 000 | +9.5% |
1990 | 348 000 | +16.0% |
2000 | 437 000 | +25.6% |
2010 | 496 000 | +13.5% |
Демографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
- .
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах Cape Verde : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 4 October. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У цьому випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2010 Revision.
- Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
- (рос.) Кабо-Верде // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Кабо-Верде // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. — 672 с.
- (рос.) Кабо-Верде // Страны и народы. Африка. Западная и Центральная Африка / Редкол. : М. Б. Горнунг, Г. Б. Старушенко (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 301 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Cape Verde : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Кабо-Верде.
- Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
- At a glance: Cape Verde. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і становище дітей у Кабо-Верде.
- Cape Verde. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Кабо-Верде.
- Cape Verde. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Кабо-Верде від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in Cape Verde : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.