Населення Белізу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Белізу
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 347,5 тис. осіб
Густота 15,8 особи/км²
Природний приріст 1,87 ‰
Народжуваність 24,68 ‰
Смертність 5,97 ‰
Середня тривалість життя 68,59 року
 • чоловіків 67,01 року
 • жінок 70,25 року
Смертність немовлят 19,82 ‰
Коефіцієнт міграції 0 ‰
Вікова структура
до 14 років 34,87 %
15–64 років 61,43 %
старіші за 65 років 3,7 %
Статева структура
загалом 1,03 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
у віці 15–64 років 0,97 чол./жін.
після 65 років 0,89 чол./жін.
Етнічні групи
Нація белізці
Найбільший етнос белізці
Національні меншини майя, гарифуна
Мови
Офіційна англійська
Також у побуті іспанська, креольська, майянські, німецька, гарифуна

Населення Белізу. Чисельність населення країни 2015 року становила 347,5 тис. осіб (178-ме місце у світі)[1]. Чисельність белізців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 24,68 ‰ (54-те місце у світі), смертність — 5,97 ‰ (167-ме місце у світі), природний приріст — 1,87 % (59-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Белізі, станом на 2015 рік, дорівнює 24,68 ‰ (54-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,95 дитини на одну жінку (55-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 55,2 % (станом на 2011 рік)[1].

Смертність у Белізі 2015 року становила 5,97 ‰ (167-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,87 % (59-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Белізу, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Белізу становить 22,4 року (178-ме місце у світі): для чоловіків — 22,2, для жінок — 22,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 68,59 року (162-ге місце у світі), для чоловіків — 67,01 року, для жінок — 70,25 року[1].

Вікова структура населення Белізу, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 34,87 % (61 822 чоловіка, 59 311 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 20,86 % (36 897 чоловіків, 35 547 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 35,88 % (63 048 чоловіків, 61 587 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,69 % (8 072 чоловіка, 8 224 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,7 % (6 056 чоловіків, 6 804 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 15,8 особи/км² (215-те місце у світі)[1]. До третини населення країни мешкає в колишній столиці, морському порту Белізі. Відносно рівномірно населена країна з невеликим підвищенням густоти на півночі і сході.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Белізу

Беліз середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 44 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,93 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Бельмопан (столиця) — 17,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].


Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (107-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Беліз є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2010 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
метиси
  
52.9%
креоли
  
25.9%
майя
  
11.3%
гарифуна
  
6.1%
індійці
  
3.9%
меноніти
  
3.6%
білі
  
1.2%
азіати
  
1%
інші
  
1.5%
Докладніше: Народи Белізу

Головні етноси країни: метиси — 52,9 %, креоли — 25,9 %, майя — 11,3 %, гарифуна — 6,1 %, індійці — 3,9 %, меноніти — 3,6 %, білі — 1,2 %, азіати — 1 %, інші — 1,5 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1]. Загальна сума більша за 100 %, бо багато респондентів відносять себе до декількох етнічних груп.

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Белізу

Мови[ред.ред. код]

Мови Белізу (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
англійська
  
62.9%
іспанська
  
56.6%
креольська
  
44.6%
майянська
  
10.5%
німецька
  
3.2%
гарифуна
  
2.9%
інші
  
2.3%
Докладніше: Мови Белізу

Офіційна мова[3]: англійська, нею розмовляють 62,9 % населення країни. Інші поширені мови: іспанська — 56,6 %, креольська — 44,6 %, майянська — 10,5 %, німецька — 3,2 %, гарифуна — 2,9 %, інші мови — 2,1 %, не розмовляють — 0,2 % (оцінка 2010 року)[1].

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Белізі (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
40.1%
протестанти
  
31.5%
свідки Єгови
  
1.7%
інші
  
12%
атеїсти
  
15.5%
Докладніше: Релігія в Белізі

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 40,1 %, протестантизм — 31,5 % (п'ятидесятництво — 8,4 %, адвентизм — 5,4 %, англіканство — 4,7 %, меноніти — 3,7 %, баптизм — 3,6 %, методизм — 2,9 %, назарейці — 2,8 %), свідки Єгови — 1,7 %, інші — 10,5 % (бахаїзм, буддизм, індуїзм, мормони, іслам, растафаріанство), інші — 0,6 %, не сповідують жодної — 15,5 % (станом на 2010 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Белізі

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 6,2 % ВВП країни, станом на 2013 рік (29-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 13 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,83 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,8 % ВВП країни (121-ше місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 19,82 ‰ (87-ме місце у світі); хлопчиків — 22,08 ‰, дівчаток — 17,44 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 28 випадків на 100 тис. народжень (105-те місце у світі)[1].

Беліз входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге і малярія. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року було зареєстровано 2,7 тис. хворих на СНІД (114-те місце в світі), це 1,18 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (38-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (128-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 20,6 % (15-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 6,2 % (оцінка на 2011 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 98,9 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 99,5 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 93,5 %, в сільській місцевості — 88,2 %, загалом по країні — 90,5 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 56,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 50,9 %; частка осіб похилого віку — 5,9 %, або 17 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 41 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств в країні відсутні[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 144 тис. унікальних інтернет-користувачів (170-те місце у світі), що становило 41,6 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2008 року становили 120,5 тис. осіб (180-те місце у світі)[1]. В країні відчувається гостра нестача кваліфікованої робочої сили і всіх видів технічного персоналу. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 10,2 %; промисловість і будівництво — 18,1 %; сфера послуг — 71,7 % (станом на 2007 рік)[1]. 27,75 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (40 % загальної кількості) 2001 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 12,9 % працездатного населення, 2013 року — 14,1 % (140-ве місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 25 %, серед юнаків — 18 %, серед дівчат — 35,6 % (56-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Перевалочний пункт для кокаїну, незначне вирощування марихуани для внутрішнього споживання; відмивання грошей отриманих від наркотрафіку та іншої кримінальної діяльності (оцінка ситуації 2008 року)[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Белізу докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[4][5].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,89 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Белізу
Рік Населення Зміна
1935 53 000
1940 56 000 +5.7%
1945 59 000 +5.4%
1950 69 000 +16.9%
1955 80 000 +15.9%
1960 92 000 +15.0%
1965 106 000 +15.2%
1970 122 000 +15.1%
1975 133 000 +9.0%
1980 144 000 +8.3%
1985 165 000 +14.6%
1990 188 000 +13.9%
1995 207 000 +10.1%
2000 239 000 +15.5%
2005 283 000 +18.4%
2010 323 000 +14.1%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[6].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф (англ.) Belize // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) International Organization for Migration.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  5. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  6. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]