Населення Гамбії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Гамбії M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 1,967 млн осіб
Густота 196,7 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,12 ‰
Природний рух
Природний приріст 2,16 %
Народжуваність 30,86 ‰
Смертність 7,15 ‰
Смертність немовлят 63,9 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 38,31 %
 • 15–64 років 58,33 %
 • старіші за 65 років 3,36 %
Середня тривалість життя 64,6 року
 • чоловіків 62,27 року
 • жінок 67 року
Статева структура
загалом 0,98 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,01 чол./жін.
15–64 років 0,95 чол./жін.
після 65 років 0,88 чол./жін.
Етнічні групи
Нація гамбійці
Мови
Офіційна англійська

Населення Гамбії. Чисельність населення країни 2015 року становила 1,967 млн осіб (149-те місце у світі)[1]. Чисельність гамбійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 30,86 ‰ (39-те місце у світі), смертність — 7,15 ‰ (125-те місце у світі), природний приріст — 2,16 % (43-тє місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність в Гамбії, станом на 2015 рік, дорівнює 30,86 ‰ (39-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,73 дитини на одну жінку (42-ге місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 9 % (станом на 2013 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,9 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2013 рік)[1].

Смертність в Гамбії 2015 року становила 7,15 ‰ (125-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,16 % (43-тє місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Гамбії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Гамбії становить 20,7 року (186-те місце у світі): для чоловіків — 20,4, для жінок — 21 рік[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 64,6 року (177-ме місце у світі), для чоловіків — 62,27 року, для жінок — 67 року[1].

Вікова структура населення Гамбії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 38,31 % (378 449 чоловіків, 375 417 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 20,81 % (202 218 чоловіків, 207 194 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 33,45 % (322 250 чоловіків, 335 860 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,08 % (38 717 чоловіків, 41 531 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,36 % (30 886 чоловіків, 35 186 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 196,7 особи/км² (74-те місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Гамбії

Гамбія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 59,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 4,33 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Банжул (столиця) — 504,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,12 ‰ (170-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 7,5 тис. біженців з Сенегалу[1].

Гамбія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2013 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
мандінка
  
33.8%
фульбе
  
22.1%
волоф
  
12.2%
діола
  
10.9%
сонінке
  
7%
серер
  
3.2%
манджак
  
2.1%
бамбара
  
1%
креоли
  
0.8%
інші
  
6.1%
Докладніше: Народи Гамбії

Головні етноси країни: мандінка — 33,8 %, фульбе — 22,1 %, волоф — 12,2 %, діола — 10,9 %, сонінке — 7 %, серер — 3,2 %, манджак — 2,1 %, бамбара (бамана) — 1 %, креоли — 0,8 %, інші — 0,9 %, іноземці — 5,2 % населення (оціночні дані за 2013 рік)[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Гамбії

Мови[ред. | ред. код]

Мови Гамбії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
англійська
  
%
мандінка
  
%
фула
  
%
волоф
  
%
інші
  
%
Докладніше: Мови Гамбії

Офіційна мова[3]: англійська. Інші поширені мови: мандінка, фула, волоф та інші африканські мови.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Гамбії (2013 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
95.7%
християни
  
4.2%
атеїсти
  
0.2%
Докладніше: Релігія в Гамбії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 95,7 %, християнство — 4,2 %, не сповідують жодної — 0,2 % (станом на 2013 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта в Гамбії

Рівень письменності 2015 року становив 55,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 63,9 % — серед чоловіків, 47,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,8 % ВВП країни, станом на 2013 рік (109-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 9 років, для хлопців — до 9 років, для дівчат — до 9 років (станом на 2010 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,11 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,3 % ВВП країни (144-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 63,9 ‰ (18-те місце у світі); хлопчиків — 69,33 ‰, дівчаток — 58,3 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 706 випадків на 100 тис. народжень (29-те місце у світі)[1].

Гамбія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози, менінгококовий менінгіт, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 20,3 тис. хворих на СНІД (77-ме місце в світі), це 1,82 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (28-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 900 осіб (68-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 9,1 % (138-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 16,4 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 94,2 % населення в містах і 84,4 % в сільській місцевості; загалом 90,2 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 61,5 %, в сільській місцевості — 55 %, загалом по країні — 58,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,09 км³ на рік, або 65,77 тонни на одного мешканця на рік: з яких 41 % припадає на побутові, 21 % — на промислові, 39 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 94,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 89,7 %; частка осіб похилого віку — 4,5 %, або 22,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 48,4 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2 %, верхній дециль — 36,9 % (станом на 2003 рік)[1].

Станом на 2013 рік, у країні 1,2 млн осіб не має доступу до електромереж; 36 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 60 %, у сільській місцевості — 2 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 337 тис. унікальних інтернет-користувачів (147-ме місце у світі), що становило 17,1 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2007 року становили 777,1 тис. осіб (149-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 75 %; промисловість і будівництво — 19 %; сфера послуг — 6 % (1996)[1]. 103,38 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (25 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік,

Кримінал[ред. | ред. код]

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Гамбії докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[4][5].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,88 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Гамбії
Рік Населення Зміна
1963 315 486
1973 493 499 +56.4%
1983 687 817 +39.4%
1993 1 038 145 +50.9%
2003 1 360 681 +31.1%
2013 1 882 450 +38.3%
Джерело: Статистичне управління Гамбії[6]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах The Gambia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  6. (англ.) The Gambia 2013 Population and Housing Census Preliminary Results.[недоступне посилання з квітень 2019] — The Gambia Bureau of Statistics, 2014.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]