Населення Шпіцбергену

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Шпіцбергену M:
Ріст чисельності населення архіпелагу
Ріст чисельності населення архіпелагу
Чисельність 1,9 тис. осіб
Природний рух
Природний приріст -0,03 %
Етнічні групи
Нація свальбардці
Найбільший етнос норвежці
Нацменшини росіяни, українці
Мови
Офіційна норвезька, російська

Населення Шпіцбергену. Чисельність населення архіпелагу 2014 року становила 1,9 тис. осіб (232-ге місце у світі)[1]. Чисельність населення архіпелагу відносно стабільна із незначним трендом до збільшення, природний приріст — -0,03 % (201-ше місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Природний приріст населення в країні 2014 року був негативним і становив -0,03 % (депопуляція) (201-ше місце у світі)[1]. Дані про очікувану середню тривалість життя 2015 року відсутні[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Міграції[ред. | ред. код]

На архіпелазі діє повністю безвізовий режим, тобто мають право проживати і працювати представники всіх націй, які підписали Шпіцбергенський трактат 1920 року. З практичної точки зору, незважаючи на відсутність імміграційного і митного контролю, суворий клімат і висока вартість життя ефективно обмежують трудову міграцію працівниками сфери обслуговування та туристичної галузі. Після розпаду СРСР кілька колишніх співробітників Арктиквугілля переїхало на постійне проживання в Лонг'їр, у той час як чисельність населення російських шахтарських селищ продовжувала скорочуватися пропорційно падінню видобутку вугілля.

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 0,04 особи/км² (241-ше місце у світі)[1]. Нечисленне населення архіпелагу розміщується в південній частині Ісфйорду.

  • Лонг'їр — найбільше поселення (близько 2 тис. жителів, більшість з яких норвежці), слугує адміністративним центром архіпелагу.
  • Свеагрува (90 осіб, з робочими з Лонгйіра більше 300) — норвезьке шахтарське селище, порт.
  • Ню-Олесунн (близько 30 осіб, влітку більше 100) — норвезький міжнародний дослідницький центр, порт.
  • Баренцбург (470 осіб), Грумант і Піраміда (законсервовані) — російські шахтарські селища.
  • Колесбухта — законсервований радянський порт, що сполучався залізницею (зруйнована, тунель засипано) з Грумантом.
  • Хорнсунн (10 осіб) — польська дослідницька станція.


Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (1998 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
норвежці
  
55.4%
росіяни, українці
  
44.3%
інші
  
0.3%
Докладніше: Народи Норвегії

Головні етноси країни: норвежці — 55,4 %, росіяни й українці — 44,3 %, інші — 0,3 % населення (оціночні дані за 1998 рік)[1].

Динаміка змін етнічної картини архіпелагу з 1990 по 2012 роки[2]
Рік Загалом Норвежці Росіяни, українці Поляки Рік Загалом Норвежці Росіяни, українці Поляки
1990 3 544 1 125 2 407 12 2000 2 376 1 475 893 8
1991 3 405 1 135 2 260 10 2001 2 616 1 704 903 9
1992 3 309 1 148 2 151 10 2002 2 529 1 570 950 9
1993 3 017 1 050 1 958 9 2003 2 489 1 562 918 9
1994 2 977 1 097 1 870 10 2004 2 375 1 581 786 8
1995 2 906 1 218 1 679 9 2005 2 400 1 645 747 8
1996 2 844 1 230 1 604 10 2006 2 266 1 645 535 10
1997 2 827 1 335 1 482 10 2007 2 338 1 781 550 7
1998 2 596 1 438 1 149 9 2008 2 449 1 821 620 8
1999 2 423 1 476 939 8 2009 2 565 2 085 470 10

Дані приведено на основі перепису населення норвезьких селищ Лонг'їр і Ню-Олесунн, російського селища Баренцбург, а також персоналу польської дослідницької станції Хорнсунн. Враховано 293 норвежців, які не проживають постійно на архіпелазі.

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Мови Шпіцбергену (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
норвезька
  
%
російська
  
%
Докладніше: Мови Норвегії

Офіційні мови[3]: норвезька, російська. Норвезька мова використовується як основна мова архіпелагу, нею розмовляє більшість населення селищ Лонгїр, Ню-Олесунн і Свеагрув. Норвезькою виходить щотижнева газета «Свальбардпостен» (норв. Svalbardposten). Російською мовою розмовляють жителі російського селища Баренцбург, а також деякі жителі селищ Лонгїр, Ню-Олесунн і Свеагрува. До 1961 року російською розмовляли також жителі селища Грумант, і до 2000 року — жителі селища Піраміда. Українською мовою володіє частина жителів селищ Баренцбург і Лонгїр, етнічних українців, здебільшого шахтарів з Донбасу.

На архіпелазі також використовуються інші мови в побуті наукових закладів і полярних станцій. Польською мовою розмовляють вчені на польській дослідницької станції Хорнсунн. Китайською вчені китайської дослідницької станції Хуанхе[4]. Голландською мовою у минулому розмовляли жителі селища Смеренбург (1660-ті) і Ітре Норскойя (XIX століття), а також в деяких інших селищах китобоїв. У XXI столітті нею розмовляють деякі жителі селища Ню-Олесунн. Данською мовою розмовляли жителі селища Смеренбург у періоди 1619—1623 і 1625—1631 років, а також селища Коббефьорд у період 1631—1658 років. Англійська мова типова для міжетнічного спілкування на науково-дослідних станціях, нею розмовляли жителі селищ китобоїв, заснованих у період з 1611 по 1670 роки. Французькою розмовляли жителі селища китобоїв Гамбургбухт, що діяло в період з 1633 по 1638 роки; тепер нею розмовляють деякі жителі селища Ню-Олесунн. Шведською мовою розмовляли жителі селища Піраміда в 1910-х роках, поки воно не перейшло до СРСР. Деякі жителі селища Ню-Олесунн розмовляють також німецькою, італійською, японською та корейською мовами.

Русенорськ[ред. | ред. код]

Русенорськ — піджин на основі російської та норвезької мов, що виник і використовувався впродовж XVII—XIX століть як спосіб спілкування поморських і норвезьких торговців. Потреба в мові зникла разом із закінченням вільного пересування між обома країнами після жовтневої революції 1917 року. Остання торгова угода була укладена 1923 року.

Релігії[ред. | ред. код]

Більшість населення архіпелагу відносить себе до протестантської Норвезької церкви (норв. Den norske kirke). Католики на архіпелазі відносять себе до римсько-католицької єпархії Осло (лат. Osloënsis).

Освіта[ред. | ред. код]

Свальбардський університетський центр

На архіпелазі діє власний державний вищий навчальний заклад Університетський центр на Свальбарді (норв. Universitetssenteret på Svalbard; UNIS) для підготовки фахівців у галузі арктичних досліджень. Цей центр є підрозділом Університету Арктики[5][6].

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Дані про смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, відсутні[1].

Захворювання[ред. | ред. код]

Санітарія[ред. | ред. код]

Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]

Дані про безробіття і розподіл доходів домогосподарств на архіпелазі відсутні[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2013 року становили 1,59 тис. осіб (229-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Дані про статеве співвідношення населення архіпелагу відсутні[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Норвегії:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Svalbard : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. (норв.) Svalbardstatistikk 2009. Statistisk sentralbyrå, Oslo-Kongsvinger. 2009. Процитовано 11 жовтня 2011 року. 
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. (англ.) Arctic Yellow River Station, Архівовано 8 грудень 2014 у Wayback Machine. Polar Research Institute of China (PRIC), 2006.
  5. (англ.) Arctic science for global challenges. Архів оригіналу за 15 серпень 2013. Процитовано 3 січень 2017. 
  6. (англ.) Arctic science for global challenges. Архівовано 17 лютий 2012 у Wayback Machine.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]