Населення Східного Тимору

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Східного Тимору M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 1,231 млн осіб
Густота 79,7 особи/км²
Коефіцієнт міграції 3,86 ‰
Природний рух
Природний приріст 2,42 ‰
Народжуваність 34,16 ‰
Смертність 6,1 ‰
Смертність немовлят 37,54 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 41,82 %
 • 15–64 років 54,45 %
 • старіші за 65 років 3,73 %
Середня тривалість життя 67,72 року
 • чоловіків 66,17 року
 • жінок 69,37 року
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,07 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 0,93 чол./жін.
після 65 років 0,91 чол./жін.
Етнічні групи
Нація тиморці
Мови
Офіційна тетум, португальська
Також у побуті індонезійська, англійська

Населення Східного Тимору. Чисельність населення країни 2015 року становила 1,231 млн осіб (159-те місце у світі)[1]. Чисельність тиморців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 34,16 ‰ (28-ме місце у світі), смертність — 6,1 ‰ (162-ге місце у світі), природний приріст — 2,42 % (30-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Природний приріст населення за період 2004—2010 років по регіонах держави

Народжуваність у Східному Тиморі, станом на 2015 рік, дорівнює 34,16 ‰ (28-ме місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,01 дитини на одну жінку (15-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 22,3 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 22,1 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2010 рік)[1].

Смертність у Східному Тиморі 2015 року становила 6,1 ‰ (162-ге місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,42 % (30-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Східного Тимору, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Східного Тимору становить 18,8 року (205-те місце у світі): для чоловіків — 18,2, для жінок — 19,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 67,72 року (165-те місце у світі), для чоловіків — 66,17 року, для жінок — 69,37 року[1].

Вікова структура населення Східного Тимору, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 41,82 % (264 636 чоловіків, 250 184 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 20,02 % (124 937 чоловіків, 121 508 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 29,59 % (175 569 чоловіків, 188 726 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,84 % (30 584 чоловіка, 29 010 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,73 % (21 948 чоловіків, 24 014 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 25,0 року, жінки — 20,6 року, загалом — 22,8 року (дані за 2012 рік)[2].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 79,7 особи/км² (137-ме місце у світі)[1].

Урбанізація[ред.ред. код]

Східний Тимор середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 32,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,75 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Ділі (столиця) — 228,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Східного Тимору

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 3,86 ‰ (189-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Східний Тимор є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
австронезійці
  
%
малайо-полінезійці
  
%
папуаси
  
%
китайці
  
%

Головні етноси країни: австронезійці (малайо-полінезійці), папуаси, невелика кількість китайців.

Українська діаспора[ред.ред. код]

Мови[ред.ред. код]

Мови Східного Тимору (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
тетум
  
%
португальська
  
%
індонезійська
  
%
англійська
  
%
інші
  
%

Офіційні мови[4]: тетум, португальська. Інші поширені мови: індонезійська, англійська, 16 місцевих мов (галолі, мамбаї, кемак та інші).

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Східному Тиморі (2008 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
96.9%
протестанти
  
2.2%
мусульмани
  
0.3%
інші
  
0.6%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 96,9 %, протестантизм — 2,2 %, іслам — 0,3 %, інші — 0,6 % (2005)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 67,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 71,5 % — серед чоловіків, 63,4 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 7,7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (7-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 13 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2010 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,07 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 5,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 1,5 % ВВП країни (156-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 37,54 ‰ (55-те місце у світі); хлопчиків — 40,5 ‰, дівчаток — 34,39 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 215 випадків на 100 тис. народжень (41-ше місце у світі)[1].

Східний Тимор входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія (станом на 2016 рік)[1].

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 1,8 % (178-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 37,7 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 95,2 % населення в містах і 60,5 % в сільській місцевості; загалом 71,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 69 %, в сільській місцевості — 26,8 %, загалом по країні — 40,6 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне становище[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 92,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 81,5 %; частка осіб похилого віку — 10,7 %, або 9,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 37 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 4 %, верхній дециль — 27 % (станом на 2007 рік)[1].

Станом на 2012 рік, в країні 744,0 тис. осіб не має доступу до електромереж; 42 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 78 %, у сільській місцевості — 27 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 165 тис. унікальних інтернет-користувачів (205-те місце у світі), що становило 13,4 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2013 року становили 259,8 тис. осіб (167-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 64 %; промисловість і будівництво — 10 %; сфера послуг — 26 % (2010)[1]. 10,51 тис. дітей у віці від 5 до 14 років (4 % загальної кількості) 2002 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2012 року дорівнювало 11 % працездатного населення, 2011 року — 18,4 % (124-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 14,8 %, серед юнаків — 10,4 %, серед дівчат — 22,7 % (79-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Ситуація з наркотрафіку всередині країни і її місце в міжнародному розподілі невідома[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Східного Тимору докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,91 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф (англ.) East Timor // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics — UN Statistics Division.
  3. (англ.) International Organization for Migration.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  6. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]