Населення В'єтнаму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення В'єтнаму M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 94,348 млн осіб
Густота 301,4 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,3 ‰
Природний рух
Природний приріст 0,97 ‰
Народжуваність 15,96 ‰
Смертність 5,93 ‰
Смертність немовлят 18,39 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 24,1 %
 • 15–64 років 70,08 %
 • старіші за 65 років 5,82 %
Середня тривалість життя 73,16 року
 • чоловіків 70,69 року
 • жінок 75,9 року
Статева структура
загалом 1 чол./жін.
при народженні 1,11 чол./жін.
до 15 років 1,11 чол./жін.
15–64 років 1,01 чол./жін.
після 65 років 0,63 чол./жін.
Етнічні групи
Нація в'єтнамці
Найбільший етнос в'єти
Нацменшини таї, тайці
Мови
Офіційна в'єтнамська
Також у побуті англійська, французька, китайська, кхмерська

Населення В'єтнаму. Чисельність населення країни 2015 року становила 94,348 млн осіб (15-те місце у світі)[1]. Чисельність в'єтнамців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 15,96 ‰ (121-ше місце у світі), смертність — 5,93 ‰ (169-те місце у світі), природний приріст — 0,97 % (119-те місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у В'єтнамі, станом на 2015 рік, дорівнює 15,96 ‰ (121-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,83 дитини на одну жінку (147-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 78,1 % (станом на 2011 рік)[1].

Смертність у В'єтнамі 2015 року становила 5,93 ‰ (169-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,97 % (119-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення В'єтнаму, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення В'єтнаму становить 30,1 року (116-те місце у світі): для чоловіків — 28,9, для жінок — 31,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 73,16 року (132-ге місце у світі), для чоловіків — 70,69 року, для жінок — 75,9 року[1].

Вікова структура населення В'єтнаму, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 24,1 % (11 948 130 чоловіків, 10 786 381 жінка);
  • молодь віком 15-24 роки — 17,22 % (8 411 108 чоловіків, 7 833 327 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 45,05 % (21 358 647 чоловіків, 21 145 416 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 7,81 % (3 376 706 чоловіків, 3 995 035 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 5,82 % (2 115 057 чоловіків, 3 379 028 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 5,7; коефіцієнт розлучуваності — 0,2; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 4 (дані за 2007 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 26,2 року, жінки — 22,8 року, загалом — 24,5 року (дані за 2009 рік)[4].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 301,4 особи/км² (49-те місце у світі)[1].

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста В'єтнаму

В'єтнам середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 33,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,95 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Хошимін — 7,298 млн осіб, Ханой (столиця) — 3,629 млн осіб, Кантхо — 1,175 млн осіб, Хайфон — 1,075 млн осіб, Дананг — 952,0 тис. осіб, Б'єнхо — 834,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста В'єтнаму

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,3 ‰ (127-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

У країні мешкає 11,0 тис. осіб без громадянства, переважно камбоджійських біженців під час полпотівського терору червоних кхмерів у 1970-х роках, а також розлучені в'єтнамські жінки, що втратили громадянство під час шлюбу з іноземцями[1].

В'єтнам є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2009 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
в'єти
  
85.7%
таї
  
1.9%
тайці
  
1.8%
мионг
  
1.5%
кхмери
  
1.5%
монг
  
1.2%
нанг
  
1.1%
хоа
  
1%
інші
  
4.3%
Докладніше: Народи В'єтнаму

Головні етноси країни: в'єти — 85,7 %, таї — 1,9 %, тайці — 1,8 %, мионг — 1,5 %, кхмери — 1,5 %, монг — 1,2 %, нанг — 1,1 %, хоа — 1 %, інші — 4,3 % населення (оціночні дані за 2009 рік)[1].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці В'єтнаму

Мови[ред.ред. код]

Мови В'єтнаму (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
в'єтнамська
  
%
англійська
  
%
французька
  
%
китайська
  
%
кхмерська
  
%
інші
  
%
Докладніше: Мови В'єтнаму

Офіційна мова[6]: в'єтнамська. Інші поширені мови: англійська (дуже поширена друга мова), французька, китайська, кхмерська, гірські племена розмовляють численними мовами мон-кхмерської і малайсько-полінезійської мовних родин.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії у В'єтнамі (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
буддисти
  
7.9%
католики
  
6.6%
хоахао
  
1.7%
каодай
  
0.9%
протестанти
  
0.9%
мусульмани
  
0.1%
атеїсти
  
81.8%
Докладніше: Релігія у В'єтнамі

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: буддизм — 7,9 %, католицтво — 6,6 %, хоахао — 1,7 %, каодай — 0,9 %, протестантизм — 0,9 %, іслам — 0,1 %, не сповідують жодної — 81,8 % (станом на 2009 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта у В'єтнамі

Рівень письменності 2015 року становив 94,5 % дорослого населення (віком від 15 років): 96,3 % — серед чоловіків, 92,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6,3 % ВВП країни, станом на 2012 рік (33-тє місце у світі)[1].

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,19 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,1 % ВВП країни (92-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 18,39 ‰ (96-те місце у світі); хлопчиків — 18,75 ‰, дівчаток — 17,99 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 54 випадків на 100 тис. народжень (101-ше місце у світі)[1].

В'єтнам входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, гарячка денге, малярія, японський енцефаліт (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 250,2 тис. хворих на СНІД (22-ге місце в світі), це 0,47 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (70-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 10,6 тис. осіб (22-ге місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 3,5 % (186-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 12,1 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,1 % населення в містах і 96,9 % в сільській місцевості; загалом 97,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 94,4 %, в сільській місцевості — 69,7 %, загалом по країні — 78 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне становище[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 42,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 32,9 %; частка осіб похилого віку — 9,6 %, або 10,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 11,3 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 3,2 %, верхній дециль — 30,2 % (станом на 2008 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 2,6 млн осіб не має доступу до електромереж; 99 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 98 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 49,741 млн унікальних інтернет-користувачів (16-те місце у світі), що становило 52,7 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 54,93 млн осіб (12-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 48 %; промисловість і будівництво — 21 %; сфера послуг — 31 % (2012)[1]. 2,55 млн дітей у віці від 5 до 14 років (16 % загальної кількості) 2006 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 3 % працездатного населення, 2014 року — 3,4 % (23-тє місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 6 %, серед юнаків — 5,3 %, серед дівчат — 6,8 % (124-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Незначне виробництво опійного маку; незначна транзитна країна для наркотрафіку південно-східноазійського героїну. Незважаючи на багаторічну боротьбу, запровадження страти за незаконний обіг наркотиків, уряд продовжує стикатися з внутрішньою проблемою наркоманії[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд В'єтнаму докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[7][8].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,11 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,11 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,85 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,63 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення В'єтнаму
Рік Населення Зміна
1950 28 264 000
1960 35 173 000 +24.4%
1970 44 928 000 +27.7%
1980 54 023 000 +20.2%
1990 67 102 000 +24.2%
2000 78 758 000 +17.4%
2010 87 100 000 +10.6%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[9].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах (англ.) Vietnam // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Marriages and crude marriage rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  3. (англ.) Divorces and crude divorce rates. — United Nations Statistical Division, 2011.
  4. (англ.) Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics — UN Statistics Division.
  5. (англ.) International Organization for Migration.
  6. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  7. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  8. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  9. (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2012 Revision.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]