Населення Вануату

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Вануату
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 272,3 тис. осіб
Густота 21,7 особи/км²
Природний приріст 1,95 ‰
Народжуваність 25,04 ‰
Смертність 4,09 ‰
Середня тривалість життя 73,06 року
 • чоловіків 71,47 року
 • жінок 74,72 року
Смертність немовлят 15,7 ‰
Коефіцієнт міграції 1,47 ‰
Вікова структура
до 14 років 36,71 %
15–64 років 59,52 %
старіші за 65 років 3,77 %
Статева структура
загалом 1 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
у віці 15–64 років 1,02 чол./жін.
після 65 років 1,04 чол./жін.
Етнічні групи
Нація вануатці
Найбільший етнос ні-вануату
Мови
Офіційна біслама, англійська, французька
Також у побуті більше 100 місцевих мов

Населення Вануату. Чисельність населення країни 2015 року становила 272,3 тис. осіб (183-тє місце у світі)[1]. Чисельність островитян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 25,04 ‰ (51-ше місце у світі), смертність — 4,09 ‰ (207-ме місце у світі), природний приріст — 1,95 % (52-ге місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Вануату, станом на 2015 рік, дорівнює 25,04 ‰ (51-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 3,25 дитини на одну жінку (49-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 38,4 % (станом на 2007 рік)[1].

Смертність у Вануату 2015 року становила 4,09 ‰ (207-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,95 % (52-ге місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Вануату, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Вануату становить 21,7 року (182-ге місце у світі): для чоловіків — 21,3, для жінок — 22,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 73,06 року (133-тє місце у світі), для чоловіків — 71,47 року, для жінок — 74,72 року[1].

Вікова структура населення Вануату, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 36,71 % (51 014 чоловіків, 48 940 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 19,94 % (26 970 чоловіків, 27 314 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 34,45 % (45 935 чоловіків, 47 864 жінки);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 5,13 % (7 034 чоловіка, 6 931 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,77 % (5 236 чоловіків, 5 025 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 24,4 року, жінки — 20,8 року, загалом — 22,6 року (дані за 2014 рік)[2].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 21,7 особи/км² (194-те місце у світі)[1].

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Вануату

Вануату середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 26,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,42 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Порт-Віла (столиця) — 53,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Вануату

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,47 ‰ (155-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Вануату є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2009 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
ні-вануату
  
97.6%
мішаного походження
  
1.1%
інші
  
1.3%
Докладніше: Народи Вануату

Головні етноси країни: ні-вануату — 97,6 %, мішаного походження — 1,1 %, інші — 1,3 % населення (оціночні дані за 2009 рік)[1].

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Вануату

Мови[ред.ред. код]

Мови Вануату (2009 рік)[1]
Мова: Відсоток:
біслама
  
33.7%
англійська
  
2%
французька
  
0.6%
інші
  
63.2%
Докладніше: Мови Вануату

Офіційні мови[4]: біслама — розмовляє 33,7 % населення країни, англійська — 2 %, французька — 0,6 %. Іншими, більш ніж 100 різними, місцевими мовами розмовляє 63,2 % населення держави (оцінка 2009 року).

Релігії[ред.ред. код]

Релігії у Вануату (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
протестанти
  
70%
католики
  
12.4%
карго-культ
  
3.7%
інші
  
12.6%
атеїсти
  
1.1%
агностики
  
0.2%
Докладніше: Релігія у Вануату

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 70 % (пресвітеріанство — 27,9 %, англіканство — 15,1 %, адвентизм — 12,5 %, Асамблеї Бога — 4,7 %, Церква Христа — 4,5 %, методизм (Міністерство Ніла Томаса) — 3,1 %, апостольські церкви — 2,2 %), римо-католицтво — 12,4 %, карго-культи, включно з культом Джона Фрума — 3,7 %, інші — 12,6 %, не сповідують жодної — 1,1 %, не визначились — 0,2 % (станом на 2009 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта у Вануату

Рівень письменності 2015 року становив 85,2 % дорослого населення (віком від 15 років): 86,6 % — серед чоловіків, 83,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,9 % ВВП країни, станом на 2014 рік (79-те місце у світі)[1].

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,12 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2008 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5 % ВВП країни (171-ше місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 15,7 ‰ (101-ше місце у світі); хлопчиків — 16,77 ‰, дівчаток — 14,58 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 78 випадків на 100 тис. народжень (68-ме місце у світі)[1].

Вануату входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 32,9 % (39-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 10,7 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 98,9 % населення в містах і 92,9 % в сільській місцевості; загалом 94,5 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 65,1 %, в сільській місцевості — 55,4 %, загалом по країні — 57,9 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне становище[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 68,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 61,6 %; частка осіб похилого віку — 7,1 %, або 14,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].

Станом на 2012 рік, у країні 202,6 тис. осіб не має доступу до електромереж; 27 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 55 %, у сільській місцевості — 18 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 61 тис. унікальних інтернет-користувачів (194-те місце у світі), що становило 22,4 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2007 року становили 115,9 тис. осіб (181-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 65 %; промисловість і будівництво — 5 %; сфера послуг — 30 % (станом на 2000 рік)[1]. Безробіття 1999 року дорівнювало 1,7 % працездатного населення (9-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 10,6 %, серед юнаків — 10,2 %, серед дівчат — 11,2 %

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Вануату докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[5][6].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап (англ.) Vanuatu‎ // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics — UN Statistics Division.
  3. (англ.) International Organization for Migration.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  6. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]