Населення Непалу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Непалу M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 31,551 млн осіб
Густота 198,9 особи/км²
Коефіцієнт міграції 3,86 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲1,79 %
Народжуваність 20,64 ‰
Фертильність 2,24 дітей на 1 жінку
Смертність 6,56 ‰
Смертність немовлят 39,14 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 30,72 %
 • 15–64 років 64,68 %
 • старіші за 65 років 4,6 %
Середня тривалість життя 67,52 року
 • чоловіків 66,18 року
 • жінок 68,92 року
Статева структура
загалом 0,98 чол./жін.
при народженні 1,04 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 0,9 чол./жін.
після 65 років 0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Нація непальці
Найбільший етнос непальці
Нацменшини чхеттрі, брахмани, магарці
Мови
Офіційна непальська
Також у побуті майтхілі, бходжпурі, тхару

Населення Непалу. Чисельність населення країни 2015 року становила 31,551 млн осіб (42-ге місце у світі)[1]. Чисельність непальців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 20,64 ‰ (80-те місце у світі), смертність — 6,56 ‰ (146-те місце у світі), природний приріст — 1,79 % (64-те місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Непалі, станом на 2015 рік, дорівнює 20,64 ‰ (80-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,24 дитини на одну жінку (96-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 49,7 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 20,1 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Непалі 2015 року становила 6,56 ‰ (146-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,79 % (64-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Непалу, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Непалу становить 23,6 року (165-те місце у світі): для чоловіків — 22,4, для жінок — 24,8 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 67,52 року (166-те місце у світі), для чоловіків — 66,18 року, для жінок — 68,92 року[1].

Вікова структура населення Непалу, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 30,72 % (4 937 627 чоловіків, 4 755 971 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 22,51 % (3 580 083 чоловіка, 3 522 047 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 36,5 % (5 552 621 чоловік, 5 964 599 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 5,67 % (874 350 чоловіків, 913 683 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,6 % (668 760 чоловіків, 781 563 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 22,1 року, жінки — 17,9 року, загалом — 20 років (дані за 2011 рік)[2].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 198,9 особи/км² (72-ге місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Непалу

Непал низькоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 18,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,18 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Катманду (столиця) — 1,183 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


 
Найбільші міста Непалу
Дані Статистичного управління Непалу за 2011 рік[3].
№ Назва Провінція Населення № Назва Провінція Населення
Катманду
Катманду
Покхара
Покхара 		1 Катманду Багматі 975 453 11 Тулсіпур Лумбіні 141 528 Лалітпур
Лалітпур
Бхаратпур
Бхаратпур
2 Покхара Гандакі-Прадеш 414 141 12 Ітахарі Коші 140 517
3 Лалітпур Багматі 284 922 13 Непалгандж Лумбіні 138 951
4 Бхаратпур Багматі 280 502 14 Бутвал Лумбіні 138 741
5 Біргандж Мадхеш 240 922 15 Дхаран Коші 137 705
6 Біратнагар Коші 214 662 16 Калаія Мадхеш 123 659
7 Джанакпур Мадхеш 159 468 17 Джитпур Мадхеш 117 496
8 Гхорахі Лумбіні 156 164 18 Мечінагар Коші 111 797
9 Хетауда Багматі 152 875 19 Будханілканта Багматі 107 918
10 Дхангадхі Sudurpashchim 147 741 20 Гокарнешвар Багматі 107 351

Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень імміграції 2015 року становив 3,86 ‰ (33-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 15 тис. біженців з Тибету, 14,0 тис. з Бутану[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 40,7 тис. внутрішньо переміщених осіб через десятилітній терор маоїстів (що офіційно закінчився 2006 року), без врахування осіб, що постраждали внаслідок землетрусу 2015 року[1].

ООН працює з непальським урядом над вирішенням питання великого числа осіб без громадянства, серед яких бутанські індуїстські біженці непальського походження, що були позбавлені бутанського громадянства наприкінці 1980-х — початку 1990-х років, незареєстровані тибетські біженці[1].

Непал є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
чхеттрі
  
 16.6%
брахмани
  
 12.2%
магарці
  
 7.1%
тхару
  
 6.6%
таманґ
  
 5.8%
неварці
  
 5%
камі
  
 4.8%
мусульмани
  
 4.4%
ядави
  
 4%
раї
  
 2.3%
тхакурі
  
 1.7%
гурунги
  
 2%
інші
  
 27%
Докладніше: Народи Непалу

Головні етноси, клани й касти країни: чхеттрі (кшатрії) — 16,6 %, брахмани — 12,2 %, магарці — 7,1 %, тхару — 6,6 %, таманґ — 5,8 %, неварці — 5 %, камі — 4,8 %, мусульмани — 4,4 %, ядави — 4 %, раї — 2,3 %, тхакурі — 1,7 %, гурунги — 2 %, дамай (дхолії) — 1,8 %, лімбу — 1,5 %, саркі — 1,4 %, телі — 1,4 %, чамар (хариджа) — 1,3 %, койрі (кушвана) — 1,2 %, інші — 19 %, загалом 125 каст, кланів і етносів (згідно з переписом 2011 року)[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Непалу

Мови[ред. | ред. код]

Мови Непалу (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
непальська
  
 44.6%
майтхілі
  
 11.7%
бходжпурі
  
 6%
тхару
  
 5.8%
таманг
  
 5.1%
неварська
  
 3.2%
маґар
  
 3%
баджика
  
 3%
урду
  
 2.6%
авадхі
  
 1.9%
лімбу
  
 1.3%
ґурунґ
  
 1.2%
інші
  
 10.6%
Докладніше: Мови Непалу

Офіційна мова[5]: непальська — розмовляє 44,6 % населення. Інші поширені мови: майтхілі — 11,7 %, бходжпурі — 6 %, тхару — 5,8 %, таманг — 5,1 %, неварська — 3,2 %, маґар — 3 %, баджика — 3 %, урду — 2,6 %, авадхі — 1,9 %, лімбу — 1,3 %, ґурунґ — 1,2 %, інші мови — 10,6 % (дані на 2011 рік). Згідно з переписом 2011 року в державі було зареєстровано 123 мови й діалекти. Більшість бізнесменів і урядовців вільно володіють англійською.

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Непалі (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
індуїсти
  
 81.3%
буддисти
  
 9%
мусульмани
  
 4.4%
кірантисти
  
 3.1%
християни
  
 1.4%
інші
  
 0.5%
агностики
  
 0.2%
Докладніше: Релігія в Непалі

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: індуїзм — 81,3 %, буддизм — 9 %, іслам — 4,4 %, кірантизм — 3,1 %, християнство — 1,4 %, інші — 0,5 %, не визначились — 0,2 % (станом на 2011 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта в Непалі

Рівень письменності 2015 року становив 63,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 76,4 % — серед чоловіків, 53,1 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,7 % ВВП країни, станом на 2014 рік (87-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 13 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Охорона здоров'я в Непалі

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 5 ліжок на 1000 мешканців (станом на 2006 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5,8 % ВВП країни (125-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 39,14 ‰ (52-ге місце у світі); хлопчиків — 39,24 ‰, дівчаток — 39,04 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 258 випадків на 100 тис. народжень (60-те місце у світі)[1].

Непал входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А і Е, черевний тиф, японський енцефаліт, малярія, гарячка денге (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 39,2 тис. хворих на СНІД (63-тє місце в світі), це 0,2 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (97-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,6 тис. осіб (50-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 2,9 % (189-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 30,1 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 90,9 % населення в містах і 91,8 % в сільській місцевості; загалом 91,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 56 %, в сільській місцевості — 43,5 %, загалом по країні — 45,8 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2006 рік, дорівнює 9,5 км³ на рік, або 334,7 тонни на одного мешканця на рік: з яких 2 % припадає на побутові, 0 % — на промислові, 98 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 61,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 52,9 %; частка осіб похилого віку — 9 %, або 11,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 25,2 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,2 %, верхній дециль — 29,5 % (станом на 2011 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 6,6 млн осіб не має доступу до електромереж; 76 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 97 %, у сільській місцевості — 72 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 5,547 млн унікальних інтернет-користувачів (80-те місце у світі), що становило 17,6 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 15,2 млн осіб (39-те місце у світі)[1]. Відчувається нестача кваліфікованої робочої сили. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 69 %; промисловість і будівництво — 12 %; сфера послуг — 19 % (станом на 2014 рік)[1]. 2,467 млн дітей у віці від 5 до 14 років (34 % загальної кількості) 2008 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2007 року дорівнювало 46 % працездатного населення, 2004 року — 42 % (200-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 3,5 %, серед юнаків — 4,2 %, серед дівчат — 2,9 %[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Докладніше: Злочинність у Непалі

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Нелегальний виробник марихуани і гашишу на внутрішній та міжнародний ринок; транзитна країна для наркотрафіку опіатів з Південно-Східної Азії до Європи й США[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Докладніше: Торгівля людьми в Непалі

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Непалу докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[6][7].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
    Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
    Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ Nepal : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 19 April. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. ↑ Govt. of Nepal, National Planning Commission Secretariat, CBS (2011). National Population and Housing Census 2011 (National Report) (PDF). NPHC. 01: 42. Архів оригіналу (PDF) за 18 квітень 2013. Процитовано 6 January 2013.
  4. ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  5. ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  7. ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Непалу
Релігії
Народи
Мови
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Населення_Непалу&oldid=34624396