Танк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Танк (значення).
Танк
Американський основний бойовий танк M60
Американський основний бойовий танк M60
ЕпохаПерша світова – дотепер
Належить добойова броньована машина
Різновидилегкий, середній, важкий, основний, піхотний, крейсерський та інші
Танк у Вікісховищі

Танк — бойова броньована машина на гусеничному шасі, призначена для наземних бойових дій. Типовий сучасний танк має великокаліберне гарматне озброєння в обертовій башті, однак історично танк міг бути озброєний кулеметом, легкою гарматою або, рідше, вогнеметом.

Танки з'явились у Першій світовій війні для прориву ліній оборони позиційної війни, що встановилась на Західному фронті. Після цього танки розвинулись до універсальних бойових машин, здатних виконувати широкий спектр задач на полі бою. До появи основних бойових танків (ОБТ), їх типово класифікували за масою (легкі, середні, важкі) або призначенням (піхотні, крейсерські, спеціальні). Поширення танків спричинило появу поняття протитанкової оборони та спеціалізованого протитанкового озброєння для боротьби з ними.

Існують споріднені типи бойових машин, як то самохідні артилерійські установки, які теж часто є гусеничними, але виконують інші задачі, а також колісні машини з важким озброєнням, які часто називають колісними танками.

Походження назви

[ред. | ред. код]

Слово «танк» походить від англійського слова tank, тобто «бак» чи «цистерна»[прим. 1]. Походження назви таке: під час відправлення на фронт перших танків британська контррозвідка пустила чутку, що в Англії російським урядом замовлено партію цистерн для питної води. І танки відправилися залізницею під виглядом цистерн (добре, що величезні розміри та форма перших танків цілковито відповідала цій версії). На них навіть написали російською «Обережно. Петроград»[2]. Назва прижилася. Цікаво, що в Росії нову бойову машину спочатку називали «баком» (ще один варіант перекладу слова tank)[3].

У Франції, де танки винайшли паралельно з Великою Британією, їх одразу почали називати char de combat (букв. «бойова колісниця») для точного засвідчення винайдення цього виду техніки ними також.[4]

Історія

[ред. | ред. код]

Передісторія

[ред. | ред. код]
Бойові слони Ганнібала, 1-2 ст. до н. е.
Докладніше: Передісторія танків

Поява танка як мобільної платформи з важким озброєнням пов'язана з технологічним поступом у кількох напрямках: розвиток самохідної техніки, розвиток озброєння та бронювання. Історично людство застосовувало рухому техніку з захистом, як тарани та облогові вежі. З іншого боку, метальні машини, а пізніше й гармати, для забезпечення мобільності встановлювали на колісниці чи вози: наприклад, на початку 15 століття гусити успішно застосовували легкі гармати на возах.[5][6] Історик Аларік Серл (англ. Alaric Searle) знайшов значну кількість паралелей між античними бойовими слонами й танками як мобільних, захищених та озброєних платформ, які породжували необхідність застосування спеціалізованих засобів протидії.[7]

Самохідна техніка з'явилась у 18 столітті та поступово розвивалась до практично корисних автомобілів, потягів і тракторів. Одну з перших спроб поєднати транспортний засіб із бронею та озброєнням зробив 1855 року британець Джеймс Коуен (англ. James Cowen або Cowan), розробивши проєкт парового бронеавтомобіля з вогнепальним озброєнням, однак він був непрактичним.[8] Під час Громадянської війни в США з'явились бронепоїзди та кораблі-броненосці. Наприкінці 19 століття з'явився двигун внутрішнього згоряння, який забезпечив наземну техніку достатньо ефективним і компактним джерелом енергії. Повноцінні бронеавтомобілі почали з'являтись на початку 20 століття, однак, як бронепоїзди були прив'язані до залізничних колій, так бронеавтомобілі — до доріг.[9][10][11]

На початку 20 століття також з'явились і перші гусеничні трактори, а винахідники почали проєктувати гусеничні бронемашини, як бронемашина Левассера[en], «моторна гармата» Бурстіна й танк Менделєєва. Поширення ці ідеї не набули, так і залишившись проєктами або прототипами.[10][12]

Перша світова війна

[ред. | ред. код]
Британський важкий танк Mark IV в Камбре (1917)
Докладніше: Танки в Першій світовій війні

З кінця 1914 року бойові дії на Західному фронті набули вигляду позиційної війни, в якій кожна сторона створювала все міцніші укріплення, не маючи змоги прорвати оборону ворога. Між наступальними та оборонними спроможностями військ з'явився дисбаланс. Окопи надавали оборонцям захист, тоді як у наступі мобільність піхоти на полі бою була обмежена колючим дротом. Війська в наступі зустрічали артилерійський вогонь на небачених раніше дистанціях, а з менших відстаней їх знищували кулемети.[13] У Великій Британії та Франції одночасно й незалежно виникли ідеї створення спеціалізованих штурмових машин, здатних витримувати кулеметний вогонь та розчавлювати колючий дріт, допомагаючи піхоті.[14][13]

Американські солдати на Renault FT в Аргоннському лісі (1918)

Протягом війни серійно виготовляли танки лише дві країни: Велика Британія та Франція, які прийшли до цієї ідеї практично одночасно та незалежно. Велика Британія виготовила понад 2000 важких танків Mark I, Mark IV і Mark V, а також кількасот швидких середніх танків Medium A, B[en] та C[en]. Франція початково виготовляла штурмові танки Schneider CA1[en] та St-Chamond[en] , які виявились невдалими, однак із 1918 року перейшла на виробництво легких танків супроводу Renault FT, яких було виготовлено понад 3000 тисячі. Ці машини вперше мали обертову башту, а їхнє компонування зрештою стало класичним.[15] США та Італія змогли налагодити виробництво лише наприкінці війни, тому їхні танки не встигли взяти участі в боях. Німецька імперія так і не змогла розпочати повносерійне виробництво й виготовила лише близько 20 одиниць A7V, які були ненадійними та мали погану прохідність, однак узяли участь у бойових діях.[16] Крім танків, у роки війни з'явилась низка інших типів бронемашин, як самохідна артилерійська установка Gun Carrier Mark I[en] і перший у світі спеціально розроблений бронетранспортер Mark IX[en].[17]

Перше бойове застосування відбулось 15 вересня 1916 року в боях за Флер і Курселет[en] (частина битви на Соммі), де було застосовано близько 50 Mark I. Вже за рік, у битві за Камбре 20 листопада 1917 в бій пішли майже 500 танків на вузькій ділянці фронту й успішно прорвали німецьку оборону.[18] Німецькі танки з'явились навесні 1918, причому 24 квітня відбувся перший в історії танковий бій між кількома британськими та німецькими машинами.[19][20] 15 липня 1918 у битві біля Суассона[en] вперше взяли масову участь у боях Renault FT, які швидко стали основною ударною силою французької армії,[21] а в серпні 1918 близько 600 танків залучили в битві при Ам'єні, де вони добре себе зарекомендували.[22]

Перші танки були повільними та неповороткими (переважно 6—9 км/год), більше схожими на античні облогові машини, ніж на сучасну бронетехніку. Використовували їх у піхотному наступі для прориву колючого дроту та придушення кулеметних точок,[14] але британці також мали деяку кількість відносно швидких (до 13,4 км/год) кулеметних танків, як Medium A, призначених для розвитку прориву, розпочатого важкими танками й піхотою.[23] Німецьке командування, зрозумівши безнадійне відставання в танках, до 1918 року сконцентрувалось на боротьбі з танками. Для цього застосовували рови, міни, протитанкові гвинтівки (T-Gewehr), затоплення місцевості, спеціалізовані вогневі точки, але найефективнішим засобом залишались польові гармати, які спричинили найбільше втрат.[24][25]

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]
Докладніше: Танки в Міжвоєнний період

Хоча танки показали свою дієвість в останній рік Першої світової, командувачі не визнали їхню роль за вирішальну. Після війни країни почали скорочувати власні танкові підрозділи та припиняти замовлення. Німеччина за Версальським договором не мала права на будь-які танки, США практично відкинули цей вид техніки, а Франція після війни залишилась із понад 3 тисячами Renault FT й не потребувала нових. Єдиним відносно масовим танком 1920-х став британський Vickers Medium, яких було виготовлено близько 160 одиниць.[26][27] З середини-кінця 1920-х почали набувати поширення танкетки, як Carden-Loyd, та легкі кулеметні танки, які надавали країнам можливість змогу проводити навчання та були кращими ніж відсутність техніки взагалі. Сотні подібних машин стали основною бронетехнікою Польщі та Італії.[28][29]

Основні зусилля розробників у міжвоєнний період були спрямовані на зменшення габаритів, обертові башти та ефективніше розміщення екіпажу. Також суттєво зросла потужність двигунів і ввійшло до вжитку радіо. Основні танки цього періоду отримали башти з гарматним озброєнням калібру 37—47 мм, рідше — короткоствольні 75 або 76-мм гармати. Якість і товщина броні також зросли, в деяких країнах заклепкове з'єднання поступилось зварюванню. Однак, розробники часто були змушені обирати між швидкістю та захистом.[30][26]

Велика Британія у 1930-ті втратила провідні позиції у танкобудуванні через проблеми в управлінні та бюджетні обмеження. До 1936 було сформовано доктрину, що передбачала легкі кулеметні танки для розвідки, повільні та захищені піхотні та швидкісні крейсерські. Однак, належні замовлення на техніку почали з'являтись лише з 1937 року, тому на початок війни адекватних танків, як крейсерські Mk IV та піхотні Matilda II, було вкрай мало.[31][32][33][34] У Франції головною проблемою були не кошти, а погляди командувачів, які не змінились із часів ПСВ і вважали основою армії танки підтримки піхоти, як легкі R35, які були ідейними наступниками Renault FT, та важкі B1 з товстою бронею та 75-мм гарматою в корпусі. Найкращим французьким танком став середній SOMUA S35, що отримав 47-мм гармату, достатньо високу швидкість і гарне бронювання.[35][36][36][37] В США танки практично не виготовляли через економічні міркування та ізоляціоністську політику.[38]

Радянський Т-26 в Іспанії (1937)

У 1930-х в СРСР після активного дослідження закордонної техніки розпочав масоване виробництво легких танків серії БТ та Т-26, заснованих на проєкті американського винахідника Джона Крісті та британському Vickers 6-ton відповідно. Наймасовіший зі швидкісних танків БТ-7 мав довгоствольну 45-мм гармату, швидкість до 53 км/год по шосе та броню до 22 мм. Також в СРСР експериментували з середніми й важкими багатобаштовими танками, як Т-28 й Т-35.[39][40] Німеччина, не маючи можливості розробляти танки самостійно, випробувала їх у СРСР. Перспективна стратегія бліцкригу передбачала велику кількість швидких танків, так у середині 1930-х з'явились легкі танки Pz I та Pz II. Хоч їхня броня та озброєння були заслабкими, вони були надзвичайно важливими для набуття виробничого досвіду, тренування армії та першого бойового застосування. Основною ударною силою мали стати Pz III з довгоствольними 37-мм та Pz IV з короткоствольними 75-мм гарматами, масове виробництво виробництво яких розпочалось 1939 року.[41][42][42]

Упродовж міжвоєнного періоду розвивались не лише танки, але й доктрини їх застосування. Джон Фуллер і Безіл Ліддел-Гарт у Великій Британії та Шарль де Ґолль у Франції мали напрацювання щодо мобільних танкових підрозділів, але посадовці не дуже цікавились їхніми прогресивними напрацюваннями. Французькі генерали зупинились на доктрині Першої світової та вважали танки засобом ближньої підтримки піхоти.[43][44] Німецькі командири, однак, прагнули до інновацій — не маючи можливості отримати бронетехніку, вони передусім працювали над теорією. Заклавши в основу роботи британських і французьких теоретиків, Гайнц Ґудеріан розробив стратегію бліцкригу, засновану на мобільних танкових дивізіях, здатних діяти самостійно.[43][45] В СРСР також існували прогресивні ідеї, як теорія глибоких операцій Володимира Тріандофіллова й Михайла Тухачевського, але Великий терор знищив практично все радянське військове командування, а ці ідеї, асоційовані з репресованими офіцерами, стали непопулярні.[46]

Важливу роль відіграла громадянська війна в Іспанії (з 1936), в якій СРСР та Німеччина прагнули випробувати власну техніку й тактики її застосування на практиці. Німеччина тоді мала лише Pz I і Pz II, значно слабші за радянські танки, а їхня мала кількість не дозволяла випробувати новітні підходи. В СРСР за результатами війни зробили висновки не на користь мобільних танкових підрозділів, хоча їх не відкинули повністю: в битві на Халхин-Голі (1939) Георгій Жуков використав танкову бригаду для заходу в тил, чим забезпечив перемогу.[47] Японія до того ефективно застосовувала танки «Ха-Ґо» в японсько-китайській війні, але на 1939 рік вони вже програвали радянським машинам і застосовувались як засоби підтримки піхоти.[48][49][50]

Друга світова війна

[ред. | ред. код]
Танки Sherman у Анзіо під час Італійської кампанії, 1944
Докладніше: Танки в Другій світовій війні[en]

Друга світова війна прискорила прогрес танкобудування. Всього за 6 років танки здійснили більший ривок, аніж за попередні двадцять. Значна частина танків отримала протиснарядне бронювання, могутні довгоствольні гармати (калібром до 152 мм), наприкінці війни з'явилися перші нічні (інфрачервоні) приціли[51] (хоча досліди з їх встановлення на танк проводилися в СРСР ще до війни), радіофікація танків почала вважатися необхідною. Тактика застосування танків також досягла високого рівня досконалості, у перший період війни (1939–1941 рр.) німецькі воєначальники продемонстрували усьому світові, як застосування танкових з'єднань дозволяє здійснити операції з оперативного і стратегічного оточування і швидко виграти війну (т.з. «бліцкриг»). Проте і решта держав (Велика Британія, Франція, Польща, СРСР тощо) створювали свої власні теорії тактики застосування танків, багато в чому схожі на німецьку.

Протягом Другої світової війни найефективніші розробки створювали радянські та частково, німецькі конструктори[52]. Німецька школа зробила наголос на збільшення бронювання і довжини гармат, поліпшення приладів спостереження (включаючи інфрачервоні прилади нічного бачення), а радянська школа брала переважно технологічністю та масовістю виробництва, вносячи серйозні зміни у конструкції базових типів танків (Т-34, КВ та ІС) лише за крайньої необхідності. Радянська танкова школа створила також досить вдалі моделі інших типів бронетанкової техніки, самохідні артилерійські установки та винищувачі танків. Американська школа за деякої початкової відсталості в плані компонування та технологічності все ж надолужила своє наприкінці війни за рахунок розгортання масового виробництва декількох вибраних моделей, гарної якості сталі та порохів, а також радіофікації (мінімум по дві рації на танк). Найвдалішими німецькими танками стали Pz.IV (наймасовіший), «Тигр» (PzKpfw VI «Tiger I»), та, з деякими застереженнями, «Пантера» (PzKpfw V «Panther») та «Королівський тигр» (PzKpfw VI Ausf.B Tiger II). Найкращими радянськими танками, що брали участь у Другій світовій війні, було визнано середній танк Т-34 (в різних варіаціях, у тому числі його пізніший варіант Т-34-85 з різними модифікаціями 85 мм гармат) та важкий танк ІС-2. Найкращим американським танком став M4 Sherman, який активно постачався в СРСР за ленд-лізом[53].

Післявоєнний період

[ред. | ред. код]
Радянський Т-72, один із найпоширеніших танків у світі
Докладніше: Танки Холодної війни[en] та Основний бойовий танк

Танки післявоєнного періоду розділяють на три покоління.

Перше покоління післявоєнних танків почало створюватися ще безпосередньо за часів Другої світової війни, хоча і не брало участі у бойових діях. Це радянські середні Т-44, Т-54 та важкі танки ІС-3, ІС-4, ІС-7, Т-10 (ІС-10); американські M26 Pershing, M46 Patton 1, М47; англійський А41 Centurion та інші. Легкі танки остаточно перетворюються на спеціалізовані бойові машини: плаваючі (радянський ПТ-76), розвідницькі (американський M41 Walker Bulldog) та пізніше авіатранспортабельні (американський М551 Sheridan). Із середини 1950-х рр. середній та важкий типи танків поступаються місцем так званому «стандартному» або «основному бойовому танку». Характерними особливостями цих танків є посилене протиснарядне бронювання, гармати більшого калібру (мінімум 90 мм), включаючи гладкоствольні гармати, придатні до запуску реактивних снарядів, потужні дизельні мотори, а пізніше і перші засоби захисту екіпажа від ЗМУ. До цього типу танків (але все ще першого покоління) належать радянські Т-55 та Т-62, американський М48, англійський «Chieftain», французький AMX-30 та інші.

M1A2 Abrams в Іраку, 2005 рік

Друге покоління післявоєнних танків створювалося в 60-х — 70-х рр. для дій в умовах можливого застосування супротивником зброї масового ураження (ЗМУ) та з урахуванням появи нових потужних протитанкових засобів. Ці танки отримують покращене бронювання, повний комплекс захисту екіпажу від ЗМУ, насичуються електронікою (лазерні відстанеміри, балістичні обчислювачі тощо), збільшується їх вогнева потужність за рахунок використання гармат більшого калібру, починають застосовуватися високопотужні багатопаливні двигуни[54]. Радянські танки цього періоду озброюються автоматом зарядження. До танків другого покоління належать радянські Т-64 і Т-72, американський М60, західнонімецький Leopard-1 та інші. В той же час було розпочато низку великих програм з модернізації танків першого покоління до рівня танків другого покоління, наприклад, модернізація до рівня танка М60 танка М48А5 (в армії США) і М48А2G (в бундесвері).

За тактико-технічними характеристиками танків першого і другого покоління СРСР вдалося випередити своїх ймовірних супротивників, але необхідність обмеження маси та розмірів основного типу танків (через необхідність вписування в залізничний стандартний габарит) та деяке відставання в оснащенні електронікою призвели до швидкого морального старіння радянських танків першого та другого післявоєнних поколінь, що підтвердилося війнами 60-х — 90-х рр. на Близькому Сході[55].

Танки третього покоління створювалися в 70-х — 80-х рр., а до військ почали надходити у 80-х рр. Для танків цього покоління характерне використання нових, високотехнологічних засобів захисту (активний захист, динамічний захист), насиченість досконалою електронікою, на деякі моделі починають встановлювати надпотужні та компактні газотурбінні двигуни[56]. До танків цього покоління відносяться радянські та російські Т-72Б, Т-80 і Т-90, американський М1А2 «Abrams», західнонімецький Leopard-2, французький Leclerc та інші.

Див. також: Танки після Холодної війни[en]

Визначення та класифікація

[ред. | ред. код]
Докладніше: Класифікація танків

Єдиного визначення танка не існує. Традиційні визначення часто спираються на наявність гусениць, гармати в обертовій башті та броні, однак самохідні гаубиці та бойові машини піхоти також можуть відповідати такому критерію. Натомість, більшість танків Першої світової та шведський Strv 103 не мали башт. Американський військовик та історик Ніколас Моран[en] з огляду на це пояснював, що практичніше визначати танк через його призначення — як «засіб для доправлення гармати з точки А в точку Б, який дуже важко знищити»[прим. 2].[57]

На сьогоднішній день танки заведено[ким?] ділити на дві групи:

  • Основні бойові танки, ОБТ (англ. main battle tank, MBT) — танки, призначені для вирішення основних бойових завдань. Вони поєднують високу мобільність, захищеність та вогневу потужність;
  • Легкі танки. Сюди включають усі танки, призначені для вирішення спеціальних завдань. Як правило, вони відрізняються від ОБТ меншою захищеністю (легка броня, часто на основі алюмінієвих сплавів), часто (але не завжди) слабшим озброєнням. Такі танки можуть бути авіатранспортабельними (для сил швидкого реагування), розвідницькими, плаваючими, можуть працювати винищувачами танків тощо.[джерело?]

Конструкція

[ред. | ред. код]
Докладніше: Конструкція танка

Загальне компонування

[ред. | ред. код]
Компонування M4A4 Sherman: бойове відділення посередині, двигун у кормі, трансмісія та місце механіка-водія спереду
Докладніше: Башта (зброя)

Більшість танків збудовані за класичною компонувальною схемою, в якій у передній частині танка міститься відділення керування, в середині розташоване бойове відділення з обертовою баштою, а в задній частині — моторно-трансмісійне відділення (МТВ). Танки після Другої світової типово мають екіпаж з 3 або 4 осіб: механік-водій у корпусі та командир, навідник і заряджальник (якщо такий є) у башті.[58]

Озброєння ранніх танків Першої світової (ПСВ) розміщувалось у корпусі. Першим серійним танком з баштою став розроблений 1916 року французький Renault FT, а його компонування стало називатись класичним. Його башта вміщувала лише командира, який був змушений спостерігати за полем бою, командувати танком, наводити та заряджати гармату. В міжвоєнний період у багатьох країнах з'явилось розуміння, що для найбільшої ефективності командир має займатись лише спостереженням і командуванням, тож танки Другої світової зазвичай мали трьох осіб екіпажу в башті, але на відміну від сучасних танків, також мали додаткового члена екіпажу — стрільця-радиста[відсутнє в джерелі], який розташовувався в корпусі біля механіка-водія; більшість країн відмовились від цієї практики наприкінці війни або невдовзі після неї.[59]

Розташування двигуна спереду було достатньо поширене історично, наприклад, на Medium A, Light Mark VI, AMX-13 тощо, а серед ОБТ представлене лише на ізраїльській серії танків «Меркава». З одного боку, таке компонування надає екіпажу додатковий захист за допомогою двигуна, а іншого — ускладнює забезпечення двигуна місцями доступу, повітрозабірниками та системами охолодження без створення слабких місць, а також більша площа лобової броні робить танк важчим. Історично існувала конфігурація з двигуном ззаду й трансмісією спереду танка, притаманна практично всім німецьким танкам ДСВ та американському M4 Sherman. Ця схема надавала деякі незначні переваги, але суттєво збільшувала висоту танка через необхідність проведення валу через усю довжину, тож після війни ця практика майже повністю вийшла з ужитку.[60]

Двигун і трансмісія

[ред. | ред. код]

На ранніх етапах танкобудування зазвичай використовувався бензиновий карбюраторний двигун автомобільного, а пізніше авіаційного типу (включаючи мотори зірчастої компоновки). Безпосередньо перед Другою світовою війною, а також протягом її, поширилися (переважно в СРСР та США) дизельні двигуни, що стали основним типом танкових моторів в усьому світі з другої половини 1950-х рр., які пізніше були замінені на багатопаливні двигуни, а в останні два-три десятиліття і на газотурбінні двигуни (ГТД). Першим серійним танком з ГТД як основним двигуном став радянський Т-80[56].

Потужність, надійність та інші параметри танкових двигунів постійно зростали та покращувалися. Якщо на ранніх моделях задовольнялися фактично автомобільними моторами, то із зростанням маси танків у 1920-х — 1940-х рр. поширилися адаптовані авіаційні мотори[61], а пізніше і спеціально сконструйовані танкові дизельні (багатопаливні) двигуни. Для забезпечення прийнятних ходових якостей танка питома потужність його двигуна (відношення потужності двигуна до бойової маси танка) повинна бути не менше 18-20 к.с./т

В 30-х — 50-х рр. 20 століття точилися суперечки між прихильниками та противниками застосування як силової установки танків двох типів двигунів внутрішнього згоряння — карбюраторних і дизельних. Ця суперечка закінчилися остаточною перемогою прихильників дизельних двигунів. В наш час основна суперечка йде між прихильниками та противниками використання на танках дизельних двигунів та ГТД. Обидва типи двигунів відрізняються власними перевагами та недоліками. В роки першої світової війни був створений паровий танк, а в 1950-х рр. в США було розроблено низку проектів атомних танків, але всі ці типи силової установки у підсумку не отримали поширення.

На сьогоднішній день дизельні танки знаходяться в танкових парках 111 країн світу, а газотурбінні — в танкових парках 9 країн світу. Розробниками, виробниками та постачальниками газотурбінних танків є США та Росія. Дизельні танки складають основу танкових парків армій усіх країн світу, за винятком США[62]. Розвиток світового танкобудування та танкового ринку в 2003—2012 рр. визначають 25 спеціальних програм, з яких 23 відносяться до дизельних танків, і тільки 2 — до газотурбінних[63]. В Німеччині підприємство MTU Friedrichshafen наразі розробляє нові високотехнологічні дизельні двигуни серії 890 четвертого покоління для майбутніх броньованих бойових машин[64]. Багато країн, які купують танки, надають перевагу моделям з дизельним двигуном, а також вимагають заміни ГТД на дизелі як умову допущення на тендер. Так, в 2004 р. Австралія своїм майбутнім танком обрала М1А2 Abrams, але за умови, що ГТД танка в ньому буде замінено на дизельний двигун. В США навіть конкретно з експортною метою був створений танк М1А2 Abrams з дизельним двигуном[65].

Існують конструктивні рішення, що дозволяють значно покращити характеристики дизельних двигунів. В цілому, незважаючи на ствердження прихильників кожного з типів двигунів, на цей час не можна говорити про безумовну перевагу одного з них.

Сучасні дизельні двигуни, як правило, багатопаливні, можуть працювати на всьому спектрі палив: бензинах усіх типів, включаючи високооктановий авіаційний бензин, реактивному паливі, дизельному паливі з будь-яким цетановим числом, але номінальним паливом у мирний час для них є авіаційний гас. Переважна більшість дизельних двигунів забезпечена системою турбонаддуву, а в останні роки і проміжними охолоджувачами надувного повітря (інтеркулерами).

Ходова частина

[ред. | ред. код]

Усі танки мають гусеничний рушій, прототип якого був запатентований ще в 1918 р. французом Дюбоше[66]. Така конструкція ходової частини дозволяє танку без зусиль пересуватися в умовах бездоріжжя, різними типами ґрунтів. Гусениці сучасних танків сталеві, з'єднані металевим або гумометалевим шарніром (ГМШ), по яких танк їде на опорних котках (як правило, погумованих; в сучасних танках їх кількість від п'яти до семи). В деяких моделях верхня частина гусениці, провисаючи, спирається на опорні котки, в інших використовуються спеціальні підтримувальні котки малого діаметра. Як правило, у передній частині знаходяться напрямні колеса, які спільно з механізмом натягнення забезпечують необхідний натяг гусениці. Гусениці починають рух за допомогою зачеплення їх тяговим колесом, крутильний момент на яке подається від двигуна через трансмісію. Шляхом зміни швидкості перемотування однією чи обох гусениць танк може здійснювати поворот, в тому числі і розворот на місці.

Важливим параметром є площа тієї частини гусениці, яка контактує з землею (опорна поверхня гусениці), точніше, відношення маси танка до цієї площі — питомий тиск на ґрунт. Чим він менший, тим м'якішим ґрунтом може рухатися танк, тобто тим вища його опорна прохідність.

Усі танки мають систему підресорювання (підвіску) — сукупність деталей, вузлів та механізмів, які пов'язують корпус машини з осями опорних котків. Система підресорювання призначена для передачі сили ваги танка через опорні котки та гусеницю на ґрунт, для пом'якшення поштовхів та ударів, які діють на корпус танка, і для швидкого гасіння коливань корпусу. Від якості системи підресорювання у великій мірі залежать середні швидкості руху танків місцевістю, влучність вогню з ходу, працездатність екіпажу, надійність та довговічність роботи обладнання танка.

Захист

[ред. | ред. код]
Докладніше: Броня (техніка)

Сучасні танки мають складну за конструкцією систему бронювання — розрізняють пасивне бронювання та активний захист.

Пасивна броня сучасних танків багатошарова, в ній використовуються найкращі сорти панцерної сталі[67], кераміки, склотекстолітів, матеріалів високої щільності (таких як збіднений уран), протинейтронна підбивка (шари полімерів з оксидом бору та іншими наповнювачами), призначена для послаблення нейтронного випромінювання ядерних вибухів, внутрішні покриття, які захищають екіпаж від уламків броні. Приклад такої броні — англійська композитна броня «Чобхем»; інші сучасні танки також мають комбіновану пасивну броню.

Крім основної броні, на танк часто встановлюються додаткові протикумулятивні екрани. Їх принцип не змінюється з часів Другої світової війни, коли радянські танкісти приварювали до броні спеціальні сітчасті екрани (помилково інтерпретовані на Заході як панцирні ліжка), тонкі листи заліза та жерсті для захисту від німецької переносної протитанкової зброї з кумулятивними боєприпасами типу «Панцершрек», «Панцерфауст» тощо. Протикумулятивний екран являє собою сітку або суцільний екран (металевий, гумотканинний чи з інших матеріалів). При потраплянні в екран кумулятивного снаряду його розривання відбувається до зустрічі з основною бронею танка, внаслідок чого сформований кумулятивний струм, перш ніж досягти броні танка, пролітає у повітрі значну відстань. При цьому стається розпад погано сфокусованого струму і пробивна здатність боєприпасу стрімко знижується[68].

В сучасних танках броньові листи розташовані під кутами до вертикалі, товщина броні сильно диференційована — передні сектори корпусу та башти захищені краще, ніж борти та кормові частини. Таку схему бронювання було прийнято в результаті аналізу пошкоджень танків — виявилося, що основна частина влучань припадає на передній сектор[69].

Слід також згадати і так звану «перфоровану броню»[70]. Така броня включає в себе пустоти, заповнені різноманітними матеріалами, такими, як «керамічна піна»

Активний захист

[ред. | ред. код]

Активний захист являє собою розташовані на танку системи відстрілювання спеціальних снарядів, поєднані з радіолокаційною системою локальної дії. При виявленні боєприпаса (гранати протитанкового гранатомету тощо), що наближаються до танку, подається команда на відстрілювання заряду, який при наближенні до снаряду вибухає, формуючи хмару уламків, що знищують або, щонайменше, сильно послаблюють дію боєприпаса.

Піонерами в розробці та впровадженні систем активного захисту стали радянські танкобудівники. Перший комплекс активного захисту «Дрозд» встановлювався на танку Т-55АД, який було узято на озброєння в 1983 р.[71]

Застосування систем активного захисту дозволяє значно (в 2-3 рази і більше)[72] підвищити живучість танків.

Динамічний захист

[ред. | ред. код]
Докладніше: Динамічний захист

Динамічний захист являє собою розташовані безпосередньо в броньовому листі (вбудований динамічний захист) або на ньому, в спеціальних контейнерах (навісний динамічний захист), один чи декілька (як правило — два) елементів ДЗ. Елемент динамічного захисту складається з двох металевих пластин і тонкого шару вибухової речовини (ВР), розміщеного між ними. При пробиванні шару ВР кумулятивним струменем він ініціює, енергія вибуху ВР надає пластинам високу швидкість розлітання. Розташовані під кутом до кумулятивного струму пластини, розлітаючись, взаємодіють з ним, в результаті чого відбувається наступне:

  • Кумулятивний струмінь багаторазово пробиває тонку пластину, яка під час свого руху підставляє струменю ще не пробиті ділянки. Таким чином, більша частина енергії струменя витрачається на пробивання нових ділянок тонкої броньової пластини;
  • Пластина, рухаючись під кутом до кумулятивного струменя, б'є по ньому і дестабілізує струмінь, розпилює його, чим ще більше збільшує ефект протидії.

Навісний динамічний захист призначений тільки для зниження дії кумулятивних снарядів, в той час як вбудована допомагає знизити втрати танків від усіх видів[73] протитанкових снарядів.

Система захисту екіпажа від зброї масового ураження

[ред. | ред. код]

Система захисту екіпажа від зброї масового ураження охоплює повну герметизацію танка, фільтри повітря, що надходить, насоси, які створюють надмірний тиск у танку (підпір), компоненти броні, що захищають від нейтронного випромінювання тощо.

Такий захист дозволяє захищати екіпаж від уражальних факторів ядерного вибуху (таких, як радіоактивне зараження місцевості, нейтронне випромінювання), хімічної зброї та ін.

Системи оптико-електронного заглушення

[ред. | ред. код]

Наведення сучасних керованих протитанкових засобів може здійснюватися як оператором[74], так і самостійно, за допомогою систем автоматичного наведення[75]. Системи оптико-електронного заглушення захищають танк, вносячи завади у систему управління коректовуваними снарядами (ракетами тощо), що керуються за допомогою лазерного променя або радіо, збиваючи системи наведення снарядів. Прикладом такої системи є комплекс оптико-електронного заглушення «Штора».

Системи встановлення димових завіс

[ред. | ред. код]

Дими являють собою щільні аерозолі. Завдяки своїм якостям вони значно утруднюють проходження світла у видимому діапазоні. Це дозволяє сховати танк від візуального спостереження та спостереження за допомогою технічних засобів, таких, як лазерні, інфрачервоні приціли (і таким чином утруднити прицілювання по ньому), значно знизити ефективність самонавідних та коректовуваних снарядів, ракет та інших боєприпасів, які використовують для наведення та управління інфрачервоні, телевізійні та лазерні канали.

У сучасних танків для встановлення димових завіс використовуються 2 основних методи:

  • Спеціальні димові гранатомети (приклад — димові гранатомети «Туча» на російських танках);
  • Система термодимової апаратури. Принцип дії такої системи полягає в поданні палива до випускного колектору двигуна танка, який грає роль випарника, викиді утвореної разом з відпрацьованими газами парогазової суміші в атмосферу, де вона конденсується та перетворюється на аерозоль дизельного палива[76].

Інші системи зниження помітності танка

[ред. | ред. код]

Для зменшення помітності танків застосовуються різноманітні методи, в тому числі камуфляжне пофарбування, системи зниження помітності в інфрачервоному діапазоні, зменшення шумності, захисні екрани, спеціальні радіопоглинальні матеріали, які знижують ймовірність виявлення танка за допомогою радіолокації. Приклад подібного камуфляжу — комплект «Накидка».

Перспективні системи захисту танка та екіпажа

[ред. | ред. код]

Конструктори постійно намагаються покращити захищеність танків. Окрім розвитку описаних вище засобів захисту (нові, міцніші види броні, надійніші та швидші системи активного захисту тощо) розглядаються і нові, перспективні методи. Одним з них є «електрична броня». Суть такого методу захисту полягає в тому, що броня розподіляється на два шари із розташованим між ними шаром ізолятора. Внутрішня частина заземлена, в той час як на зовнішню подається електричний струм. Протитанковий снаряд, пробивши зовнішній шар броні, досягає внутрішнього і таким чином викликає замикання. Потужний електричний розряд знищує снаряд[77].

Озброєння

[ред. | ред. код]

Танкова гармата

[ред. | ред. код]
Докладніше: Танкова гармата

Основною зброєю танка є танкова гармата, призначена передусім для вогню прямим наведенням. Сучасні танки мають нарізні або гладкоствольні гармати калібром від 100 до 125 мм, тоді як історично зазвичай оснащувались гарматами меншого калібру або кулеметами, рідше протитанковими ракетами або вогнеметами.

Перші танки мали кулемети або 37—75-мм гармати для боротьби з особовим складом та укріпленнями. В міжвоєнний період з'явилась потреба боротись із ворожими танками, тому вони були оснащені переважно бронебійнішими гарматами калібрів 37—47 мм, рідше короткоствольними 75 або 76-мм. Протягом Другої світової разом зі зростанням товщини броні зростала й потужність озброєння, спочатку з'явились довгоствольні (40—70 клб) гармати калібру 57—76 мм, а потім і більших калібрів: 85—90 мм (Т-34-85, Tiger, M26 Pershing) та навіть 122 мм на ІС-2. Радянські Т-54 отримали 100-мм гармату, а на західних танках з кінця 1950-х стандартом стала британська 105-мм гармата L7.[30]

З 1960-х в СРСР і з 1970-х на Заході почали набувати поширення гладкоствольні танкові гармати, в яких стійкість польоту снаряда забезпечується не обертанням, а оперенням. Першим танком з таким озброєнням став 1965 року радянський Т-62 зі 115-мм гарматою. Впродовж 1970-х в СРСР та на Заході поширились такі гармати калібром 120—125 мм (2А46, Rh-120), які донині встановлюються практично на всі ОБТ більшості країн світу. Винятком є британські Challenger 1 і 2 з нарізними 120-мм гарматами. Гармати більших калібрів 130—155 мм для танків проєктували ще з Другої світової.[78]

Боєприпаси

[ред. | ред. код]

Хоча існує велика кількість типів боєприпасів, однак обмежена місткість боєкомплекту робить бажаним використання якнайменшого асортименту снарядів, однак більш універсальних. Так, сучасні західні гармати (як Rh-120) можуть обходитись двома типами: бронебійні оперені підкаліберні (БОПС, APFSDS) для боротьби з танками та багатоцільові кумулятивні (HEAT-MP) для інших цілей.

Типовий танковий боєприпас калібру 120 мм містить в собі 4-7 кг бездимного пороху, забезпечуючи початкову швидкість 800 — 1000 м/с для каліберних снарядів[79][80] і 1400 — 1800 м/с для підкаліберних[81].

До Другої світової танки для боротьби з іншими танками покладались передусім на бронебійні снаряди (англ. AP, AP-HE). Під час ДСВ також з'явились снаряди з бронебійними наконечниками (APC, APCBC та інші), підкаліберні снаряди (AP, APDS). Після війни набули поширення бронебійні оперені підкаліберні снаряди та кумулятивні, в тому числі універсальні, з кращою уламковою дією.[82]

Бронебійні снаряди, особливо підкаліберні, неефективні проти живої сили, тому танки не можуть покладатись на один універсальний тип снарядів. Уламково-фугасні () були найпоширенішими для цих задач, але з 1970-х вийшли з ужитку на західних танках на користь більш універсальних бронебійно-фугасних () у Великій Британії та кумулятивних в решті країн. Радянські танки, в тому числі Т-64 й Т-72, зберегли цей вид боєприпасів. Існують також спеціальні різновиди, як димові та освітлювальні боєприпаси.[83]

Укладання та заряджання боєприпасів

[ред. | ред. код]

Кулеметне озброєння

[ред. | ред. код]

Як правило, сучасні танки мають мінімум два кулемети[84], один з яких спарений з гарматою, що дозволяє вести з нього точний ефективний вогонь в будь-яких умовах, використовуючи прицільні пристрої гармати, другий встановлений на башті та використовується як зенітний (для боротьби з гелікоптерами супротивника) і для вказування цілей. На деяких моделях танків (Т-90С) зенітний кулемет керується дистанційно[85][86], з башти, що знижує ризик для екіпажу його використання, а також дозволяє застосовувати його для самозахисту танка проти піхоти.

Ракетна зброя

[ред. | ред. код]

Незважаючи на численні спроби сконструювати суто ракетний танк (з ракетним озброєнням замість гарматного), великого поширення вони не здобули. Єдиний на сьогоднішній день суто ракетний танк — радянський ІТ-1 — так і залишився експериментальним. Суто ракетною надалі стали робити лише більш легкоброньовану техніку.

Однак на деяких танках ракетне озброєння використовується як додаткове до гарматного. Практично одночасно в СРСР і США були створені ракети, здатні запускатися з танкової гармати: в СРСР — 9К112-1 «Кобра» для Т-64[87], в США ПТРК «Шиллела» для танків М60А2[88]. Однак ПТКР «Шиллела» не мала серйозних переваг у дальності перед звичайними танковими снарядами і тому вдосконалення прицільних комплексів зробило її непотрібною[89]. Радянські ж інженери спромоглися практично вдвічі збільшити далекість «танкових ракет», зробивши їх грізною зброєю проти будь-якої сучасної техніки.

Після розпаду СРСР, радянські розробки в цій сфері залишилися не тільки у російських, але й в українських виробників військової техніки. Сучасні моделі українських і російських танків озброєні гарматою, здатною вести вогонь не тільки артилерійськими снарядами, але й керованими ракетами (розробленими Тульським КБ Приладобудування комплексами керованої зброї 9К116 «Кастет», 9К119 «Рефлекс», 9К120 «Свирь», а також українськими «Комбат» (копія «Рефлекса») та «Стугна-П» (копія «Кастета»).

Вогнеметний танк США у В'єтнамській війні

Це високоефективна зброя, здатна з високою точністю (для цілі типу «танк» більше 80 %) уражати бронетехніку супротивника на великих відстанях (до 5 км), в тому числі і таку, яка має динамічний захист[90].

Інша зброя

[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни на танки встановлювалися вогнемети. Вони могли бути як основною зброєю (розташовувалися на місці головної гармати), так і допоміжними (знаходитися на місці кулемета).

Також існували екзотичні концепції танкових гармат, які не отримали поширення: гармати з рідинним метальним зарядом, електромагнітні гармати й електротермічні гармати (див. Типи гармат).[88-96]

Командування, контроль і зв'язок

[ред. | ред. код]

Командування і контролювання танків на полі битві завжди було специфічною проблемою, особливо у сфері комунікацій, але в сучасних арміях ці проблеми частково вирішені за рахунок мережевих, інтегрованих систем, які полегшують зв'язок і сприяють кращій обізнаності у ситуації.

Броньовані перегородки, шум двигуна, ворожа місцевість, пилюка та дим, і необхідність діяти потайки серйозно заважають комунікації та призводять до відчуття ізоляції у невеликих танкових підрозділах, індивідуальних бронемашинах та екіпажів танка. У першій світовій війні для посилання до штабів рапортів про стан речей використовували поштових голубів, яких випускали через смотрові щілини, а комунікація між танками велася за допомогою ручних сигналів, семафорних прапорців (які вживалися Червоною армією навіть протягом Другої світової війни) чи вербально, якщо дозволяла відстань[91].

На сучасному полі битви внутрішній зв'язок та з'єднання з радіомережею забезпечує інтерком, вбудований у шолом, а на деяких танках зовнішній передавач, встановлений позаду танка, забезпечує зв'язок з піхотою.

Недавнім нововведенням у розвитку бронетехніки та військової науки стала доктрина «мережецентрованої війни» (англ. Network-centric warfare), або доктрина мережево-розвинених спроможностей (англ. Network Enabled Capability). Вона полягає у збільшенні об'єднання даних з системи контролю вогню, лазерного далекоміру, глобальної системи позиціонування (GPS) та розвідування місцевості через електронне обладнання з мережею поля бою для відображення усієї відомої інформації про ворожі цілі та дружні підрозділи на моніторах танка. Важливу роль у цьому має відіграти технологія доповненої реальності, прикладом реалізації якої у поєднанні з так званою «прозорою бронею» (система кругового огляду) є розробки української компанії LimpidArmor.

Дані датчиків можуть надходити від сусідніх танків, літаків, безпілотних літальних апаратів чи (в майбутньому) піхоти. Це удосконалить обізнаність командира танку у ситуації та його можливість управляти танком на полі бою, знаходити та знищувати цілі. На додачу до полегшення проблеми рапортування через автоматичний запис усіх наказів і дій, накази посилаються мережею з текстом та графічними зображеннями.

Тактика застосування танків

[ред. | ред. код]
Гайнц Ґудеріан, 1941 р.

Танки здатні виконувати дуже широке коло воєнних завдань, однак основними сферами його застосування є безпосередня підтримка піхоти, протитанкові операції та розвиток проривів. Саме останнє застосування танків найефективніше — танкові з'єднання вводяться у ділянку, де прорвано оборону супротивника і завдяки своїй високій мобільності, вогневій потужності та значній автономності можуть рухатися вглиб оборони, перерізаючи шляхи постачання, руйнуючи об'єкти військової інфраструктури, знищуючи штаби та вузли зв'язку, блокуючи вузлові елементи (такі, як розгалуження шляхів). У сприятливих умовах танкові з'єднання можуть здійснити оточення супротивника (саме тактиці глибоких танкових клинів, ідеологом був Гейнц Гудеріан, Третій Рейх зобов'язаний своїми швидкими перемогами в перший період Другої світової війни, т.з. бліцкригами)[92][93].

Однак, незважаючи на високу універсальність танка і його чудові бойові можливості, танк не в змозі виконати будь-яке завдання. Наприклад, у битвах в населених пунктах танк може діяти виключно при щільній підтримці мотострілецьких військ (піхоти). Так, наприклад, через неправильне застосування танкові війська Російської Федерації на початку першої чеченської кампанії зазнали значних втрат у техніці та особовому складі[94]. Також погано танк протистоїть загрозі з повітря.

Перспективи розвитку танків

[ред. | ред. код]

Танкові війська є і залишаються основною ударною силою в наземних операціях. Унікальне сполучення рухливості, захищеності та вогневої потужності дозволяє їм вирішувати широкий спектр завдань Все це означає, що танкові війська не тільки не відімруть у недалекому майбутньому, але будуть активно удосконалюватися[95]. Можна припустити такі напрями удосконалення танків:

1) удосконалення озброєння. Окрім запланованого переходу на потужні гармати калібром 140 мм (найближча перспектива), проводяться розробки електромагнітних та електротермохімічних гармат, які дозволяють досягти найвищої початкової швидкості снаряда в 4000 — 5000 м/с, що значно підвищить бронебійність снаряду. Гармати такого калібру, можливо, вимагатимуть переходу від унітарних боєприпасів до боєприпасів роздільного заряджання. З'являтимуться все досконаліші системи наведення та виявлення, керування вогнем;

2) удосконалення захисту. Тут тенденція не тільки до вдосконалення складу пасивної броні, але й, в першу чергу, до покращення систем динамічного та активного захисту, можлива поява електричної броні. Активно розвиватимуться різноманітні системи встановлення завад, оптико-електронного заглушення та інших засобів, які дозволяють боротися з високоточною зброєю;

3) удосконалення компонувальної схеми. В наш час конструктори практично вичерпали резерв удосконалення класичної компонівної схеми. Пропонуються різні нові конструктивні схеми, наприклад, з розбиттям танка на ізольовані бойовий відсік та відсік керування[96], двоскладовий танк тощо.

4) удосконалення системи керування під час битви. Танки майбутнього на полі битви будуть пов'язані за допомогою комп'ютерних мереж, що дозволить покращити тактику їх застосування[97]. Перспективним напрямом є застосування на борту систем кругового огляду у поєднанні з технологіями доповненої реальності та штучного інтелекту.

5) удосконалення енергосистеми шляхом переходу на нові технології генерації електроенергії[98]

Існує доволі різноманітний арсенал методів для обґрунтування оперативних вимог до спроможностей бойових танків майбутнього. Серед них, наприклад, оригінальним став проект, започаткований TARDEC (США) щодо ідентифікації критичних вимог до основного бойового танку НАТО (Main Battle Tank, MBT), здатного протистояти загрозам на європейському театрі бойових дій.[99]

У культурі

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Танки в культурі

Танки мають широке представлення в популярній культурі. Вони фігурують у відеоіграх, літературі, кінематографі, манзі та аніме, часто є об'єктами стендового моделізму.[100] Від самого початку їх застосування художники створювали картини та пропагандистські плакати, що демонстрували їх як символи інновації, використовували їх у рекламі.[101] Танк також є важливим символом у ролі візуальної мови[en], позначаючи військову силу держави.[102]

Символічне значення

[ред. | ред. код]
Невідомий повстанець. Танки тут показують силу держави та утиск, тоді як бунтар символізує боротьбу особистості проти утиску.

Символізація танка проявляється у широкому спектрі асоціацій, як позитивних, так і негативних. Відразу від своєї появи він став одним із вагомих символів перемоги у битвах і війнах, що підкріплювалось переможними парадами[en] та монументами[en]. Ці практики із залученням танків розпочались одразу після Першої світової. Після Другої світової вони знову взяли участь у масштабних урочистих заходах у містах країн-переможців і захопленому Берліні. Монументи з'явились у країнах Європи, але найбільшу кількість таких пам'ятників, переважно Т-34-85, було встановлено в СРСР. Розгром іракських Т-72 у війні в Перській затоці зробив M1A1 Abrams символом перемоги США над СРСР.[103]

Танк також є символом військової потуги держави, а тому більшість держав демонструють свою техніку на парадах[прим. 3]. Вперше подібні паради з бронетехнікою в ролі візуальної пропаганди сили почали проводити в нацистській Німеччині в 1930-ті роки, доволі швидко цю практику перейняв і СРСР. Для малих держав і недержавних формувань танки та інша бронетехніка були та є показником статусу, легітимності й військових спроможностей.[104] З іншого боку, танк також може бути ставати й символом утиску та окупації. Прикладами є придушення радянськими військами Берлінського повстання (1953), Угорської революції (1956) та Празької весни (1968), коли танки на вулицях європейських міст стали асоціюватись із придушенням демократичних настроїв.[102] Натомість, студенти, які поклали квіти у ствол гармати радянського танка в Празі та Невідомий повстанець, що став перед колоною під час подій на площі Тяньанмень (1989), є символами повстання особистості проти цього інструменту державного авторитету.[105]

Пам'ятники-танки також можуть бути символами агресії та окупації. Український історик Вахтанг Кіпіані порівнював їх з пам'ятниками Пушкіну та вважав колоніальними маркерами, стверджуючи, що «радянська влада маркувала все, що могла, своїми прапорами, танками і вулицями».[106] Ці меморіали неодноразово викликали контроверсії в Україні та країнах ЄС.[107][108] Наприклад, відомим є випадок 1991 року, коли художник перефарбував ІС-2 в Празі[en] в рожевий, що викликало резонанс у чехословацькому суспільстві.[109][110] В Україні також була присутня велика кількість таких монументів, причому далеко не завжди ці машини брали участь у боях на місцевості, в якій їх встановлено.[111] Російське повномасштабне вторгнення 2022 року посилило процеси декомунізації в Україні та інших країнах Європи. З 2022 року значну кількість танків-пам'ятників демонтували в Україні, в тому числі в межах закону про деколонізацію.[112][113][114][115][116] А 2022 року в естонській Нарві прибрали скандальний монумент Т-34-85, вважаючи, що ці пам'ятники СРСР спорудив для прославлення окупації.[117][118][119]

Вигадані та фейкові танки

[ред. | ред. код]
Ілюстрація до «Наземних броненосців» Герберта Веллса

У культурі концепція танка з'явилась задовго до появи перших справжніх машин: наприклад, 1883 року французький ілюстратор Альбер Робіда зобразив наступ велосипедистів разом з броньованою машиною, а 1903 року британський фантаст Герберт Веллс написав «Наземні броненосці». Внесок реальних танків у війну та культуру призвів також до появи значної кількості вигаданих зразків. Деякі з них створені як складники художніх світів у фільмах, відеоіграх, манзі тощо, як у іграх Warhammer 40K і Starcraft, фільмі «Індіана Джонс і останній хрестовий похід», манзі «Сталевий алхімік» тощо.[100]

Вигада техніка в художніх творах часто відображає лише концепцію танка, подекуди перебільшено, гротескно. Але існують також і фейкові машини, достатньо схожі на реальні зразки або проєкти, щоб їх можна було прийняти за такі. Це можуть бути ненавмисні фейки, спричинені помилковим прочитанням джерел, або ж навмисно вигадані машини: наприклад, моделісти візуалізують власні уявлення про історичну або альтернативну або техніку. Одним із найвідоміших прикладів є «КВ-VI» або «Бегемот», створений як жартівлива модель надважкого танка з дев'ятьма баштами, який в інтернеті іноді видається за реальний радянський проєкт.[120] Також значна кількість вигаданих танків і САУ, часто дуже реалістичних, присутня у відеогрі World of Tanks, причому гра не повідомляє про це безпосередньо.[100]

Кінематограф

[ред. | ред. код]

Хоча танки присутні в багатьох воєнних фільмах, не завжди вони опиняються в центрі уваги. Серед фільмів, у яких танкові битви є провідними елементами сюжету, є «Лють» (2016, США), «Т-34» (2018, Росія), «Битва в Арденнах[en]» (США, 1965), «Паттон» (США, 1970), «Ліван» (Ізраїль, 2009), «Герої Келлі» (США, 1970), «Міст надто далеко» (США та Велика Британія, 1977), «Звір війни» (США, 1988), «Врятувати рядового Раяна» (США, 1998), «Сахара[en]» (США, 1943),[121] «Танк[en]» (США, 1984), «Танкістка[en]» (США, 1996), «Білий тигр» (Росія, 2012), «Танк» (Україна, 2016).[122]

У фільмах часто застосовуються бутафорські танки, що імітують справжні зразки. Cтара техніка може бути недоступна взагалі або представлена лише музейними експонатами, тоді як сучасні машини не завжди можна отримати від армії для фільмування. Роль недоступних машин можуть «грати» оздоблені більш поширені танки або інша гусенична техніка: наприклад у фільмах «Герої Келлі» та «Врятувати рядового Раяна» німецький Tiger I імітували надбудовами на шасі Т-34-85. У «Битві в Арденнах» роль Tiger II грають іспанські M47 Patton II, а в «Паттоні» на M48 Patton III просто нанесені німецькі балкові хрести. Роль американського M1 Abrams у фільмах часто виконують британські Centurion або Chieftain, наприклад, останній використали в цій ролі у фільмі «Халк» 2003 року.[100] Справжні танки, однак, теж застосовуються: так, у чехословацькому фільмі 1976 року «Звільнення Праги(інші мови)» для видовищної сцени знищили справжній Panzer IV, а в екшені «Лють» знято справний M4E8 і єдиний працездатний німецький Tiger I у світі, знаний як Tiger 131[en].[123][124]

Відеоігри

[ред. | ред. код]
Див. також: Список відеоігор жанру «vehicular combat»[en]

Танки присутні у великій кількості відеоігор. Станом на 2024 прикладами популярних ММО-ігор, що включають можливість керувати ними є симулятори War Thunder, World of Tanks (Blitz) та Armored Warfare та шутери Enlisted, Hell Let Loose[en], Battlefield і Call of Duty тощо. Також відомими є симулятори Post Scriptum[en], Steel Armor: Blaze of War(інші мови), шутер Arma 3, стратегії Company of Heroes 2, Panzer Corps[en], Warzone 2100, JRPG Valkyria Chronicles 4, двовимірний екшен 1996 року Metal Slug.[125][126][127] В Assassin's Creed: Brotherhood є можливість керувати «танком» да Вінчі.[128] Власні танки можна створювати в багатокористувацькій Crossout і пісочниці Sprocket(інші мови).[129][130]

Крім того, в геймерському сленгу використовується термін «танк», що позначає клас персонажів чи інших ігрових об'єктів, що мають високу міцність і здатні витримувати велику кількість пошкоджень, прикриваючи союзників і відводячи ворожий вогонь на себе.[131][132]

Інше

[ред. | ред. код]

Танки займаюсь є основою сюжету аніме та манґи «Дівчата і танки», в якому дівчата у школі займаються танковими боями як традиційним бойовим мистецтвом,[133] а також помітну роль у франшизах «Сталевий алхімік» Хірому Аракави та Nausicaä of the Valley of the Wind[en] Хаяо Міядзакі.[134][135]

Музеї та експозиції

[ред. | ред. код]
Музей Бовінгтона

У світі існують музеї, присвячені танкам та іншій бронетехніці. Серед найбільших є британський The Tank Museum[en] (табір Бовінгтон) у Дорсеті, який має понад 300 зразків броньованої техніки[136][137] та французький Musée des Blindés[en] у Сомюрі, що налічує понад 800 одиниць техніки, в тому числі близько 200 танків.[138] Іншими відомими музеями є American Heritage Museum[en] у Стоу (США), Army Ordnance Museum[en] у Пітерсберзі (США), Panssarimuseo[en] у Паролі (Фінляндія), Deutsches Panzermuseum[en] у Мунстері (Німеччина), Бронетанковий музей у Кубинці (Росія), Військовий музей у Белграді (Сербія), Військово-технічний музей у Лешанах (Чехія), Музей авіабази Борден[en] (Канада), Яд Ла-Ширіон у Латруні (Ізраїль) та інші.

В Україні, попри наявність великої кількості потенційних експонатів (наприклад, на випробувальному майданчику ХКБМ), немає спеціалізованого танкового музею,[139] хоча існують окремі виставки в музеях, як у Волинському музеї українського війська в Луцьку та Музеї війни в Києві.

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Танк

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Саме слово tank, ймовірно, походить із однієї з мов Індії: наприклад, гуджараті tānkh — «підземний резервуар для води»; можливо, за посередництвом португальського tanque.[1]
  2. ↑ Оригінал цитати англійською: «a way of getting a gun from A to B, and it's very difficult to kill»
  3. ↑ Наприклад, Парад на честь дня Незалежності України
  1. ↑ tank // Etymology. Oxford Dictionary.
  2. ↑ Перші танки Великої Британії. Серія МК [Архівовано 23 квітня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ «Лохань» — бронированное чудовище во время наступления лезет в окопы Малюнок і текст із «Всеобщего русского календаря на 1918 г.»(рос.)
  4. ↑ Searle, 2017, с. 3—5.
  5. ↑ Tucker, 2004, с. 1-3.
  6. ↑ Foley, 2014, с. 10—13.
  7. ↑ Searle, Alaric (25 травня 2018). War Elephants and Early Tanks: A Transepochal Comparison of Ancient and Modern Warfare. Militaergeschichtliche Zeitschrift (нім.). Т. 77, № 1. с. 37—77. doi:10.1515/mgzs-2018-0002. ISSN 2196-6850. Процитовано 10 жовтня 2024.
  8. ↑ Hills, Andrew (15 вересня 2018). Cowen's Locomotive Land Battery or Devastator. Tank Encyclopedia (амер.). Архів оригіналу за 28 травня 2024. Процитовано 16 вересня 2024.
  9. ↑ Fletcher, 2001, с. 9-10.
  10. ↑ а б Ogorkiewicz, 1991, с. 1—2.
  11. ↑ Foley, 2014, Introduction.
  12. ↑ Fletcher, 2001, с. 15—17.
  13. ↑ а б Zaloga, 2010, с. 5—6.
  14. ↑ а б Ogorkiewicz, 1991, с. 3.
  15. ↑ Zaloga, 2010, с. 4, 11—20.
  16. ↑ Ogorkiewicz, 1991, с. 9—10.
  17. ↑ Fletcher, 2001, с. 108—112.
  18. ↑ Fletcher, 2001, с. 100—107.
  19. ↑ Foley, 2014, с. 196—200.
  20. ↑ Fletcher, 2001, с. 130—131.
  21. ↑ Zaloga, 2010, с. 32—36.
  22. ↑ Ogorkiewicz, 1991, с. 7—8.
  23. ↑ Fletcher, 2001, с. 115—118.
  24. ↑ Fletcher, 2001, с. 154—155.
  25. ↑ Zaloga, 2010, с. 32-.
  26. ↑ а б Tucker, 2004, с. 41—44.
  27. ↑ Ogorkiewicz, 1991, с. 11-13.
  28. ↑ Tucker, 2004, с. 59—60, 67.
  29. ↑ Ogorkiewicz, 1991, с. 13—14.
  30. ↑ а б Ogorkiewicz, 1991, с. 66—71.
  31. ↑ Chant, 2002, с. 65—73.
  32. ↑ Ogorkiewicz, 1991, с. 9—11, 16—18.
  33. ↑ Tucker, 2004, с. 48—53.
  34. ↑ Britain's Struggle To Build Effective Tanks During The Second World War. Imperial War Museum (англ.). Архів оригіналу за 8 вересня 2024. Процитовано 18 жовтня 2024.
  35. ↑ Chant, 2002, с. 73—86.
  36. ↑ а б Ogorkiewicz, 1991, с. 11—12.
  37. ↑ France (WW2). Tank Encyclopedia (англ.). 11 січня 2016. Архів оригіналу за 14 вересня 2024. Процитовано 21 вересня 2024.
  38. ↑ Tucker, 2004, с. 61—66.
  39. ↑ Chant, 2002, с. 86—96.
  40. ↑ Tanks and Armored Cars of Soviet Union - Interwar and WW2. Tank Encyclopedia (англ.). 1 липня 2016. Архів оригіналу за 15 липня 2024. Процитовано 23 вересня 2024.
  41. ↑ Chant, 2002, с. 106—118.
  42. ↑ а б Tucker, 2004, с. 73—77.
  43. ↑ а б Tucker, 2004, с. 77-85.
  44. ↑ Macksey, 1971, с. 42-49.
  45. ↑ Macksey, 1971, с. 50—55.
  46. ↑ Glantz, David M. (1991). The Soviet Conduct of Tactical Maneuver: Spearhead of the Offensive (англійською) . Exeter: BPCC Wheatons Ltd. с. 80—95.
  47. ↑ Macksey, 1971, с. 56—58.
  48. ↑ Tucker, 2004, с. 71—73.
  49. ↑ Type 95 Ha-Go. Tank Encyclopedia (англ.). 26 лютого 2021. Архів оригіналу за 26 листопада 2022. Процитовано 24 вересня 2024.
  50. ↑ Empire of Japan (WW2). Tank Encyclopedia (англ.). 2 червня 2016. Архів оригіналу за 23 вересня 2024. Процитовано 24 вересня 2024.
  51. ↑ Бронетанкова техніка Енциклопедія «Кругосвет»(рос.)
  52. ↑ Броня міцна, але плаваємо погано «Российская газета» про рейтинг військової техніки Military(рос.)
  53. ↑ Бронетанковий ленд-ліз до СРСР у роки Другої світової війни(рос.)
  54. ↑ Основний танк Т-64 [Архівовано 21 лютого 2009 у Wayback Machine.](рос.)
  55. ↑ Т-62. Поставки за кордон [Архівовано 26 грудня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
  56. ↑ а б Основний бойовий танк Т-80 [Архівовано 17 лютого 2009 у Wayback Machine.] Музей техніки(рос.)
  57. ↑ Ibekwe, Margaret Guzman, David. Military tank expert rates eight tank battle scenes in movies. Business Insider (амер.). Процитовано 10 жовтня 2024.
  58. ↑ Теорія та історія розвитку компонування танка(рос.)
  59. ↑ Ogorkiewicz, 1991, с. 379—382.
  60. ↑ Ogorkiewicz, 1991, с. 388—390.
  61. ↑ …І танки наші швидкі(рос.)
  62. ↑ Jane's Armour and Artillery. — 2003—2004. (англ.)
  63. ↑ Military Vehicles Forecast. — Forecast International/DMS, 2003. (англ.)
  64. ↑ Jane's International Defense Review. — February 2005. (англ.)
  65. ↑ Jane's Armour and Artillery. — 2004—2005. (англ.)
  66. ↑ Перші проекти «Моделист-Конструктор» № 7 за 1990 рік (рос.)
  67. ↑ Сталі та сплави з кольоровими металами [Архівовано 10 червня 2009 у Wayback Machine.] Тугоплавкі сплави (рос.)
  68. ↑ Протикумулятивний екран Бронетанкова енциклопедія (рос.)
  69. ↑ Лінкори танкови атак [Архівовано 16 лютого 2009 у Wayback Machine.] «Моделист-конструктор» (рос.)
  70. ↑ Super Bainite — перфорована броня від британських вчених «Наука 21 век» (рос.)
  71. ↑ Танку ПТКР не страшний — активний захист танків Воєнний парад 1997 вереснь-жовтень (рос.)
  72. ↑ Комплекси активного захисту танків [Архівовано 28 вересня 2008 у Wayback Machine.] ГУП КБП (рос.)
  73. ↑ Вбудований комплекс динамічного захисту (ВДЗ) типу «Контакт-5» (ДЗ другого покоління) [Архівовано 29 жовтня 2008 у Wayback Machine.] НДІ Сталі (рос.)
  74. ↑ Протитанковий ракетний комплекс 9К115-2 «Метис-М» [Архівовано 2013-03-04 у Wayback Machine.] Інформаційна система — Ракетна техніка (рос.)
  75. ↑ Американський ПТРК «Джавелін» (рос.)
  76. ↑ Основний бойовий танк «Оплот» Характеристики захисту [Архівовано 26 березня 2009 у Wayback Machine.] «ХКБМ им. А. А. Морозова» (рос.)
  77. ↑ Броня танка майбутнього — перспективи розвитку бронезахисту Сталь і вогонь: сучасні та перспективні танки (рос.)
  78. ↑ Ogorkiewicz, 1991, с. 73—76.
  79. ↑ 125MM APERS AND SPECIAL ROUNDS (англ.)
  80. ↑ 125MM HEAT-FS ROUNDS (англ.)
  81. ↑ 125-мм бронебійні підкаліберні боєприпаси (рос.)
  82. ↑ Ogorkiewicz, 1991, с. 76—83.
  83. ↑ Ogorkiewicz, 1991, с. 86—88.
  84. ↑ Озброєння та боєприпаси ОБТ і БМП деяких зарубіжних країн [Архівовано 2009-06-10 у Wayback Machine.] «Военное дело» (рос.)
  85. ↑ 7.62 мм Танковий Кулемет ПКТ [Архівовано 27 січня 2008 у Wayback Machine.] ORUGIE.ru Енциклопедія озброєння (рос.)
  86. ↑ Основний бойовий танк Т-90 «Владимир» [Архівовано 2009-08-19 у Wayback Machine.] Army.lv (рос.)
  87. ↑ Комплекс керованого танкового озброєння 9К112 «Кобра» Сталь і вогонь: сучасні та перспективні танки (рос.)
  88. ↑ Бронетанкова техніка США. «Зарубежное военное обозрение» № 8 за 1984 р. (рос.)
  89. ↑ М-60 в строю та в битвах [Архівовано 3 лютого 2008 у Wayback Machine.] журнал «Техника и вооружение» № 8/2000 (рос.)
  90. ↑ Комплекс керованого озброєння 9К119М «Рефлекс-М» Сталь і вогонь: сучасні та перспективні танки (рос.)
  91. ↑ Wright 2002, Tank: The Progress of a Monstrous War Machine (англ.)
  92. ↑ Гейнц Гудеріан мав синдром Наполеона. Танковий бліцкриг закінчився під Москвою[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)
  93. ↑ Бліцкриг як технологія війни [Архівовано 2009-01-21 у Wayback Machine.] «Популярная механика» (рос.)
  94. ↑ Танки. Грозний. Як це було Сталь і вогонь: Сучасні та перспективні танки (рос.)
  95. ↑ Чи мають танки майбутнє? Сталь і вогонь: сучасні та перспективні танки (рос.)
  96. ↑ Т-95 [Архівовано 1 травня 2013 у Wayback Machine.] Сталь і вогонь: сучасні та перспективні танки (рос.)
  97. ↑ Розробка основних бойових танків четвертого покоління за кордоном Сталь і вогонь: сучасні та перспективні танки (рос.)
  98. ↑ Слюсар, В.І. (2019). Пошук джерел сили. Проблемні аспекти енергетичного менеджменту транспортних платформ – з урахуванням основних трендів та підходів наукових структур НАТО (PDF). Defense Express. - 2019, № 8 (серпень). с. 38 - 41.
  99. ↑ Слюсар, В.І. (2018). Методологія ідентифікації критичних вимог до ОВТ (PDF). Зб. матеріалів VI міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ. с. C. 53 - 56. doi:10.13140/RG.2.2.36335.69281.
  100. ↑ а б в г Fake & Fictional Tanks. Tank Encyclopedia (амер.). 25 травня 2024. Архів оригіналу за 23 вересня 2024. Процитовано 10 жовтня 2024.
  101. ↑ Hacker, Barton C. (2 березня 2022). Visualizing Tanks: Art and Technology in the Great War. Vulcan. Т. 9, № 1. с. 50—83. doi:10.1163/22134603-09010004. ISSN 2213-4603. Архів оригіналу за 31 травня 2024. Процитовано 10 жовтня 2024.
  102. ↑ а б Searle, 2017, с. 202—205.
  103. ↑ Searle, 2017, с. 193—199.
  104. ↑ Searle, 2017, с. 199—202.
  105. ↑ Tucker, 2004, с. x—xi.
  106. ↑ Спецоперація “Дерусифікація”. Інтерв’ю з головним редактором “Історичної правди” Вахтангом Кіпіані. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2024. Процитовано 14 жовтня 2024.
  107. ↑ Soviet-era tanks in Berlin arouse controversy – DW – 09/25/2022. dw.com (англ.). Архів оригіналу за 16 червня 2024. Процитовано 12 жовтня 2024.
  108. ↑ Bigg, Claire (16 квітня 2014). German Tabloid Campaigns For Removal Of Russian Tank Memorial. Radio Free Europe/Radio Liberty (англ.). Архів оригіналу за 16 червня 2024. Процитовано 12 жовтня 2024.
  109. ↑ Searle, 1991, с. 202—205.
  110. ↑ Танковий етюд в рожевих тонах. Історична правда. Процитовано 14 жовтня 2024.
  111. ↑ Застигла танкова армада. www.ukrinform.ua (укр.). 13 листопада 2020. Архів оригіналу за 27 травня 2022. Процитовано 14 жовтня 2024.
  112. ↑ Шевчук, Катерина (29 листопада 2022). "У мене ніби другий день народження", — хмельничанин про демонтаж танка. Суспільне Хмельницький.
  113. ↑ Кацімон, Ольга (21 липня 2024). У Полтаві демонтували сталінський танк, встановлений колишнім керівником 112-го каналу. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 22 липня 2024. Процитовано 14 жовтня 2024.
  114. ↑ Чаппл, Еймос (9 травня 2023). Пам’ятник Другій світовій війні – танк Т-34 у Тростянці вирішили демонтувати. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 31 серпня 2024. Процитовано 14 жовтня 2024.
  115. ↑ Анна, Романюк (14 квітня 2022). Танковпад продовжується: у Тернопільській області демонтували ще один памятник-танк | БУГ - bug.org.ua. БУГ - інформаційний сайт Західної Волині (укр.). Архів оригіналу за 4 червня 2022. Процитовано 14 жовтня 2024.
  116. ↑ ДЕТАНКИЗАЦІЯ ПРОСТОРУ. Газета "Подолянин" (укр.). 17 червня 2022. Архів оригіналу за 11 серпня 2022. Процитовано 14 жовтня 2024.
  117. ↑ У Нарві прибрали скандальний Т-34. Естонія демонтує радянські військові пам'ятники. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2022. Процитовано 12 жовтня 2024.
  118. ↑ Символ окупації: як Естонія завершує декомунізацію у найбільш проросійському місті країни. Європейська правда (укр.). Архів оригіналу за 18 січня 2024. Процитовано 14 жовтня 2024.
  119. ↑ Боротьба за танк: як Естонія декомунізувала головний символ радянської окупації. Європейська правда (укр.). Архів оригіналу за 18 січня 2024. Процитовано 14 жовтня 2024.
  120. ↑ Willkerrs (7 жовтня 2015). KV-VI (Fake Tank). Tank Encyclopedia (амер.). Архів оригіналу за 23 вересня 2024. Процитовано 10 жовтня 2024.
  121. ↑ Edwards, Elisabeth (23 листопада 2022). The 10 Best Tank Movies Ever Released. War History Online (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2024. Процитовано 15 жовтня 2024.
  122. ↑ Танк (1984) на сайті IMDb (англ.)
    Танкістка на сайті IMDb (англ.)
    Білий тигр на сайті IMDb (англ.)
    Танк (2016) на сайті IMDb (англ.)
  123. ↑ Something's Wrong with this Tank... Armored Warfare - Official Website (англ.). 15 липня 2016. Процитовано 15 жовтня 2024.
  124. ↑ 'Last' WW2 Tiger tank to be used in Brad Pitt film. BBC News (брит.). 18 листопада 2013. Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 15 жовтня 2024.
  125. ↑ Most played Tanks games. Steam Charts by SteamDB.
  126. ↑ The Best Tank Games on PC and All Platforms. History Hit (брит.). Архів оригіналу за 18 липня 2024. Процитовано 16 жовтня 2024.
  127. ↑ Buckley, Will (1 жовтня 2024). 5 Best Games That Focus On Tank Combat. Game Rant (англ.). Процитовано 16 жовтня 2024.
  128. ↑ Taormina, Anthony (17 лютого 2014). Top 10 Tank Missions in Video Games. Game Rant (англ.). Архів оригіналу за 26 березня 2023. Процитовано 16 жовтня 2024.
  129. ↑ The Best Tank Games in 2024. GameCodeCity. 20 лютого 2024.
  130. ↑ Tank Design Game Sprocket With Surprisingly Good Debut on Steam. Gamepressure.com (англ.). Архів оригіналу за 21 липня 2024. Процитовано 16 жовтня 2024.
  131. ↑ Bryony-Hope (31 січня 2023). A-Z of esports & competitive gaming jargon. British Esports Federation (брит.). Архів оригіналу за 18 липня 2024. Процитовано 14 жовтня 2024.
  132. ↑ Stegner, Ben (21 червня 2013). 45+ Common Video Gaming Terms, Words, and Lingo to Know. MUO (англ.). Архів оригіналу за 12 вересня 2024. Процитовано 14 жовтня 2024.
  133. ↑ Girls und Panzer на сайті IMDb (англ.)
  134. ↑ Hazes, Darren (11 вересня 2021). Tanks in Fullmetal Alchemist (Fictional Tank). Tank Encyclopedia (амер.). Архів оригіналу за 23 вересня 2024. Процитовано 15 жовтня 2024.
  135. ↑ Alexeev, Zinoviy (14 вересня 2024). Torumekian Empire Tanks (Fictional Tanks). Tank Encyclopedia (амер.). Архів оригіналу за 23 вересня 2024. Процитовано 15 жовтня 2024.
  136. ↑ Marshall, Alex (13 вересня 2023). This Museum Has 300 Tanks and Over 100 Million YouTube Views. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 26 березня 2024.
  137. ↑ Biguenet, Gaelle (21 квітня 2023). Tank Museum becomes first museum to hit 100 million views on YouTube. Museums Association (амер.). Архів оригіналу за 19 липня 2024. Процитовано 11 жовтня 2024.
  138. ↑ Pascal (15 березня 2023). Top 5 WW2 Tank Museums to visit in Western Europe and the UK. LandmarkScout (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 11 жовтня 2024.
  139. ↑ Актуальність створення музею бронетехніки в Україні. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 15 липня 2024. Процитовано 25 липня 2024.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Танк&oldid=43713467