Перейти до вмісту

Федієнко Олександр Павлович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Павлович Федієнко
Народився20 квітня 1972(1972-04-20) (53 роки)
Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьексперт, підприємець, громадський діяч, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського (1998), Національний авіаційний університет (2005), КНУ імені Тараса Шевченка (2021), МАУП (2022), Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая (2022), Національний університет «Києво-Могилянська академія» (2024) і Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (2024) Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВерховна Рада України IX скликання Редагувати інформацію у Вікіданих
Посаданародний депутат України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяСлуга народу
БатькоФедієнко Павло Миколайовичd Редагувати інформацію у Вікіданих
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Олександр Павлович Федієнко (нар. 20 квітня 1972, Київ) — український експерт з кібербезпеки, підприємець, громадський діяч і політик. Автор наукових публікацій з питань кібербезпеки, автор двох книг. Народний депутат України 9-го скликання[1] — голова підкомітету з питань безпеки у кіберпросторі, урядового зв'язку, криптографічного захисту інформації Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Освіта:

В 1998 р. закінчив радіотехнічний факультет Київського політехнічного інституту за спеціальністю «Конструювання і технологія радіоелектронних засобів»[2], у 2005 р. отримав кваліфікацію «Організація комплексної безпеки об'єктів інформаційної діяльності» в Національному авіаційному університеті України[3], у 2021 р. отримав диплом магістра в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування», у 2022 р. отримав дипломи магістра в Міжнародній Академії управління персоналом за спеціальністю «Право» та Міжнародному науково-технічному університеті імені академіка Юрія Бугая за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини».[4]

У 2024 році виконав вимоги Програми стратегічного лідерства в секторі безпеки та оборони України в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» та закінчив навчання в Національній академії Державної прикордонної служби України, отримав первинне офіцерське звання молодший лейтенант запасу.[4]

2025 — отримав від ДержНДІ технологій кібербезпеки сертифікат Аудитора систем менеджменту інформаційної безпеки (трудові функції А, Б, Г, Є, Ж)[5]

Кар'єра:

Працював електромеханіком та інженером, обіймав керівні посади у різних компаніях[2].

Обраний народним депутатом України від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 92 у списку[6]. На час виборів: директор ТОВ «ІМК», безпартійний. Проживає в Києві[7].

Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації[8], голова підкомітету цифрової та смарт-інфраструктури, електронних комунікацій, кібербезпеки та кіберзахисту (З 29 серпня 2019), голова підкомітету з питань безпеки у кіберпросторі, урядового зв'язку, криптографічного захисту інформації Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки (з 23 серпня 2023 року).

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2015—2019 очолював Інтернет асоціацію України[9].

Законотворчість

[ред. | ред. код]

Олександр Федієнко є одним із найактивніших українських парламентарів у сфері цифровізації, телекомунікацій, кібербезпеки та захисту критичної інфраструктури. Його законотворча діяльність охоплює як розробку базових законів, що формують цифрове середовище країни, так і ухвалення норм, спрямованих на посилення безпеки держави під час воєнного стану. Ця його робота спрямована на посилення цифрової безпеки держави, розвиток сучасної телекомунікаційної інфраструктури, інтеграцію українського законодавства в європейський правовий простір та створення ефективних інструментів для захисту країни в умовах воєнних і кіберзагроз.[4]

Серед ключових досягнень — підготовка та ухвалення законів про хмарні послуги[10], електронні комунікації[11] та розвиток телекомунікаційних мереж[12], які гармонізують українське законодавство з європейськими стандартами та створюють умови для швидкого розгортання сучасної інфраструктури зв'язку. Значну увагу Федієнко приділив питанням критичної інфраструктури[13]: від визначення її правового статусу й механізмів захисту — до врегулювання спорів щодо об'єктів, які перебувають у державній власності[14].

Важливим напрямом роботи стало вдосконалення військового обліку та захисту державних інформаційних ресурсів. За його участі ухвалено закони про створення Єдиного державного реєстру військовослужбовців[15], уточнення порядку набуття статусу ветерана[16], а також про кіберзахист державних ресурсів та об'єктів критичної інформаційної інфраструктури[17].

Станом на серпень 2025 на розгляді парламенту перебуває низка законопроєктів Федієнка, які передбачають імплементацію європейських директив у сфері стійкості критично важливих об'єктів[18], створення Кіберсил Збройних Сил України[19], врегулювання використання електромагнітного простору[20], запобігання недобросовісному перехресному субсидуванню в електронних комунікаціях[21], заборону ворожих програмних продуктів та засобів інформатизації[22] та залучення приватного сектора до кіберзахисту[23].

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

Є авторм книг:

  • «Мій бізнес — мої правила» (2023, Київ)[24]
  • «Нардеп. Правда та міфи про життя народного депутата України» (2025, Київ)[25]

Критика

[ред. | ред. код]

Співавтор скандального законопроєкту №7351 який надавав право самостійно убивати військовослужбовців командуванням ЗСУ за невиконання наказів без будь-яких доведених обставин, таким чином, оцінений у ЗМІ як спроба відновити смертну кару в Україні.[26][27][28][29][30]

Авторами закону також виступили депутати «Слуги народу» Безугла М.В., Мазурашу Г.Г.. За інформацією видання «Лівий Берег», (повна картка законопроєкту стала недоступна після відкликання, а авторський колектив "змінився" 24 травня без пояснення причин) співініціаторами виступили інші представники партії Слуги народу — Аліксійчук О. В., Бакумов О.С., Гривко С.Д., Третьякова Г.М., Войцехівський В.О..[31][29] Законопроєктом пропонувалось прибрати рядок «не призводячи до смерті військовослужбовця» зі ст. 22 «Статут внутрішньої служби Збройних Сил України». Законопроєкт пройшов профільну раду, зазнав значної критики у соцмережах та ЗМІ та був без пояснень відкликаний, згодом, 24 травня, без пояснень причин, у законопроєкту змінився авторський колектив, а партія відмовилась коментувати законопроєкт.[31][32]

22 Липня 2025 року проголосував за[33] проєкт закону 12414, що обмежує Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру[34]. Закон викликав хвилю антикорупційних протестів.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Наукові статті

[ред. | ред. код]
  1. Федієнко О.П. Загрозливі тенденції використання державою-агресором шкідливого програмного забезпечення в умовах правового режиму воєнного стану. Інформація і право. 2023. №3 (46). С. 142 – 153.
  2. Федієнко О.П. Сучасні тенденції нормативного забезпечення інституційного формування кібервійськ (кіберсил): досвід деяких країн НАТО. Інформація і право. 2024. №1 (48). С. 150 – 161.
  3. Федієнко О.П. Європейський досвід законодавчого забезпечення посилення кіберстійкості. Інформація і право. 2024. №2 (49). С. 178 – 189.
  4. Федієнко О.П. Міжнародні стандарти оцінки кіберстійкості. Інформація і право. 2024. №3 (50). С. 124 – 135.
  5. Федієнко О.П. Кібервійська КНДР: оцінка вразливостей та екзистенційна загроза для України // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція.. — 2024. — № 71. — С. 119-125. — ISSN 2307-1745. — DOI:10.32782/2307-1745.2024.71.23.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Хто проходить в Раду від "Слуги народу": список [Архівовано 2019-07-23 у Wayback Machine.] Дзеркало Тижня (21 липня 2019)
  2. ↑ а б Список кандидатів у депутати від партії «Слуга Народу» [Архівовано 2019-08-08 у Wayback Machine.] sluga-narodu.com
  3. ↑ а б в г Федієнко Олександр ІнАУ
  4. ↑ а б в Олександр Федієнко — підприємець, громадський діяч, законотворець і письменник. Еліта. 2 серпня 2025. Процитовано 13 серпня 2025.
  5. ↑ Сертифікат БВ № 34732331/000001-25 від 24 червня 2025
  6. ↑ Партія «Слуга народу» обновила список кандидатів РБК-Україна (13.06.2019)
  7. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України cvk.gov.ua
  8. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  9. ↑ Склад Правління Асоціації (2019-2020) - ІнАУ. inau.ua. Процитовано 6 лютого 2024.
  10. ↑ Закон України «Про хмарні послуги» (№ 2075-IX, проєкт № 2655 від 20.12.2019)
  11. ↑ Закон України «Про електронні комунікації» (№ 1089-IX, проєкт № 3014 від 05.02.2020)
  12. ↑ Закон України щодо розвитку телекомунікаційних мереж (№ 4229-IX, проєкт № 4118 від 18.09.2020)
  13. ↑ Закон України «Про критичну інфраструктуру» (№ 1882-IX, проєкт № 5219 від 09.03.2021)
  14. ↑ Закон України щодо врегулювання спорів про об'єкти критичної інфраструктури (№ 3723-IX, проєкт № 8316 від 28.12.2022)
  15. ↑ Закон України про Єдиний державний реєстр військовослужбовців (№ 4497-IX, проєкт № 12066 від 24.09.2024)
  16. ↑ Закон України щодо удосконалення військового обліку та статусу ветерана (№ 3783-IX, проєкт № 11143 від 03.04.2024)
  17. ↑ Закон України про захист інформації та кіберзахист державних ресурсів (№ 4336-IX, проєкт № 11290 від 27.05.2024)
  18. ↑ Проєкт Закону щодо імплементації положень Директиви ЄС про стійкість критичних об'єктів (проєкт № 12208 від 14.11.2024)
  19. ↑ Проєкт Закону «Про Кіберсили Збройних Сил України» (проєкт № 12349 від 19.12.2024)
  20. ↑ Проєкт Закону щодо врегулювання питань у сфері електромагнітного простору (проєкт № 13140 від 28.03.2025)
  21. ↑ Проєкт Закону щодо запобігання недобросовісному перехресному субсидуванню (проєкт № 13330 від 30.05.2025)
  22. ↑ Проєкт Закону про заборону використання ворожих програмних продуктів (проєкт № 13505 від 18.07.2025)
  23. ↑ Проєкт Закону про залучення приватного сектора та громадянського суспільства до кіберзахисту (проєкт № 13592 від 01.08.2025)
  24. ↑ Мій бізнес — мої правила / Олександр Федієнко. — Київ : 7БЦ, 2023. — 244 с., ISBN 978-617-549-157-7.
  25. ↑ Правда та міфи про життя народного депутата України / Олександр Федієнко. — Київ : 7БЦ, 2025. — 220 с., ISBN 978-617-549-541-4
  26. ↑ Віолетта Орлова (24.05.2022). Командирам можуть дозволити вбивати військових у бойовій обстановці за невиконання наказів. unian.ua.
  27. ↑ Три депутати зі "Слуги народу" запропонували дозволити офіцерам розстрілювати солдатів без суду, а потім відкликали законопроект. delo.ua.
  28. ↑ Депутатка запропонувала смертну кару для українських військовослужбовців: законопроєкт. radiotrek.rv.ua.
  29. ↑ а б Скандальний законопроект про розстріл дезертирів відкликали з Ради. unian.ua.
  30. ↑ Проект Закону про внесення зміни до статті 22-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо забезпечення можливості припинення кримінальних правопорушень в умовах особливого періоду. rada.gov.ua.
  31. ↑ а б Анна Стешенко, Ірина Гамалій (24 травня 2022). З Верховної Ради відкликали законопроєкт про розстріл дезертирів. lb.ua. Архів оригіналу за 25.05.2022.
  32. ↑ Скандальний законопроєкт "Слуг" про розстріл дезертирів відкликали з ВР після хвилі обурення в мережі. 5.ua.
  33. ↑ Пленарні засідання Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 липня 2025. Процитовано 1 серпня 2025.
  34. ↑ Банкова руками одіозних нардепів знищує незалежність САП і НАБУ: як за це голосували нардепи. www.chesno.org (укр.). Процитовано 23 липня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Федієнко_Олександр_Павлович&oldid=46260514