Лубінець Дмитро Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лубінець Дмитро Валерійович
Dmytro Lubinets.JPG
Дмитро Лубінець у штабі Координаційного центру патріотичних сил "Новий Маріуполь"
Народився 4 липня 1981(1981-07-04) (39 років)
Волноваха
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик, правознавець
Відомий завдяки Народний депутат України 8-го скликання
Alma mater Донецький національний університет
Посада Народний депутат України і Народний депутат України
Партія Європейська Солідарність
Нагороди Почесний громадянин міста Волноваха
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Народний депутат України Україна
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
За майбутнє 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Дмитро́ Вале́рійович Лубіне́ць (нар. 4 липня 1981(19810704), Волноваха, Донецька область) — український юрист та політик. Депутат Волноваської міської ради VI скликання (з 2010). Перший заступник голови правління «Народно-патріотичний союз Донбасу». Народний депутат України 8-го скликання від «Блоку Петра Порошенка» (2014) і 9-го скликання поза партіями (2019).

Життєпис[ред. | ред. код]

1998 року закінчив середню школу № 5 у Волновасі з відзнакою, золотою медаллю.

З 1998 по 2003 рік навчався на історичному факультеті Донецького національного університету, кафедра міжнародних відносин і зовнішньої політики. Здобув кваліфікацію спеціаліста з міжнародних відносин.

З 2008 по 2013 рік навчався на юридичному факультеті Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, м. Харків, судово-прокурорська спеціалізація. Здобув кваліфікацію спеціаліста правознавства.

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Секретар Комітету ВРУ з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України. Член Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї ЄС — Східні сусіди (ПА ЄВРОНЕСТ).

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[1].

Член Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи[2].

2019 року пройщов до Верховної Ради як безпартійний самовисуванець за округом № 60 (Донецька область) і став членом депутатської групи «За майбутнє», яка 2 червня 2020 року стала партією[3].

Скандали[ред. | ред. код]

Звинувачення у рейдерстві[ред. | ред. код]

На початку червня підприємство ТОВ «Волана» стало обєктом рейдерської атаки від злочинного угрупування з посадових осіб. Сумське СБУ з 2017 року розслідувало справу про спробу зміни державного кордону України, а у 2020 році справу підняли з архіву та додали до неї майно ТОВ «Волана», арештувавши на весь завод.[4]

Представники підприємства звернувся до представництва Єврокомісії в Україні[5], звинувативши Лубінця у причетності до справи, адже він публічно підтримував рішення суду, які мали конфіскуватимайно у поточних власників.[6]

3 липня 2020 року Сумський апеляційний суд скасував арешт майна підприємства. ДБР почало слідство проти посадових осіб СБУ та прокуратури за підозрами у рейдерстві та зловживанні владою, а НПУ відкрила кримінальне провадження за фактом несанкціонованого втручання в систему суду.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Процитовано 04.03.2019. 
  2. Став відомий склад нової делегації України в ПАРЄ Європейська правда (17 вересня 2019)
  3. Група "Партія "За майбутнє". itd.rada.gov.ua. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 10 липня 2020. 
  4. Іван Троянов (10 липня 2020). Кадрова комісія прокуратури може звільнити прокурора Жернового через підозри у рейдерстві. apostrophe.ua. Процитовано 10 липня 2020. 
  5. Єлизавета Снісар (2 липня 2020). Виробники "Семок" звернулися до Єврокомісії через рейдерські атаки на підприємство. nash.live. Процитовано 10 липня 2020. 
  6. Марія Шевчук (6.07.2020). Працівники "Семок" вимагають покарати прокурора-рейдера. obozrevatel.com. Процитовано 10 липня 2020. 
  7. Марина Погорілко (3.07.2020). Апеляційний суд скасував рейдерське рішення у справі "Семок". obozrevatel.com. Процитовано 10 липня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]