Ісаєнко Дмитро Валерійович
| Ісаєнко Дмитро Валерійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
30 серпня 1967 (56 років) Речиця, Гомельська область, Білоруська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | політик |
| Науковий ступінь | кандидат наук з державного управління |
| Посада | народний депутат України |
| Партія | Опозиційна платформа — За життя |
| Нагороди |
   |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 9-го скликання | |||
| ОПЗЖ | 29 серпня 2019 | — | |
|
| |||
Дмитро Валерійович Ісаєнко (нар. 30 серпня 1967, м. Речиця, Гомельська область, Білоруська РСР) — український проросійський політик. Народний депутат IX скл. від забороненої партії ОПЗЖ.
У 2007—2015 роках працював заступником Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. З 2015 року — віце-президент Конфедерації будівельників України.
Причетний до крупного розкрадання майна ЗСУ.[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
Освіта[ред. | ред. код]
Закінчив Ленінградське вище військове інженерне будівельне училище (1989) і отримав спеціальність інженер-теплоенергетик.
Кандидат наук з державного управління.
20 червня 2019 року отримав диплом доктора наук в Київському національному університеті будівництва і архітектури, захистив дисертацію за спеціальністю Управління проектами і програмами.
Професійна діяльність[ред. | ред. код]
- 1984–2005 рр. — служба в Збройних силах України.
- 1984–1989 рр. — курсант Ленінградського вищого військового інженерного будівельного училища, Ленінград.
- 1989–1990 рр. — помічник начальника монтажної групи 241 управління спеціалізованих монтажних робіт, Балаклава.
- 1990–1993 рр. — старший помічник начальника монтажної групи 241 управління спеціалізованих монтажних робіт, м. Балаклава.
- 1993–1996 рр. — начальник монтажної групи 241 управління спеціалізованих монтажних робіт, м. Балаклава.
- 1996–1999 рр. — начальник будівельно-монтажної дільниці 22 управління начальника робіт, м. Балаклава.
- 1999–2002 рр. — заступник начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, Київ.
- 2002–2006 рр. — начальник Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, м. Київ.
- 2006–2007 рр. — директор Департаменту будівництва та відчуження фондів Міністерства оборони України, м. Київ.
- 2007–2015 рр. — заступник Міністра регіонального розвитку і будівництва України, м. Київ. Курував будівництво оборонних споруд у Донецькій та Луганській областях.
- 14 січня 2015[2] — був звільнений з посади заступника міністра за незаконне отримання статусу учасника АТО.[3]
- з 2015 — віце-президент Конфедерації будівельників України.
8 вересня 2020 став головою наглядової Ради Київського університету будівництва і архітектури.
Політична діяльність[ред. | ред. код]
З 29 серпня 2019 — народний депутат України ІХ скликання. Секретар Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування[4].
Статки[ред. | ред. код]
2013 року Ісаєнко задекларував 20 млн грн невідомого походження.[5]
2019 року задекларував готівки на 151,34 млн грн: 17 млн грн та $5 млн.[6] Вага готівки у стогривневих банкнотах склала 1,5 тонни.
Розслідування[ред. | ред. код]
10 березня 2023 року НАБУ та САП повідомили Ісаєнку, екс-заступнику керівника ВРУ Едуарду Багдасаряну та іншим особам про підозру у спробі заволодіння земельною ділянкою площею 8 га у Києві (ст. 135 ст. 278 КК)[7][8][9][10].
Нагороди, почесні звання[ред. | ред. код]
- Відзнака Президента України «За бездоганну службу» III ступеня, 1998;
- ювілейна медаль «10 років ЗС України», 2001;
- почесне звання «Заслужений будівельник України», 2009[11];
- нагрудний знак Мінрегіонбуду «Почесний працівник будівництва та архітектури» ІІ ступеня, 2010;
- Почесна грамота Київського міського голови, 2010, нагрудний знак Мінрегіону «Знак пошани», 2013.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розкрадання в ЗСУ у 2004-2017рр. – звіт слідчої комісії ч.2. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 26 травня 2020.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 2-р «Про звільнення Ісаєнка Д.В. з посади заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України».
- ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Бійці невидимого фронту, або Що таке "військовий туризм" | DW | 10.03.2017. DW.COM (uk-UA) . Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 26 травня 2020.
- ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
- ↑ Звільнений Ісаєнко позаторік задекларував понад 20 мільйонів доходу. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 26 травня 2020.
- ↑ ТОП-20 депутатів з найбільшою кількістю готівки [Архівовано 7 вересня 2021 у Wayback Machine.], Громадське, 17 червня 2020
- ↑ Депутату від ОПЗЖ Ісаєнку повідомили про підозру у спробі заволодіння земельною ділянкою у Києві. nv.ua (укр.). Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ Нардепа Ісаєнка та екскерівника управління справами апарату ВР підозрюють у спробі незаконного заволодіння землею. Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ НАБУ і САП викрили нардепа на спробі заволодіти землею в Києві.
- ↑ Спроба заволодіти 8 га землі в Києві. Нардеп та спільники отримали підозру. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 березня 2023.
- ↑ Указ Президента України від 23 червня 2009 року № 475/2009 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
- Забудовники [Архівовано 22 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Фото/Відео сервіс
|
- Народились 30 серпня
- Народились 1967
- Уродженці Речиці
- Кандидати наук з державного управління
- Члени «Опозиційної платформи — За життя»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» III ступеня
- Заслужені будівельники України
- Нагороджені медаллю «10 років Збройним Силам України»
- Народні депутати України 9-го скликання
- Кандидати наук України з державного управління
- Депутати Київської міської ради
- Заступники міністрів України