Єфімов Максим Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єфімов Максим Вікторович
Народився 1 листопада 1974(1974-11-01) (45 років)
Петропавловськ, Казахська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик, металург
Alma mater Бернський університет, ДонНУ і ДВНЗ ДонНТУ
Посада Народний депутат України
Партія позапартійний
Нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
9-го скликання
безпартійний 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Максим Вікторович Єфімов (нар. 1 листопада 1974(19741101), Петропавловськ, Північно-Казахстанська область) — український політик та промисловець, народний депутат України VIII, IX скликань. Віце-президент Української асоціації футболу, президент ГО «Федерація футболу Донецької області».

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив Бернський університет, Донецький державний університет за спеціальністю «фінанси та кредит» та Донецький національний технічний університет за спеціальністю «металургія чорних металів».

Професійна кар'єра[ред. | ред. код]

У 1996 році Максим Єфімов починає працювати в Металургійно-машинобудівній компанії Краматорськ. Одразу займає посаду гендиректора.

19971998 — генеральний директор ТОВ «Краматорська багатогалузева маркетингова компанія».

19981999 — директор Краматорської школи повітроплавання.

1999 до 2006 року пройшов професійний шлях від заступника директора з комерційних питань до директора ВАТ «Енергомашспецсталь» (м. Краматорськ).

2007 — року призначений генеральним директором ПАТ «Енергомашспецсталь».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У 2007 році Максима Єфімова обрано депутатом міськради в Краматорську за списками Партії Регіонів. Виходить з Партії Регіонів 2 серпня 2014 року та приєднується до «Партії розвитку України»[1].

На парламентських виборах у 2014 році обирається у Верховну Раду VIII скликання як самовисуванець по виборчому округу № 48 (Донецька область). Впродовж каденції входив до складу фракції «Блок Петра Порошенка». Під час роботи в парламенті підписав подання до Конституційного Суду України про скасування законів щодо декомунізації, але пізніше звернувся до КСУ з проханням не враховувати підпис, заявивши, що оскільки він це зробив помилково.

Переміг на позачергових виборах до Верховної Ради 2019 року в одномандатному окрузі № 48, який охоплює місто Краматорськ, отримавши 54,88 % голосів виборців[2][3]. Не приєднався до жодної з політичних фракцій, став членом Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Ініціатор і співавтор Закону України «Про внесення зміни до пункту 24 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України» щодо перерозподілу видатків місцевих бюджетів тимчасово окупованих територій]" . Закон дозволив залучити кошти бюджетів населених пунктів, які розташовані на неконтрольованих територіях, для відновлення пошкоджених (зруйнованих) під час проведення АТО об'єктів інфраструктури Донецької та Луганської областей[4].

Член депутатської групи «Довіра».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Максим Єфімов перебуває у шлюбі. Виховує трьох дітей.

Візнаки та нагороди[ред. | ред. код]

  • Диплом Донецької облдержадміністрації «Кращий роботодавець 2006 року»
  • Міжнародний приз за видатні досягнення в управлінні підприємством (2006)
  • Почесна грамота Донецької ОДА «За вагомий внесок у розвиток Донеччини у зв'язку з 75 річчям» (2007)
  • Орден «За заслуги» 3 ступеня — за особливі досягнення в розвитку вітчизняної промисловості (2009)
  • Почесний знак ФПУ «За розвиток соціального партнерства» (2009)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]