Німченко Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Німченко Василь Іванович
Народився 13 вересня 1950(1950-09-13) (70 років)
с. Загородище, Чорнобаївський район
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність політик
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого[1]
Посада Народний депутат України
Партія Опозиційний блок[2]
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Опозиційний блок 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
ОПЗЖ 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Василь Іванович Німченко (нар. 13 вересня 1950) — народний депутат України 8-го скликання. Член фракції «Опозиційний блок»[3], суддя Конституційного Суду України у відставці.

Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 13 вересня 1950 року селі Загородище Чорнобаївського району Черкаської області.

У 1976 році закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого за спеціальністю “правознавство”.[5] Кандидат юридичних наук.[6]

На осінніх парламентських виборах 2014 року обраний народним депутатом України по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу. Був № 25 у виборчому списку партії «Опозиційний блок». Після складання присяги вступив в депутатську фракцію «Опозиційний блок».[7]

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[8].

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей[9].

Пропонував карати тюремним строком депутатів за повторне неособисте голосування у Верховній раді, але проект було відхилено[10]. 12 листопада 2019-го самого Німченка було помічено у голосуванні за інших депутатів[11].

Скандали[ред. | ред. код]

12 листопада 2019 року Німченко був впійманий на кнопкодавстві, хоча перед цим виступив співавтором законопроекту про кримінальну відповідальність за неперсональне голосування.[12] Сам нардеп так прокоментував ексцес:[13]

« «Історія ще дізнається, кнопкодавство чи ні, я б не робив швидких висновків… Там людина проголосувала – вона була. Я дві кнопки не натискав – у мене руки так стояли… Я показав, що ці руки нічого не крали, я голосував тільки за себе» «

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://politota.com.ua/dossier/8978-nimchenko-vasiliy-ivanovich.html
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=18037&skl=9
  3. Німченко Василь Іванович на сайті Верховної Ради.
  4. Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  5. Німченко Василь Іванович | Конституційний Суд України. www.ccu.gov.ua. Процитовано 2020-05-26. 
  6. Досьє на депутатів нової Ради. Василь Німченко. nv.ua. Процитовано 2020-05-26. 
  7. Німченко Василь Іванович на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 4 березень 2016. Процитовано 9 серпень 2015. 
  8. Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Процитовано 04.03.2019. 
  9. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2018-01-21. Процитовано 2018-01-21. 
  10. Рада відхилила закон щодо в'язниці за "кнопкодавство". РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-11-12. 
  11. У Раді спіймали на "кнопкодавстві" нардепа, який пропонував за це саджати у в'язницю. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-11-12. 
  12. На кнопкодавстві спіймали нардепа, який сам пропонував за це саджати. Українська правда (uk). Процитовано 2020-05-26. 
  13. В мене руки так стояли. Одіозний депутат Німченко прокоментував своє «кнопкодавство». glavcom.ua (uk). Процитовано 2020-05-26. 

Посилання[ред. | ред. код]