Німченко Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Німченко Василь Іванович
НДУ 9 Німченко Василь Іванович.jpg
Народився 13 вересня 1950(1950-09-13) (72 роки)
с. Загородище, Чорнобаївський район
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність політик
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого[1]
Членство Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України IX скликання
Посада народний депутат України і народний депутат України
Партія Опозиційний блок[2]
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Опозиційний блок 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
ОПЗЖ 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Василь Іванович Німченко (нар. 13 вересня 1950) — народний депутат України VIII скликання. Член фракції «Опозиційний блок»[3], суддя Конституційного Суду України у відставці. Перший заступник голови Комітету ВРУ з питань правової політики[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 13 вересня 1950 року селі Загородище Чорнобаївського району Черкаської області.

У 1976 році закінчив Юридичний університет ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство».[5] Кандидат юридичних наук.[6]

На осінніх парламентських виборах 2014 року обраний народним депутатом України по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу. Був № 25 у виборчому списку партії «Опозиційний блок». Після складання присяги вступив в депутатську фракцію «Опозиційний блок».[7]

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[8].

18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей[9].

Скандали[ред. | ред. код]

Пропонував карати тюремним строком депутатів за неособисте голосування у Верховній раді, але проєкт було відхилено[10]. 12 листопада 2019 року Німченко був впійманий на кнопкодавстві[11][12].

2022 року помічник Німченка Олександр Замирайло, керівник фракції ОПЗЖ у Черкаській міськраді, під час повномасштабного вторгнення Росії до України планував стати гауляйтером Черкаської області у разу окупації регіону Росією. Він намагався втекти з України, але був атриманий СБУ напередодні виїзду до США зі своєю спільницею, їм було оголошено підозру у державній зраді[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://politota.com.ua/dossier/8978-nimchenko-vasiliy-ivanovich.html
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=18037&skl=9
  3. Німченко Василь Іванович на сайті Верховної Ради.
  4. Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  5. Німченко Василь Іванович | Конституційний Суд України. www.ccu.gov.ua. Процитовано 26 травня 2020. 
  6. Досьє на депутатів нової Ради. Василь Німченко. nv.ua. Процитовано 26 травня 2020. 
  7. Німченко Василь Іванович на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 серпня 2015. 
  8. Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Процитовано 04.03.2019. 
  9. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018. 
  10. Рада відхилила закон щодо в'язниці за "кнопкодавство". РБК-Украина (рос.). Процитовано 12 листопада 2019. 
  11. У Раді спіймали на "кнопкодавстві" нардепа, який пропонував за це саджати у в'язницю. РБК-Украина (рос.). Процитовано 12 листопада 2019. 
  12. На кнопкодавстві спіймали нардепа, який сам пропонував за це саджати. Українська правда (укр.). Процитовано 26 травня 2020. 
  13. СБУ затримала помічника нардепа, який хотів стати гауляйтером Черкаської області. РБК-Украина (рос.). Процитовано 3 серпня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]