Перейти до вмісту

Герасименко Ігор Леонідович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Герасименко.
Ігор Леонідович Герасименко
 Полковник
Загальна інформація
Народження5 січня 1984(1984-01-05) (40 років)
Радомишль, Житомирська область, УРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma MaterОІСВ, НУОУ
Військова служба
Роки служби2005—н.ч.
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
 81 ОАеМБр, 5 БТГр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2016 — н.ч.
 81 ОАеМБр, командир 5-ї БТГр, в/ч А1493
2014 — 2015
 95 ОАеМБр, командир 1-го АеМДБ
???? — 2014
 95 ОАеМБр, командир роти 13-го ОАеМБ
Нагороди та відзнаки
Герой України
CMNS: Герасименко Ігор Леонідович у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Зовнішні відеофайли
 Порошенко присвоїв звання Героя України двом офіцерам АТО на YouTube // ТСН, 13.02.2015
 Ігор Герасименко — інтерв'ю 5 каналу на YouTube // 5 канал, 26.03.2015
 "Нагорода не моя, а всього підрозділу" на YouTube // Військове телебачення України, 01.08.2015
 Історії нескорених: майор Ігор Герасименко (Eng) на YouTube // UkrainianWay, 16.10.2015
 Комбат 95 ОАЕМБр Ігор Герасименко про рейдові дії на YouTube // Генеральний штаб ЗСУ, 27.10.2015

І́гор Леоні́дович Герасиме́нко (нар. 5 січня 1984, м. Радомишль, Житомирська область) — український військовослужбовець, десантник, полковник Збройних сил України, командир військової частини А1493, раніше — командир 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї аеромобільної бригади. Герой України.

Народний депутат України (виборчий округ № 62, частина Богунського району, Корольовський район міста Житомира)[1]. Голова громадської організації «Альянс учасників бойових дій».

Безпартійний[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1984 року в місті Радомишль на Житомирщині. У 2001—2005 роках навчався на аеромобільному факультеті Одеського інституту Сухопутних військ. Після закінчення інституту був призначений командиром розвідувального взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади, м. Житомир.

Бойовий шлях

[ред. | ред. код]

У зв'язку з російською збройною агресією проти України з 8 березня 2014 року виконував завдання на Півдні, у квітні вирушив на Донеччину, у Добропілля. На той час обіймав посаду командира 3-ї роти 13-го окремого аеромобільного батальйону, але невдовзі був призначений командиром 1-го батальйону 95-ї бригади.

26 травня 2014 року підрозділом під керівництвом майора Герасименка були знешкодженні російські бойовики та їх автомобільна техніка під час атаки на блок-пост. Завдяки професіоналізму, рішучості та особистій мужності командира підрозділам батальйонно-тактичної групи вдалося у найкоротший строк та без втрат особового складу і техніки захопити та надалі утримувати оперативно важливий пункт — пануючу висоту 167.6 (гора Карачун) біля Слов'янська, тим самим взяти під контроль напрямки можливих наступальних дій російських бойовиків поблизу міста.

У червні прийняв командування 1-м аеромобільно-десантним батальйоном після загибелі комбата — Героя України полковника Тараса Сенюка. Брав участь у визволенні Слов'янська, був поранений, але лишився у строю. По тому був складний бій за висоту біля селища Спірне (у квітні 2016 пошуковці знайшли біля селища могилу з 18 тілами бойовиків)[3] і звільнення Лисичанська.

27 липня завдяки вмілому керівництву підрозділом в умовах інтенсивного вогневого впливу противника було знищено декілька вогневих позицій російських бойовиків та встановлено контроль поблизу населених пунктів Степанівка та Петровське в Шахтарському районі Донецької області, що надалі призвело до зриву спроб висування російських бойовиків загальною чисельністю до 200 осіб. 29 липня штурмовою групою під керівництвом Герасименка результативно та в найкоротші строки було взято під контроль курган Савур-могила — стратегічно важливу точку створення «Маринівського коридору» для виходу основних сил з Ізвариного. Дістав два поранення — в голову і в плече, і знову лишився в строю, командуючи батальйоном.

Далі була низка бойових операцій — Маріуполь, Тельманове, Трьохізбенка, Кримське, Ясинувата, Піски, Донецький аеропорт, шахта «Бутівка». Брав участь у всіх виїздах в складі тактичної групи батальйону.

13 лютого 2015 року Президент України Петро Порошенко вручив майору Герасименку Золоту зірку Героя України[4].

Призначений командиром військової частини А1493, 5-та батальйонна тактична група 81-ї окремої аеромобільної бригади (м. Кременчук / м. Миколаївка, Донецька область)[5].

Під час війни продовжив навчання, у червні 2017 року закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, отримав диплом магістра[6].

У Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський № 28) встановлено стелу з іменами Героїв України, серед який й ім'я Ігора Герасименка[7].

З дружиною виховує двох синів.

Парламентська діяльність

[ред. | ред. код]

Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки[8].

Взяв на поруки[9] заступника міністра Ігоря Павловського, якому суд м. Києва обрав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за підозрою в причетності до розтрати понад 149 млн грн держкоштів при закупівлі палива для Міністерства оборони України.

В 2020 році нардеп Герасименко був співавтором 9 законопроєктів, жоден з яких ще не ухвалений Верховною радою, а в 2019 році він долучився до розробки п’яти проєктів законів і всі вони станом на початок 2021 року прийняті.

Станом на 2024 р. є одним з трьох народних депутатів — Героїв України (разом з Юрієм Бойком та Мустафою Джемілєвим).

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (12 лютого 2015) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[10].
  • Іменний пістолет ТТ.

Колеги про Герасименка

[ред. | ред. код]
Він такий молодий і такий гарячий! Не береже себе, повністю віддається службі, завжди сповнений енергії і сил. Та в нього практично немає недоліків! Боєць. Чоловік. Ним можна тільки пишатися.
— Командувач ВДВ ЗС України, Герой України генерал-лейтенант Забродський М. В.
Майор Герасименко — справжній офіцер, не більш, не менш. Досвідчений, розумний, добрий організатор, з розвиненим почуттям обов'язку і відповідальності. Він думає не тільки про себе, а й про кожного, хто поруч, готовий захистити, підтримати, підставити плече. А ось поблажливості і фальші від нього не доб'єшся. „Сила, відвага, честь“ — для нього це не просто напис на шевроні, це вся суть його служби.
— Командир 95 ОДШБр полковник Гуть О. Г.
У Ігоря немає недоліків. Він справжній друг, товариш. Він глибоко порядна людина, на яку можна покластися в будь-якій ситуації. Ми разом вчилися, служили. Я бачив його і в години щастя, і моменти глибокого відчаю, і в мирний час, і на війні, тому можу твердо сказати, що він — справжній чоловік. Таких як Ігор — одиниці. Він гордість своєї родини і всієї нашої країни.
— Начальник фізичної підготовки і спорту КВДВ майор Палагін А. І.[11]
А нашим комбатом був майор Ігор Герасименко, відчайдуха, за спинами бійців ніколи не ховався і завжди був там, де найгарячіше. Обстріл, відбиття атаки, наступ, рейд — всюди ми поряд з ним.
— Зв'язківець 95-ї ОАеМБр сержант Максим Козлов[12]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Партія президента Зеленського визначилася з кандидатом по Житомирському округу № 62 [Архівовано 9 червня 2019 у Wayback Machine.] Житомир.info
  2. ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 29 червня 2019.
  3. ↑ Пошукова група ЗСУ виявила масове поховання людей у камуфляжній формі з нашивками бойовиків // Цензор.нет, 13 квітня 2016 [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.]
    «Тут були бої з терористами Мозгового. Тіла закопали місцеві. На деяких — георгіївські стрічки», — пошуковики знайшли тимчасове поховання біля села Спірне // Цензор.нет, 15 квітня 2016 [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Командир батальйону 95-ї бригади отримав нагороду з рук Порошенка [Архівовано 3 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Перший Житомирський», 13 лютого 2015
  5. ↑ Десантний «малюк» із бойовим досвідом, або Про деякі кроки становлення новосформованого аеромобільного з'єднання ВДВ // народна Армія, 28 квітня 2016. Архів оригіналу за 3 вересня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
  6. ↑ В університеті відбувся випуск слухачів оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів підготовки. НУОУ. 16 червня 2017. Архів оригіналу за 19 червня 2017. Процитовано 17 червня 2017.
  7. ↑ Стела Героям України. Архів оригіналу за 29 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018.
  8. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  9. ↑ Суд відпустив заступника міністра оборони Павловського – адвокат. https://www.slovoidilo.ua/. 9 листопада 2017.
  10. ↑ Указ Президента України від 12 лютого 2015 року № 71/2015 «Про присвоєння І.Герасименку звання Герой України»
  11. ↑ Комбат Ігор Герасименко мріє про мир та навколосвітню подорож з родиною // «Перший Житомирський», 28 липня 2015
  12. ↑ «Армія — це моє, прийшов до неї свідомо», — курсант ЖВІ імені С. П. Корольова // «Перший Житомирський», 6 жовтня 2016

Джерела

[ред. | ред. код]
Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 139
12 лютого 2015 		Наступник:
Аніщенко Олександр Григорович Трепак Олександр Сергійович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герасименко_Ігор_Леонідович&oldid=43375507