Герасименко Ігор Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігор Леонідович Герасименко
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png Майор
Ігор Герасименко.jpg
Загальна інформація
Народження 5 січня 1984(1984-01-05) (33 роки)
Радомишль, Житомирська область, УРСР
Університет ОІСВ, НУОУ
Військова служба
Роки служби 2005—н.ч.
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЕ ВДВ (2016).png Десантні війська
Формування
81 ОАеМБр.png
81 ОАеМБр, 5 БТГр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2016 — н.ч.
81 ОАеМБр.png
81 ОАеМБр, командир 5-ї БТГр, в/ч А1493
2014 — 2015
95-оаембр.svg
95 ОАеМБр, командир 1-го АеМДБ
???? — 2014
95-оаембр.svg
95 ОАеМБр, командир роти 13-го ОАеМБ
Нагороди та відзнаки
Герой України
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Порошенко присвоїв звання Героя України двом офіцерам АТО // ТСН, 13.02.2015
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Ігор Герасименко — інтерв'ю 5 каналу // 5 канал, 26.03.2015
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg "Нагорода не моя, а всього підрозділу" // Військове телебачення України, 01.08.2015
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Історії нескорених: майор Ігор Герасименко (Eng) // UkrainianWay, 16.10.2015
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Комбат 95 ОАЕМБр Ігор Герасименко про рейдові дії // Генеральний штаб ЗСУ, 27.10.2015

І́гор Леоні́дович Герасиме́нко — український військовослужбовець, десантник, майор Збройних сил України, командир військової частини А1493, раніше — командир 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї аеромобільної бригади. Герой України.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 1984 року в місті Радомишль на Житомирщині. У 2001—2005 роках навчався на аеромобільному факультеті Одеського інституту Сухопутних військ. Після закінчення інституту був призначений командиром розвідувального взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади, м. Житомир.

Бойовий шлях[ред.ред. код]

У зв'язку з російською збройною агресією проти України з 8 березня 2014 виконував завдання на Півдні, у квітні вирушив на Донеччину, у Добропілля. На той час обіймав посаду командира 3-ї роти 13-го окремого аеромобільного батальйону, але невдовзі був призначений командиром 1-го батальйону 95-ї бригади.

26 травня 2014 підрозділом під керівництвом майора Герасименка були знешкодженні російські бойовики та їх автомобільна техніка під час атаки на блокпост. Завдяки професіоналізму, рішучості та особистій мужності командира підрозділам батальйонно-тактичної групи вдалося у найкоротший строк та без втрат особового складу і техніки захопити та в подальшому утримувати оперативно важливий пункт — пануючу висоту 167.6 (гора Карачун) біля Слов'янська, тим самим взяти під контроль напрямки можливих наступальних дій російських бойовиків поблизу міста.

У червні прийняв командування 1-м аеромобільно-десантним батальйоном після загибелі комбата — Героя України полковника Тараса Сенюка. Брав участь у визволенні Слов'янська, був поранений, але лишився у строю. По тому був складний бій за висоту біля селища Спірне (у квітні 2016 пошуковці знайшли біля селища могилу з 18 тілами бойовиків)[1] і звільнення Лисичанська.

27 липня завдяки вмілому керівництву підрозділом в умовах інтенсивного вогневого впливу противника було знищено декілька вогневих позицій російських бойовиків та встановлено контроль поблизу населених пунктів Степанівка та Петровське в Шахтарському районі Донецької області, що в подальшому призвело до зриву спроб висування російських бойовиків загальною чисельністю до 200 осіб. 29 липня штурмовою групою під керівництвом Герасименка результативно та в найкоротші строки було взято під контроль курган Савур-могила — стратегічно важливу точку створення «Маринівського коридору» для виходу основних сил з Ізвариного. Дістав два поранення — в голову і в плече, і знову лишився в строю, командуючи батальйоном.

Далі був ряд бойових операцій — Маріуполь, Тельманове, Трьохізбенка, Кримське, Ясинувата, Піски, Донецький аеропорт, шахта «Бутівка». Брав участь у всіх виїздах в складі тактичної групи батальйону.

13 лютого 2015 року Президент України Петро Порошенко вручив майору Герасименку Золоту зірку Героя України[2].

Призначений командиром військової частини А1493, 5-та батальйонна тактична група 81-ї окремої аеромобільної бригади (м. Кременчук / м. Миколаївка, Донецька область)[3].

Під час війни продовжив навчання, у червні 2017 року закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, отримав диплом магістра[4].

У Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (проспект Повітрофлотський № 28) встановлено стелу з іменами Героїв України, серед який й ім'я Ігора Герасименка[5].

З дружиною виховує сина.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (12 лютого 2015) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[6].
  • Іменний пістолет ТТ.

Колеги про Герасименка[ред.ред. код]

Командувач ВДВ ЗС України, Герой України генерал-лейтенант Забродський М. В.: «Він такий молодий і такий гарячий! Не береже себе, повністю віддається службі, завжди сповнений енергії і сил. Та в нього практично немає недоліків! Боєць. Чоловік. Ним можна тільки пишатися».

Командир 95-ї ОДШБр полковник Гуть О. Г.: «Майор Герасименко — справжній офіцер, не більш, не менш. Досвідчений, розумний, добрий організатор, з розвиненим почуттям обов'язку і відповідальності. Він думає не тільки про себе, а й про кожного, хто поруч, готовий захистити, підтримати, підставити плече. А ось поблажливості і фальші від нього не доб'єшся. „Сила, відвага, честь“ — для нього це не просто напис на шевроні, це вся суть його служби».

Начальник фізичної підготовки і спорту КВДВ майор Палагін А. І.: «У Ігоря немає недоліків. Він справжній друг, товариш. Він глибоко порядна людина, на яку можна покластися в будь-якій ситуації. Ми разом вчилися, служили. Я бачив його і в години щастя, і моменти глибокого відчаю, і в мирний час, і на війні, тому можу твердо сказати, що він — справжній чоловік. Таких як Ігор — одиниці. Він гордість своєї родини і всієї нашої країни»[7].

Зв'язківець 95-ї ОАеМБр сержант Максим Козлов: А нашим комбатом був майор Ігор Герасименко, відчайдуха, за спинами бійців ніколи не ховався і завжди був там, де найгарячіше. Обстріл, відбиття атаки, наступ, рейд — всюди ми поряд з ним[8].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пошукова група ЗСУ виявила масове поховання людей у камуфляжній формі з нашивками бойовиків // Цензор.нет, 13 квітня 2016
    "Тут були бої з терористами Мозгового. Тіла закопали місцеві. На деяких - георгіївські стрічки", - пошуковики знайшли тимчасове поховання біля села Спірне // Цензор.нет, 15 квітня 2016
  2. Командир батальйону 95-ї бригади отримав нагороду з рук Порошенка // «Перший Житомирський», 13 лютого 2015
  3. Десантний «малюк» із бойовим досвідом, або Про деякі кроки становлення новосформованого аеромобільного з'єднання ВДВ // народна Армія, 28 квітня 2016
  4. В університеті відбувся випуск слухачів оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів підготовки. НУОУ. 16 червня 2017. 
  5. Стела Героям України
  6. Указ Президента України від 12 лютого 2015 року № 71/2015 «Про присвоєння І.Герасименку звання Герой України»
  7. Комбат Ігор Герасименко мріє про мир та кругосвітню подорож з родиною // «Перший Житомирський», 28 липня 2015
  8. «Армія — це моє, прийшов до неї свідомо», — курсант ЖВІ імені С. П. Корольова // «Перший Житомирський», 6 жовтня 2016

Джерела[ред.ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 139
12 лютого 2015
Наступник:
Аніщенко Олександр Григорович Трепак Олександр Сергійович