Корнієнко Олександр Сергійович
| Корнієнко Олександр Сергійович | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| з 19 жовтня 2021 | ||
| Прем'єр-міністр: | Денис Шмигаль | |
| Президент: | Володимир Зеленський | |
| Попередник: | Руслан Стефанчук | |
| ||
| 10 листопада 2019 — 15 листопада 2021 | ||
| Попередник: | Дмитро Разумков | |
| Наступник: | Олена Шуляк | |
| ||
| з 17 грудня 2025 | ||
| Попередник: | Олена Шуляк | |
| Ім'я при народженні: |
Олександр Сергійович Корнієнко  | |
| Народження: |
12 травня 1984 (41 рік) Київ, Українська РСР, СРСР | |
| Національність: |
українці | |
| Країна: |
 Україна | |
| Освіта: |
НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського | |
| Партія: | «Слуга народу» | |
| Діти: | 3 доньки | |
|
| ||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 9-го скликання | |||
| Слуга народу | 29 серпня 2019 | — | Т.ч |
|
| |||
Олександр Сергійович Корнієнко (нар. 12 травня 1984, Київ) — український політик від партії «Слуга народу», керівник цієї партії у 2019 та з грудня 2025 року, громадський діяч із неформальної освіти. Перший заступник голови Верховної ради України з 19 жовтня 2021 року[1].
- 2001—2007 — навчався у КПІ (магістр хімічної технології та інженерії).
- 2008—2010 — навчався у Вісбаденській академії психотерапії (Німеччина)[2]
- 2001—2003 — журналіст журналу «Молоко», сайту music.com.ua;
- 2003—2004 — журналіст, редактор молодіжної газети «Молода гвардія»;
- 2004—2006 — засновник та видавець студентської газети «Студентка»;
- 2005—2008 та 2011—2013 — концертний директор та менеджер українського рок-гурту Крихітка (Крихітка Цахес);
- 2006—2008 — виконавчий продюсер мистецького об'єднання «Остання барикада», в рамках якого брав участь в організації ряду мистецьких акцій та фестивалів, зокрема, День Незалежності з Махном(м. Гуляйполе, Запорізька обл., 2006 р.).
- 2005—2010 — співзасновник молодіжної організації «СІМ — Спілка ініціативної молоді»[3], яка займалась неформальною освітою та креативним дозвіллям молоді (рр.);
- З 2015 — голова Наглядової ради ГО «Біржа молодіжних проектів»;
- 2016—2018 — для проєкту GoCamp організовував приїзд до України волонтерів для участі у пришкільних мовних таборах.
- 2008—2010 — соціальний тренер
- 2010 — квітень 2019 — бізнес-тренер.
2004—2005 — учасник студентських протестів під час Помаранчевої революції.
З 2006 — політичне консультування на виборчих кампаніях, після Революції гідності працював з новими партіями та кандидатами. 2015 року працював у штабі кандидата на посаду міського голови Миколаєва від партії «Самопоміч» Олександра Сєнкевича[4].
З листопада 2018 року — у команді Зеленського. Координував волонтерський проєкт спостерігачів від ЗеКоманди. Організовував роботу з наповнення виборчих комісій.
Керівник передвиборчого штабу партії «Слуга народу»[5], кандидат в народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 7 у списку[6]. Фізична особа-підприємець[7].
Перший заступник голови депутатської фракції партії «Слуга народу»[8], голова партії — з 10 липня 2019 року[9].
Член Комітету з організації влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування[10], голова підкомітету з питань організації влади, державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, державних символів та нагород[11]. Очолює Лічильну комісію[12]. З травня 2019 року — керівник передвиборчого штабу партії «Слуга народу», кандидат у народні депутати від цієї партії.
З 10 листопада 2019 — керівник партії[13].
У травні 2020-го став одним з ініціаторів законопроєкту від «Слуги народу», який на думку журналістів фактично дозволяв непрямий підкуп виборців в умовах пандемії коронавірусу[14].
Перший заступник голови Верховної ради України з 19 жовтня 2021 року[15]. Обраний замість Руслана Стефанчука, який перейшов на посаду голови Верховної Ради, замінивши Дмитра Разумкова[16][17].
17 грудня 2025 року вдруге очолив партію «Слуга народу»[18][19][20][21].
Згідно з декларацію за 2020 рік, дохід сім'ї Корнієнка становив понад 1,2 млн грн. Зокрема, у ВРУ Корнієнко заробив 510 тис. грн, задекларував 104,9 тис. грн і $150 на банківських рахунках. У власності Корнієнка та його дружини — квартира в Києві площею 113 м² і вартістю 4,4 млн грн, квартира в Черкасах площею 85 м² вартістю 200 тис. грн та земельна ділянка та будинок у Київській області. Корнієнко також задекларував автомобіль Citroen C5 Aircross HDi 180 2019 року випуску вартістю 951 тис. грн. і 50 % авторських прав на пісні гурту «2Саша»[22][23].
2 грудня 2019 року представники української кіноіндустрії написали відкритого листа до прем'єр-міністра, міністра культури, молоді та спорту та голови Нацагентства з питань держслужби з вимогою звільнити Корнієнка з Комісії з питань вищого корпусу державної служби,[24] якого було призначено у цю комісію напередодні 20 жовтня.[25] Його звинувачують у політичній заангажованості щодо кандидатури Юлії Сінькевич на посаду голови Держкіно, єдиної фіналістки конкурсу на цю посаду.[26]
23 червня 2020 року потрапив у сексистський скандал, обговорюючи з членом партії «Слуга народу» Давидом Арахамія зовнішність депутатки Ірини Аллахвердієвої[27]. Пізніше стало відомо, що обговорювали вони не Ірину Аллахвердієву, а Тетяну Домбровську[28].
Дружина - Ольга Корнієнко, виховують трьох доньок.[29]
- ↑ Корнієнко став новим першим віцеспікером Ради. Що про нього відомо. bbc.com (укр.). BBC News Ukrainian. 19 жовтня 2021. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
- ↑ Корнієнко Олександр Сергійович [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.] Слово і Діло
- ↑ Мозок Зе. Усі радники кандидата Зеленського (список) [Архівовано 5 червня 2019 у Wayback Machine.] Главком (9 квітня 2019)
- ↑ Корнієнко Олександр Сергійович [Архівовано 14 квітня 2020 у Wayback Machine.] Чесно
- ↑ Керівник штабу «Слуги народу» Корнієнко: Якщо нашим депутатам буде мало грошей — нехай пишуть книжки [Архівовано 13 червня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (13 червня 2019)
- ↑ На з'їзді «Слуги народу» представили сотню членів партії [Архівовано 16 червня 2019 у Wayback Machine.] Радіо Свобода (9 червня 2019)
- ↑ Центральна виборча комісія
- ↑ Разумков назвав прізвища голів фракцій [Архівовано 31 серпня 2019 у Wayback Machine.] Depo.ua (29 серпня 2019)
- ↑ Новим головою партії «Слуга народу» став Олександр Корнієнко — новини політики | УНІАН. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
- ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
- ↑ У Комітеті з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування утворено 12 підкомітетів [Архівовано 15 вересня 2019 у Wayback Machine.] Верховна Рада України (5 вересня 2019)
- ↑ Лічильна комісія Ради обрала головою депутата Корнієнка із «Слуги народу» [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.] Главком (10 вересня 2019)
- ↑ "Слуга народу" обрала нового керівника партії. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019.
- ↑ “Слуга народу” хоче узаконити гречкосійство перед виборами – Рух ЧЕСНО. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 18 вересня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
- ↑ Верховна Рада призначила Корнієнка першим віце-спікером [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // День. — 2021. — 19 жовтня.
- ↑ Корнієнко став новим першим віцеспікером Ради. Що про нього відомо. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
- ↑ Рада призначила нового віце-спікера парламенту: хто отримав посаду. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
- ↑ Новим головою партії Слуга народу став Олександр Корнієнко. LB.ua. 17 грудня 2025. Процитовано 17 грудня 2025.
- ↑ Корнієнко сьогодні може очолити "Слугу народу" — ЗМІ. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (укр.). Процитовано 17 грудня 2025.
- ↑ Партія "Слуга народу" обрала нового голову. Ним став Олександр Корнієнко — перший віцеспікер Верховної Ради. Він замінив на цій посаді нардепку Олену Шуляк. Суспільне Новини. 17 грудня 2025. Процитовано 22 грудня 2025.
- ↑ Корнієнко знову очолив партію "Слуга народу". РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 грудня 2025.
- ↑ Перегляд документа #d5782214-f88f-4e7c-be82-2e0fa54737c0 | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Корнієнко задекларував 0,5 млн грн готівкою та авторські права на пісні. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 2 квітня 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Вікторія Мартинюк. Українська кіноспільнота вимагає затвердити Сінькевич на голову Держкіно і звільнити з комісії нардепа Корнієнка [Архівовано 3 грудня 2019 у Wayback Machine.] // theБабель, 02.12.2019.
- ↑ Відкритий лист щодо провалу конкурсу на посаду голови держкіно. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
- ↑ Конкурс у Держкіно є лише симптомом: Слуги народу вбили позапартійну державну службу (ТОЧКА ЗОРУ) // Тексти, 22.11.2019.
- ↑ Баба робоча, президент аж підстрибне»: з’явилося відео, як лідери «слуг народу» обговорюють депутатку фракції (укр.). Букви. 23 червня 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
- ↑ Домбровська вважає неприпустимими слова Корнієнка на її адресу, але приймає вибачення [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 2020. — 24 червня.
- ↑ Любимова, Катерина (5 жовтня 2024). Працює у сімейному таборі та виховує трьох доньок: як виглядає дружина першого віцеспікера Ради Корнієнка (фото). Телеграф (укр.). Процитовано 17 грудня 2025.
- Олександр Корнієнко [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.] особистий сайт
Олександр Корнієнко у соцмережі «Facebook»- У партії «Слуга народу» розповіли, як «шукатимуть» кандидатів у депутати [Архівовано 4 серпня 2019 у Wayback Machine.] Укрінформ (27 травня 2019)
- Олександр Корнієнко: «Якийсь тамада може керувати країною, а якийсь не може» [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.] LB.ua (27 липня 2019)
| Тематичні сайти | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
