Корнієнко Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корнієнко Олександр Сергійович


Logo of the Verkhovna Rada of Ukraine.svg Перший заступник Голови Верховної Ради України
з 19 жовтня 2021
Прем'єр-міністр: Денис Шмигаль
Президент: Володимир Зеленський
Попередник: Руслан Стефанчук
Зе! партія «Слуга Народу».svg Голова партії «Слуга народу»
10 листопада 2019 — 15 листопада 2021
Попередник: Дмитро Разумков
Наступник: Олена Шуляк
 
Ім'я при народженні: Олександр Сергійович Корнієнко
Народження: 12 травня 1984(1984-05-12) (37 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна: Україна Україна
Освіта: НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Партія: «Слуга народу»
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 —
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корнієнко.

Олександр Сергійович Корнієнко (нар. 12 травня 1984, Київ) — український політик від партії «Слуга Народу», громадський діяч у сфері неформальної освіти. Перший заступник голови Верховної Ради України з 19 жовтня 2021 року[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

  • 2001—2007 — навчався у КПІ (магістр хімічної технології та інженерії).
  • 2008—2010 — навчався у Вісбаденській академії психотерапії (Німеччина)[2]

Робота[ред. | ред. код]

  • 2001—2003 — журналіст журналу «Молоко», сайту music.com.ua;
  • 2003—2004 — журналіст, редактор молодіжної газети «Молода гвардія»;
  • 2004—2006 — засновник та видавець студентської газети «Студентка»;
  • 2005—2008 та 2011—2013 — концертний директор та менеджер українського рок-гурту Крихітка (Крихітка Цахес);
  • 2006—2008 — виконавчий продюсер мистецького об'єднання «Остання барикада», в рамках якого організував ряд мистецьких акцій та фестивалів, зокрема, День Незалежності з Махном.
  • 2005—2010 — співзасновник молодіжної організації «СІМ — Спілка ініціативної молоді»[3], яка займалась неформальною освітою та креативним дозвіллям молоді (рр.);
  • З 2015 — голова Наглядової ради ГО «Біржа молодіжних проектів»;
  • 2016—2018 — для проєкту GoCamp організовував приїзд до України волонтерів для участі у пришкільних мовних таборах.
  • 2008-2010 - соціальний тренер
  • 2010 — квітень 2019 — бізнес-тренер.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

2004—2005 — учасник студентських протестів під час Помаранчевої революції.

З 2006 — політичне консультування на виборчих кампаніях, після Революції гідності працював з новими партіями та кандидатами. 2015 року працював у штабі кандидата на посаду міського голови Миколаєва від партії «Самопоміч» Олександра Сєнкевича[4].

З листопада 2018 року — у команді Зеленського. Координував волонтерський проєкт спостерігачів від ЗеКоманди. Організовував роботу з наповнення виборчих комісій.

Керівник передвиборчого штабу партії «Слуга народу»[5], кандидат в народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 7 у списку[6]. Фізична особа-підприємець[7].

Перший заступник голови депутатської фракції партії «Слуга народу»[8], голова партії — з 10 липня 2019 року[9].

Член Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування[10], голова підкомітету з питань організації державної влади, державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, державних символів та нагород[11]. Очолює Лічильну комісію[12]. З травня 2019 року — керівник передвиборчого штабу партії «Слуга народу», кандидат в народні депутати від цієї партії.

З 10 листопада 2019 — керівник партії[13].

У травні 2020-го став одним з ініціаторів законопроєкту від «Слуги народу», який за даними ЗМІ[14], фактично офіційно дозволяє непрямий підкуп виборців в умовах пандемії коронавірусу.

Перший заступник голови Верховної Ради України від 19 жовтня 2021 року[15].

19 жовтня обраний першим віцеспікером замість Руслана Стефанчука, який перейшов на посаду голови Верховної Ради, замінивши Дмитра Разумкова.[16][17]

Фінансовий стан[ред. | ред. код]

Згідно з декларацію за 2020 рік, дохід сім'ї Корнієнко становив понад 1,2 млн грн. Зокрема, у Верховній Раді Корнієнко заробив 510 тис. 426 грн. Політик задекларував 104,9 тис. грн і $150 на банківських рахунках. У власності Корнієнка та його дружини — квартира в Києві площею 113 м² і вартістю 4,4 млн грн, квартира в Черкасах площею 85 м² вартістю 200 тис. грн та земельна ділянка та будинок у Київській області. Корнієнко також задекларував автомобіль Citroen C5 Aircross HDi 180 2019 року випуску вартістю майже 951 тис. грн. і 50 % авторських прав на пісні групи «2Саша»[18][19].

Скандали[ред. | ред. код]

Держкіно[ред. | ред. код]

2 грудня 2019 року представники української кіноіндустрії написали відкритого листа до прем'єр-міністра, міністра культури, молоді та спорту та голови Нацагентства з питань держслужби з вимогою звільнити Корнієнка з Комісії з питань вищого корпусу державної служби,[20] якого було призначено у цю комісію напередодні 20 жовтня.[21] Його звинувачують у політичній заангажованості щодо кандидатури Юлії Сінькевич на посаду голови Держкіно, єдиної фіналістки конкурсу на цю посаду.[22]

Сексизм[ред. | ред. код]

23 червня 2020 року потрапив у сексистський скандал, обговорюючи з членом партії «Слуга народу» Давидом Арахамія зовнішність депутатки Ірини Аллахвердієвої[23]. Пізніше стало відомо, що обговорювали вони не Ірину Аллахвердієву, а Тетяну Домбровську[24].

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений. Разом із дружиною виховують двох доньок.

Примітки[ред. | ред. код]

Олександр Корнієнко
у соціальних мережах
Facebook icon 2013.svg Олександр Корнієнко на сайті Facebook
  1. ↑ Корнієнко став новим першим віцеспікером Ради. Що про нього відомо. bbc.com (uk). BBC News Ukrainian. 2021-10-19. 
  2. ↑ Корнієнко Олександр Сергійович Слово і Діло
  3. ↑ Мозок Зе. Усі радники кандидата Зеленського (список) Главком (9 квітня 2019)
  4. ↑ Корнієнко Олександр Сергійович Чесно
  5. ↑ Керівник штабу «Слуги народу» Корнієнко: Якщо нашим депутатам буде мало грошей — нехай пишуть книжки Українська правда (13 червня 2019)
  6. ↑ На з'їзді «Слуги народу» представили сотню членів партії Радіо Свобода (9 червня 2019)
  7. ↑ Центральна виборча комісія
  8. ↑ Разумков назвав прізвища голів фракцій Depo.ua (29 серпня 2019)
  9. ↑ Новим головою партії «Слуга народу» став Олександр Корнієнко — новини політики | УНІАН
  10. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  11. ↑ У Комітеті з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування утворено 12 підкомітетів Верховна Рада України (5 вересня 2019)
  12. ↑ Лічильна комісія Ради обрала головою депутата Корнієнка із «Слуги народу» Главком (10 вересня 2019)
  13. ↑ "Слуга народу" обрала нового керівника партії. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-11-10. 
  14. ↑ “Слуга народу” хоче узаконити гречкосійство перед виборами – Рух ЧЕСНО. www.chesno.org (uk). Процитовано 2021-08-31. 
  15. ↑ Верховна Рада призначила Корнієнка першим віце-спікером // День. — 2021. — 19 жовтня.
  16. ↑ Корнієнко став новим першим віцеспікером Ради. Що про нього відомо. BBC News Україна (uk). Процитовано 2021-10-20. 
  17. ↑ Рада призначила нового віце-спікера парламенту: хто отримав посаду. РБК-Украина (ru). Процитовано 2021-10-20. 
  18. ↑ Перегляд документа #d5782214-f88f-4e7c-be82-2e0fa54737c0 | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua (uk). Процитовано 2021-04-03. 
  19. ↑ Корнієнко задекларував 0,5 млн грн готівкою та авторські права на пісні. Інтерфакс-Україна (uk). Процитовано 2021-04-03. 
  20. ↑ Вікторія Мартинюк. Українська кіноспільнота вимагає затвердити Сінькевич на голову Держкіно і звільнити з комісії нардепа Корнієнка // theБабель, 02.12.2019.
  21. ↑ Відкритий лист щодо провалу конкурсу на посаду голови держкіно
  22. ↑ Конкурс у Держкіно є лише симптомом: Слуги народу вбили позапартійну державну службу (ТОЧКА ЗОРУ) // Тексти, 22.11.2019.
  23. ↑ Баба робоча, президент аж підстрибне»: з’явилося відео, як лідери «слуг народу» обговорюють депутатку фракції (uk). Букви. 2020-06-23. Процитовано 2020-06-23. 
  24. ↑ Домбровська вважає неприпустимими слова Корнієнка на її адресу, але приймає вибачення // Укрінформ. — 2020. — 24 червня.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Корнієнко_Олександр_Сергійович&oldid=33839434