Кальченко Сергій Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кальченко Сергій Віталійович
Народився 30 грудня 1964(1964-12-30) (54 роки)
Київ, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність юрист
Alma mater Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» і Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Науковий ступінь кандидат юридичних наук
Посада Народний депутат України
Партія Слуга народу
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019

Кальченко Сергій Віталійович (нар. 30 грудня 1964, Київ, УРСР) — кандидат юридичних наук[1], з 2008 року залучається як експерт до заходів та проектів Венеціанської комісії Ради Європи[2]. Член команди Зеленського, представник кандидата в Центральній виборчій комісії на виборах 2019 року.

З кінця 1990-х років працював в проектах міжнародної технічної допомоги при USAID у сфері сприяння організації виборів в України.

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 24 у списку.[3] Безпартійний.[4]

Названий кандидатом на посаду голови комітету з питань регламенту і організації роботи Верховної Ради України IX скликання[5]. Член Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи[6].

Освіта[ред. | ред. код]

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

  • 19932001 — заступник виконавчого директора, директор програм, виконавчий директор Української Правничої Фундації.
  • 20012006 — експерт проектів «Вибори та політичні процеси» та «Сприяння організації виборів в Україні» при компанії Development Associates, Inc.
  • 20072016 — старший юрист, керівник департаменту, партнер адвокатської компанії[7].
  • З 2016 року є асоційованим партнером, адвокатом юридичної компанії.
  • 2019 року кандидат у Президенти Зеленський публічно представив Кальченка як «експерта з виборчого законодавства, європейських стандартів у сфері прав людини»[8].

Експертна діяльність[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

  • «Судові системи країн Центральної Азії: порівняльний огляд»[11].
  • «Виборчі спори в Україні: Парламентські вибори 2004-го, Президентські 2006-го та 2007-го років»[12].
  • «Законодавча база щодо фінансування політичних процесів: деякі аспекти українського досвіду»[13].
  • «Порівняльний аналіз систем суперечливих виборчих порушень та вирішення суперечок, пов'язаних з виборами, в деяких країнах СНД»[14].
  • «Європейські стандарти щодо ефективної системи скарг та апеляцій щодо порушень виборчого законодавства та вирішення виборчих спорів: досвід деяких країн»[15].
  • «Проживання в Україні кандидата в народні депутати: коментарі до однієї виборчої справи»[16].
  • «Чим цікаво і корисно перше рішення Європейського суду у справі „Луценко проти України“?»[17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Судді разом з міжнародними та національними експертами обговорили проблемні питання вирішення виборчих спорів. https://vasu.gov.ua (укр.). 10.10.2014. Процитовано 2019-02-01. 
  2. JOINT GUIDELINES FOR PREVENTING AND RESPONDING TO THE MISUSE OF ADMINISTRATIVE RESOURCES DURING ELECTORAL PROCESSES. https://osce.org (анг.). 14.03.2016. Процитовано 2019-02-01. 
  3. У першій десятці партії Зеленського люди зі штабу, борець і гендиректор 1+1 Українська правда (9 червня 2019)
  4. Центральна виборча комісія
  5. Хто зі «слуг народу» обійме керівні посади у фракції та комітетах парламенту: список
  6. Став відомий склад нової делегації України в ПАРЄ Європейська правда (17 вересня 2019)
  7. Про склад Робочої групи Комітету з опрацювання та підготовки до другого читання проекту Закону України «Про місцевий референдум». ВРУ (укр.). 18.07.2014. Процитовано 2019-02-02. 
  8. Команда Зеленского. Кто эти люди. https://pravda.com.ua (рос.). Процитовано 2019-04-22. 
  9. Кальченко. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права. https://venice.coe.int (укр.). Процитовано 2019-02-02. 
  10. Кальченко С.А. Посібник з питань застосування законодавства про вибори Президента України для членів дільничних виборчих комісій з виборів Президента України 2010. КВУ (укр.). Процитовано 2019-02-02. 
  11. Судові системи країн Центральної Азії: порівняльний огляд. https://www.venice.coe.int/ (англ.). Процитовано 2019-02-02. 
  12. Виборчі диспути в Україні: Парламентські вибори 2004-го, Президентські 2006-го та 2007-го років. https://aceproject.org (англ.). Процитовано 2019-02-02. 
  13. Законодавча база щодо фінансування політичних процесів: деякі аспекти українського досвіду. https://venice.coe.int (англ.). Процитовано 2019-02-02. 
  14. Порівняльний аналіз систем суперечливих виборчих порушень та вирішення суперечок, пов'язаних з виборами, в деяких країнах СНД. supremecourt.gov.az (англ.). Процитовано 2019-02-02. 
  15. Європейські стандарти щодо ефективної системи скарг та апеляцій щодо порушень виборчого законодавства та вирішення виборчих спорів: досвід деяких країн. venice.coe.int (рос.). Процитовано 2019-02-02. 
  16. Проживання в Україні кандидата в народні депутати: коментарі до однієї виборчої справи. ЛИГА (укр.). Процитовано 2019-02-02. 
  17. Чим цікаво і корисно перше рішення Європейського суду у справі «Луценко проти України»?. ЛИГА (укр.). Процитовано 2019-02-02. 

Посилання[ред. | ред. код]