Халімон Павло Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Віталійович Халімон
Pav Hal.jpg
Народився 10 червня 1983(1983-06-10) (39 років)
Чернігів
Громадянство Україна Україна
Діяльність підприємець
політик
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Членство Верховна Рада України IX скликання
Посада народний депутат України
Партія Наш край
Слуга народу
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Павло Віталійович Халімон (10 червня 1983(1983-06-10), Чернігів, Українська РСР, СРСР) — український підприємець, політик[1]. Народний депутат України IX скл[2]. Заступник голови депутатської фракції партії «Слуга народу»[3]. Заступник голови комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики.

Колишній голова Чернігівської обласної організації партії «Слуга народу»[4]. 23 січня 2023 року пішов у відставку після чергового корупційного скандалу[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого (факультет підготовки кадрів для органів прокуратури)[6].

Халімон є фінансовим директором ТОВ «Прометей-газ 1»[6].

Він обіймав посаду директора ТОВ «Агро-хаус»[6].

Працював начальником реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області[6].

Відомий тим, що 21 липня 2020 р. Дмитренко написав заяву, що Халімон і Селютін пропонували йому вирішення проблем з правоохоронцями та сприятливі умови для ведення аграрного бізнесу у Чернігівській області в обмін на 40 млн грн.[7]

НАБУ звернулося до генпрокурора Венедиктової з проханням про порушення кримінальної справи. Однак з невідомих широкому загалу причин отримало відмову

Освіта[ред. | ред. код]

У 2005 році закінчив Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого, факультет підготовки кадрів для органів прокуратури.

Кар'єра і бізнес[ред. | ред. код]

Співзасновник та фінансовий директор ТОВ «Прометей-Газ 1», основний вид діяльності якого — оптова та роздрібна торгівля пальним.[8]

Був директором ТОВ «Агро-Хаус». Основний вид діяльності — вирощування зернових культур.

Працював начальником реєстраційної служби Прилуцького міжрайонного управління юстиції в Чернігівській області. Раніше працював у Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області.

На момент обрання був фінансовим директором ТОВ «Прометей-Газ 1».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

2014 — кандидат на посаду Прилуцького міського голови[1].

2015 — кандидат у депутати 7 скликання Чернігівської облради від проросійської партії «Наш край»[1].

Офіційний представник Зеленського на президентських виборах у Чернігівській області[9]. Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 55 у списку[10]. На час виборів: фінансовий директор ТОВ «Прометей-газ 1», член партії «Слуга народу». Проживає в місті Прилуки Чернігівської області[11].

Заступник голови комітету аграрної політики і земельних відносин у Верховній Раді України IX скликання (обраний 29 серпня 2019 року)[12].

3 червня 2020 — 23 січня 2023 — голова обласної партійної організації партії «Слуга народу» у Чернігівській області[13].

Корупційні скандали[ред. | ред. код]

У липні 2020-го з'явилися так звані «плівки Халімона», на записах яких Халімон нібито вимагає хабар у розмірі 40 мільйонів гривень за сприяння у веденні аграрного бізнесу на Чернігівщині. Детективи НАБУ вивчили записи і звернулись до генпрокурора Ірини Венедіктової з проханням порушити кримінальне провадження, проте Венедіктова відмовилася відкрити провадження[14][15][16].

23 січня 2023 року розслідування журналіста Української правди Михайла Ткача довели, що Халімон придбав під час повномасштабного вторгнення РФ до України маєток на Печерську по заниженій в п'ять разів вартості, оформивши його на дружину[17]. Після публікації розслідування Халімон пішов у відставку з посади керівника філії Слуги народу на Чернігівщині[18].

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений. Дружина Оксана займається підприємницькою діяльністю. Виховують доньку Софію.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Павло Халімон потрапив до списку партії «Слуга народу» на дочасних виборах до Верховної Ради UA: Чернігів (9 червня 2019)
  2. Хто проходить в Раду від «Слуги народу»: список Дзеркало Тижня (21 липня 2019)
  3. Разумков назвав прізвища голів фракцій Depo.ua (29 серпня 2019)
  4. «Слуги народу» перепризначили керівників осередків партії у дев’яти областях. Главком. 3 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020. 
  5. https://sluga-narodu.com/olena-shuliak-pryyniala-vidstavku-pavla-khalimona-z-posady-holovy-chernihivskoi-orhanizatsii-sluhy-narodu/
  6. а б в г Список депутатів від партії «Слуга Народу» [Архівовано 2019-08-08 у Wayback Machine.] sluga-narodu.com
  7. Шабаєв, Георгій (30 вересня 2020). «Берегиня недоторканних?» Як Венедіктова блокувала розслідування проти ще одного «слуги народу». Радіо Свобода. Архів оригіналу за 17 березня 2021. Процитовано 9 червня 2021. 
  8. https://www.ua-region.com.ua/41225816
  9. zeteam.info
  10. Партія «Слуга народу» обновила список кандидатів РБК-Україна (13.06.2019)
  11. Відомості про кандидата в народні депутати України cvk.gov.ua
  12. Рада затвердила перелік, склад та керівництво усіх комітетів парламенту IX скликання. Повний список.
  13. Політична партія "Слуга Народу". sluga-narodu.com (укр.). Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 30 вересня 2020. 
  14. «Плівки Халімона»: «Схеми» розповіли, як Венедіктова блокувала розслідування щодо ще одного «слуги народу». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 жовтня 2021. 
  15. ​Венедіктова у липні 2020 року відмовилася відкрити провадження щодо «слуги народу» Халімона, — «Схеми». LB.ua. Процитовано 3 жовтня 2021. 
  16. Венедіктова блокувала розслідування щодо “слуги” Халімона – Схеми. Українська правда (укр.). Процитовано 3 жовтня 2021. 
  17. Кому війна, а кому — маєток. Українська правда (укр.). Процитовано 23 січня 2023. 
  18. Шуляк прийняла відставку Халімона з посади голови чернігівської організації "Слуги народу". РБК-Украина (укр.). Процитовано 23 січня 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]