Шаповалов Юрій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Анатолійович Шаповалов
Народний депутат України 8-го скликання
Нині на посаді
На посаді з 27 листопада 2014
Секретар Комітету з питань транспорту
На посаді з 27 листопада 2014
Народився 14 березня 1972(1972-03-14) (50 років)
Кременчук, Полтавська область
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна
Alma mater Харківський національний автомобільно-дорожній університет
Політична партія Партія регіонів
Юрій Анатолійович Шаповалов на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
7-го скликання
фракція Партії регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
фракція «Відродження» 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
група «За майбутнє» 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Юрій Анатолійович Шаповалов (нар. 14 березня 1972, м. Кременчук, Полтавська область) — український політик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта вища. Навчався у восьмирічній школі № 15 та середній школі № 21 м. Кременчука. Закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет, напрямок підготовки «Автомобілі та автомобільне господарство», спеціалізація «Технічна експлуатація автомобілів», здобутий фах — інженер-механік.

Був директором регіонального представництва компанії «Фокстрот» в Кременчуці.

2010–2012 рр. — депутат Кременчуцької міської ради.

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

З 12 грудня 2012 р. — народний депутат VII скликання. Безпартійний, до лютого 2014 р. входив до фракції Партії регіонів. Голова підкомітету з питань антимонопольної політики та розвитку економічної конкуренції Комітету Верховної Ради з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики.

21 жовтня 2016 року депутат Верховної Ради України Юрій Шаповалов повідомив на засіданні Ради про своє рішення вийти з депутатської групи «Воля народу»[1].

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[2].

У липні 2019 року як самовисуванець обраний народним депутатом по 146-му мажоритарному округу (більша частина Кременчука)[3]. Секретар комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг у Верховній Раді України IX скликання (з 29 серпня 2019 року)[4].

Займався неособистим голосуванням[5].

Журналістам Руху ЧЕСНО стало відомо про ймовірне суміщення посади народного депутата України та зайняття підприємницькою діяльністю Шаповаловим Юрієм Анатолійовичем та іншими народними депутатами[6].

Сім'я[ред. | ред. код]

Племінник Юрія Шаповала Олексій Мовчан обраний Народним депутатом України 9-го скликання.

Статки[ред. | ред. код]

За 2019 рік задекларував готівки на 67 мільйонів гривень.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Депутат Ради Шаповалов виходить з «Волі народу». ukranews.com. Українські новини. 21 жовтня 2016. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. 
  2. Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 04.03.2019. 
  3. Протокол центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі №146. Центральна виборча комісія. 29.07.2019. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2019. 
  4. Рада затвердила перелік, склад та керівництво усіх комітетів парламенту IX скликання. Повний список. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 30 серпня 2019. 
  5. ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021. 
  6. У парламенті розгортається скандал із депутатами-сумісниками. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021. 
  7. ТОП-20 депутатів з найбільшою кількістю готівки [Архівовано 7 вересня 2021 у Wayback Machine.], Громадське, 17 червня 2020

Посилання[ред. | ред. код]