Соболєв Сергій Владиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Владиславович Соболєв
Serhiy Soboliev.jpg
Сергій Соболєв у 2013
Народився 5 вересня 1961(1961-09-05) (58 років)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Запорізький національний університет і Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3], Народний депутат України[4], Народний депутат України[5], Народний депутат України, Substitute of the Parliamentary Assembly of the Council of Europe[d][6] і Представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[d][6]
Партія Батьківщина
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
1-го скликання
ПДВУ (Народна Рада) 15 травня 1990 10 травня 1994
2-го скликання
ПДВУ 11 травня 1994 12 травня 1998
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ) 14 травня 2002 25 травня 2006
6-го скликання
Реформи і порядок (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
ВО «Батьківщина» 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
ВО «Батьківщина» 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Сергі́й Владисла́вович Со́болєв (нар. 5 вересня 1961, Запоріжжя, Українська РСР, СРСР) — український політик. Народний депутат України. заступник голови фракції Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» у Верховні Раді України. Заступник Голови партії «Батьківщина».

Освіта та початок кар'єри[ред. | ред. код]

У 1983 закінчив Запорізький державний педагогічний інститут (зараз — Запорізький національний університет, спеціальність: «історія»). У 1996 отримав другу вищу освіту, закінчивши юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Трудовий шлях розпочав у 1978 на запорізькому оборонному заводі «Гамма», де протягом року був робітником.

У 19831985 — служив у Збройних Силах СРСР.

У 1985-1986 після закінчення педінституту та служби в армії працював на Укрграфіті в Запоріжжі.

У 19861990 викладав історію в Запорізькому педагогічному училищі № 1.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

До липня 1990 року був членом КПРС. Перейшов до опозиції, ставши до лав Народної Ради[7].

19901994 — народний депутат України 1-го скликання, обраний у Хортицькому виборчому окрузі № 184 Запорізької області. Був лідером депутатської групи «Демократичне відродження України» (був членом однойменної партії), членом Комітету Верховної Ради з питань освіти і науки.

19941998 — народний депутат України 2-го скликання. Очолював депутатську групу «Реформи». Був членом Комітету з питань правової політики і судово-правової реформи, заступником голови Контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації. За пропозицією Сергія Соболєва була створена спеціальна парламентська комісія з розслідування діяльності керівництва Чорноморського морського пароплавства (компанії «Бласко»), зупинено дію Указу Президента Леоніда Кравчука «Про державні облігації», яким майно країни закладалося під борги іноземним державам. Брав участь у розробці Конституції України та низки Законів України.

У жовтні 1997 став одним з керівників новоствореної правоцентристської партії «Реформи і порядок» (ПРП, лідером тоді був Віктор Пинзеник).

19982000 — керівник групи експертів товариства з обмеженою відповідальністю «Середньоєвропейська агенція», місто Київ.

З грудня 1999 по квітень 2001 обіймав пост радника Прем'єр-міністра України Віктора Ющенка.

20022006 — народний депутат України 4-го скликання, обраний за списком блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» (16-ий номер у списку). Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення діяльності виконавчої влади та державної служби (з адміністративної реформи) Комітету з питань правової політики. З 3 березня до 22 вересня 2005 був постійним представником Президента України Віктора Ющенка у Верховній Раді. Звільнився на знак протесту проти рішення Президента про відставку уряду Юлії Тимошенко[8]. У вересні 2005 очолив парламентську фракцію ПРП.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 

На чергових парламентських виборах 2006 року партія «Реформи і порядок» у складі Громадянського блоку «ПОРА-ПРП» не зуміла подолати тривідсотковий прохідний бар'єр. Проте вже восени 2007-го на дострокових виборах Сергій Соболєв у четвертий раз отримав мандат нардепа за квотою ПРП, яка включилася у виборчу гонку в складі «Блоку Юлії Тимошенко» (на момент виборів очолював групу експертів київського ТОВ «Середньоєвропейська агенція»). У Верховній Раді 6-го скликання очолює підкомітет з питань взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями Комітету з питань правосуддя, є членом Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи. Також є першим заступником голови фракції[9].

З 20 лютого 2010 Сергій Соболєв — лідер ПРП. До того часу був заступником голови партії та очолював Запорізьку обласну організацію ПРП.

З 17 березня 2010 — голова опозиційного Кабінету Міністрів, фактичним керівником якого виступає лідер БЮТ Юлія Тимошенко[10][11].

З 12 грудня 2012 — народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 8 в списку. Перший заступник голови фракції. Член Комітету з питань правової політики. 21 січня 2013 року був обраний заступником голови української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи[12].

15 червня 2013, після об'єднання партій «Реформи і порядок» і Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», був обраний одним із заступників лідера «Батьківщини»[13].

Кандидат у народні депутати від «Батьківщини» на парламентських виборах 2019 року, № 4 у списку[14].

Законодавчі ініціативи[ред. | ред. код]

Автор законопроекту «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України», який розробив під час Кримської кризи. За цим законопроектом Автономна Республіка Крим визнається «тимчасово окупованою територією». 15 квітня 2014 закон був прийнятий з поправками[15].

Сім'я[ред. | ред. код]

Українець. Батько Владислав Анатолійович (1935) — працівник Запорізького алюмінієвого комбінату, голова ДСТ. Мати Інна Миколаївна (1935) — лікар-педіатр, пенсіонер. Дружина Ніна Іванівна (1962) — учитель історії. П'ятеро дітей: Юлія (1983), Олена (1986), є син та двійня[16].

Захоплюється футболом, тенісом та гірськими лижами. Володіє англійською мовою[17][18].

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

З березня 2000 є державним службовцем 3-го рангу.

Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (24 серпня 2005)[19].

Помічники-консультанти[ред. | ред. код]

Тривалий час, помічником-консультантом Сергія Соболєва (до червня 2015 року) був Куценко Владислав Ігорович (український прокурор, юрист, економіст, правозахисник, кандидат наук. Екс-депутат Запорізької районної ради, у 2014 — помічник Міністра юстиції України. З червня 2015 прокурор Генеральної Прокуратури України, помічник Генерального прокурора України, заступник начальника Департаменту забезпечення діяльності керівництва (заступник керівника Апарату) Генеральної прокуратури України. Координував ряд гучних справ та домігся повернення до державної власності «Розумівського лісу» та історичних берегів річки «Кінська» ("Конка"). Відомий також, як ініціатор відкриття «справи проти Гонтаревої». Кавалер ордену Святого Юрія Переможця (Георгия Победоносца) "За боротьбу зі злом" Української Православної Церкви Київського Патріархату).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  5. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  6. а б http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=6289
  7. ЛІГАнет: Сергей Соболев
  8. Представник Президента у ВР подав у відставку
  9. Сергій Соболєв став першим заступником голови фракції "БЮТ — «Батьківщина». Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 10 лютого 2012. 
  10. Тиждень: «С.Соболєв став прем'єр-міністром опозиційного уряду України»
  11. Новинар: «Опозиційний уряд України відвідає Брюссель»
  12. Українська делегація в ПАРЄ нарешті обрала голову
  13. З'їзд опозиції одноголосно підтримав злиття партій Тимошенко і Яценюка
  14. Центральна виборча комісія
  15. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=50320
  16. http://dovidka.com.ua/user/?code=92631
  17. Політрада: Соболев Сергей Владиславович
  18. Личности: Сергей Соболев
  19. Указ Президента України № 1193/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України». Архів оригіналу за 17 серпень 2014. Процитовано 16 квітень 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]