Кучер Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кучер Микола Іванович
НДУ 9 Кучер Микола Іванович.jpg
Народився 24 серпня 1959(1959-08-24) (63 роки)
Тростянецький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Національний університет біоресурсів і природокористування України
Науковий ступінь кандидат сільськогосподарських наук
Членство Верховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України IX скликання
Посада Народний депутат України і Народний депутат України
Партія Українська народна партія
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений працівник сільського господарства України
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Народний депутат України Україна
8-го скликання
Самовисуванець 27 листопада 2014

Картка на сайті Верховної Ради України

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Народний депутат України Україна
9-го скликання
Самовисуванець серпень 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Мико́ла Іва́нович Ку́чер (24 серпня 1959(19590824)) — український господарник, управлінець, політик, радянський партфункціонер. Народний депутат України VIII та IX скликання. Заслужений працівник сільського господарства. Кандидат сільськогосподарських наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 24 серпня 1959(19590824) року в селі Гордіївка Тростянецького району Вінницької області. З народження живе в Україні, має вищу освіту[1].

Освіта[ред. | ред. код]

1981 року закінчив Українську сільськогосподарську академію, вчений-агроном, кандидат сільськогосподарських наук. Працюючи, вчився заочно.

1985—1989 — закінчив аспірантуру в Українській сільськогосподарській академії. Захистив кандидатську дисертацію.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

  • 1981 — головний агроном колгоспу ім. Петровського в с. Тростянчик Тростянецького району.
  • 1985—1989 — заступник голови правління, секретар парткому колгоспу «Перемога» с. Летківка Тростянецького району.
  • 1989—1992 — голова Тростянецького районного агропромислового об'єднання.
  • 1992—1994 — начальник управління сільського господарства і продовольства Тростянецької райдержадміністрації.
  • 1994—1999 — начальник управління агропромислового комплексу Вінницької облдержадміністрації.
  • 1999—2000 — директор Департаменту агропромислового комплексу, заступник голови правління Державної акціонерної компанії «Хліб України», Київ.
  • 2000—2002 — перший заступник голови правління ДАК «Хліб України».
  • 2002—2004 — голова правління ДАК «Хліб України».
  • З січня до серпня 2004 року — заступник гендиректора ТОВ «Торгово-транспортна компанія», Київ.
  • Із серпня 2004 року по березень 2013 року — директор ЗАТ «Зернопродукт МХП».
  • З березня 2013 року по жовтень 2014 року — директор Департаменту виробництва продукції рослинництва і тваринництва ПАТ «Миронівський хлібопродукт».[2]

Політика[ред. | ред. код]

Народний депутат[ред. | ред. код]

Член Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин. Член групи зв'язків з Казахстаном, Канадою, США, Францією, Німеччиною, Китаєм та Польщею.[5] За час роботи в Раді щонайменше двічі був помічений у неособистому голосуванні (кнопкодавство). За час каденції нардепа VIII скл. Кучер пропустив 37,2 % голосувань[6].

У грудні 2018 року надіслав до суду прохання взяти на поруки колишнього в.о. голови Фіскальної служби України Мирослава Продана (підозрюється в незаконному збагаченні на 89 млн грн у 2016—2018 роках).[7][8][9][10]

Власність[ред. | ред. код]

Станом на 2017 рік був власником квартири в Партеніті (Алушта, тимчасово окупована РФ АРК) площею 122 м². Також у власності мав земельні ділянки в Рославичах Васильківського району на Київщині (2500 м²) і в с. Михайлівка Тульчинського району на Вінниччині (1000 м²). Житловий будинок у Віті-Поштовій Київської області (зареєстрований на дружину, 538,90 м²); квартира у Києві 114,50 м² (50 % права власності з сином Олександром); недобудована квартира в Києві (103,1 м², у власності дружини).[11][12]

Критика[ред. | ред. код]

Займається незаконним голосування за інших депутатів[13]. За даними ЗМІ Кучер займався підкупом виборців і будучи самовисуванцем займався агітацією[14][15][16][17]. Попри законодавчу заборону політикам втручатися в освітні процеси, відвідав кілька шкільних лінійок. Зокрема, він був на відкритті Михайлівської школи у Гайсинському районі. Також вручав подарунки школярам, а школі с. Пологи привіз електроплиту[18].

Звання, нагороди[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Захоплення[ред. | ред. код]

У дитинстві мріяв стати льотчиком, літає на ЯК-52, керує дельтапланом. Читає літературу, присвячену авіації. Захоплюється лижним спортом.[22]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Микола Кучер: досьє, обіцянки, рейтинг » Слово і Діло. Слово і Діло (укр.). Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019. 
  2. Кучер Николай Иванович. Latifundist.com (рос.). 9 серпня 2011. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019. 
  3. Кучер Микола Іванович. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 2 вересня 2019. 
  4. Кучер Микола Іванович. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 2 вересня 2019. 
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019. 
  6. Політики Вінниччини: виборчі правила мають забезпечувати якісне оновлення парламенту. Вибори вибори. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 2 вересня 2019. 
  7. Нардепи від БПП хочуть взяти на поруки екс-очільника ДФС Продана. Інформаційне агентство «Вголос». 3 грудня 2018. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019. 
  8. Декілька депутатів виявили бажання взяти екс-очільника ДФС Продана на поруки (відео). www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 18 січня 2019. 
  9. Цензор.НЕТ. САП оскаржить рішення суду про взяття на поруки кількома нардепами екс-глави ДФС Продана. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. 
  10. САП підписала підозру Продану у незаконному збагаченні. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. 
  11. Декларації: Кучер Микола Іванович від НАЗК. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 18 січня 2019. 
  12. Декларації: Кучер Микола Іванович від НАЗК. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019. 
  13. ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. 
  14. На Вінниччині політики вітали з останнім дзвоником та Днем захисту дітей. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (ua). Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. 
  15. На Вінниччині політики організовують безкоштовні медичні обстеження. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (ua). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. 
  16. На Вінниччині депутати «піаряться» на святі оперної музики. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (ua). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. 
  17. Подяки, торти та концерти: на Вінниччині політики вітали медичних працівників. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (ua). Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. 
  18. День знань з політиками: які нардепи не посоромилися піару на дітях. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. 
  19. Декларації: Кучер Микола Іванович. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019. 
  20. PEP: Kucher Mykola Ivanovych, Verkhovna Rada of Ukraine (Ukrainian Parliament), Member of Parliament of Ukraine, Petro Poroshenko Block. PEP.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019. 
  21. Кучер Николай Иванович. Politeka - досье на украинских политиков и бизнесменов (ru-RU). Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 18 січня 2019. 
  22. Николай Кучер: Аграрный «агент». Latifundist.com (рос.). 24 серпня 2015. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 18 січня 2019.