Ковальов Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить ознаки редагувань за винагороду без розкриття, що є порушенням умов використання Вікіпедії. Вміст статті може потребувати приведення до нейтрального викладу інформації. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Ковальов Олександр Іванович
Народився 7 жовтня 1967(1967-10-07)[1] (56 років)
Макіївка, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
 СРСР
Діяльність політик, лідер спільноти
Посада народний депутат України
Україна Народний депутат України
IX скликання
безпартійний 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальов.

Олександр Іванович Ковальов (7 жовтня 1967(1967-10-07), Макіївка, Донецька область) — проросійський[2][3][4][5][6][7] політик з України[8]. Народний депутат України IX скликання[9], учасник війни в Афганістані.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта вища[10].

1985—1987 — служба в армії СРСР, брав участь у війні в Афганістані в складі 345 ОПДП.

2006 рок — кандидат у народні депутати від «партії екологічного порятунку ЕКО+25 %», № 56 у списку, голова правління ТОВ "Корпорація «Донвугілля», безпартійний[11].

2008 — заснував ГО «Ніхто крім нас» із захисту соціальних прав ветеранів афганської війни[12][13].

Помічник депутатки ВРУ V та VI скликань Юлії Ковальової (Партія регіонів)[14], депутата ВРУ IV скл. Ігоря Насалика[14].

2010—2011 року — організовував «афганські штурми» ВРУ та Кабміну[15]..

З 2014 року був членом переговорної групи з російськими окупантами щодо обміну полонених військовослужбовців та журналістів з України[16][17].

2019 року — кандидат у народні депутати на парламентських виборах (в.о. № 51, Микитівський, Центрально-Міський райони Горлівки, частина Бахмутського району)[18]. Самовисуванець, пенсіонер, безпартійний. Живе в Києві[10].

Член Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки[19]. Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з ОАЕ[20]. Член депутатської групи «Довіра». Противник закону про українізацію, вимагав «припинити вогонь на Донбасі», називав Другу світову війну «великою вітчизняною»[21].

У квітні-травні 2022 року був членом переговорної делегації від України щодо евакуації військових та цивільних із оточеного російськими військами заводу «Азовсталь» в Маріуполі. Супроводжував полонених захисників ЗСУ разом із росіянами до місць їх утримання на тимчасово окупованій території України[22][23].

2022 року брав участь у переговорах з російськими окупантами щодо пошуку та повернення додому тіла громадянина США Джошуа Джонса, що загинув на війні в Україні[24].

Критика[ред. | ред. код]

Перший «кнопкодав» ВРУ IX скл.[25][26][27]. Він погрожував журналісту руху «Чесно» інформації про його неособисте голосування[26].

2014 року, після перемоги Революції гідності, займався вивезенням «беркутівців» з бази у Києві[28]. Ймовірно, знаходився біля Донецької ОДА під час захоплення її терористами угруповання «ДНР».[29][30]

За даними «Чесно», займався підкупом виборців[31], зокрема Ковальов зі своєю ГО «Ніхто крім нас» організували гру в футбол, батути і видачу продуктових наборів, забезпечив п'ятиповерхівку прифронтового міста Донецької області помповою станцією водопостачання, дарував дітям свого округу спортінвентар[31].

Примітки[ред. | ред. код]

Олександр Ковальов
у соціальних мережах
Олександр Ковальов на сайті Facebook
  1. ↑ https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=15269.html
  2. ↑ Таємні переговори про виведення бійців із «Азовсталі» вів депутат Ковальов, який має зв’язки в ФСБ – CNN. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 26 жовтня 2023. 
  3. ↑ Цензор.НЕТ (22 липня 2019). Перемогу на 51 окрузі здобув українофоб Ковальов, якого ГПУ звинувачувала у вивезенні з Києва бійців "чорної роти" Беркута після розстрілу Майдану. ФОТО. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 26 жовтня 2023. 
  4. ↑ Допомагали "Беркуту" та дякували Путіну: які скандальні депутати-сепаратисти потраплять до Ради. 24 Канал (укр.). 30 липня 2019. Процитовано 26 жовтня 2023. 
  5. ↑ На Донеччині вибори виграв макіївчанин Ковальов, відомий своїми українофобськими поглядами. Главком | Glavcom (укр.). 22 липня 2019. Процитовано 26 жовтня 2023. 
  6. ↑ https://suspilne.media/242112-u-radi-stvorili-deputatsku-grupu-vidnovlenna-ukraini/
  7. ↑ Депутатська група "Відновлення України" стане прихистком для соратників Медведчука, - екс-нардеп. РБК-Украина (рос.). Процитовано 26 жовтня 2023. 
  8. ↑ Досьє на депутатів нової Ради. Олександр Ковальов НВ (25 липня 2019)
  9. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 51 [Архівовано 17 Серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  10. ↑ а б Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 17 Серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  11. ↑ Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Політичної партії "Партія екологічного порятунку «ЕКО+25 %». Архів оригіналу за 17 Серпня 2019. Процитовано 17 Серпня 2019. 
  12. ↑ В окрузі № 51 перемагає самовисуванець Ковальов, у Надії Савченко 1,24 % голосів - оброблено 50 % протоколів [Архівовано 17 Серпня 2019 у Wayback Machine.] Інтерфакс-Україна (22.07.2019)
  13. ↑ Керівник «Ніхто крім нас» визнав, що допоміг вивезти «беркутівців» [Архівовано 17 Серпня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (28 липня 2016)
  14. ↑ а б Ковальов Олександр Іванович — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 14 листопада 2023. 
  15. ↑ Военно-патриотический лагерь "Никто кроме нас" Новый канал - НКН. n-k-n.org (рос.). Процитовано 29 жовтня 2023. 
  16. ↑ Нардеп, ГУР і російські генерали: CNN дізналося про таємні переговори між Україною та РФ щодо "Азовсталі". ТСН.ua (укр.). 9 березня 2023. Процитовано 29 жовтня 2023. 
  17. ↑ Народний депутат Олександр Ковальов розповідатиме у своєму телеграм-каналі, як визволяв з полону українських журналістів та військових. EconomistUA (укр.). 18 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2023. 
  18. ↑ Одномандатний виборчий округ № 51 [Архівовано 17 Серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  19. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 Серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  20. ↑ Марія Мамаєва (1 листопада 2019). У Раді створили групи міжпарламентських зв’язків з шістьма країнами. УНН. Архів оригіналу за 4 Листопада 2019. Процитовано 20 листопада 2019. 
  21. ↑ Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. web.archive.org. 17 серпня 2019. Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 21 серпня 2022. 
  22. ↑ Hak, Sebastian Shukla,Alex Marquardt,Kosta (9 березня 2023). 'The heart of the war': Inside the secret talks with Putin's generals that ended the siege of Mariupol. CNN (англ.). Процитовано 29 жовтня 2023. 
  23. ↑ ЗМІ розкрили нові деталі евакуації захисників Азовсталі. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 29 жовтня 2023. 
  24. ↑ Шевчук, Марія (27 жовтня 2022). Він був хоробрим воїном: CNN розповів про повернення в США тіла загиблого в Україні американця. WAR OBOZREVATEL (укр.). Процитовано 1 листопада 2023. 
  25. ↑ Рух ЧЕСНО зафіксував перше кнопкодавство у ВРУ 9-го скликання. Порушник – мажоритарник-рекордсмен. Чесно. 10 вересня 2019. Архів оригіналу за 21 Вересня 2019. Процитовано 21 Вересня 2019. 
  26. ↑ а б Журналістам ЧЕСНО погрожував нардеп-кнопкодав. Чесно. 10 вересня 2019. Архів оригіналу за 21 Вересня 2019. Процитовано 21 Вересня 2019. 
  27. ↑ ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 6 Грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021. 
  28. ↑ Глава организации "Никто кроме нас", который подозревается в причастности к побегу беркутовцев: Это был гражданский акт здравости - НКН. web.archive.org. 31 березня 2022. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 21 серпня 2022. 
  29. ↑ Только 220 избирателей провели в Раду человека, который помог бежать “беркутовцам”. Украинская правда (рос.). Архів оригіналу за 6 Грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021. 
  30. ↑ Досьє на депутатів нової Ради. Олександр Ковальов. nv.ua (укр.). Процитовано 6 грудня 2021. 
  31. ↑ а б Рух ЧЕСНО зафіксував перше кнопкодавство у ВРУ 9-го скликання. Порушник – мажоритарник-рекордсмен. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 21 Вересня 2019. Процитовано 6 грудня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]

Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ковальов_Олександр_Іванович&oldid=40918598