Населення Кірибаті
Населення Кірибаті | |
---|---|
Ріст чисельності населення країни | |
Чисельність | 105,7 тис. осіб |
Густота | 138,8 особи/км² |
Коефіцієнт міграції | 2,87 ‰ |
Природний рух | |
Природний приріст | ▲1,15 % |
Народжуваність | 21,46 ‰ |
Фертильність | 2,48 дітей на 1 жінку |
Смертність | 7,12 ‰ |
Смертність немовлят | 34,26 ‰ |
Вікова структура | |
Середня тривалість життя | 65,81 року |
• чоловіків | 63,36 року |
• жінок | 68,39 року |
Статева структура | |
загалом | 0,95 чол./жін. |
при народженні | 1,05 чол./жін. |
до 15 років | 1,04 чол./жін. |
15–64 років | 0,88 чол./жін. |
після 65 років | 0,65 чол./жін. |
Етнічні групи | |
Нація | кірибатійці |
Найбільший етнос | кірибаті |
Нацменшини | тувалуанці |
Мови | |
Офіційна | кірибаті, англійська |
Також у побуті | — |
Населення Кірибаті. Чисельність населення країни 2015 року становила 105,7 тис. осіб (193-тє місце у світі)[1]. Чисельність кірибатійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 21,46 ‰ (75-те місце у світі), смертність — 7,12 ‰ (127-ме місце у світі), природний приріст — 1,15 % (105-те місце у світі) .
Народжуваність у Кірибаті, станом на 2015 рік, дорівнює 21,46 ‰ (75-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,48 дитини на одну жінку (79-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 22,3 % (станом на 2009 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23,1 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2009 рік)[1].
Смертність у Кірибаті 2015 року становила 7,12 ‰ (127-ме місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,15 % (105-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Кірибаті становить 24,3 року (160-те місце у світі): для чоловіків — 23,4, для жінок — 25,1 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 65,81 року (174-те місце у світі), для чоловіків — 63,36 року, для жінок — 68,39 року[1].
Вікова структура населення Кірибаті, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
- діти віком до 14 років — 30,77 % (16 582 чоловіка, 15 950 жінок);
- молодь віком 15—24 роки — 21,28 % (11 202 чоловіка, 11 296 жінок);
- дорослі віком 25—54 роки — 38,23 % (19 446 чоловіків, 20 965 жінок);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 5,66 % (2 706 чоловіків, 3 281 жінка);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,05 % (1 689 чоловіків, 2 594 жінки)[1].
Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 23,6 року, жінки — 20,1 року, загалом — 21,9 року (дані за 2009 рік)[2].
Густота населення країни 2015 року становила 138,8 особи/км² (79-те місце у світі)[1].
Кірибаті середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 44,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,78 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Тарава (столиця) — 46,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
№ | Назва | Регіон | Населення | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Південна Тарава Бетіо |
1 | Південна Тарава | Острови Гілберта | 40 311 | Бікенібеу | ||||
2 | Бетіо | Острови Гілберта | 12 509 | ||||||
3 | Бікенібеу | Острови Гілберта | 6 170 | ||||||
4 | Теаораереке | Острови Гілберта | 3 939 | ||||||
5 | Баїрикі | Острови Гілберта | 2 766 | ||||||
6 | Еїта | Острови Гілберта | 2 299 | ||||||
7 | Бонрікі | Острови Гілберта | 2 119 | ||||||
8 | Темайку | Острови Гілберта | 2 011 | ||||||
9 | Табвакеа | Острови Лайн | 1 881 | ||||||
10 | Макін | Острови Гілберта | 1 834 |
Річний рівень еміграції 2015 року становив 2,87 ‰ (179-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Головні етноси країни: кірибаті — 89,5 %, мішаного походження — 9,7 %, тувалуанці — 0,1 %, інші — 0,8 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1].
Офіційні мови[3]: кірибаті, англійська.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 55,8 %, пресвітеріанство — 33,5 %, мормони — 4,7 %, бахаїзм — 2,3 %, адвентизм — 2 %, інші — 1,5 %, не сповідують жодної — 0,2 %, не визначились — 0,05 % (станом на 2010 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. (4-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 12 років (станом на 2015 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,38 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 10,2 % ВВП країни (17-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 34,26 ‰ (62-ге місце у світі); хлопчиків — 35,48 ‰, дівчаток — 32,99 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 90 випадків на 100 тис. народжень (155-те місце у світі)[1].
Кірибаті входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 40,1 % (8-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 14,9 % (оцінка на 2009 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 87,3 % населення в містах і 50,6 % в сільській місцевості; загалом 66,9 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 51,2 %, в сільській місцевості — 30,6 %, загалом по країні — 39,7 % (станом на 2015 рік)[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 63 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 57 %; частка осіб похилого віку — 6 %, або 16,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].
Станом на 2012 рік, в країні 43,89 тис. осіб не має доступу до електромереж; 59 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 77 %, у сільській місцевості — 45 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 14 тис. унікальних інтернет-користувачів (204-те місце у світі), що становило 13 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2012 року становили 39,0 тис. осіб без врахування самозайнятого на присадибних ділянках населення (198-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 15 %; промисловість і будівництво — 10 %; сфера послуг — 75 % (2010)[1]. Безробіття 2010 року дорівнювало 30,6 % працездатного населення, 2005 року — 6,1 % (189-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 54 %, серед юнаків — 47,6 %, серед дівчат — 61,8 %[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Кірибаті докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[4][5].
-
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
-
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 0,83 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці за 64 роки — 0,65 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
- .
Переписи населення Кірибаті | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1921 | 3122 | — |
1931 | 29 751 | +852.9% |
1947 | 31 513 | +5.9% |
1963 | 43 336 | +37.5% |
1973 | 51 926 | +19.8% |
1978 | 56 213 | +8.3% |
1985 | 63 883 | +13.6% |
1990 | 72 335 | +13.2% |
1995 | 77 658 | +7.4% |
2000 | 84 494 | +8.8% |
2005 | 92 533 | +9.5% |
2010 | 103 058 | +11.4% |
Джерело: Офіційні дані уряд Кірибаті[6][7]. |
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар Kiribati : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 4 June. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- ↑ (англ.) Kiribati census surveys. [Архівовано 29 березня 2015 у Wayback Machine.] PRISM. Statistic of Pacific Island Countries & Territories.
- ↑ (англ.) Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2014. Процитовано 17 березня 2013 року.
{{cite web}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|df=
(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
- (рос.) Кирибати // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Кирибати // Страны и народы. Австралия и Океания. Антарктида / Редкол. П. И. Пучков (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль». — 301 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Кірибаті |
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Kiribati : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Кірибаті.
- Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
- At a glance: Kiribati. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Кірибаті.
- Kiribati. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Кірибаті.
- Kiribati. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Кірибаті від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in EU : [англ.] // UNDP Pacific Office in Fiji. — Програма розвитку ООН на Фіджі та інших тихоокеанських острівних країнах.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
|
|