Очікує на перевірку

Михайлюк Галина Олегівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галина Михайлюк
Михайлюк Галина Олегівна
Народилася14 червня 1987(1987-06-14) (37 років)
Київ, Українська РСР
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьнауковиця, юристка, політична діячка
Alma materНаціональний університет «Одеська юридична академія» (2009)
Одеський державний економічний університет (2010)
Йоркський університет (2012)
Галузьюриспруденція
ЗакладУкраїнський вільний університет
Посадапрофесор
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор юридичних наук
Науковий керівникХаритонов Євген Олегович
Нагороди
Заслужений юрист України
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Михайлюк Галина Олегівна у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михайлюк.

Галина Олегівна Михайлюк (нар. 14 червня 1987, Київ) — народний депутат України IX скликання від партії «Слуга народу»[1], заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності[2], співголова депутатських груп ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Японією, Австралією та Новою Зеландією.[3]

Представник Президента України у Верховній Раді України (з 20 грудня 2023 року)[4] .Доктор юридичних наук (2018), правознавець.

Радник з питань підготовки законів Консультативної місії Європейського Союзу в Україні (2015—2019)[5], гостьовий лектор Університету Арканзасу (США), професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2012—2022), доцент Українського вільного університету в Мюнхені.

Навчання

[ред. | ред. код]
  • 2004—2009 — Одеська юридична академія, магістр права (диплом із відзнакою).
  • 2005—2010 — Одеський економічний університет, магістр економіки (диплом із відзнакою).
  • 2010—2012 — Йоркський університет[en], Велика Британія[6], магістр міжнародного корпоративного та комерційного права (LLM).
  • 2012 — захистила дисертацію на здобуття ступеня кандидата юридичних наук на тему «Цивільно-правове регулювання нетрадиційних банківських операцій та послуг» (спеціальність 12.00.03 — цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право) в Національному університеті «Одеська юридична академія».
  • 2018 — захистила дисертацію на здобуття ступеня доктора юридичних наук на тему «Модернізація цивільно-правового регулювання комерційних позначень в Європейському Союзі та Україні» (спеціальність 12.00.03 — цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право) в Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва ім. Бурчака Національної академії правових наук України.
  • березень 2019 — отримала звання доцента[7].
  • серпень 2023 —отримала вчене звання професора.[8]

Професійна та наукова діяльність

[ред. | ред. код]

2013—2014 — консультант, старший консультант відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України, Київ.

2012—2022 — професор за сумісництвом на кафедрі міжнародного та європейського права Національного університету «Києво-Могилянська академія», Київ.

2015—2019 — радник з питань підготовки законів Консультативної місії ЄС в Україні. Керівник проектів «Поліпшення законодавчих можливостей у сфері реформування сектору цивільної безпеки у Верховній Раді України за допомогою кращих практик ЄС» та «Посилення ролі Верховної Ради України в покращенні регуляторної політики шляхом постоцінювання впливу законодавства».

З 2013 року є доцентом факультету державних та економічних наук Українського вільного університету (УВУ), Мюнхен (Німеччина).

2016 — гостьовий лектор Університету Арканзасу, штат Арканзас.

З 2018 року працює за сумісництвом провідним науковим співробітником відділу з питань захисту прав інтелектуальної власності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України.

Член спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України.

Член редакційної колегії журналу «Теорія і практика інтелектуальної власності» Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України.

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

20 грудня 2023 року призначена представником Президента України у Верховній Раді України[4][10].

У лютому 2024 року обрана Співголовою Жіночої парламентської мережі у сфері оборони, безпеки та миру, створеної за підтримки Парламентського центру Канади, де очолює міжпарламентське співробітництво країн північної півкулі[11].

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Наукові праці

[ред. | ред. код]

Галина Михайлюк є автором понад 90 наукових публікацій[джерело?]. Основні наукові праці:

  • Право Європейського Союзу з комерційних позначень. К., 2016; 2017;
  • The Legal Analysis of Using Trade Marks as Keywords in Advertising through the Internet // Wissenschaftliches Sammel- werk der Ukrainischen Freien Universität. 2016. Bd. 21;
  • Судова практика ЄС у сфері ІТ: окремі категорії справ // ІТ-право: теорія та практика. О., 2017;
  • Implementation of Constitutional Reform on Judiciary in Ukraine on its way towards European Integration // Journal of Contemporary European Research (Scopus). 2018. Vol. 14.
  • Judicial Control over Arbitration in Ukraine. (Chapter 22), in Larry diMatteo, Marta Infantino, Nathalie Potin (eds.), The Cambridge Handbook of Judicial Control over Judicial Awards, Cambridge, CUP, 2021.P. 350—371.
  • Larry Di Matteo, Galyna Mykhailiuk. Advancing the Rule of Law: Creating and Independent and Competent Judiciary. The Italian Law Journal. Vol. 07 — No. 01, 2021. P. 61 — 95.
  • Galyna Mykhailiuk, Larry DiMatteo. Creating a Comprehensive Peaceful Assembly Law for Ukraine: Idea and Ideal. New Perspectives: Interdisciplinary Journal of Central & East European Politics and International Relations. Issue 29(1), 2021. P. 45 — 68.
  • Mykhailiuk G., Rustamzade A., Bakhishov A. Digitalization of Financial Services and Challenges of Adaptation of Control. Financial and Credit Activities: Problems of Theory and Practice. № 3(38), 2021. P. 46 — 55.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ На з’їзді «Слуги народу» представили сотню членів партії. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 29 травня 2020.
  2. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  3. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 31 травня 2020. Процитовано 29 травня 2020.
  4. ↑ а б Указ Президента України від 20 грудня 2023 року № 823/2023 «Про призначення Г.Михайлюк Представником Президента України у Верховній Раді України»
  5. ↑ Список депутатів від партії «Слуга Народу» [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] sluga-narodu.com
  6. ↑ Всесвітні студії. Випускники. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 28 липня 2019.
  7. ↑ У МОН затвердили наукові ступені та вчені звання юристів. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 28 липня 2019.
  8. ↑ Наказ Міністерства освіти і науки України №1035 від 23.08.2023 (PDF). Міністерство освіти і науки України. 23 серпня 2023 року.
  9. ↑ Комітет з питань правоохоронної діяльності. komzakonpr.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 2 жовтня 2019.
  10. ↑ Зеленський призначив свого представника у Раді. РБК-Украина (укр.). Процитовано 21 грудня 2023.
  11. ↑ Галину Михайлюк обрано Співголовою Жіночої парламентської мережі у сфері оборони, безпеки та миру.
  12. ↑ Указ президента України №406/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Галина Михайлюк
у соціальних мережах
Галина Михайлюк на сайті Facebook
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайлюк_Галина_Олегівна&oldid=42281317