Координати: 46°58′31″ пн. ш. 31°59′37″ сх. д. / 46.97528° пн. ш. 31.99361° сх. д. / 46.97528; 31.99361
Очікує на перевірку

Миколаїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миколаїв
Герб Миколаєва Прапор Миколаєва
Основні дані
Інша назва місто корабелів[1]
Країна Україна Україна
Регіон  Миколаївська область
Район Миколаївський район
Тер. громада Миколаївська міська громада
Код КАТОТТГ UA48060150010035747
Засноване 1789
Статус міста від 1790[2] року
Поділ міста 4 райони
Населення ▼ близько 430 000 (04. 2024)[3]
 - повне ▼ близько 430 000 (04. 2024)[3]
Площа 252,8261[4] км²
Густота населення 1882 осіб/км²
Поштові індекси 54000-490
Телефонний код +380-512
Координати 46°58′31″ пн. ш. 31°59′37″ сх. д. / 46.97528° пн. ш. 31.99361° сх. д. / 46.97528; 31.99361
Висота над рівнем моря 42 м
Водойма р. Південний Буг, Інгул, Вітовка
Міста-побратими 16 побратимів
День міста Друга субота після першого вересня
Номери автомобілів ВЕ, НЕ, 15
Відстань
Найближча залізнична станція Миколаїв-Пасажирський, Миколаїв-Вантажний
До Києва
 - фізична 403 км
 - залізницею 587 км
 - автошляхами 472 км
Міська влада
Адреса 54009, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20
Вебсторінка Миколаївська міська рада
Логотип Миколаєва
Логотип Миколаєва

CMNS: Миколаїв у Вікісховищі

Мапа
Миколаїв. Карта розташування: Україна
Миколаїв
Миколаїв
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Миколаїв.

Микола́їв (МФА: [mɪkoˈɫɑjɪu̯] ( прослухати)) — місто-герой України, обласний центр Миколаївської області та адміністративний центр Миколаївського району. Миколаїв розташований у гирлі річки Інгул, де вона впадає до Південного Бугу, за 65 кілометрів від Чорного моря. Дев'яте за кількістю мешканців місто України з населенням 470 011 осіб.

24 березня 2022 року Указом Президента України з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України місту присвоєно відзнаку «Місто-герой України»[5][6].

Історія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Історія Миколаєва

Стародавні часи та заснування

[ред. | ред. код]

На території сучасного Миколаєва близько 1250—925 років до н. е. існувало так зване місто людей кімерійських — стародавнє місто-порт кімерійців (білозерської культури)[7]. Це найстаріше місто на території України, що згадується в писемних джерелах[8].

Вид на місто з висоти 10 км

У Середньовіччя, 1399 року, у південній місцині сучасного міста — Вітовці Великий литовський князь Вітовт звів тут Вітовтівський замок (фортецю) і митницю для контролю торгівлі з кримськими татарами.

Деякий час поселення називалося Винарадна круча.[9]

Сучасний Миколаїв розвинувся завдяки кораблебудуванню. Спочатку він будувався як корабельня. Протягом XIX століття Миколаїв був центром кораблебудування на Чорному морі, а також центром управління Чорноморським флотом Російської імперії. Назву місто отримало на честь покровителя мореплавців, святого Миколая і спуском на воду фрегату «Св. Николай» у день проголошення міста[10]. Також існує версія, що місто найменовано на честь перемоги російських військ 1788 року під час взяття османської фортеці Очаків, що збіглася з Днем святого Миколая. Будувалося місто за спеціально складеним російським архітектором Іваном Старовим планом — з прямими вулицями і кварталами правильної форми.

19-21 квітня 1899 року, під час святкування православного Великодня, стався триденний погром євреїв в Миколаєві[11].

Українські визвольні змагання

[ред. | ред. код]

У роки Української революції (1917—21) Миколаїв, під час проголошення Української Народної Республіки місто стало земським центром Помор'я. У ті самі часи, за активність більшовиків дістав прізвисько «червоний Пітер України»[12][13]. Протягом Першої радянсько-української війни опинилося під радянською владою. У 1918 році, після контрнаступу, в місті перебували союзні війська гетьмана Павла Скоропадського. Радянська влада на Миколаївщині утвердилась лише 1920 року.

Радянський період

[ред. | ред. код]

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 6045 жителів міста[джерело?]. Богоявленське (сучасний Корабельний район) взимку 1933 року було занесене на так звану «Чорну дошку», люди пухнули та вмирали з голоду.

У 1937 році місто стало центром Миколаївської області та Миколаївського району.

Під час Другої світової війни, перед наступом німецьких військ, в серпні 1941 року. 17 серпня 1941 року нацисти зайняли Миколаїв. 16 вересня 1941 року німецькі окупанти зібрали на міському кладовищі щонайменше 3500 євреїв й знищили їх. 28 березня 1944 року Миколаїв було звільнено від німців.

Діяльність ОУН в місті: Попри всю поширеність та таємність організації, перші арешти почалися вже у 1941 році. У південному регіоні арешти розпочалися з Миколаєва. Там, у жовтні 1941 року, було заарештовано 16 членів ОУН. Німецьке управління тоді ретельно чистило міста від націоналістів. У Миколаїв їм пощастило разом із арештом отримати важливі документи підпілля. У знайдених паперах було описано докладну структуру організації, перелічені їхні основні завдання. Найнебезпечнішим серед знайдених був список псевдонімів керівників організації. Щоб члени випадково не проговорили, або щоб їх не було можливості підслухати, імена ключових членів були зашифровані. Таким чином приховуючи їхні особи від поліції.[14]

Після звільнення Миколаєва від гітлерівських військ, було створено спеціальну розслідувальну державну комісію. За її даними, під час окупації фашисти знищили близько 75 тисяч мирних жителів Миколаївщини та ще понад 30 тисяч військовополонених.[15]

У повоєнний час Миколаїв став одним із найбільших центрів суднобудування в СРСР. В Миколаєві діяло секретне підприємство міністерства радіопромисловості «ПВТП» — Південне виробничо-технічне підприємство, що займалося створенням великих радіокомплексів з управління космічними супутниками і апаратами.

Незалежна Україна

[ред. | ред. код]

Кінець ХХ — початок ХХІ століття

[ред. | ред. код]

1 грудня 1991 року миколаївці разом з жителями області на другому Всеукраїнському референдумі 89,45 % голосів «за» підтвердили Акт проголошення незалежності України.

9 березня 2012 року у Миколаїві стався жорстокий злочин — убиство Оксани Макар. Після того, як двох підозрюваних було відпущено під підписку про невиїзд, в місті відбулися великі мітинги, а ситуація привернула увагу громадських діячів, українських та іноземних ЗМІ. Згодом центральний районний суд Миколаєва присудив покарання вбивцям.

Під час Революції гідності у 2013—2014 роках, в місті відбувалися протести за євроінтеграцію України. 25 лютого 2014 року проросійські активісти розбили наметове містечко, але зустріли супротив проукраїнських активістів[16]. Сепаратисти намагалися влаштувати штурм облдержадміністрації, однак зустріли рішучий опір самооборонців і міліції[17][18].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Бої за Миколаїв

24 лютого 2022 року, в день повномасштабного російського вторгнення в Україну, почалися бої за Миколаїв. 27 лютого російські війська активно почали використовувати ДРГ. Миколаїв став першим містом, де мародерів почали прив'язувати до стовпів[19].

1 березня російські окупаційні сили, що спробували ввійти в Миколаїв[20], отримавши потужний опір, почали тікати з Миколаєва в напрямі Баштанки. 2 березня біля села Калинівка ворог намагався пройти до Миколаєва, але українська артилерія розбила міст, і частина колони відступила до Херсону[21]. 4 березня ворог почав контрнаступ на місто зі сторони МГЗ[22], зайшовши до Корабельного району, де зав'язався бій з 123-ю бригадою ТрО[23]. Отримавши невдачу, під час відступу російські війська затрималися в одній зі шкіл, де розстріляли директора школи. Це була перша втрата серед цивільного населення в області[24]. 7 березня війська вторгнення здійснили спробу захопити аеропорт Миколаєва, однак були вибиті. Згодом українські сили відтіснили російську армію від міста. Окупанти почали уражати цивільні об'єкти Миколаєва артилерією та крилатими ракетами.

Вранці 29 березня 2022 року крилата ракета російських військ потрапила в будівлю Миколаївської облдержадміністрації і зруйнувала центральну секцію з першого по дев'ятий поверхи без подальшого загоряння[25][26][27].

Географія

[ред. | ред. код]

Розташування

[ред. | ред. код]

Місто розташоване в Північному Причорномор'ї, при злитті річок Південний Буг та Інгул.

Відстань до найбільших міст автошляхами:

Клімат

[ред. | ред. код]
Клімат
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −1 0 5 14 21 25 27 26 20 14 8 2 14
Середня температура, °C −3,1 −1,8 2,6 10,2 16,5 20,4 22,3 21,8 16,9 10,3 4,4 −0,1 10,0
Середній мінімум, °C −6 −5 0 6 11 15 17 16 11 6 0 −2 6
Норма опадів, мм 35.7 35.4 29.0 32.3 43.5 54.2 56.2 41.0 39.5 21.5 36.4 42.6 467.3
Кількість сонячних годин 68,2 73,5 120,9 180,0 263,5 288,0 306,9 294,5 231,0 167,4 69,0 52,7 2116
Кількість днів з опадами 6,4 6,1 5,5 5,5 6,5 6,5 5,1 4,1 4,3 3,3 5,9 7,4


Джерело: Meteoprog.ua та Hong Kong Observatory .[28]

Природа

[ред. | ред. код]

Рослинний світ

[ред. | ред. код]
Квіти Дикого Саду

Згідно дослідження, проведеного кандидатом біологічних наук Русланою Мельник 2001 року, у складі урбанофлори Миколаєва нараховувалося 909 видів судинних рослин, які належать до 441 роду, 100 родин, 57 порядків та 4 відділів. Уперше описано 224 види з цього регіону. Наведено результати систематичного, географічного, біоморфологічного та екологічного аналізів території міста. Адвентивна фракція урбанофлори налічувала 235 видів. Урбанофлора Миколаєва нараховувала 18 рідкісних видів судинних рослин, з яких 4 види включено до Європейського Червоного списку, 11 — до Червоної книги України, 3 види визначено рідкісними для Миколаївщини та угруповання двох формацій занесено до Зеленої книги України. Флоросозологічні дослідження показали, що 6 рідкісних видів ймовірно зникли з території міста, тому розпочато реінтродукцію трьох видів зниклих рослин, 12 видів перебувало на межі зникнення.

Поблизу селища Матвіївка розташований Матвіївський ліс, перші насадження якого було закладено 1952 року, а до того на його місці були сади з криницями. Основними представниками дерев є сосна та робінія (звана «акацією»). У лісі водиться багато видів тварин і птахів.

Природно-заповідний фонд

[ред. | ред. код]

Лісовий заказник: Балабанівка.

Гідрологічний заказник: Вітовське водосховище.

Ботанічні пам'ятки природи: Волошка білоперлинна, Горизонтальний дуб (дендропарк «Дружба»), Дуб (пам'ятка природи, Миколаїв, вул. Адмірала Макарова), Дуб (вул. Велика Морська), Дуб черешчатий, Дуб черешчатий по вул. Адміральська, 22, Сквер «Пам'ять».

Гідрологічна пам'ятка природи: Турецький фонтан.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: Аркасівський сквер, Ліски, Народний сад, Парк ім. 68 моряків-десантників, Перемоги, Сквер Юних героїв, Сквер суднобудівників, Флотський бульвар, Юність.

Заповідне урочище: Дубки.

Зоологічний парк: Миколаївський (загальнодержавного значення).

Населення

[ред. | ред. код]
Докладніше: Населення Миколаєва
Зміни населення
Рік Населення Зміна
1792 1566 —
1863 64 600 +4025.2%
1897 92 012 +42.4%
1911 105 000 +14.1%
1926 104 909 −0.1%
1939 168 676 +60.8%
1959 226 207 +34.1%
1970 331 037 +46.3%
1979 439 915 +32.9%
1989 523 800 +19.1%
2001 514 136 −1.8%
2014 494 922 −3.7%
[29][30][31][32]

Станом на 1 січня 2022 року чисельність населення Миколаєва становила 470 011 осіб (42,5 % населення Миколаївської області). На початку 2022 р. за чисельністю населення серед міст України Миколаїв посідає 9-те місце[33].

На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, коли російські окупанти були на підступах до Миколаєва, його населення скоротилось більш, ніж вдвічі. Станом на березень 2022 року в місті перебувало не більше, ніж 200 000 цивільних мешканців. Станом на травень 2023 року довоєнне населення міста практично відновилося. Зараз там проживає близько 420 тисяч осіб. Це близько 90 % від довоєнного населення[джерело?].

Динаміка національного складу населення Миколаєва за переписами, %
1926[34] 1939[35] 1959[36] 1989[37] 2001[37]
українці  29,9  49,7  59,7  63,2  72,6
росіяни  44,6  31,0  30,3  31,2  22,6
євреї  20,8  15,2  6,8  2,1  0,5
білоруси  0,3  0,7  1,0  1,1  0,8
болгари  0,2 %  0,6 %  0,6 %  0,8 %
поляки  1,7 %
німці  1,1 %  0,9 %  0,1 %

Мовний склад

[ред. | ред. код]
Динаміка рідної мови населення Миколаєва за переписами, %
мова 1897[38] 1926[39] 1989[37] 2001[40]
українська  8,5  10,3  36,5  42,2
російська  66,3  77,8  62,0  56,8
єврейська  19,5  9,3  0,1

Мовний склад населення районів Миколаєва за переписом 2001 року, %[41]

українська російська болгарська вірменська
Заводський р-н 37,5 61,7 0,04 0,15
Корабельний р-н 55,2 43,8 0,04 0,30
Ленінський р-н 38,4 60,9 0,04 0,16
Центральний р-н 42,7 56,0 0,75 0,13
Миколаїв 42,2 56,8 0,25 0,17

Українська мова є єдиною офіційною мовою міста[42][43].

Російське вторгнення в Україну спровокувало нову хвилю українізації у місті, дедалі більше у минулому російськомовних мешканців міста переходять на українську мову[44]. Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 30 % населення міста, російською — 61 %[45].

Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 49 % населення міста, російською — 75 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів)[46].

17 червня 2022 року виконавчий комітет Миколаївської міської ради ухвалив рішення про заборону використання російської мови в комунальних закладах загальної середньої освіти м. Миколаєва з 1 вересня 2022 року[47].

Освіта

[ред. | ред. код]
Миколаївський будівельний коледж

Освітня мережа міста Миколаїв налічує 74 діючих дошкільних і 75 загальноосвітніх навчальних закладів різних типів. Керівним органом у галузі дошкільної, загально середньої та позашкільної освіти в місті є Управління освіти виконкому Миколаївської міської ради.

У Миколаєві працюють декілька вищих навчальних закладів (як державні, так і приватної форми власності):

Мовами викладання у навчальних закладах Миколаєва є державна українська, а також загальнопоширена російська. У мережі середніх шкіл факультативно вивчаються мови деяких нацменшин.

Медицина

[ред. | ред. код]
Міська лікарня № 1

У Миколаєві діє розгалужена мережа як державних і комунальних, так і приватних медичних закладів, загальний контроль за діяльністю яких і якістю надаваних послуг здійснює Управління охорони здоров'я міста Миколаєва. Державні і комунальні медичні заклади (офіційні дані на кінець 2000-х рр.):

  • міські лікарні № 1,3,4; лікарня, станція і 3 підстанції швидкої медичної допомоги; 2 дитячих лікарні і 3 пологових будинки[48]; У 2020 році міська лікарня № 1 здобула[49] нагороду «Краще підприємство України» у галузі медицина.
  • Миколаївська обласна психіатрична лікарня № 2;
  • міські поліклініки № 1—4 і дитячі поліклініки № 1—3[50];
  • стоматологічні поліклініки № 1—3 і дитяча стоматологічна поліклініка[51];
  • низка санаторіїв і профілакторіїв («Знання», «Дубки», «Інгул», «Південний»)[52];
  • міський протитуберкульозний диспансер, міська дезінфекційна станція, міська і районні санітарно-епідемічні станції[53].

Медико-санітарні частини діють на великих міських підприємствах.

У місті розвивається сфера приватної медицини, як загального терапевтичного, так і спеціального — діагностичного, стоматологічного, наркологічно-неврологічного, дитячого спрямування, діє перша міська приватна швидка медична допомога «077 Швидка допомога»[54].

Релігія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Релігія в Миколаєві
Див. також: Євреї та юдаїзм в Миколаєві

У Миколаєві народився та жив найвідоміший єврейський діяч XX століття Менахем Мендл Шнеєрсон[55].

У 2015 році на балансі комунального підприємства «Миколаївська ритуальна служба» знаходяться 15 кладовищ, з них закритих 9.[56] Найбільшими з них є Мішковський цвинтар (122 га) і Некрополь Миколаєва (32,9 га)[57].

Культура

[ред. | ред. код]
Миколаївський академічний художній драматичний театр
Миколаївський музей суднобудування і флоту

Миколаїв — значний культурно-просвітницький осередок Південної України.

У Миколаєві діють 58 закладів культури, що перебувають на обліку комунального міського господарства. З-поміж них три театри, музеї, міський культурний центр і 4 будинки культури, 10 шкіл естетичного виховання, клубні установи, міські парки культури і відпочинку та Миколаївський зоопарк, культурно-ігровий комплекс Дитяче містечко «Казка», розгалужена мережа з 35 бібліотек тощо.

Театр, музика і кіно

[ред. | ред. код]
Миколаївський національний академічний український театр драми і музичної комедії

У місті працює обласна філармонія, також на комунальному балансі перебувають муніципальний театр-студія естрадної пісні, Муніципальний камерний оркестр тощо. Головні кінотеатри — «Батьківщина», «Мультиплекс», «Піонер» та КЗ «Юність».

Музеї

[ред. | ред. код]

Миколаївські музеї:

Бібліотеки

[ред. | ред. код]
Ротонда (Миколаїв)

Найбільші бібліотеки міста:

У місті, одному з перших у державі, діє зведений електронний каталог миколаївських бібліотек-учасників проєкту «Ресурси бібліотек міста Миколаєва»[58] (проєкт Миколаївської обласної бібліотечної асоціації, МОБА).

Парки

[ред. | ред. код]
Білий ведмідь у Миколаївському зоопарку
Дитяче містечко «Казка»

Найбільші міські парки Миколаєва:

Також у місті розташований один із найкращих в Україні і найвідоміших у Європі зоопарків — «Миколаївський зоопарк».

Креативні індустрії

У місті діє Платформа MY ART [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] — спільнота культурних меджерів, які реалізують мистецькі проєкти за участі фотографів, художників, аніматорів, режисерів, акторів, музикантів, педагогів та активних людей, які цікавляться сучасним мистецтвом. Спільнота була створена в 2017 році навколо проведення фестивалю Mykolaiv Art Week. Платформа разом з «Агенцією розвитку Миколаєва» стала ініціатором створення артпростору ДОФ, де влітку демонструють шедеври світового артхаусного кіно просто неба[59].

У 2019 році в місті відкрився простір *8ПРИЧАЛ [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.], який став головною локацією проведення Днів сучасного мистецтва у Миколаєві[60].

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

В жовтні 1938 було створено 2 райони — Центральний та Сталінський[61], тоді ж було розширено межі Миколаїва.[62]

У серпні 1948 районний поділ скасовано[63], у серпні 1951 поновлено[64]

15 листопада 1996 Верховна Рада України включила у межі міста селища міського типу Велика Корениха, Матвіївка, Тернівка та село Мала Корениха.[65]

Райони

[ред. | ред. код]
Соборна площа (Миколаїв)

Місто складається з 4 районів:

Місцевості та житлові масиви

[ред. | ред. код]
Див. також: Урбаноніми Миколаєва та Вулиці Миколаєва

Економіка

[ред. | ред. код]
Адміралтейство
Чорноморський суднобудівний завод
Миколаївський суднобудівний завод
Миколаївський морський торговельний порт

На 2014 р. суб'єктами переробної промисловості реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 9,44,0[прояснити] млрд грн, у

тому числі:

  • металургійне виробництво — на 3,52 млрд грн,
  • машинобудівної галузі — на 2,76 млрд грн,
  • харчової галузі — на 1,66 млрд грн.

Промислові підприємства міста забезпечують до 50 % обсягів продукції суднобудування України, понад 90 % державного виробництва газових турбін, 80 % глинозему.

Крім важкої промисловості в місті розвинута харчова промисловість (особливе піднесення відбулося після 1991 року завдяки іноземним інвестиціям) — так, в Україні та за її межами користується незмінною популярністю продукція ТОВ «Сандора», ЗАТ «Лакталіс-Україна», пивзаводу «Янтар» тощо.

Найбільші миколаївські підприємства:

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

Заплановане будівництво нового мосту.[69]

Транспорт

[ред. | ред. код]

Місто є транспортним вузлом, через який проходить низка автошляхів:

Місто є вузлом залізничних ліній на Одесу, Херсон, Снігурівку, Долинську. Відстань від Миколаєва до Києва — 494 км.

Докладніше: Миколаївський тролейбус, Миколаївський трамвай, Миколаївський автобус, Миколаїв (станція) та Миколаїв-Вантажний

Громадський транспорт міста Миколаїв:

  • маршрутні таксі — як і в багатьох містах сучасної України є основним видом громадського транспорту;
  • автобуси;
  • тролейбуси — перша черга стала до ладу 30 жовтня 1967 року;
  • трамваї — з 5 січня 1915 року. На початку 21 — го століття на вулицях міста курсувало 145 трамвайних вагонів, які перебувають у власності «Миколаївелектротранс».[70]

Головною магістраллю міста є Центральний проспект (колишні назви — Херсонська вулиця, проспект Леніна), що переходить у Херсонське шосе.

Миколаїв є також важливим вузлом автомобільного, автобусного, залізничного, морського і повітряного сполучення.

У стані відновлення авіасполучення міжнародний аеропорт.

Символіка

[ред. | ред. код]
Туристичний логотип Миколаєва
Докладніше: герб Миколаєва, гімн Миколаєва, прапор Миколаєва та логотип Миколаєва

Невіддільною частиною історії міста є його символіка. До неї відносяться герб, прапор, гімн і логотип Миколаєва.

7 жовтня 1803 року імператором Олександром I затверджено перший герб Миколаєва, котрий було змінено 16 березня 1883. 26 вересня 1997 року на засіданні міської Ради було затверджено сучасний герб Миколаєва.

У 1883 році, до 100-річчя міста, Миколаївська міська Дума затвердила прапор міста. 10 вересня 1999 року у день 210-річчя Миколаєва прапор було освячено і піднято над будівлею міськвиконкому.

11 вересня 2004 року Миколаївська міська Рада своїм рішенням затвердила гімн Миколаєва, створений авторським колективом під керівництвом Анатолія Сироти.

У вересні 1996 року Миколаївська міська Рада затвердила почесний знак «Городянин року». Ним відзначають заслуги будь-якого громадянина в будівництві демократичного правового суспільства, в економічній, науково-технічній, гуманітарній, соціально-культурній сферах, у вихованні дітей, у спорті, у захисті інтересів міста Миколаєва та нарощуванні його авторитету як в Україні, так і на міжнародному рівні.

З 1998 року присвоєння звань «Городянин року» і «Людина року» здійснюється в рамках загальноміської програми «Людина року». Міський оргкомітет, який з 1998 по 2013 незмінно очолював Валерій Карнаух, присвоює звання за результатами експертного й газетного опитувань.

У вересні 2019 року, на честь 230-річчя міста, було презентовано туристичний та громадський логотип Миколаєва. Логотип являє собою літеру «М» стилізовану під повні вітрила над хвилями, зверху за вітром майорить прапор, що символізує рух вперед і розвиток міста. 24 грудня 2020 року міська рада Миколаєва ухвалила рішення затвердити цей логотип як офіційний туристичний логотип Миколаєва[71].

Ще одним неформальним символом міста став артоб'єкт «МИ», концепція якого стала переможцем у відкритому конкурсі серед дизайнерів міста[72]. Автор ідеї, дизайнер Роман Дорошенко, спробував передати дух Миколаєва, як мультикультурного і багатонаціонального міста: «МИ різні, але живемо разом, розуміємо один одного і створюємо місто, у якому хочеться жити. МИ здатні змінити Миколаїв на краще. МИ відповідальні за свою територію».

Засоби масової інформації

[ред. | ред. код]

У Миколаєві розвинуті як місцеві електронні, так і друковані ЗМІ (станом на кін. 2000-х рр.)[73].

Прикметною рисою миколаївських ЗМІ є їхня майже тотальна російськомовність.

Image of circularly polarized light
Телевежа у Миколаєві

Друковані

[ред. | ред. код]

Первістком незалежної преси в місті була газета «Чорноморія» — орган ради осередків регіональної організації НРУ, видавалась від грудня 1989 по січень 1991 рр. (загалом 11 чисел). Головні сучасні друковані інформаційні суспільно-політичні періодичні видання Миколаєва (разові наклади, тис. прим.):

Також у місті бурхливо розвивається спектр комерційних інформаційних, бізнесових видань.

Електронні

[ред. | ред. код]

Маяк.media [Архівовано 25 січня 2020 у Wayback Machine.] — міське інтернет-видання, запущене 2018 року колективом газети «Маяк» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або»[77].

«Південна правда» — одне з найстаріших і тиражних видань

Миколаївські телекомпанії:

[ред. | ред. код]
  • Суспільне Миколаїв — регіональний телеканал у Миколаєві та Миколаївській області.
  • Телерадіокомпанія «Сатурн»— виробництво власних програм і трансляція на 35-му каналі;
  • Комунальне підприємство телерадіокомпанія «МАРТ» — виробництво власних інформаційних і публіцистичних програм і трансляція на 31-му каналі.
  • TAK-TV— єдина в Україні ефірна студентська телекомпанія, яка транслює програми 24\7[78]

У Миколаєві діє незалежне інформаційно-аналітичне агентство «Контекст-Причорномор'я» (крім Миколаївської, працює також у Одеській та Херсонській областях)[79].

Місцевий інтернет представлений переважно інформаційно-популярними порталами: інформаційно-аналітичне видання «Преступности. НЕТ»[80], інтернет-журнал NikLife, онлайн-видання «Губернський Тиждень»[81], обласна інтернет-газета «Новости— N»[82], суспільно-політичне видання «НикВести»[83], Новинний журнал Sfera — info.та деякі інші.

FM-радіостанції

[ред. | ред. код]
Докладніше: Список українських радіостанцій

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 19 всеукраїнських та регіональних радіостанцій:

№п/п Частота, МГц Назва Потужність Адреса вежі Передавач
1 88,3 «Громадське радіо» 1 кВт вул. Веселинівська 59 МФКРРТ (Варварівський РПЦ)
2 88,8 «Радіо Промінь» 1 кВт вул. В'ячеслава Чорновола, 1
3 89,5 «Радіо Байрактар» 1 кВт вул. Веселинівська, 59 МФКРРТ (Варварівський РПЦ)
4 90,8 «Шлягер FM» 0,2 кВт проспект Миру, 34
5 91,5 «Хіт FM» 0,25 кВт вул. Новозаводська, 20/1
6 92,0 «Українське радіо / Українське радіо. Миколаїв» 0,5 кВт вул. Веселинівська, 59 МФКРРТ (Варварівський РПЦ)
7 93,4 «Radio Relax» 1 кВт вул. Новозаводська, 20/1
8 98,8 «Країна ФМ» 0,5 кВт проспект Миру, 34
9 99,2 «Мелодія FM» 0,25 кВт вул. Новозаводська, 20/1
10 100,1 «Радіо Культура» 1 кВт вул. В'ячеслава Чорновола, 1
11 100,8 "Radio ROKS 1 кВт вул. Новозаводська, 20/1
12 102,1 «Kiss FM» 1 кВт вул. Новозаводська, 20/1
13 102,8 «Наше радіо» 1 кВт вул. В'ячеслава Чорновола, 1
14 103,3 «Армія FM» 0,5 кВт вул. Веселинівська, 59 МФКРРТ (Варварівський РПЦ)
15 104,1 «Перець FM» 0,5 кВт проспект Миру 34
16 104,6 «Просто Раді.О» 1 кВт проспект Богоявленський 43-А РПЦ ТРК «РадіоПрім»
17 105,1 «Радіо П'ятниця» 1 кВт вул. В'ячеслава Чорновола, 1
18 106,4 «Авторадіо» 1 кВт вул. В'ячеслава Чорновола, 1
19 107,1 «Люкс FM» 1 кВт проспект Миру, 34
20 107,8 «Радіо „НВ“» 1 кВт вул. Веселинівська, 59 МФКРРТ (Варварівський РПЦ)

Близько половини FM-радіостанцій ретранслюється з Варварівської РПЦ. Також здійснюється ретрансляція міжнародних радіостанцій «Sfera Music»[84] та «Шансон Плюс»[85].

Пошта, зв'язок

[ред. | ред. код]

На території міста працює багато відділень пошти та доставки, серед яких основні:

Докладніше: Пошта в Миколаєві

Спорт

[ред. | ред. код]
Центральний міський стадіон
Миколаївський яхт-клуб

У Миколаєві працюють 25 дитячих і юнацьких спортивних шкіл із 36 видів спорту, у яких займаються близько 9,2 тис. осіб (середина 2000-х рр.).

Підготовку професіональних спортсменів здійснюють міське вище училище фізичної культури і спорту, школа вищої спортивної майстерності.

У місті розташовані 5 стадіонів, зокрема, Центральний міський стадіон, також 118 спортивних залів, 4 плавальних басейни, 21 тенісний корт.

Честь міста у чемпіонатах України захищають баскетбольний клуб МБК «Миколаїв» і футбольна команда МФК «Миколаїв» (у сезоні 2016/2017 виступає в 1-й лізі українського Чемпіонату з футболу). В американському футболі місто представляє команда «Миколаївські Вікінги».

У Богоявленському житловому масиві, розташований спортивний комплекс плавальних басейнів «Водолій»[86]. Комплекс має два блоки. У першому блоці розташований 50-ти метровий олімпійський басейн, басейн гідромасажу з гіркою та окремий дитячий басейн для дітлахів до 8 років. Влітку відкривається територія пляжу на якій розташовані дитячий та дорослий басейни без підігріву. У другому блоці розташований басейн для спортсменів зі стрибків у воду та синхронного плавання. На базі спортивного комплексу працюють дві дитячі спортивні школи комерційна «ВОДОЛІЙ» та міська КДЮСШ «Україна».

З огляду на географічне розташування міста розвиток у Миколаєві набули вітрильний спорт (міський яхт-клуб) та пірнання з аквалангом (клуб «Садко»).

Архітектура

[ред. | ред. код]

Визначні пам'ятки і пам'ятники

[ред. | ред. код]
Див. також: Пам'ятки Миколаєва
Лютеранська церква Христа Спасителя
Костел святого Йосипа

У 1790 році було складено регулярний план міста (архітектори Іван Старов, Іван Князєв та Франц де Воллан) з прямокутною сіткою вулиць та центральною площею на перехресті двох головних магістралей[87].

До прикметних архітектурно-історичних пам'яток міста належать:

Серед споруд у Миколаєві доби СРСР:

У місті значне число пам'ятників, зокрема, присвячених кораблям і командувачам російського флоту (деякі з них установлені до 1917 року).

Меморіали та кладовища

[ред. | ред. код]

У 2015 році на балансі комунального підприємства «Миколаївська ритуальна служба» знаходяться 15 кладовищ, з них закритих 9[56]. Найбільшими з них є Мішковський цвинтар (122 га) і Некрополь Миколаєва (32,9 га)[57].

Протизаконна забудівля

[ред. | ред. код]

Починаючи з 2000-х років у місті було зведено значну кількість малих архітектурних форм (МАФ) та встановлено велику кількість білбордів, значна частина яких є протизаконною, що, загалом, призвело до захаращення міста. Новий архітектурний стиль міста отримав неофіційну назву «будкоград»[88][89]. Частково цю проблему почав вирішувати новообраний мер міста Олександр Сенкевич[90] — з 2016 до 2017 року було ліквідовано 160 МАФів і 360 білбордів[91].

Кулінарія

[ред. | ред. код]

Миколаїв — місто поблизу Дніпро-Бузького лиману, тому не дивно, що у фірмових стравах місцевої кухні є риба. Однією з таких рибних страв стала юшка по-миколаївськи. Кажуть, що юшка по-миколаївськи була народжена на Кінбурнській косі, на тій її частині, що знаходиться у Миколаївській області. Серед інгредієнтів для юшки по-миколаївськи є і звичні риба, картопля та спеції. Відмінною ж рисою фірмової миколаївської юшки є те, що під час готування до неї додається томатний сік або томатна паста. А подається юшка по-миколаївськи з пікантним соусом зі сметани з часником із сіллю та перцем.[92] Трапляються також інтерпретації рецепту юшки по-миколаївськи з консервованою рибкою.

Борщ із бичками, або як його ще називають, Матвіївський є стародавнім козацьким рецептом і може бути як червоним, так і зеленим. Справжній Матвіївський борщ треба варити в казані на багатті, адже, як правило, ця страва готувалася на велику кількість людей. Бичків для страви готували завчасно: після вилову їх промивали, висушували і смажили. Крім бичків, у рецепті борщу можна знайти картоплю, буряк, яйця, моркву, зелень, квасолю тощо. Борщ варять кілька годин, періодично помішуючи, а потім дають настоятися під закритою кришкою. В результаті, він виходить наваристий та густий.

Миколаївський наполеон — це солодка візитівка міста, і хоча рецепт був придуманий зовсім нещодавно він дивує поціновувачі абрикосовим кулі, заварним та фісташковим кремом, вкритий солоною карамеллю та прикрашений подрібненими фісташками.[93]

Відомі постаті

[ред. | ред. код]
Михайло Фалєєв, перший громадянин міста
Пам'ятний знак Миколі Аркасу на вулиці Адміральській
Докладніше: Люди, пов'язані з Миколаєвом

Міжнародна співпраця

[ред. | ред. код]

Місто Миколаїв є членом Міжнародного чорноморського клубу, бере участь у роботі Всесвітньої ради екологічних ініціатив (ICLEI) та є учасником міжнародної ініціативи CIVITAS від Європейської Комісії[96].

У Миколаєва є 20 міст-побратимів:

Галерея

[ред. | ред. код]
Панорама весняного Миколаєва (річка Інгул, півострів Аляуди)
Панорама Південного Бугу біля Миколаєва
Панорама головного входу до Миколаївського зоопарку

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Миколаїв — місто корабелів [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Миколаївська обласна бібліотека для дітей імені В. О. Лягіна
  2. ↑ Миколаїв. Енциклопедія історії України. Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 24.08.2020. Процитовано 04.10.2021.
  3. ↑ Головне управління статистики у Миколаївській області. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.
  4. ↑ Грошова оцінка м.Миколаєва стор.104 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  5. ↑ Указ Президента України від 6 березня 2022 року № 111/2022 «Про встановлення почесної відзнаки «Місто-герой України»»
  6. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №164/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
  7. ↑ Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — С. Миколаїв. — ISBN 966-02-2074-X.
  8. ↑ Кіммерійці. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 6 березня 2017.
  9. ↑ Херсон первинний: Як зводили місто та де були Біліковичі
  10. ↑ Миколаїв // Лучик В. В. Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014. — C. 326. — 544 с.
  11. ↑ Еврейский погром в Николаеве - История города <?if(Статьи о Николаеве)?>- Статьи о Николаеве<?endif?> - Аналитика и публикации - Николаевское землячество в Москве. nikolaev-moscow.at.ua. Архів оригіналу за 18 березня 2017. Процитовано 17 березня 2017.
  12. ↑ «Революційність» місцевих більшовиків проявилася у бажанні 1924 року після смерті В. Леніна перейменувати місто на Вірноленінськ. Проте ВУЦВК відхилило клопотання. Утім у 1920-ті — 1930-ті рр. така назва зустрічалася. Зокрема вона фігурувала в деяких німецьких картах і енциклопедіях. Див. наступну примітку:
  13. ↑ В. Щукин. Верноленинск /Wernoleninsk, Wiernoleninsk, Vernoleninsk/. http://history.mk.ua. Фаберова дача. Энциклопедия истории Николаева и Николаевской области. Архів оригіналу за 28.08.2017. Процитовано 4 квітня 2018.
  14. ↑ Слід Бандери на Херсонщині - kherson-yes.com.ua (укр.). 5 лютого 2023. Процитовано 9 лютого 2023.
  15. ↑ Невідомі сторінки життя Миколаєва під час фашистської окупації - mykolaiv-yes.com.ua (укр.). 2 лютого 2023. Процитовано 9 лютого 2023.
  16. ↑ У Миколаєві зіткнулися "майданівці" та сепаратисти. Любителів Путіна змусили піти. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 15 червня 2014.
  17. ↑ При спробі штурму Миколаївської ОДА проросійськими активістами постраждало понад десять осіб. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 15 червня 2014.
  18. ↑ У Миколаєві затримали 23 учасників сутичок, 15 людей постраждали. Архів оригіналу за 17 червня 2014. Процитовано 15 червня 2014.
  19. ↑ Коментар Голови МОВЦА щодо мародерства. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
  20. ↑ Російські війська намагаються вдертися до Миколаєва з боку Баштанського району. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
  21. ↑ Висадка десанту у Баловному [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.]
  22. ↑ https://t.me/mykolaivskaODA/411 [Архівовано 4 березня 2022 у Wayback Machine.] Ворог заходить у місто зі сторони Балобановки і Галіциново
  23. ↑ Миколаїв. 10:55, 4 березня. 123 бригада вступила в бой с врагом в октябрьском [Архівовано 4 березня 2022 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Мрази!!!! У нас первые потери среди гражданского населения [Архівовано 4 березня 2022 у Wayback Machine.]
  25. ↑ Хмельницька, Віра (29 березня 2022). "У кабінет до мене прилетіло": Кім розповів, що окупанти влучили в облдержадміністрацію. ТСН. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
  26. ↑ Російські окупанти атакували крилатою ракетою Миколаїв: зруйновано будівлю ОВА. Культурометр. 29 березня 2022. Архів оригіналу за 29 березня 2022.
  27. ↑ Спасатели достали из-под завалов Николаевской ОГА тело одного погибшего, медикам передали 18 пострадавших. Inshe.tv (рос.). 29 березня 2022. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
  28. ↑ Climatological Information for Mykolaiv, Ukraine [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Hong Kong Observatory. Retrieved 28 June 2012.
  29. ↑ Динаміка чисельності населення адміністративних одиниць України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 21 квітня 2015.
  30. ↑ Справочные данные. Краткая географическая энциклопедия. Том 5. Архів оригіналу за 22 квітня 2015. Процитовано 31 грудня 2014.
  31. ↑ Результати Перепису населення України 2001 року
  32. ↑ Про кількість та склад населення Миколаївської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Всеукраїнський перепис населення 2001. Державний комітет статистики України. 2003-2004. Архів оригіналу за 11 грудня 2016. Процитовано 20 липня 2019.
  33. ↑ Головне управління статистики у Миколаївській області. Чисельність населення на 1 березня 2015 року[недоступне посилання з липня 2019]
  34. ↑ Этноязычный состав населения областных центров Украины в 1926 году. Архів оригіналу за 2 лютого 2016. Процитовано 31 серпня 2015.
  35. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Николаев. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 24 березня 2014.
  36. ↑ В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год. [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.]
  37. ↑ а б в Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2015.
  38. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Николаев. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.
  39. ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  40. ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область [Архівовано 17 грудня 2015 у Wayback Machine.]
  41. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область. Архів оригіналу за 17 грудня 2015. Процитовано 19 березня 2022.
  42. ↑ Про забезпечення функціонування української мови як державної. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
  43. ↑ У Миколаєві скасували статус російської мови як регіональної (укр.). Українська правда.
  44. ↑ Українська мова в побуті. Що кажуть миколаївці (укр.). Суспільне. 7 жовтня 2022.
  45. ↑ Восьме всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2023) – соціологічна група «Рейтинг»
  46. ↑ Дев'яте всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2024) — соціологічна група «Рейтинг»
  47. ↑ Школи Миколаєва з нового навчального року забороняють російську мову (укр.). Укрінформ. 18 червня 2022.
  48. ↑ Міські лікарні [Архівовано 19 вересня 2008 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка Миколаївської міської ради [Архівовано 2012-08-16 у Wayback Machine.]
  49. ↑ Не сказали, що в нас все погано, - мер Миколаєва розповів про візит представників НСЗУ до міських лікарень. mykolaiv.one (укр.). Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
  50. ↑ Міські поліклініки [Архівовано 29 жовтня 2008 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка Миколаївської міської ради [Архівовано 2012-08-16 у Wayback Machine.]
  51. ↑ Міські стоматологічні поліклініки [Архівовано 7 березня 2010 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка Миколаївської міської ради [Архівовано 2012-08-16 у Wayback Machine.]
  52. ↑ Міські санаторії [Архівовано 13 серпня 2009 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка Миколаївської міської ради [Архівовано 2012-08-16 у Wayback Machine.]
  53. ↑ Інші медичні заклади Миколаєва [Архівовано 1 червня 2009 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка Миколаївської міської ради [Архівовано 2012-08-16 у Wayback Machine.]
  54. ↑ Міські приватні медичні заклади [Архівовано 20 жовтня 2008 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка Миколаївської міської ради [Архівовано 2012-08-16 у Wayback Machine.]
  55. ↑ Николаев — родина одного из самых известных еврейских деятелей XX века. Николаев — родина одного из самых известных еврейских деятелей XX века (рос.). Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 8 березня 2017. (рос.)
  56. ↑ а б [[Миколаївська міська рада]]. Рішення від 23 січня 2015 № 45/3 «Про затвердження Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015—2019 роки». Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 8 квітня 2017.
  57. ↑ а б Найбільші цвинтарі України
  58. ↑ Ресурси бібліотек міста Миколаєва. Зведений електронний каталог. Архів оригіналу за 16 липня 2009. Процитовано 8 липня 2009.
  59. ↑ В николаевском ДОФе занялись благоустройством территории – на киноплощадке увеличили количество мест. news.pn (рос.). Архів оригіналу за 10 серпня 2019. Процитовано 23 квітня 2020.
  60. ↑ 35 авторів, 3600 глядачів і 1500 кв.м. арт-простору: Дні сучасного мистецтва у Миколаєві в цифрах - Новини - Миколаївська міська рада. Миколаївська міська рада (ua) . Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 23 квітня 2020.
  61. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1938 року «Про утворення в місті Миколаєві, Миколаївської області, двох міських районних рад депутатів трудящих»
  62. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 19 жовтня 1938 року «Про поширення меж міст Миколаєва та Кірово, Миколаївської області»
  63. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 11 серпня 1948 р. «Про скасування районного поділу в місті Миколаїв, Миколаївської області»
  64. ↑ Указ Президії ВР УРСР від 25 серпня 1951 р. «Про утворення в місті Миколаєві Миколаївської області Сталінського, Заводського і Центрального районів»
  65. ↑ Картка постанови. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 28 жовтня 2019.
  66. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 28 березня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  67. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 28 березня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  68. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 21 липня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  69. ↑ “Японський міст” у Миколаєві вирішили будувати за межею міста. https://uprom.info/. Національний промисловий портал. 17 грудня 2021. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 20 грудня 2021.
  70. ↑ Як у Миколаєві з'явилися трамваї - mykolaiv-future.com.ua (укр.). 22 липня 2022. Процитовано 23 липня 2022.
  71. ↑ Миколаїв – місто на хвилі: депутати затвердили туристичний логотип. Миколаївська міська рада (ua) . Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 24 грудня 2020.
  72. ↑ «Кожен з нас творить власне місто»: в Миколаєві відкрили арт-об’єкт «МИ» до 230-річчя з Дня заснування міста - Новини - Миколаївська міська рада. Миколаївська міська рада (ua) . Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 23 квітня 2020.
  73. ↑ ЗМІ Миколаєва [Архівовано 17 липня 2009 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області [Архівовано 21 лютого 2009 у Wayback Machine.]
  74. ↑ Електронна версія газети «Південна правда». Архів оригіналу за 21 липня 2009. Процитовано 8 липня 2009.
  75. ↑ Електронна версія газети «Вечерний Николаев». Архів оригіналу за 9 липня 2009. Процитовано 8 липня 2009.
  76. ↑ Миколаївський інформаційний вебресурс www.niknews.mk.ua. Архів оригіналу за 10 липня 2009. Процитовано 8 липня 2009.
  77. ↑ Все про Миколаївський район: хто ми і навіщо створили цей сайт. Маяк.media (укр.). Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 16 січня 2020.
  78. ↑ Сайт Телекомпанії TAK-TV. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  79. ↑ Інтернет-версія ІАА «Контекст-Причорномор'я». Архів оригіналу за 22 травня 2009. Процитовано 8 липня 2009.
  80. ↑ незалежне інформаційно-аналітичне видання «Преступности. НЕТ». Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
  81. ↑ онлайн-видання «Губернський Тиждень». Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
  82. ↑ обласна інтернет-газета «Новини — N». Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 28 березня 2016.
  83. ↑ суспільно-політичне видання «НикВести». Архів оригіналу за 28 березня 2013. Процитовано 22 березня 2013.
  84. ↑ Radio Sfera Music (ru-RU) . Процитовано 28 липня 2024.
  85. ↑ Radio Shanson Plus (ru-RU) . Процитовано 28 липня 2024.
  86. ↑ Водолей — спортивный комплекс плавательных бассейнов. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019.
  87. ↑ а б Шорін Е. О. Миколаїв // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 6., К., 1981, стор. 493
  88. ↑ Узаконили незаконное: В Николаеве официально разрешили устроить «будкоград» на Советской. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 20 березня 2017.
  89. ↑ В Николаеве на Крылова вырос новый «будкоград». Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 20 березня 2017.
  90. ↑ Жители Николаева еще не ощутили на себе результатов работы нового мэра Сенкевича: больше всего волнуют дороги и «будкоград». Архів оригіналу за 20 березня 2017. Процитовано 20 березня 2017.
  91. ↑ Сенкевич сообщил, что за год в Николаеве снесли 160 МАФов и 360 рекламных конструкций [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  92. ↑ Фірмові страви Миколаєва
  93. ↑ Історія торта та рецепт найсмачнішого «Миколаївського наполеону»
  94. ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 251 с. ISBN 966-8201-26-4
  95. ↑ Николаев — родина одного из самых известных еврейских деятелей XX века. Николаев — родина одного из самых известных еврейских деятелей XX века (рос.). Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 8 березня 2017.
  96. ↑ Николаев подключился к международной инициативе CIVITAS, что даст новые возможности в развитии общественного транспорта. news.pn (рос.). Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 23 квітня 2020.
  97. ↑ Договір про співробітництво між меріями міст Бурси (Туреччина) і Миколаєва (Україна). Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 8 липня 2009.
  98. ↑ Договір про співробітництво між виконавчим комітетом міської ради м. Миколаїв (Україна) та мерією м. Галац (Румунія). Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 8 липня 2009.
  99. ↑ Договір про встановлення партнерських стосунків на офіційному сайті Миколаївської міськради. Архів оригіналу за 24 квітня 2005. Процитовано 8 липня 2009.
  100. ↑ Договір про встановлення партнерських стосунків на офіційному сайті Миколаївської міськради. Архів оригіналу за 25 квітня 2005. Процитовано 8 липня 2009.
  101. ↑ УГОДА між виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (Україна) та Адміністрацію нового регіону Примор'я м. Тяньцзінь (Китайська Народна Республіка) про співробітництво в торгово-економічній, науково-технічній, гуманітарній і культурній галузях. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 8 липня 2009.
  102. ↑ У Миколаєві підписано Угоду про дружбу та співробітництво з містом Вейхай (Китайська Народна Республіка) - Новини - Миколаївська міська рада. Миколаївська міська рада (ua) . Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  103. ↑ Миколаїв та шотландське місто Глазго підписали меморандум про співпрацю. Миколаївська Правда | Свіжі новини України та Миколаєва | Последние новости Украины и Николаева | Лента новостей (ru-RU) . 26 лютого 2024. Процитовано 26 лютого 2024.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела, посилання і література

[ред. | ред. код]
Миколаїв
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Україна»
q: Цитати у Вікіцитатах?
s: Теми у Вікіджерелах?
voy: Миколаїв у Вікімандрах?
CMNS: Миколаїв у Вікісховищі?
Новоодеський район Вітовський район
Миколаївський район Вітовський район
Очаківський район Вітовський район Вітовський район
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Миколаїв&oldid=43766251