Населення Еритреї
Населення Еритреї  | |
|---|---|
| Ріст чисельності населення країни Ріст чисельності населення країни | |
| Чисельність | 6,527 млн осіб |
| Густота | 51,8 особи/км² |
| Коефіцієнт міграції | 0 ‰ |
| Природний рух | |
| Природний приріст | ▲2,25 % |
| Народжуваність | 30 ‰ |
| Фертильність | 4,02 дітей на 1 жінку |
| Смертність | 7,52 ‰ |
| Смертність немовлят | 37,53 ‰ |
| Вікова структура | |
| • до 14 років | 40,25 % |
| • 15–64 років | 56,01 % |
| • старіші за 65 років | 3,74 % |
| Середня тривалість життя | 63,81 року |
| • чоловіків | 61,65 року |
| • жінок | 66,03 року |
| Статева структура | |
| загалом | 0,98 чол./жін. |
| при народженні | 1,03 чол./жін. |
| до 15 років | 1,01 чол./жін. |
| 15–64 років | 0,98 чол./жін. |
| після 65 років | 0,75 чол./жін. |
| Етнічні групи | |
| Нація | еритрейці |
| Мови | |
| Офіційна | арабська, англійська |
Населення Еритреї. Чисельність населення країни 2015 року становила 6,527 млн осіб (107-ме місце у світі)[1]. Чисельність еритрейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 30 ‰ (41-ше місце у світі), смертність — 7,52 ‰ (113-те місце у світі), природний приріст — 2,25 % (36-те місце у світі) 
.
Народжуваність в Еритреї, станом на 2015 рік, дорівнює 30 ‰ (41-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,02 дитини на одну жінку (37-ме місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,3 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2010 рік)[1].
Смертність в Еритреї 2015 року становила 7,52 ‰ (113-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,25 % (36-те місце у світі)[1].
| Період (роки) |
Народжуваність (осіб) |
Смертність (осіб) |
Річний природний рух | Коефіцієнт народжуваності (‰) |
Коефіцієнт смертності (‰) |
Природний рух (‰) |
Коефіцієнт фертильності | Коефіцієнт дитячої смертності (на 1000 народжень) |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1950—1955 | 58 000 | 34 000 | 24 000 | 48,4 | 28,0 | 20,4 | 6,97 | 176 |
| 1955—1960 | 66 000 | 35 000 | 31 000 | 49,2 | 25,7 | 23,4 | 6,97 | 163 |
| 1960—1965 | 74 000 | 36 000 | 38 000 | 48,5 | 23,6 | 24,9 | 6,82 | 151 |
| 1965—1970 | 83 000 | 38 000 | 45 000 | 47,6 | 21,7 | 25,9 | 6,70 | 139 |
| 1970—1975 | 91 000 | 39 000 | 52 000 | 46,1 | 19,7 | 26,3 | 6,52 | 133 |
| 1975—1980 | 103 000 | 43 000 | 60 000 | 45,1 | 18,9 | 26,2 | 6,50 | 127 |
| 1980—1985 | 112 000 | 54 000 | 58 000 | 42,4 | 20,5 | 21,9 | 6,50 | 116 |
| 1985—1990 | 123 000 | 52 000 | 71 000 | 41,1 | 17,3 | 23,9 | 6,31 | 104 |
| 1990—1995 | 127 000 | 45 000 | 83 000 | 40,0 | 14,1 | 25,9 | 6,08 | 90 |
| 1995—2000 | 131 000 | 38 000 | 93 000 | 38,1 | 11,1 | 27,0 | 5,66 | 73 |
| 2000—2005 | 157 000 | 39 000 | 118 000 | 38,4 | 9,5 | 28,9 | 5,19 | 62 |
| 2005—2010 | 183 000 | 40 000 | 143 000 | 37,5 | 8,3 | 29,3 | 4,68 | 54 |
Середній вік населення Еритреї становить 19,4 року (199-те місце у світі): для чоловіків — 19, для жінок — 19,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 63,81 року (184-те місце у світі), для чоловіків — 61,65 року, для жінок — 66,03 року[1].
Вікова структура населення Еритреї, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
- діти віком до 14 років — 40,25 % (1 320 752 чоловіки, 1 306 357 жінок);
- молодь віком 15—24 роки — 20,43 % (665 900 чоловіків, 667 509 жінок);
- дорослі віком 25—54 роки — 31,86 % (1 031 391 чоловік, 1 048 303 жінки);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,73 % (104 004 чоловіки, 139 637 жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,74 % (104 513 чоловіків, 139 323 жінки)[1].
Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 24,7 року, жінки — 17,4 року, загалом — 21,1 року (дані за 1995 рік)[2].
Густота населення країни 2015 року становила 51,8 особи/км² (156-те місце у світі)[1].
Еритрея середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 22,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 5,11 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Асмера (столиця) — 804,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
| № | Назва | Зоба | Населення | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Асмера  Керен |
1 | Асмера | Маекел | 650 000 |  Массауа  Асеб | ||||
| 2 | Керен | Ансеба | 82 198 | ||||||
| 3 | Массауа | Семенаві-Кей-Бахрі | 53 090 | ||||||
| 4 | Асеб | Дебубаві-Кей-Бахрі | 28 000 | ||||||
| 5 | Мендефера | Дебуб | 25 332 | ||||||
| 6 | Баренту | Гаш-Барка | 15 891 | ||||||
| 7 | Аді-Кеїг | Дебуб | 13 061 | ||||||
| 8 | Едд | Дебубаві-Кей-Бахрі | 11 259 | ||||||
| 9 | Декемгаре | Дебуб | 10 959 | ||||||
| 10 | Акордат | Гаш-Барка | 8 857 | ||||||
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (98-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Еритрея — багатонаціональна країна, головні етноси країни: тиграї — 55 %, тигре — 30 %, сахо — 4 %, кунама — 2 %, рашайда — 2 %, білін — 2 %, інші (афарці, беджа, нара — 5 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1].
Рашейда розселилися на узбережжі країни лише в кінці XIX століття[3]. Афари проживають переважно вздовж узбережжя Червоного моря в звуженій південно-східній частині країни; тигринья — переважно на Еритрейському нагір'ї; тигре — на рівнинах і плато на північ від Еритрейського нагір'я; білін зосереджений в районі міста Керен; гедареб живуть на півночі та заході; кунама та нара — на західному плато між річками Текезе (Сетіт) і Гаш, причому нара тяжіють на північ; народ сахо, який веде кочовий та напівкочовий спосіб життя, населяє східну частину Еритрейського нагір'я і рівнини на південь від порту Массауа[3].
-
Етнічна карта Еритреї -
Жінки тиграй -
Жінки народу сахо
Офіційні мови[4]: арабська, англійська. Інші поширені мови: тигринья, тигре, кунама, афарська, інші кушитські мови.
Для міжетнічного спілкування використовують найбільш розповсюджену мову — тигринья. Усі етнічні групи розмовляють на власних мовах, окрім гедареб, які говорять на мові то-бедаує (або беджа) і рашейда, які користуються арабською. Багато еритрейців володіють двома або більше мовами. Арабську мову також знає велика кількість мусульман країни та біженців, які під час війни за незалежність Еритреї проживали в країнах Близького Сходу. Деякі жителі великих міст, а також депортовані з Ефіопії знає амхарську (офіційну ефіопську мову), італійську знає старше покоління. Тигринья й тигре, мови відповідних етносів, що разом становлять близько 85% усього населення, походять від давньоефіопської мови геез, якою нині користується Ефіопська православна церква для богослужінь (як церковнослов'янська в Російській православній церкві). В діловодстві та державних установах разом із тигринья користуються арабською та англійською. Як і в інших країнах світу, все більшу роль відіграє англійська мова, яку вивчають в школі[3].
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам, Коптська православна церква, римо-католицтво, протестантизм[1]. Серед населення Еритреї приблизно однакова кількість християн та мусульман. Більшість християн проживає на Еритрейському плато, мусульмани ж населяють прибережні райони, західні та східні рівнини і плато. Невелика кількість еритрейців притримується традиційних африканських вірувань.
Чисельність віруючих по кожній зобі (регіону):
| Регіон | Всього населення | Християн | Мусульман | Інших |
|---|---|---|---|---|
| Маекел, (тигр. ዞባ ማእከል) | 1,053,254 | 64 % | 35 % | 1 % |
| Дебуб, (тигр. ዞባ ደቡብ) | 1,476,765 | 63 % | 36 % | <1 % |
| Гаш-Барка, (тигр. ዞባ ጋሽ ባርካ) | 1,103,742 | 16 % | 80 % | 4 % |
| Ансеба, (тигр. ዞባ ዓንሰባ) | 893,587 | 29 % | 80 % | <1 % |
| Семіен-Кей-Бахрі, (тигр. ዞባ ሰሜናዊ ቀይሕ ባሕሪ) | 897,454 | 12 % | 87 % | <1 % |
| Дебуб-Кей-Бахрі, (тигр. ዞባ ደቡባዊ ቀይሕ ባሕሪ) | 398,073 | 24 % | 85 % | <1 % |
Більшість християн належить до Ефіопської монофізитської православної церкви, хоча є якась частина католиків та протестантів. Християнство з'явилося на теренах Еритреї ще в IV ст. Під час війни за незалежність, багато хто звинувачував Ефіопську церкву у занадто тісних зв'язках із ефіопським урядом. Після проголошення незалежності, Еритрейська православна церква відокремилася від Ефіопської і налагодила офіційні стосунки із Коптською православною церквою Єгипту.
Всі еритрейські мусульмани притримуються суннітської гілки ісламу. Іслам було занесено до країни вже в VII ст., через близькість країни до місця його виникнення, не виключено, що Еритрея могла бути першою країною за межами Аравії, де з'явилися прихильники нової релігії[3].
Рівень писемності 2015 року становив 73,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 82,4 % — серед чоловіків, 65,5 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,1 % ВВП країни, станом на 2006 рік (165-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 5 років, для хлопців — до 6 років, для дівчат — до 4 років (станом на 2010 рік).
Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,3 % ВВП країни (184-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 37,53 ‰ (56-те місце у світі); хлопчиків — 42,59 ‰, дівчаток — 32,31 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 501 випадків на 100 тис. народжень (46-те місце у світі)[1].
Еритрея входить до складу ряду міжнародних організацій: Дитячого фонду ООН (UNISEF) і Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO); очікує на визнання від Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS).
Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге (станом на 2016 рік)[1].
2014 року зареєстровано 16,1 тис. хворих на СНІД (86-те місце в світі), це 0,68 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (56-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 700 осіб (78-ме місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 3,4 % (188-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 38,8 % (оцінка на 2010 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 73,2 % населення в містах і 53,3 % в сільській місцевості; загалом 57,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 44,5 %, в сільській місцевості — 7,3 %, загалом по країні — 15,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2004 рік, дорівнює 0,58 км³ на рік, або 121,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 5 % припадає на побутові, 0 % — на промислові, 95 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 83,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 78,4 %; частка осіб похилого віку — 4,8 %, або 20,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2004 року перебувало 50 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].
Станом на 2013 рік, в країні 4,3 млн осіб не має доступу до електромереж; 32 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 86 %, у сільській місцевості — 17 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 71 тис. унікальних інтернет-користувачів (180-те місце у світі), що становило 1,1 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 3,263 млн осіб (101-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 80 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 20 % (станом на 2004 рік)[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 8,6 % працездатного населення, 2012 року — 10 % (98-ме місце у світі)[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Еритреї не докладає зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна перебуває у списку третього рівня[5][6].
-
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.) -
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 0,75 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці за 64 роки — 0,75 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
| Населення Еритреї | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1950 | 1 141 000 | — |
| 1960 | 1 424 000 | +24.8% |
| 1970 | 1 847 000 | +29.7% |
| 1980 | 2 469 000 | +33.7% |
| 1990 | 3 158 000 | +27.9% |
| 2000 | 3 668 000 | +16.1% |
| 2010 | 5 254 000 | +43.2% |
Демографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
- .
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат Eritrea : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 10 July. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ а б в г (рос.) Эритрея — Население. Энциклопедия Кольера.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
- (рос.) Эфиопия // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Эфиопия // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Т. 2. — 671 с.
- (рос.) Страны и народы. Африка. Восточная и Южная Африка / Редкол. : М. Б. Горнунг, Г. Б. Старушенко (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 269 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Еритреї |
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Eritrea : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Еритреї.
- Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
- At a glance: Eritrea. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і становище дітей у Еритреї.
- Eritrea. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Еритреї.
- Eritrea. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Еритреї від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in Eritrea : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
| |||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
| |||||||||||
