Південнобережці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Південнобережні кримці з с. Корбекуль, коло Алушти
Докладніше: Кримські татари

Південнобере́жці, або побережа́ни (крим. yalıboylu) — одна з трьох субетнічних спільнот кримськотатарського народу, що проживали до депортації 1944 р. на Південному узбережжі Криму (крим. Qırımnıñ yalı boyu) — вузькій смузі 2-6 км завширшки, від мису Айя на заході до масиву Кара-Даг на сході.[1][2] Послуговуються південнобережним діалектом кримськотатарської мови.

У формуванні побережан як спільноти, відмінної від татів і ногаїв, визначну роль відіграли тюркізовані й асимільовані народи Південного узбережжя — греки та кримські готи на заході, і вихідці з Північного Кавказу (т.зв. черкеси), малоазійські турки та італійці (венеціанці й генуезці) — на сході.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про походження кримських татар (ua). Іслам в Україні. Процитовано 2019-05-04. 
  2. а б Кримські татари • Велика російська енциклопедія - електронна версія (ru). bigenc.ru. Процитовано 2019-05-04.