Населення Тунісу
Населення Тунісу | |
---|---|
Чисельність | 11,037 млн осіб |
Густота | 72,4 особи/км² |
Коефіцієнт міграції | 1,73 ‰ |
Природний рух | |
Природний приріст | ▲0,89 % |
Народжуваність | 16,64 ‰ |
Фертильність | 1,99 дітей на 1 жінку |
Смертність | 5,98 ‰ |
Смертність немовлят | 22,35 ‰ |
Вікова структура | |
• до 14 років | 23,03 % |
• 15–64 років | 68,93 % |
• старіші за 65 років | 8,04 % |
Середня тривалість життя | 75,89 року |
• чоловіків | 73,79 року |
• жінок | 78,14 року |
Статева структура | |
загалом | 0,99 чол./жін. |
при народженні | 1,07 чол./жін. |
до 15 років | 1,06 чол./жін. |
15–64 років | 0,94 чол./жін. |
після 65 років | 0,97 чол./жін. |
Етнічні групи | |
Нація | тунісці |
Мови | |
Офіційна | арабська |
Населення Тунісу. Чисельність населення країни 2015 року становила 11,037 млн осіб (79-те місце у світі)[1]. Чисельність тунісців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 16,64 ‰ (113-те місце у світі), смертність — 5,98 ‰ (166-те місце у світі), природний приріст — 0,89 % (126-те місце у світі) .
Народжуваність у Тунісі, станом на 2015 рік, дорівнює 16,64 ‰ (113-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,99 дитини на одну жінку (122-ге місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 62,5 % (станом на 2012 рік)[1].
Смертність у Тунісі 2015 року становила 5,98 ‰ (166-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,89 % (126-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Тунісу становить 32,4 року (97-ме місце у світі): для чоловіків — 31,9, для жінок — 32,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,89 року (93-тє місце у світі), для чоловіків — 73,79 року, для жінок — 78,14 року[1].
Вікова структура населення Тунісу, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
- діти віком до 14 років — 23,03 % (1 309 910 чоловіків, 1 232 149 жінок);
- молодь віком 15—24 роки — 15,53 % (860 967 чоловіків, 853 501 жінка);
- дорослі віком 25—54 роки — 44,58 % (2 388 056 чоловіків, 2 532 035 жінок);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 8,82 % (494 054 чоловіки, 479 469 жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 8,04 % (435 737 чоловіків, 451 346 жінок)[1].
Густота населення країни 2015 року становила 72,4 особи/км² (143-тє місце у світі)[1].
Туніс високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 66,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,38 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Туніс (столиця) — 1,993 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
№ | Назва | Вілаєт | Населення | № | Назва | Вілаєт | Населення | ||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Туніс Сфакс |
1 | Туніс | Туніс | 637 568 | 11 | Ель-Мурудж | Бен-Арус | 104 538 | Сус Бізерта |
2 | Сфакс | Сфакс | 280 566 | 12 | Ґабес | Ґабес | 99 426 | ||
3 | Сус | Сус | 174 592 | 13 | Монастір | Монастір | 93 306 | ||
4 | Бізерта | Бізерта | 167 759 | 14 | Ла-Марса | Туніс | 92 987 | ||
5 | Кайруан | Кайруан | 165 761 | 15 | Меденін | Меденін | 91 100 | ||
6 | Сукра | Ар'яна | 129 693 | 16 | Мніхла | Ар'яна | 89 884 | ||
7 | Ар'яна | Ар'яна | 114 486 | 17 | Бен-Арус | Бен-Арус | 88 322 | ||
8 | Гафса | Гафса | 111 170 | 18 | Татауїн | Татауїн | 88 232 | ||
9 | Рауед | Ар'яна | 106 414 | 19 | Еттадамен-Мніхла | Ар'яна | 84 312 | ||
10 | Сіді-Хассін | Туніс | 109 672 | 20 | Мсакен | Сус | 84 295 |
Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,73 ‰ (161-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Туніс є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].
Головні етноси країни: араби — 98 %, європейці — 1 %, євреї та інші — 1 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1].
Офіційна мова[3]: арабська. Інші поширені мови: французька (у сфері бізнесу й освіти) — 60 %, берберська (тамазігх).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам (державна релігія, сунізм) — 99,1 %, інші (християнство, юдаїзм, шиїзм, бахаїзм) — 1 % (станом на 2015 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 81,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 89,6 % — серед чоловіків, 74,2 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6,2 % ВВП країни, станом на 2012 рік (38-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями у країні на рівні 1,22 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7 % ВВП країни (80-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 22,35 ‰ (79-те місце у світі); хлопчиків — 25,71 ‰, дівчаток — 18,76 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 62 випадків на 100 тис. народжень (104-те місце у світі)[1].
Туніс входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
2014 року зареєстровано 2,7 тис. хворих на СНІД (116-те місце у світі), це 0,04 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (123-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (104-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 27,1 % (80-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 2,3 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 93,2 % в сільській місцевості; загалом 97,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 97,4 %, в сільській місцевості — 79,8 %, загалом по країні — 91,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2001 рік, дорівнює 2,85 км³ на рік, або 295,8 тонни на одного мешканця на рік: з яких 14 % припадає на побутові, 4 % — на промислові, 82 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 44,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 33,8 %; частка осіб похилого віку — 11 %, або 9,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 15,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,6 %, верхній дециль — 27 % (станом на 2010 рік)[1].
Станом на 2016 рік, уся країна електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 5,355 млн унікальних інтернет-користувачів (65-те місце у світі), що становило 48,5 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,044 млн осіб (92-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 14,8 %; промисловість і будівництво — 33,2 %; сфера послуг — 51,7 % (станом на 2014 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 15,4 % працездатного населення, 2014 року — 14,9 % (154-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 37,6 %, серед юнаків — 35,7 %, серед дівчат — 41,8 % (10-те місце у світі)[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Тунісу докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не повною мірою, країна перебуває у списку спостереження другого рівня[4][5].
-
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
-
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці за 64 роки — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
Населення Тунісу[6] | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1960 | 4 220 701 | — |
1970 | 5 127 000 | +21.5% |
1980 | 6 384 000 | +24.5% |
1990 | 8 154 400 | +27.7% |
2000 | 9 563 500 | +17.3% |
2010 | 10 547 000 | +10.3% |
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
- .
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат Tunisia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- ↑ ' World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
- (рос.) Тунис // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Тунис // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Т. 2. — 671 с.
- (рос.) Тунис // Страны и народы. Африка. Общий обзор. Северная Африка / Редкол. : А. А. Громыко и др. — М. : «Мысль», 1982. — 349 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Tunisia : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Тунісу.
- Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
- At a glance: Tunisia. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і становище дітей Тунісу.
- Tunisia. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Тунісу.
- Tunisia. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Тунісу від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in Tunisia : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.