Населення Замбії
Населення Замбії  | |
|---|---|
 Ріст чисельності населення країни | |
| Чисельність | 15,066 млн осіб |
| Густота | 21,8 особи/км² |
| Коефіцієнт міграції | 0,68 ‰ |
| Природний рух | |
| Природний приріст | ▲2,88 % |
| Народжуваність | 42,13 ‰ |
| Фертильність | 5,72 дітей на 1 жінку |
| Смертність | 12,67 ‰ |
| Смертність немовлят | 64,72 ‰ |
| Вікова структура | |
| • до 14 років | 46,12 % |
| • 15–64 років | 51,5 % |
| • старіші за 65 років | 2,38 % |
| Середня тривалість життя | 52,15 року |
| • чоловіків | 50,54 року |
| • жінок | 53,81 року |
| Статева структура | |
| загалом | 1 чол./жін. |
| при народженні | 1,03 чол./жін. |
| до 15 років | 1,01 чол./жін. |
| 15–64 років | 0,9 чол./жін. |
| після 65 років | 0,76 чол./жін. |
| Етнічні групи | |
| Нація | замбійці |
| Найбільший етнос | бемба |
| Мови | |
| Офіційна | англійська |
Населення Замбії. Чисельність населення країни 2015 року становила 15,066 млн осіб (70-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність замбійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 42,13 ‰ (4-те місце у світі), смертність — 12,67 ‰ (21-ше місце у світі), природний приріст — 2,88 % (11-те місце у світі) 
.
Народжуваність у Замбії, станом на 2015 рік, дорівнює 42,13 ‰ (4-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,72 дитини на одну жінку (7-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 40,8 % (станом на 2007 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 19,3 року, медіанний вік для жінок — 20—24 року (оцінка на 2014 рік)[1].
Смертність у Замбії 2015 року становила 12,67 ‰ (21-ше місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,88 % (11-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Замбії становить 16,7 року (225-те місце у світі): для чоловіків — 16,6, для жінок — 16,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 52,15 року (216-те місце у світі), для чоловіків — 50,54 року, для жінок — 53,81 року[1].
Вікова структура населення Замбії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:
- діти віком до 14 років — 46,12 % (3 490 151 чоловік, 3 458 035 жінок);
- молодь віком 15—24 роки — 20,02 % (1 506 925 чоловіків, 1 509 554 жінки);
- дорослі віком 25—54 роки — 28,6 % (2 171 292 чоловіки, 2 136 987 жінок);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 2,89 % (204 767 чоловіків, 230 44 жінки);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,38 % (155 179 чоловіків, 203 131 жінка)[1].
Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 23,7 року, жінки — 18,7 року, загалом — 21,2 року (дані за 2007 рік)[2].
Густота населення країни 2015 року становила 21,8 особи/км² (201-ше місце у світі)[1].
Замбія середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 40,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 4,32 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Лусака (столиця) — 2,179 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
| № | Назва | Провінція | Населення | № | Назва | Провінція | Населення | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Лусака  Кітве |
1 | Лусака | Лусака | 1 747 152 | 11 | Чома | Південна | 247 860 |  Чипата  Ндола |
| 2 | Кітве | Коппербелт | 517 543 | 12 | Катете | Східна | 243 849 | ||
| 3 | Чипата | Східна | 455 783 | 13 | Касама | Північна | 231 824 | ||
| 4 | Ндола | Коппербелт | 451 246 | 14 | Мазабука | Південна | 230 972 | ||
| 5 | Лундазі | Східна | 323 870 | 15 | Манса | Луапула | 228 392 | ||
| 6 | Петауке | Східна | 307 889 | 16 | Кафуе | Центральна | 227 466 | ||
| 7 | Чибомбо | Центральна | 303 519 | 17 | Мумбва | Південна | 226 171 | ||
| 8 | Каломо | Південна | 258 570 | 18 | Чинґола | Коппербелт | 216 626 | ||
| 9 | Солвезі | Північно-Західна | 254 470 | 19 | Мпіка | Мучинга | 203 379 | ||
| 10 | Капірі-Мпоші | Центральна | 253 786 | 20 | Мбала | Південна | 203 129 | ||
Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,68 ‰ (142-ге місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 19,2 тис. біженців з Демократичної Республіки Конго[1].
Замбія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].
Головні етноси країни: бемба — 21 %, тсонга — 13,6 %, чева — 7,4 %, лозі — 5,7 %, нсенга — 5,3 %, тумбука — 4,4 %, нгоні — 4 %, лала — 3,1 %, каонде — 2,9 %, намванга — 2,8 %, лунда — 2,6 %, мамбве — 2,5 %, лувале — 2,2 %, ламба — 2,1 %, уші — 1,9 %, лендже — 1,6 %, біса — 1,6 %, мбунда — 1,2 %, інші — 14,2 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1].
Офіційна мова[4]: англійська — розмовляє 1,7 % населення країни. Інші поширені мови: бембе — 33,4 %, ньянджа — 14,7 %, тсонга — 11,4 %, лозі — 5,5 %, чева — 4,5 %, Nsenga 2,9 %, тумбука — 2,5 %, лунда — 1,9 %, каонде — 1,8 %, лала-біса — 1,8 %, ламба — 1,8 %, лувале — 1,5 %, мамбве-лунгу — 1,3 %, мванга — 1,2 %, лендже — 1,1 %, біса — 1 %, інші 60 мов — 9,7 % (оцінка 2010 року).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 75,3 %, римо-католицтво — 20,2 %, інші (іслам, буддизм, індуїзм, бахаїзм) — 2,7 %, не сповідують жодної — 1,8 % (станом на 2010 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 63,4 % дорослого населення (віком від 15 років): 70,9 % — серед чоловіків, 56 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 1,1 % ВВП країни, станом на 2008 рік (170-те місце у світі)[1].
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,17 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 5 % ВВП країни (95-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 64,72 ‰ (17-те місце у світі); хлопчиків — 70,19 ‰, дівчаток — 59,09 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 224 випадків на 100 тис. народжень (26-те місце у світі)[1].
Замбія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1].
2014 року зареєстровано 1,15 млн хворих на СНІД (9-те місце в світі), це 12,37 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (7-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 18,9 тис. осіб (16-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 7,2 % (174-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 14,8 % (оцінка на 2014 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 85,6 % населення в містах і 51,3 % в сільській місцевості; загалом 65,4 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 55,6 %, в сільській місцевості — 35,7 %, загалом по країні — 43,9 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2002 рік, дорівнює 1,57 км³ на рік, або 147 тонни на одного мешканця на рік: з яких 18 % припадає на побутові, 8 % — на промислові, 73 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 95,4 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 89,7 %; частка осіб похилого віку — 5,7 %, або 17,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 60,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 1,5 %, верхній дециль — 47,4 % (станом на 2010 рік)[1].
Станом на 2013 рік, у країні 10,7 млн осіб не має доступу до електромереж; 26 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 45 %, у сільській місцевості — 14 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 3,164 млн унікальних інтернет-користувачів (94-те місце у світі), що становило 21 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 6,906 млн осіб (66-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення в господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 85 %; промисловість і будівництво — 6 %; сфера послуг — 9 % (2004)[1]. 1,0 млн дітей у віці від 7 до 14 років (41 % загальної кількості) 2005 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2008 року дорівнювало 15 % працездатного населення, 2000 року — 50 % (151-ше місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 15,2 %, серед юнаків — 14,6 %, серед дівчат — 15,8 % (42-ге місце у світі)[1].
Перевалочний пункт для метаквалону, героїну і кокаїну, що прямує до Південної Африки й, можливо, до Європи; внутрішнє споживання канабісу. Слаборозвинена фінансова інфраструктура в поєднанні з прихильністю уряду до боротьби з відмиванням грошей роблять державу непривабливою для даного виду криміналу. Основним споживачем канабісу[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Замбії докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[5][6].
-
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.) -
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 0,89 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці за 64 роки — 0,76 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
| Населення Замбії[7] | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1950 | 2 340 000 | — |
| 1960 | 3 045 000 | +30.1% |
| 1970 | 4 139 000 | +35.9% |
| 1980 | 5 775 000 | +39.5% |
| 1990 | 7 860 000 | +36.1% |
| 2000 | 10 202 000 | +29.8% |
| 2010 | 13 089 000 | +28.3% |
Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:
- .
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш Zambia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 21 July. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- ↑ De Wulf, Martin. Zambia 2015. Population Pyramids of the World from 1950 to 2100. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
- Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
- (рос.) Замбия // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Замбия // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 1. — 672 с.
- (рос.) Замбия // Страны и народы. Африка. Восточная и Южная Африка / Редкол. : М. Б. Горнунг, Г. Б. Старушенко (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 269 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Замбії |
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Zambia : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Замбії.
- Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
- At a glance: Zambia. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і становище дітей у Замбії.
- Zambia. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Замбії.
- Zambia. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Замбії від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in Zambia : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
| |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||
