Чернівці: відмінності між версіями

Чернівці
Герб Чернівців	Прапор Чернівців
	Резиденція митрополитів Буковини і Далмації
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Чернівецька область
Район	Чернівецька міська рада
Засноване	XII століття
Перша згадка	1408
Магдебурзьке право	1488
Населення	▲ 266 533 (01.01.2019)
- повне	▲ 266 533 (01.01.2019)
Агломерація	723 100 ос.
Площа	153 км²
Густота населення	1742 осіб/км²
Поштові індекси	58000—58033
Телефонний код	+380-372(2)
Координати	48°17′27″ пн. ш. 25°56′04″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	284 м
Водойма	р. Прут
Назва мешканців	чернівчанин, чернівчанка, чернівчани
День міста	перші субота — неділя жовтня
Номери автомобілів	26, СЕ
Відстань
Найближча залізнична станція	Чернівці
До Києва
- фізична	425 км
- залізницею	560 км
- автошляхами	540 км
Міська влада
Адреса	58000, м. Чернівці, площа Центральна, 1, 55-39-53
Мапа
	Чернівці
	Чернівці

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 08:10, 29 вересня 2019

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чернівці (значення).

Чернівці́ — адміністративний, політичний і релігійний центр Чернівецької області, важливий культурний та науково-освітній осередок України. Місто розміщене на південному заході України за 40 км від румунського кордону. Чисельність населення міста становить 266,5 тис. осіб (2019). Територія Чернівців становить 153 км². Місто — центр Чернівецької агломерації, населення якої складає 723,1 тис. осіб.

Чернівці — історична столиця Буковинського краю, місто відоме своїми архітектурними ансамблями, одну з яких — пам'ятку архітектури «Резиденція митрополитів Буковини і Далмації» — включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.^[2]

Місто кілька разів посідало чільні місця у різноманітних рейтингах туристичної привабливості, комфортності проживання тощо.^[3]^[4] У наш час за містом закріпився неофіційний статус — «Пісенна столиця України».^[5]

Назва

Назва міста походить від городища, яке в «Списку городів руських дальніх і ближніх» згадується як Черн на Пруті (Чернь на Прутѣ).

Перша письмова згадка про Чернівці в історичних документах датується 8 червня 1408 року.

До 1918 року місто офіційно називалось Czernowitz [] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) [черновіц].

До 1944 року місто офіційно називалось Черновіци, що на думку дослідників означало «новий Черн».^[6]

Історія

До 1774 року

Поселення на території Чернівців були вже за неоліту, на їх передмістях виявлено поселення трипільської культури, доби бронзи й заліза. В околицях Чернівців виявлено слов'янські пам'ятки початку нашої ери (II—V ст.), поселення склавінів в урочищі Кодин (V—VII ст.), що були носіями празької культури^[7]; за ранньої історичної доби тут були поселення білих хорватів і тиверців (IX—XI ст.). Оборонний город на місці Чернівців заснував у другій половині XII ст. галицький князь Ярослав Осмомисл на лівому березі Прута (збереглися руїни фортеці, яка існувала до середини XIII ст., коли її зруйнували татари); нове місто було побудоване на високому правому березі Прута. В 1615 році старостою Чернівців був майбутній господар Молдови Мирон Барновський-Могила. З середини XIV ст. Чернівці входили до складу Молдови як прикордонне місто з Польщею; через них проходив торговельний шлях зі Львова на Сучаву. Уперше згадуються в грамоті воєводи Олександра «Доброго» (Александру чел Бун; 8 жовтня 1408 р.) у зв'язку з митним договором, який він уклав з львівськими купцями. (За даними українських дослідників, грамота молдовського господаря Олександра «Доброго» з першим письмовим згадуванням про Чернівці зберігається в Державному історичному музеї Росії, куди вона потрапила зі Львова. Чернівецький обласний державний архів має лише копію цього історичного документа.)

1488 р. Чернівці стали центром Чернівецького повіту. За молдовського періоду вони користувалися самоуправою на магдебурзькому праві і як «вільне місто» підпорядковувалися безпосередньо воєводі; управа Чернівців була в руках «шолтиса» і 12 радних.

В Чернівцях відбулись перемовини між представниками Королівства Польського на чолі з Миколаєм Фірлеєм за дорученням короля Олександра Ягеллончика, Молдовського князівства за посередництва представників Угорщини щодо повернення Покуття Польщі на початку 16 століття.^[8]

Місто було спалене під час походу-відповіді після нападу молдовського воєводи Богдана Сліпого на Королівство Польське військами під командуванням коронного гетьмана Миколая Каменецького.^[9]

У XV—XVI ст. Чернівці були торговим центром з ярмарками, які відбувалися на лівому березі Прута, але з середини XVI ст. почали занепадати через постійні війни, а 1538 опинилися під турецькою зверхністю. Місто зазнало спустошень за воєн Молдови з Польщею (1497, 1509, 1688 рр.), турками (1476 і 1714 рр.) і татарами (1626, 1646, 1650, 1672 рр.). Козаки (під проводом Богдана Хмельницького) побували у Чернівцях 1650 і 1653 рр. та після поразки під Полтавою взимку 1709—1710 рр. Переслідуючи їх, російське військо зайняло тоді вперше Чернівці. Місто зазнало спустошень від росіян, коли вони знову побували тут за російсько-турецької війни 1739 р., внаслідок чого воно перетворилося на невелике поселення. 1762 р. у ньому було ледве 200 дерев'яних будинків з близько 1200 мешканців.

Австрійський період (1774—1918 роки)

Унаслідок чергової російсько-турецької війни 1768—1774 рр. Чернівці були взяті російським військом та перейшли під владу союзної Австрії (1774—1918 рр). Від самого початку австрійського панування Чернівці стали центром Буковини — насамперед військової адміністрації (1774—1786 рр.), згодом цивільного управління: 1786—1849 рр. Буковинської округи, що входила до складу Галичини, 1849 р. автономного краю Буковини. В 1864 році Чернівці здобули повну міську самоуправу. Перехід з турецько-балканської до західно-європейської сфери впливу вплинув на зростання населення. Уже у 1779 р. у Чернівцях було 3200 мешканців, і це число зростало завдяки допливу німців (службовців, учителів, торгівців), а також українців і поляків з Галичини, євреїв і румунів та українців з Буковини.

1781 року імператор Йосиф II видав патент (указ), яким всі парафії та монастирі в межах австрійської Буковини були об'єднані у одну єпархію та підпорядковані єпископові Досифеєві Херескулу, єпископові Радовецькому. 12 грудня 1781 року єпископську катедру було перенесено до Чернівців. 1783 р. у Чернівцях постали ремісничі цехи, з кінця XVIII ст. почала розвиватися промисловість. На початку XIX ст. засновано гімназію, побудовано церкви св. Параскеви (1814—1862 рр.) і греко-католицьку (1820—1821 рр.). З 1832 р. у Чернівцях уконституювався магістрат на чолі з бургомістром.

Революційні події 1848 р. призвели до автономії краю і міста та до загострення політичного суперництва між представниками української та румунської громад на Буковині. У середині XIX ст. дійшло також до пожвавлення економічного розвитку Чернівців (побудовано броварню, паровий млин, ґуральню, фабрику меблів, 1850 р. створено торговельну палату, 1877 р. — торгову біржу).

23 січня 1873 року вийшов імператорський декрет, відповідно до якого була утворена незалежна Буковинська митрополія, а митрополиту Євгенію Гакману було надано титул — архієпископ Чернівецький, митрополит Буковини й Далмації.

До розвитку Чернівців спричинилася побудова залізниці Чернівці — Львів (1866 р., продовження залізниці Відень — Краків — Перемишль — Львів; 1868 року в місті зруйнувався міст через р. Прут системи Шлікфорна^[10]^[11]), 1895 р. побудовано електрівню, 1897 р. введено в дію електричний трамвай, 1895—1912 рр. — водогін і каналізацію. Споруджено нові визначні будівлі: кафедральний собор (1844—1864 рр.), резиденцію буковинських православних митрополитів (1862—1882 рр.), вірменську церкву (1869—1875 рр.), єзуїтський костел (1893—1894 рр.), єврейську синагогу (1873—1879 рр.), міський театр (1904—1905 рр.), залізничний двірець (1905—1908 рр.). Чернівці набули європейського вигляду (їх часто називали «малим Віднем»), хоч цей вигляд мала тільки центральна частина міста. 1895 р. у Чернівцях працювало понад 2500 робітників, а з 1910 — в місті було 2140 ремісників і 1400 торгівців.

До 1781 р. у Чернівцях була тільки одна народна школа (рум.). Австрійська адміністрація відкрила німецьку школу, а на 1869 р. було вже 6 шкіл з 26 учителями. Першу класичну гімназію засновано 1808 р., реальну — 1869 р., учительську семінарію чоловічу — 1860 р., жіночу — 1872 р. У другій половині XIX ст. засновано фахові школи: сільськогосподарську, ткацьку, ремісничу, 1827 р. вищу теологічну. У 1875 р. засновано Чернівецький університет з 3 факультетами. У Чернівецькому університеті навчалися також студенти з Галичини; працювали українські вчені: С. Смаль-Стоцький, О. Калужняцький, Є. Козак, М. Кордуба, З. Кузеля та інші. У середніх школах навчання відбувалося німецькою мовою, з 1851 р. як предмет навчання введено українську мову в гімназії, згодом і в учительській семінарії. З 1896 р. при другій німецькій гімназії засновано український відділ. Під кінець австрійського панування в Чернівцях було 4 народні школи з українською мовою навчання. З Чернівцями тісно пов'язана діяльність письменників Ю. Федьковича, С. Воробкевича, О. Кобилянської. Організоване українське громадське життя Чернівців починається з заснуванням 1869 р. товариства «Руська Бесіда», політичного товариства «Руська Рада» (1870 р.), студентського товариства «Союз» (1875 р.). У цих товариствах спершу переважали москвофільські тенденції, але з 1884 р. перемогли «народовці» (Є. Пігуляк, О. Попович, С. Смаль-Стоцький та інші), відтоді почався швидкий розвиток українського національного руху. З 1884 р. українське громадсько-культурне життя було зосереджене в Українському Народному Домі. Діяли товариства: Українська Школа (з 1887 р.), економічні установи «Руська Каса» (1896 р.) і «Селянська Каса» (1903 р.); «Міланська Читальня» (1880 р.), Жіноча громада (1906 р.), спортовий Союз Січей (1904 р.), бурса ім. Ю. Федьковича (з 1896 р.), музичне товариство Буковинський Боян (1895 р.), Міщанський хор (1901 р.), Буковинський народний театр (1897 р.).

До 1914 р. Чернівці були важливим українським видавничим центром. Тут з'являвся місячник «Буковинська Зоря» (1870—1871 рр.), газета «Буковина» (1885—1918 рр.), «Нова Буковина» (1917—1918 рр.); місячник РУП «Гасло» (1902—1903 рр.), політичні газети «Народний Голос», «Народна Справа», «Громадянин», «Борба» (1907—1914 рр.) та інші; працювали видавництва: «Православний календар» (1874—1918 рр.), «Бібліотека для молодежі, селян і міщанства» (1885—1996 і 1906—1914 рр.), «Крейцарова бібліотека» (1909—1914 рр.); видавалися підручники для народних і середніх шкіл, словники, красне письменство. У Чернівцях була резиденція православного єпископату, а з 1873 р. — резиденція митрополита.

Чернівці були також важливим осередком діяльності румунів, євреїв, німців і поляків. З німецьких культурних діячів письменник К. Францос популяризував творчість Шевченка, а історик і етнограф Р. Кайндль досліджував історію й етнографію Буковини.

Російська окупація

Докладніше: Російська окупація Чернівців

Протягом Першої світової війни Чернівці тричі окупували російські війська (2.09.1914—20.10.1914; 27.11.1914—17.02.1915; 18.06.1916—03.08.1917 рр.). Російська влада переслідувала буковинців, які не сприймали російську окупацію, полегшення настало після Лютневої революції 1917 р., коли на початку травня 1917 р. Тимчасовий уряд Росії призначив обласним комісаром Галичини і Буковини Дмитра Дорошенка. Нова демократична російська влада в його особі відразу відмежувалася від політики царату. У Буковині відновилося національно-громадське життя. Проте зміна влади не вплинула позитивно на життєвий рівень буковинського населення. Після провалу наступу Керенського влітку 1917 р. російський окупаційний режим в більшій частині Буковини був знесений. У Чернівці повернулася австрійська влада. Однак це не поліпшило становища збіднілого населення. Скрізь панувала катастрофічна нестача продуктів. 6 серпня відбувся історичний візит цісаря Карла І до Чернівців.

Західноукраїнська Народна Республіка

Український крайовий комітет Буковини було створено 25 жовтня 1918 р. У Чернівцях перебував загартований у боях 2,5 тисячний полк Легіону Украї́нських січових стрільців (УСС), який створена Українська Національна Рада (Львів), хотіла перекинути до Львова, що не вдалось через заборону австрійського командування.^[12]

1-2 листопада 1918 р., за наказом Буковинської делегації Української Національної Ради (Львів) заходами поручника Іллі Поповича повстали 3 українські сотні Легіону УСС. З допомогою сотні з полку УСС та озброєних груп залізничників вони роззброїли австрійську залогу міста.^[13]

3 листопада 1918 р. у Чернівцях відбулося велике народне віче, на якому більшість проголосувала за возз'єднання з Українською державою, проголошеною у Львові. Частина підтримала більшовицькі лозунги І.Клевчука, С.Канюка про союз із радянським Харковом. Віче одностайно висловило рішучий протест проти злочинних посягань на Буковину з боку румунських Установчих зборів (відбулись 27 жовтня), засудило підступну діяльність Румунської національної ради на чолі з Я. Флондором. Головою Українського крайового комітету (Українським президентом) обрали Омеляна Поповича.^[14] (інші дані — 3 листопада 1918 р.) 6 листопада 1918 р. Українці перебрали владу в Чернівцях (бургомістром міста було призначено О. Безпалка).

Організаторами інтервенції румунських військ на Буковину були акредитовані в Яссах американо-англо-французькі дипломатичні місії (Румунія брала участь у І-й світовій війні на стороні Антанти). Наказ про напад на Українську Буковину був відданий румунським урядом 5 листопада.^[13] 11 листопада 1918 р. румунське військо окупувало Чернівці, а 28.11.1918 р. румунський Генеральний конгрес Буковини проголосив приєднання Північної Буковини і Чернівців до Румунії.

Румунський період

За румунської влади Чернівці залишилися адміністративним осередком Буковини. Незважаючи на румунське переслідування, вони і далі залишалися центром українського життя на Буковині. Крім названих товариств засновано нові — «Буковинський Кобзар», «Український Мужеський Хор», «Український Театр». Також з'явилися спортивні «Довбуш» і «Мазепа» — і ще декілька інших. Існувало в Чернівцях і відділення Української Національної Партії. Видавнича діяльність зменшилася. Виходили тижневики «Боротьба», «Рідний Край», «Рада» і «Самостійність», а також щоденник «Час», журнали «Промінь» і «Самостійна думка». Відчувався брак україномовних книжкових видань.

При кінці румунського панування Чернівці стали потужним економічним центром. 1936 року тут працювало 155 великих та 61 мала фірма.

З 1938 по 1940 рік місто входило до Сучавського цинуту.

Радянський період

У червні 1940 місто та вся Північна Буковина були анексовані у Румунії Радянським Союзом і увійшли до складу УРСР. У Чернівцях відбулися величезні зміни в національному складі населення: німців переселено 1940 до Німеччини, частина румунів переселилася до Румунії. Коли Німеччина напала на СРСР, 6 липня 1941 румунські та німецькі війська зайняли місто. Чернівці стали адміністративним центром губернаторства Буковина. Німці за допомогою румунської поліції вбили чи депортували до Трансністрії більшість єврейського населення. Було зруйновано синагогу, мости через Прут та ін. Цілковито розгромлено українське і єврейське громадсько-культурне життя, багатьох діячів заарештовано. Проте завдяки діяльності мера Чернівців Траяна Поповича● від депортацій та знищення було врятовано близько 20 тисяч чернівецьких євреїв.^[15]^[16]^[17]


Ювілейна монета НБУ присвячена 600—річчю міста

Новітній час

Після захоплення Чернівців радянським військом (29.03.1944), місто стало обласним центром. До складу області крім районів Буковини (Заставнівський, Кіцманський, Вижницький, Сторожинецький, Глибоцький райони, частина Новоселицького і Герцаївського районів) увійшли і території, які раніше входили до складу Бессарабії (частина Новоселицького району, Хотинський, Кельменецький і Сокирянський райони). Також увійшла Герца з прилеглою територією, яка раніше завжди була румунською. З міста вибули поляки, натомість напливали українці, росіяни та євреї. З 1957 року почалася розбудова Чернівців уздовж головної магістралі: вулиць Хотинська — Вокзальна (Гагаріна) — Леніна (Головна) — Червоноармійська (Героїв Майдану) — Сторожинецька. 1965 року до Чернівців приєднано містечко Садгору (Садаґуру) на лівому березі Прута.

Символіка міста

Файл:Чернівці-600.jpg

Логотип міста Чернівці

Герб Чернівців — обрамлений бронзовим орнаментальним картушем, червоний геральдичний щит, на якому зображено відкриту муровану браму з фігуральним тризубом в середині. Під брамою дві перехрещені лаврові гілки, перев'язані стрічками. Вінцем символу слугує мурована корона.^[18]

Файл:Почесний ланцюг мера Чернівців.jpg

Почесний ланцюг мера Чернівців

Прапор Чернівців складається з древка, навершшя та прямокутного полотнища, лицеву сторону якого утворює, обрамлене червоним зубоподібним орнаментом, біле тло із зображеним у центрі гербом міста, над яким вишито напис українською мовою: «Чернівці». Під гербом — «1408» (дата першої писемної згадки про місто). З обох боків гербу і всі чотири кути поля заповнені рослинним орнаментом, з додаванням у кутках двох букових гілок з горішками та листочками. Зворотню сторону утворює жовте тло з гербом України у центрі, з аналогічними лицевій стороні обрамленням та орнаментами.^[19]

Файл:На славу Чернівців.jpg

Медаль «На славу Чернівців»

Почесний ланцюг міського голови — символ влади мера Чернівців, який вручається від імені територіальної громади. Заснований 1908 та відновлений 2008, символ являє собою медальйон, на аверсі якого викарбувано напис — «Чернівецька громада — вільно обраному голові», на реверсі — «Основою вільної держави є вільна громада». Медальйон прикріплений до ланцюга, що складається з стилізованих гербів: України, Чернівецької області та міста Чернівці. Символ виконано з металу золотавого кольору.^[20]

Медаль «На славу Чернівців» — почесна відзнака Чернівецької міської ради, запроваджена до «600-ліття Чернівців» (2008) для нагородження осіб, які активно сприяли розквіту міста й пропаганді його в Україні та світі. Нагорода виконана із срібла із позолотою, має форму кола діаметром 28 мм. Планка медалі білого кольору з червоними смужками, що відповідає кольорам прапора Чернівців. Внизу планки — букова віть. На аверсі зображено герб Чернівців та напис — «На славу Чернівців». На реверсі — офіційний логотип Чернівців, розроблений та затверджений до ювілею. Нагородження медаллю відбувається, за рішенням міськвиконкому, щорічно — під час святкування дня міста.^[21]

Офіційний девіз сучасних Чернівців — «Спільними Зусиллями!» є україномовним варіантом стародавнього «Viribus Unitis!» — особистого гасла Франца Йосифа, право на використання якого ним особисто було дароване Чернівцям. Вказане свідчить про особливе ставлення цісаря до міста над Прутом. Поряд зі столицею Буковини подібної честі удостоївся тільки перший бойовий корабель ВМС Австро-Угорщини.^[22]^[23]

Сучасні Чернівці не тільки зберігають та відновлюють символи і традиції минулого, а й започатковують нові. Починаючи з 12 листопада 2004 року, щодня о 12 годині на самий верх Чернівецької ратуші піднімається трубач у колоритному буковинському одязі, який на всі чотири сторони світу відтворює мелодію безсмертної композиції «Марічка» (муз. С.Сабадаша, сл. М.Ткача — 1953). Цю мелодію вже стали називати неофіційним гімном Чернівців.^[24]

До ювілею міста (2008) було розроблено та затверджено офіційний логотип «Чернівці 600», який виявився настільки вдалим, що продовжує використовуватись і надалі. Складовими ідеї емблеми слугували старовинність міста, його виняткова архітектурна спадщина та працьовитість мешканців. Символ виконано у вигляді ковальського витвору мистецтва, який свідчить про ґрунтовність, заможність та успішність. Кольорова гамма логотипу, представлена темно-синім та жовтим кольорами, володіє вищим ступенем комфортного контрасту та збігається з кольорами Державного Прапора України.^[25]

На початку 2010-х було розроблено та затверджено новий логотип міста, яким водночас було закріплено й офіційний слоган: «Чернівці — унікальність в розмаїтті». Для його створення обрані старі й нові символи Чернівців. Ліворуч на передньому плані зображений сурмач, який виграє на трубі мелодію «Марічки». Посередині на другому плані — міська ратуша. Колишню Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації — архітектурну перлину міста зображено праворуч на задньому плані. Кольорова гама логотипу, представлена помаранчевим, блакитним та червоним кольорами, назва виконана фіолетовим. Таке сполучення є характерним у туризмі, який використовує поняття щастя, благополуччя, радості відпочинку, візуалізуючи позитивні символи та образи в строкатій, теплій та яскравій кольоровій гаммі. Використовується новий символ паралельно з старим — «Чернівці 600».^[26]

Останнім часом значного поширення набув слоган: «ЧЕРНІВЦІ — НАЙКРАЩЕ МІСТО НА ЗЕМЛІ!»^[27]

Географія

Розташування

Чернівці розташовані на південному заході України, у східному Передкарпатті, на межі між Карпатами й Східно-Європейською рівниною, за 40 км від кордону з Румунією.

Населений пункт розміщується у східноєвропейському часовому поясі в районі 26 меридіану, місцевий час відрізняється від поясного на 18 хвилин.

Місто розташоване в самому центрі Чернівецької області між Новоселицьким, Герцаївським, Глибоцьким, Сторожинецьким, Кіцманським та Заставнівським районами.

Чернівці знаходяться на перетині транспортних артерій: E85, Н03 та Н10.

Клімат

Місто розташоване у помірному кліматичному поясі. Клімат є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим літом. Середньорічна температура повітря становить +8,6 °C, найнижча вона у січні (-2,9 °C), найвища — в липні (+19,8 °C). Зима, як правило, настає 28 листопада, а закінчується 9 березня; літо починається 20 травня, а закінчується 10 вересня. У середньому за рік у Чернівцях випадає 621 мм атмосферних опадів, найменше — у жовтні та січні-лютому, найбільше — у червні-липні. В літній період можливі сильні зливи^[28]. Щороку у зимовий період утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна. Середня швидкість вітру — від 3,3 м/с в липні до 4,0 м/с у січні. Середньорічна вологість повітря — 77 %.

Клімат Чернівців
Температура
Місяць	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру
Абсолютний максимум, °C	15,3	21,3	24,6	30,7	33,5	35,6	37,4	37,7	36,3	31,0	23,8	17,9	37,7
Середній максимум, °C	0,1	1,7	7,2	14,5	20,4	23,1	25,1	24,6	19,6	13,8	6,1	0,9	13,1
Середня температура, °C	−2,9	−1,8	2,7	9,2	14,9	18,0	19,8	19,1	14,3	8,8	2,6	−1,9	8,6
Середній мінімум, °C	−5,7	−4,7	−0,9	4,6	9,8	13,3	15,1	14,4	9,9	4,9	−0,2	−4,4	4,7
Абсолютний мінімум, °C	−30,7	−29,0	−20,7	−13,6	−2,0	3,0	7,4	3,4	−4,4	−9,7	−17,5	−28,0	−30,7
Кількість опадів
Місяць	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Всього
Норма опадів, мм	26	30	32	47	75	88	97	75	50	36	32	33	621
Джерело: Погода і клімат(рос.)

Ландшафт

Загальна площа Чернівців в адміністративних межах 2013-го р. становить близько 153 км². Відповідно до функціонального призначення землі міста розподілені наступним чином: землі житлової та громадської забудови (64 %), землі сільськогосподарського призначення (17 %), землі промисловості (9 %), землі рекреаційного та природоохоронного призначення (5 %), землі загального користування (3 %), землі комерційного призначення (2 %).^[29]

Головною водною артерією Чернівців є річка Прут у її верхній течії, яка розділяє місто навпіл. Крім того, населеним пунктом протікає шість малих річок-струмків, у межах міста знаходяться дев'ять озер.

Рельєф характеризується значними перепадами — від 150 м над рівнем моря у долинах Пруту до 537 м на західних околицях (гора Цецино), що обумовлено розташуванням на пагорбах Чернівецької височини.

Чернівці вважаються «зеленим містом», значну територію якого займають парки, сквери, сади, алеї та квітники. Дев'ять об'єктів визнані пам'ятками садово-паркового мистецтва. У місті функціонує ботанічний сад ЧНУ імені Юрія Федьковича з унікальною оранжереєю (подібна в Україні є тільки у Дніпропетровського ботанічного саду). Серед реліктових рослин, що ростуть у ботсаду, особливе місце займає гігантський секвоядендрон (крім Чернівців, можна побачити ще в Нікітському ботанічному саду).^[30]

Чернівці розташовані фактично у центрі Чернівецького регіонального парку, на їх західній околиці починається заказник «Цецино», на північній — урочище Берда.

Стан довкілля

Наприкінці ХХ ст. основними забруднювачами довкілля Чернівців були промислові підприємства, зокрема ВПК. У 1990-х р.р. значна їх частина припинила існування, або значно скоротила виробничі потужності, у зв'язку з чим зменшились і промислові викиди. Незважаючи на це, викиди в атмосферу 58 підприємств (38,4 % від загальної кількості по області) залишаються основним забруднювачем навколишнього середовища. У повітря щорічно викидається приблизно 1,2 т забруднюючих речовин (34,9 % від сукупного обсягу викидів по області). У структурі викинутих шкідливих речовин переважають неметанові леткі органічні сполуки, діоксид вуглецю та речовини у вигляді твердих суспендованих твердих частинок. Крім того, в атмосферу міста періодично потрапляє діоксид вуглецю, який має парникову дію. Щільність викидів від стаціонарних джерел становила 7,9 т на 1 км² території Чернівців. У розрахунку на кожного мешканця обласного центру приходиться в середньому по 4,8 кг шкідливих викидів на рік.^[31]

2008-го р. у Чернівцях було створено систему моніторингу довкілля (СМД) — інформаційну структуру, яка об'єднує організації, що здійснюють екологічні спостереження та промислові підприємства, що забруднюють природне середовище або можуть своєю діяльністю негативно впливати на стан довкілля чи на його складові.^[32]

З кінця 1990-х р.р. суттєвим фактором негативного впливу на екологію є транспорт, потоки якого збільшилась у десятки разів. Певною мірою ситуацію вдалося покращити із будівництвом першої (2004) та другої (2010) черг об'їзної дороги, якою було з'єднано напрямки «Київ-Чернівці» та «Чернівці-Сучава». Проблема з транзитним транспортом у місті буде остаточно вирішено після будівництва третьої гілки об'їзної дороги, якою буде з'єднано напрямки «Сучава-Чернівці» та «Чернівці-Львів».^[33]

Адміністративно-територіальний поділ

Територіальний поділ

Географічно місто ділиться руслом Пруту на «Правий берег» (велике місто) та «Лівий берег» (Садгора).

З 1965 по 2015 роки територія міста була поділена на 3 адміністративні райони:^[34]

Район	Площа, км ²	Населення, чол.
Правий берег Пруту:
Першотравневий	24	78,8 тис.
Шевченківський	50	151,8 тис.
Лівий берег Пруту:
Садгірський	78	29,1 тис.

Районний поділ міста ліквідовано з 01.01.2016 року Рішенням 62 сесії Чернівецької міської ради VІ скликання за № 1542 «Про адміністративно-територіальний устрій міста Чернівців» від 26 березня 2015 року.^[35] Це Рішення прийнято відповідно вимог підготовки до адміністративно-територіальної реформи, зменшення видатків на утримання управлінського апарату державних виконавчих органів, посилення основ самоврядування, спрощення доступу громадян до адміністративних послуг, приведення управління територією до європейських стандартів.^[36] 1 грудня 2016 року райони міста виключені з облікових даних.^[37]

Неофіційно також Чернівці поділяють на «Старе місто», «Нове місто»: «Південний житловий масив» та «Житловий масив Руська-Гравітон», «Садгору».

Поряд з цим у вжитку активно використовуються старі топоніми сільських населених пунктів, що свого часу були включені у межі Чернівці. Правий берег: Гореча, Калічанка, Клокучка, Монастириська, Роша. Лівий берег: Ленківці, Нова і Стара Жучки. Окремі з них відображені сьогодні у назвах вулиць, мікрорайонів тощо. Рішенням сесії Чернівецької міської ради від 6 березня 2014 року вулицю Червоноармійську було перейменовано на вулицю Героїв Майдану^[38].

Система управління містом

Докладніше: Керівники Чернівців та Чернівецька міська рада VI скликання

Представницьким органом місцевого самоврядування є Чернівецька міська рада, яка формується з 60 депутатів (30 обираються за партійними списками, 30 — за мажоритарними округами).

За посадою до складу міськради входить Чернівецький міський голова (мер), якого обирають містяни на прямих виборах.

Мер Чернівців є головною посадовою особою міської територіальної громади та ключовою фігурою в управлінні містом — головує на засіданнях міської ради, очолює її виконавчий комітет.

В результаті кризи, спровокованої одним з олігархічних угрупувань, 31 березня 2011 року був усунутий з посади обраний чернівчанами багаторічний міський голова Микола Федорук. З того часу, Чернівці більше двох років перебували без легітимного керівництва.

На позачергових виборах міського голови Чернівців 23 травня 2014 року мером Чернівців було обрано колишнього депутата міськради від партії «Фронт змін» Каспрука Олексія Павловича. За нього свої голоси віддали більше 60 тисяч мешканців міста.

До системи управління містом входять департаменти, управління, відділи та інші підрозділи міської ради.

Правоохоронна діяльність

Правоохоронні функції в межах Чернівців здійснюються Першотравневим, Садгірським та Шевченківським райвідділами УМВС України в Чернівецькій області. Загальноміського органу внутрішніх справ не має.^[39]

Так само відсутній єдиний міський судовий орган. Водночас, правосуддя здійснюється трьома місцевими судами, юрисдикція яких розповсюджуються на відповідні адміністративні райони міста.

Нагляд за дотриманням законодавства (та інші функції) в межах міста здійснюють місцеві органи Прокуратури України — Прокуратура м. Чернівці, та підпорядковані їй прокуратури Першотравневого, Садгірського та Шевченківського районів.^[40]

Міжнародне співробітництво

Перші міжнародні контакти містом були налагоджені 20 липня 1989 року, коли тогочасний Голова Чернівцької міської ради Павло Каспрук від імені Чернівців підписав договір про побратимство з мером міста Солт-Лейк-Сіті ( США) — Лоуелом Тернером. На честь цієї події у Чернівцях було встановлено пам'ятник «Колиска миру».

У подальшому побратимські стосунки були встановлені з містами:^[41]

Саскатун ( Канада) — 6 червня 1991 року
Клагенфурт ( Австрія) — 5 червня 1992 року
Конін ( Польща) — 3 травня 1994 року
Назарет-Ілліт ( Ізраїль) — 11 листопада 1997 року
Сучава ( Румунія) — 31 жовтня 2003 року

Крім того встановлено партнерські стосунки з містами: Тімішоара та Ясси ( Румунія).

З м. Подольськ та м. Брянськ ( Росія) побратимські стосунки було розірвано 27 лютого 2016 року через російську агресію та анексію АР Крим^[42].

2008-го року Чернівецька міська рада стала переможцем у конкурсі «Малих проектів: люди-людям» Європейської Комісії за бюджетною лінією TACIS. Того ж року було підписано контракт з Представництвом Європейської Комісії в Україні, після чого стартував проект «Спільна культурна спадщина». Проектними заходами передбачено цілий комплекс культурологічних і народно-мистецьких подій, направлених на збереження, відродження і популяризацію фольклорних традицій поліетнічної Буковини, як північної, так і південної.^[43]^[44]

Більше десяти років у Чернівцях функціонує Генеральне консульство Румунії, юрисдикція якого, крім Чернівецької, охоплює Вінницьку, Закарпатську, Івано-Франківську та Львівську області. Крім того діє представництво Сучавської ТПП в Чернівцях.^[45]

У місті також працює Пункт прийому візових анкет до Польщі у Чернівцях, який відноситься до Вінницького консульского округу Генерального Консульства Республіки Польща у Вінниці.^[46]

Передбачається, що у майбутньому в Чернівцях будуть відкриті почесні консульства Литви та Австрії.^[47]^[48]

Населення

Докладніше: Населення Чернівців

Чисельність населення та його динаміка

У липні 1762 р. чернець-єзуїт Й. Боскович, який супроводжував англійського посланця Портера, у своєму щоденнику відзначав, що населення міста складалося з православних та євреїв, які мешкали у 200 хатинах. Починаючи з 1775 р. населення Чернівців неухильно зростало завдяки припливові з Буковини, а ще більше з Галичини (українців та поляків) та німців з Австрії і Німеччини.

У радянські часи населення Чернівців стрімко збільшилося за рахунок міграції селян до міста. Значне зростання населення міста відбулося у 70-80 роках минулого століття, що зумовлювалось будівництвом та розміщенням великих промислових об'єктів на території міста. Це спричинило приток робочої сили зі східних областей та навколишніх населених пунктів. Починаючи з дев'яностих років минулого століття спостерігалася певна стабілізація цього зростання зі збереженням тенденції до збільшення. У 2000—2001 рр. відбувся помітний спад чисельності населення міста. Не виключно, що це пов'язано з упорядкуванням даних про чисельність населення під час Всеукраїнського перепису 2001 року. Протягом останніх 11 років населення міста збільшилося. Це відбулося тільки під впливом міграційних процесів. Так у 2005 р. кількість прибулих була більша за кількість вибулих на 1581 особу.

Динаміка природного приросту населення Чернівців за останні 15 років дуже схожа до динаміки інших міст України. В цілому, за цей час природний приріст населення зменшився майже вчетверо. Особливо різке падіння природного приросту спостерігалося протягом 1989—2001 років. З 2001 року негативний показник природного приросту населення дещо зменшується, проте кількість померлих продовжує перевищувати кількість народжуваних. У 2005 р. природний приріст становив 357 осіб.

Рік	1775	1794	1832	1846	1851	1858	1869	1873	1881	1890	1891	1900	1901	1910	1912	1915	1919	1920	1926	1930	1933	1936	1939	1941	1959	1964	1967	1970	1973	1974
Населення, тис. осіб	2,3	5,0	11,0	15,0	20,4	26,3	34,0	33,9	45,6	54,2	57,4	65,8	67,6	93,0	87,1	94,0	91,9	90,0	90,0	112,4	111,1	112,4	109,7	78,8	141,9	154,0	178,0	186,8	198,0	199,0

Рік	1979	1981	1982	1984	1985	1987	1989	1991	1992	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2017
Населення, тис. осіб	218,6	224,0	232,0	238,0	244,0	254,0	256,6	258,8	261,2	262,0	261,2	258,5	255,4	252,4	248,7	244,7	240,5	241,2	241,7	242,3	243,5	245,0	246,9	249,5	251,8	253,8	255,9	258,8	262,1	266,1

Структура населення

Чернівці — молоде місто: більша частина населення Чернівців має вік до 44 років (в 2005 році — 63,85 %). Проте, відстежуючи тенденції, можна спостерігати ознаку наростаючого «старіння» населення. З 1989 року по 2005 рік частка населення віком 0-14 років скоротилася з 21,70 % до 13,85 %.

За національним складом Чернівці — поліетнічне місто. Від 1775 національний склад населення Чернівців набув мішаного характеру. Крім українців і румунів, у Чернівцях селилися євреї, німці й поляки. До 1918 у місті панувала німецька мова, якою, крім німців, розмовляли також євреї (разом вони становили половину населення міста) і навіть частково українці, румуни і поляки. За австрійської доби в Чернівцях був такий національний склад: українців — 19 %, румунів — 15 %, німців — 17 %, євреїв — 33 %, поляків — 15 %; за румунських часів з напливом румунів та фальшуванням перепису 1930 маємо відповідно: українців — 11 %, румунів — 26 %, німців — 23 %, євреїв — 29 %, поляків — 7 %.

У 1940 році з Чернівців було репатрійоване майже усе етнічне німецьке населення, що завдало місцевому поліетнічному колориту непоправної шкоди. Перепис 1941 року показує великі зміни, що відбулися на початку Другої світової війни: переселення німців, частково українців, поляків і румунів до Німеччини і Румунії, приплив євреїв з довколишніх місцевостей. За радянського часу зникли німці і поляки, зменшилась чисельність румунів (17 %), євреїв, натомість збільшилась чисельність українців (62 %) і росіян (11 %).

Сьогодні у Чернівцях мешкають представники 65 національностей. Серед них найбільше українців — близько 80 %, росіян — до 12 %, румунів — до 5 %, молдован — до 2 %, поляків, євреїв, білорусів — до 1 %.

Мовний склад населення

Етномовний склад населення колишніх районів міста (рідні мови за переписом 2001 р.)^[49]

	українська	російська	румунська	молдовська	польська	білоруська
м. Чернівці	79,20	15,27	3,26	1,08	0,12	0,09
Садгірський район	93,43	4,04	0,38	0,51	0,13	0,08
Першотравневий район	77,45	16,22	3,53	1,43	0,12	0,09
Шевченківський район	77,19	17,08	3,70	1,02	0,12	0,09

Економіка

Загальна чисельність суб'єктів господарювання в місті становить 25,4 тисяч. Станом на 1 січня 2006 р. в Державному реєстрі було зареєстровано 6739 юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності та майже 19 тис. приватних підприємців — фізичних осіб, які представлені насамперед малими підприємствами. Обсяг реалізованої продукції та наданих послуг малими підприємствами становить 578 млн грн., або 22 % від загальних обсягів по Чернівцях. Питома вага в структурі податкових надходжень міста становить майже 35 %. Найпривабливішими для малих підприємств є торгівля та сфера послуг, ресторанний і туристичний бізнес.

У Чернівцях успішно розвивається оптова та роздрібна торгівля, промисловість та будівництво. За обсягами реалізації продукції оптова та роздрібна торгівля у 2005 році займала понад 64 %, промисловість — 23 %, будівництво — 6 %, операції з нерухомістю — 2,3 %, транспорт і зв'язок — понад 2 %.

Обсяг продукції та послуг за основними видами діяльності, тис. грн.	2004 р.	2005 р.
Обсяг реалізованої продукції промисловості, у тому числі:	615,8	1003,8
видобувна промисловість	-	-
обробна промисловість	453,4	745,3
виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	162,4	258,5
Будівництво	53,8	265,6
Оптова і роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту	646,7	2781,6
Готелі та ресторани	15,2	25,7
Транспорт і зв'язок	39,1	89,1
Фінансова діяльність	7	7,3
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам	29,1	99,8
Освіта	7,6	13
Охорона здоров'я та соціальна допомога	2	6,5
Колективні, громадські та особисті послуги	11,3	38,1
РАЗОМ	1427,6	4330,5

Промисловість

У промисловому секторі міста склалося 10 галузей, які налічують 70 великих підприємств із загальною чисельністю працівників понад 20 тис. осіб або 13 % працездатного населення міста. Річний обсяг промислового виробництва на цих підприємствах становить близько 775 млн грн. Частка загальноміських податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів по промисловості становить 21 %. Визначальними галузями в промисловості міста є харчова, легка, машинобудування і деревообробна. Підприємства харчової промисловості виробляють цукор, хлібобулочні вироби, спирт, олію, м'ясо-молочну, плодоовочеву та іншу продукцію. В легкій промисловості переважає виробництво швейних, трикотажних, панчішно-шкарпеткових виробів, гумового та шкіряного взуття, текстилю. Машинобудування представлене виробництвом нафто- і газопереробного обладнання та сільськогосподарської техніки. В деревообробній галузі домінують виробництво пиломатеріалів, меблів, столярних та інших виробів з дерева.

Чернівецький машинобудівний завод

Торгівля та сфера послуг

У 2005 році в місті функціонувало 1922 підприємства торгівлі, 609 закладів ресторанного господарства, 892 об'єкти сфери послуг. У місті працює 22 ринки і мікроринки, в їх будівництво, реконструкцію, поліпшення умов торгівлі та створення зручностей для покупців щорічно вкладається коштів до 10 млн грн.

Чернівецький міський торговельний комплекс, комунальне підприємство «Калинівський ринок» є сучасним багатопрофільним підприємством з потужною інфраструктурою. Середньоденна кількість відвідувачів ринку становить 50 тисяч осіб, яких обслуговує 9100 підприємців. Обсяги послуг за 2005 рік склали майже 23 млн грн., в міський бюджет сплачено податків понад 18 млн грн., або майже 10 % від загальних надходжень.

Транспорт

У Чернівцях працюють залізничний вокзал, автовокзал і міжнародний аеропорт «Чернівці» (починаючи від 2000-х рр. відбулось його відродження^[50], здійснюються постійні рейси, як внутрішні, так і міжнародні^[51]).

Місто з'єдналося залізницею з Європою (через Львів з Перемишлем, Віднем) ще у 1866 р. У 1908 році споруджується нова ошатна будівля залізничного вокзалу, щоби показати гостям міста, що вони приїхали не в якусь провінцію, а до «маленького Відня над Прутом». Сьогодні звідси відправляються потяги за кордон, у межах України — до Києва, Львова, Ужгорода, Одеси, Харкова, також за приміськими маршрутами.

Міжміське автобусне сполучення здійснюється від Центрального автобусного вокзалу. Звідси від'їжджають автобуси за дальніми маршрутами по всій Україні. Заміські поїздки у межах Чернівецької області здійснюються як з центрального автовокзалу, так із приміських автостанцій № 2 та № 3.

Аеропорт Чернівців має статус міжнародного. Він забезпечує регулярне повітряне сполучення з Києвом і Бергамо.

Громадський транспорт

Чернівці мають давні традиції громадського транспорту. Так, 70 років, від 1897 до 1967 року, в місті існував трамвай. Сьогодні перевезення пасажирів у м. Чернівці здійснюють кілька видів громадського транспорту: тролейбуси, маршрутні автобуси, маршрутне таксі й таксі. Маршрутна сітка складається з 43 автобусних та 9 тролейбусних маршрутів. Крім того, послуги по перевезенню пасажирів надають близько 20 служб радіо-таксі.

Провідним громадським транспортом у місті є тролейбус (дивитися основну статтю: Чернівецький тролейбус). Цей вид транспорту з'явився у Чернівцях 1 лютого 1939, однак у період Другої світової війни тролейбусний рух було тимчасово припинено. При відступі румунських військ було вивезено весь рухомий тролейбусний парк, і 1944 року його довелось створювати наново. Існуюче тролейбусне депо працює від 1966 року.

Освіта

Організаторську та контролюючу функції щодо забезпечення державної політики в галузі дошкільної і шкільної освіти здійснює Управління освіти Чернівецької міської ради.

Станом на січень 2008 року в місті функціонувало 54 навчальні шкільні заклади, а саме:

31 загальноосвітня школа І-III ступенів;
7 спеціалізованих шкіл І ступеня і 2 — І — II ступенів;
3 ліцеї та 7 гімназій;
школа-інтернат;
Центр освіти молоді;
2 приватні школи: «Надія» і «Гармонія».

У цих загальноосвітніх навчальних закладах здобували освіту 22 894 школярів (у 890 класах), в тому числі у школах нового типу 5 852 школярів (25,6 % від загалу), а у 52 дитячих дошкільних навчальних закладах — виховувались 8140 дітей. У міських шкільних і дошкільних навчальних закладах працювало 1746 педагогів та 894 вихователів. Прикметно, що в 4 навчальних закладах, де навчалось 679 школярів, навчання велось румунською мовою^[52].

Вищу освіту в Чернівцях можна здобути в 7 освітніх закладах, з-поміж яких 3 є державними, 2 — приватні, 1 — відокремлена структура іншого вищого навчального закладу, і ще один є невідокремленою структурою (факультетом) вишу, розташованого в іншому місті^[53]:

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича^[54] — один із небагатьох класичних університетів у державі. Він був відкритий 4 жовтня 1875 р. згідно з указом австрійського цісаря Франса Йосифа. Тоді університет складався з трьох факультетів: філософського, теологічного та юридичного. Сьогодні в університеті функціонує 16 факультетів і Чернівецьке педагогічне училище в складі ЧНУ. Тут навчається майже 13 тис. студентів на 61 спеціальності; головними напрямками підготовки є природничі, точні та гуманітарні науки, єдиний виш у країні, де готують цивільних богословів.

Буковинський державний медичний університет^[55]. Університет має високий науково-педагогічний потенціал. Навчальний процес на 42 кафедрах забезпечують 75 докторів та 321 кандидатів наук. Професорсько-викладацький склад здійснює підготовку 4374 студенти, з них понад 675 — громадяни з 35 країн світу. Навчання іноземних студентів здійснюється англійською мовою. На факультеті післядипломної освіти навчається близько 800 лікарів-інтернів та понад 2000 лікарів-слухачів; В університеті забезпечується безперервність та наступність вищої медичної освіти: молодший спеціаліст, бакалавр, лікар-спеціаліст, магістр, аспірант. БДМУ готує фахівців з спеціальностей «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Стоматологія», «Медична психологія», «Клінічна фармація», «Фармація», «Сестринська справа», «Лабораторна діагностика». Післядипломна підготовка лікарів здійснюється в інтернатурі, магістратурі, аспірантурі, докторантурі, клінічній ординатурі; на передатестаційних циклах, циклах тематичного вдосконалення, циклах спеціалізації, циклах стажування. Працює Інформаційний Центр Абітурієнта БДМУ.
Економіко-правничий інститут — перший приватний вищий навчальний заклад на Буковині; 1273 студенти; готує спеціалістів для різних галузей народного господарства з правознавства, фінансів, обліку та аудиту, економіки підприємництва.
Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету — 4285 студентів; готує спеціалістів у сфері внутрішньої і зовнішньої торгівлі, ресторанного бізнесу, державної фінансової системи і права, митної служби, антимонопольної діяльності, економіки підприємництва, банківської і страхової справи, податкового і бухгалтерського обліку та контролю, аудиту, туризму, готельного господарства, побуту та інших ланок інфраструктури.
Чернівецький факультет Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».
Чернівецька філія Міжрегіональної Академії управління персоналом. Сьогодні ЧФ МАУП — це структурний підрозділ Міжрегіональної Академії управління персоналом і Тьюторський центр Телеуніверситету МАУП, що веде підготовку молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів на денній, заочній та дистанційній формах навчання (Інтернет-навчання та з використанням мультимедійних технологій) із напрямків: «Правознавство», «Менеджмент організацій», «Економіка і підприємництво», «Практична психологія», «Управління навчальним закладом», «Адміністративний менеджмент». За роки свого існування навчальний заклад підготував 1465 фахівців (на 01.10.2012 р.), які трудяться в різних галузях економіки Чернівецької області, а також в органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органах, підприємствах та організаціях краю^[56].
Приватний вищий навчальний заклад — Буковинський університет.

Засоби масової інформації

Газети

«Доба»
«Молодий буковинець»
«Чернівці»
«Буковина»
«Версії»
«Буковинське Віче»
«Час»
«Свобода Слова»
«Погляд»
«Ріо»
«Новини від Юстиції»
Онлайн ЗМІ «Платинова Буковина»
Онлайн ЗМІ «Євромісто»
Інформагентство «Західне агентство новин» (ЗАН)

Телебачення

ЧДТРК «Буковина» — регіональний телеканал Чернівецької області
ТРК Чернівці
Телеканал ТВА
ТК «Чернівецький промінь»
Місто ТБ

FM-радіомовлення

91,3 МГц — «Русское Радио Україна»
91,8 МГц — «1-й канал НРУ»
100,0 МГц — «Буковинська Хвиля»
101,2 МГц — «Радіо П'ятниця»
102,4 МГц — «Люкс FM»
103,2 МГц — «Радіо 10»
103,6 МГц — «Ера FM»
106,6 МГц — «Блиск FM»

Охорона здоров'я

Докладніше: Охорона здоров'я в Чернівцях

В місті функціонує^[57] 39 лікувальних закладів в тому числі: 16 міської комунальної власності, 19 — обласної, 4 — відомчі, які надають первинну медико—санітарну, кваліфіковану та спеціалізовану допомогу. Всі лікувальні установи міської комунальної власності акредитовані Державною акредитаційною комісією.

Надання медичної допомоги в закладах охорони здоров'я територіальної громади м. Чернівців ведеться за такими напрямками:

швидка медична допомога (станція швидкої медичної допомоги);
амбулаторно — поліклінічна допомога (4 міських поліклініки по обслуговуванню дорослого населення, амбулаторія загальної практики сімейної медицини № 1, міська дитяча поліклініка, жіночі консультації двох пологових будинків, дві стоматологічні поліклініки: для дорослих та для дітей, поліклініка профілактичних оглядів);
кваліфікована і спеціалізована медична допомога (три міських лікарні, два пологових будинки, міська дитяча клінічна лікарня).

Медичні послуги територіальній громаді міста надають 4,47 тисячі осіб, із них — 1102 лікарів, 1902 — середніх медпрацівників, 1473 осіб — молодшого та обслуговуючого персоналу.

В медичній галузі міста працює — 9 Заслужених лікарів, 20 кандидатів медичних наук, 588 лікарів вищої та першої категорії.

Робота управління охорони здоров'я міста націлена на реалізацію заходів оптимізації та регіонального реформування медичної галузі, продовження роботи щодо подальшого зміцнення матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних установ, покращення медичного забезпечення жінок та дітей, удосконалення спеціалізованої медичної допомоги населенню, забезпечення належної організаційної роботи галузі по раціональному використанню наявних ресурсів, залучення інших джерел фінансування, впровадження сучасних технологій.

Культура

У місті діють 2 театри, обласна філармонія, зал органної музики, численні музеї, кінотеатри, 41 бібліотека, центральний палац культури і 17 закладів культури клубного типу; комфорт і спокій життя в місті створюють парки, сквери та зелені насадження^[58].

Релігія

Кафедральний собор Святого Духа (Святодухівський собор) — кафедральний собор Української православної церкви (Московського патріархату) в Чернівцях. Перший камінь у його фундамент був закладений у липні 1844 року. Будівництво велося під наглядом крайового інженера А. Маріна та віденського архітектора А. Рьолля, а у 1860 році за проектом Йосефа Главки було перебудовано фасад храму. Через 20 років після початку робіт у липні 1864 р. владика Євген Гакман освятив Кафедральний собор. Проте внутрішні оздоблювальні роботи продовжувались аж до кінця століття. Так, ще у 1892—1896 рр. група художників із Відня розписувала стіни. Собор вражає своєю величною красою. Він побудований у стилі італійського Ренесансу, причому за основу був узятий один з проектів Петербурзького Ісаківського Собору, подарований єпископу Є. Гакману під час його паломництва до Троїце-Сергієвої Лаври.

Українська греко-католицька церква має в Чернівцях велику кількість вірян, які з кожним Божим роком збільшуються. На даний час в місті споруджено декілька храмів. Головний храм, що представляє УГКЦ на Буковині — Співкатедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці Діви Марії, якому недавно було 190 років. Він також носить звання найстарішого храму, що було споруджено на теренах Буковини протягом останніх декількох століть. 12 вересня 2017 року папа Франциск потвердив рішення Синоду єпископів УГКЦ про утворення окремої Чернівецької єпархії і призначення її єпископом Йосафата Мощича, дотеперішнього єпископа-помічника Івано-Франківського.

Вірменська церква Чернівців — діюча вірменська католицька церква східного обряду Святих апостолів Петра та Павла в місті Чернівці. Збудована і освячена 1875 року, функціонує з перервою на час перебування радянської влади на Буковині. Занесена до списку будівель міста, що охороняються законом України.

Базиліка‭ ‬Воздвиження Всечесного Хреста (Чернівці) — римо-католицька церква, що має статус малої базиліки, перша мурована споруда міста. Однією із перших мурованих споруд Чернівців була римо-католицька церква. Її історія розпочинається з часу входження Буковини до складу Австрії у 1774 році. На час приєднання Буковини до Австрії у краї не було римо-католицьких храмів. Перша свята меса відбулася у дерев'яному будинку генерала Габріеля фон Сплені — першого австрійського управителя Буковини, в якій взяла участь тільки невелика кількість римо-католиків. В 1778 році в Чернівцях було закінчено будівництво першого костелу. Архітектурній споруді костелу‭ ‬Воздвиження Всечесного Хреста притаманні класицистичні риси. (Інші джерела оцінюють стиль як єзуїтський). Також в різних мікрорайонах міста розташовані численні каплиці, церкви.

Архітектурною спадщиною ЮНЕСКО в м. Чернівцях є резиденція митрополитів Буковини та Далмації.

Театри і музика

Докладніше: Театри Чернівців

У місті діють 3 театри:

Музичне життя міста представлено обласною філармонією, в якій розпочинали свій творчий шлях народні артисти України Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Павло Дворський, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Анатолій Євдокименко, чимало заслужених артистів країни.

У наш час Чернівецька обласна філармонія зі своїм творчим складом стоїть у перших лавах провідних філармоній України, в якій зокрема функціонують такі творчі колективи:

Заслужений академічний Буковинський ансамбль пісні і танцю України (1944 p.);
Камерний оркестр (1975 p.);
Концертна група солістів «Музична просвіта» (1953 p.);
Дует «Писанка» (1990 p.);
Симфонічний оркестр (1992 p.);
Камерний хор (1993 p.);
Естрадна група (1998 p.)^[59].

18 серпня 1992 року відбулось урочисте відкриття Залу органної та камерної музики, присвячене 1-й річниці Дня Незалежності України.

Музеї

Чернівці славляться своїми музеями:

Чернівецький краєзнавчий музей (вул. О. Кобилянської, 28) — найбільше зібрання матеріалів і артефактів природи, історії та культури Північної Буковини: колекція стародруків з унікальною Острозькою біблією, друкованою Іваном Федоровим у 1581 р.; нумізматична колекція, яка налічує понад 3 тис. монет; цікава колекція зброї; археологічна колекція, що нараховує понад 12 тисяч музейних предметів. Гордістю музею є колекція творів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, основу якої складають ікони XVI—XVIII ст., роботи видатних буковинських митців. Природнича збірка налічує майже 10 тисяч натуральних зразків (опудала, мокрі препарати, гербарій, ентомологічні колекції тощо);
Чернівецький художній музей^[60] (Центральна пл., 10). Сама споруда має художню цінність: в її оформленні віртуозно поєднані скульптура, живопис, ліпнина, вітражі, художній метал. Загальна кількість експонатів музею перевищує 8400. Тут створено колекцію унікальних буковинських народних образів та ікон на склі XIX—XX ст., буковинських народних килимів XIX—XX ст., буковинських і гуцульських писанок, а також зберігаються такі рідкісні пам'ятки, як композиція «Страшний суд», буковинські ікони XVII—XX ст. та стародруки, серед них «Апостол» 1632 р. В експозиції живопису художнього музею представлені загалом рідкісні полотна, які належать пензлям знаних буковинських малярів, що працювали переважно в класичній манері;
Музей історії та культури євреїв Буковини^[61](Театральна пл., 10). Знаходиться у колишньому Єврейському народному Домі (нині Центральний міський палац культури). Основною концепцією музею є відображення та підкреслення характерних рис саме буковинського єврейства — буковинського феномена XIX — початку XX сторіч на Буковині, який суттєво відрізнявся від феноменів сусідніх галицького, бессарабського та подільського єврейства.
Музей буковинської діаспори (вул. Йосипа Главки, 1);
Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту^[62] (вул. Світловодська, 2) — архітектурно-ландшафтний комплекс, який складається з пам'яток народної архітектури кінця XVIII — першої половини XX ст. Просто неба відтворене стародавнє буковинське село, де можна ознайомитися з народною архітектурою та побутом буковинців різних районів та етнографічних груп. Експозиція музею включає близько 35 споруд, перевезених з різних куточків області й відтворених у первісному вигляді з відповідним природним оточенням;
Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської (вул. Софії Окуневської, 5);
Літературно-меморіальний музей Юрія Федьковича (пл. Соборна, 10);
Меморіальний музей Володимира Івасюка (вул. Маяковського, 40/1);
Музей авіації і космонавтики.^[63]

Розваги і кіно

У вересні 2009 року в Чернівцях відкрився центр розваг «Панорама-Чернівці» — тут працюють льодовий майданчик, боулінг, 2 більярдні зали, скеледром, зал лазерних боїв, кілька дитячих кімнат відпочинку, а також арт-кафе, 2 кінотеатри, один із них — формату 5D (об'ємне зображення, що виходить за межі екрана та супроводжується спецефектами). До послуг відвідувачів 17 закладів громадського харчування зі стравами кухонь від народної буковинської до італійської, винне подвір'я. Цей комплекс отримав свою назву через те, що з третього-четвертого поверхів у ньому відкривається чудова панорама міста, звідки видно всі архітектурні перлини столиці Буковини, в тому числі й університет — колишню резиденцію буковинських митрополитів^[64].

Станом на кінець 2010 року в місті діють 7 кінотеатрів:

кінопалац «Чернівці» (у приміщенні колишнього темплю — міської хоральної синагоги);
кінотеатр імені І.Миколайчука (славетний український актор Іван Миколайчук родом з села Чортория Кіцманського району Чернівецької області). Наразі на реконструкції;
палац кіно імені О.Кобилянської (3D);
кінотеатр «Ефект» (3D);
5D-кінотеатр ТРЦ «Панорама-Чернівці»;
XD-кінотеатр в ТРЦ «DEPOt»;
«Кінопаркінг».

Фестивалі та ярмарки

У Чернівцях щороку проводяться кілька фестивалів та ярмарків. Серед них:

Поетичний фестиваль «Meridian Czernowitz»;
Фольклорно-етнографічний фестиваль «Буковинська Маланка»;
Етнодуховний фестиваль «Обнова-фест»;
«Петрівський ярмарок».

Парки та природно-заповідні об'єкти

Парки

Ботанічний сад Чернівецького національного університету (загальнодержавного значення), Чернівецький дендропарк (загальнодержавного значення), Парк Жовтневий, Парк ім. Ф. Шиллера, Парк ім. Ю. Федьковича, Парк-сквер (вул. Кордуби), Парк-сквер (вул. Стеценка), Парк-сквер (Соборна площа), Садгірський (вул. Підкови), Садгірський (вул. Тольятті), ЦПКіВ ім. Т. Шевченка.

Ландшафтні заказники

Гарячий Урбан і (частина) Цецино (загальнодержавного значення).

Пам'ятки природи

Ботанічні: Берека звичайна, Гінкго дволопатеве, Група рідкісних дерев (вул. Буковинська), Група рідкісних дерев (вул. Головна), Група рідкісних дерев (вул. Курильська), Група різновидностей рідкісних дерев, Діброва, Дуб крупноплідний, Кедр європейський (вул. Аксенина), Кедр європейський (вул. Стрийська), Лавр благородний, Магнолія Кобус, Магнолія Суланжа (вул. Аксенина), Магнолія Суланжа (вул. Українська), Магнолія Суланжа (вул. 28 Червня), Псевдотсуга тисолиста, Сквер з різновидностями рідкісних дерев (вул. Л. Українки), Сквер з різновидностями рідкісних дерев (на розі Університетської та Коцюбинського), Туя західна, Черемха звичайна, Ялина колюча.

Гідрологічні: Садгірська мінеральна.

Туризм та екскурсії

Впродовж віків Чернівці сформувались як місто з унікальною різностильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною і толерантною атмосферою. Його планування при значних перепадах у рельєфі створює розмаїття краєвидів, обрій яких ускладнюють куполи храмів різних конфесій та годинникова вежа міської ратуші. Вгору від річки Прут тягнуться старовинні вулички, звивисті, зламані крутими поворотами. На пологій частині схилу вони утворюють густу вуличну мережу, прорізану широкими магістралями, що ведуть до Центральної площі Чернівців. Екскурсія історичним середмістям австрійської доби дасть змогу ознайомитися з архітектурним ансамблем XIX — початку XX століть, який відомий своїми стильними сецесійними будовами, створеними представниками віденської школи модерну Отто Ваґнера. Архітектурною перлиною Чернівців по праву вважається ансамбль колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, включений до списку об'єктів всесвітньої культурної спадщини UNESCO.

З Чернівців можна здійснити цікаві заміські екскурсії. Неподалік від міста розташовані 2 із семи чудес України: Хотинська (70 км) та Кам'янець-Подільська фортеці (100 км), а також перлина Українських Карпат — м. Яремче (130 км). На західній околиці Чернівців залишилися руїни Цецинської фортеці.

У Чернівцях є близько 20 готелів загальною місткістю понад 1300 місць, які пропонують номери від «економ-класу» до «люкс-апартаментів». Майже всіма готелями надаються послуги харчування у власних ресторанах, паркування автомобіля тощо. У місті працюють понад 300 ресторанів, барів, кафе та піцерій на будь-який смак і гаманець: від закладів швидкого харчування до ресторанів традиційної української та вишуканої французької кухні. У Чернівцях є понад 700 магазинів, близько десяти торговельних центрів, а також один із найбільших ринків західної України — «Калинівський», де можна знайти будь-який крам. Музично-драматичний театр, численні мистецькі заклади та палаци культури, філармонія, кінотеатри, нічні клуби і розважальні комплекси роблять дозвілля чернівчан і гостей міста цікавим і насиченим. Популярним місцем відпочинку дорослих і дітей є центральний парк культури і відпочинку. Тут працюють різноманітні атракціони, кафе, бари, танцювальний майданчик просто неба, літній театр, відкритий тенісний корт тощо.

Чернівці у рейтингу за версією журналу Фокус
2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
▲3/5	▲1	▼4	▬ 4	▼13	▲2	▼4

Архітектурна спадщина міста

Чернівці — одне з небагатьох міст України, яке по праву вважається перлиною архітектури. На державному обліку в історичній частині столиці Буковини знаходяться 602 пам'ятки архітектури, 17 з яких загальнонаціонального значення^[65]. Серед них:

Сакральні споруди

Резиденція Буковинських митрополитів — найімпозантніша споруда Чернівців, побудована 1864—1882 чеським архітектором Йозефом Главкою з використанням форм романської і візантійської архітектури та мотивів українського народного мистецтва; з 1956 тут міститься Чернівецький національний університет; 28 червня 2011 року на 35-й сесії комітету Світової спадщини ЮНЕСКО включена до списку Світової спадщини.^[2]^,^[66]
Миколаївська дерев'яна церква (з 1607, реставрована 1954) (вул. Сагайдачного, 87а)
Дерев'яна Успенська церква на Калічанці (1783) (вул. Новоуспенська, 2)^[67]
Церква Різдва Пресвятої Богородиці «Гореча» (1767 р.) (вул. Троянівська, 1)
Дерев'яна церква св. Спиридона (1715 р.) та дзвіниця у колишньому присілку Долішні Шерівці (вул. Квітковського, 11), переосвячена як церква Різдва Пресвятої Богородиці^[68]
Вірменська церква (1869—1875, архітектор Й. Главка), сьогодні зал органної та камерної музики, а також використовується для проведення богослужінь і родинних урочистих заходів
Дерев'яна Вознесенська церква та дзвіниця, кін. XVII ст., у колишньому присілку Гарячий Урбан (вул. Бориспільська, 13)^[69]
Кам'яна церква святого Юрія на Горечі (1767, в стилі бароко)
Собор Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ (1821) у стилі ампір, добудована на початку XX століття у стилі українського бароко
кафедральний Собор Святого Духа (1844—1864, архітектори Фердінанд Роєлль і Йозеф Главка)
церква святої Параскеви у псевдороманському стилі, закінчена 1862 (архітектор А. Павловський)

Костел Пречистого Серця Ісуса (Чернівці) в неоготичному стилі (1893—1894)
Свято-Миколаївський собор (1927—1939) в стилі неоромінеск з оригінальними «крученими» банями
Свято-Троїцька церква (на Клокучці)
Церква Св. Антонія (УГКЦ) на вул. Капеланська, 31
Костел Воздвиження Святого Хреста (1787—1814) на вул. Бетховена, 4/5

Докладніше: Синагоги Чернівців

Вулиці та площі

Докладніше: Вулиці Чернівців

Комплекс Центральної площі (XIX—ХХ ст.): сьогодні — пл. Центральна 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
Ансамбль Театральної площі з міським театром (1904—1905, архітектори Ф. Фельнер і Г. Гельмер) у стилі віденського бароко з елементами модерну (тепер музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської), Торговельно-промисловою палатою (нині — головний корпус Буковинського медичного університету), Єврейським (нині — Центральний палац культури) та Румунським народним домом (нині — гарнізонний Будинок офіцерів).
Комплекс Геренгассе (XIX—ХХ ст.) — сьогодні вул. О. Кобилянської, 1-57, 4-44
Комплекс Гауптштрассе (XIX—ХХ ст.) — сьогодні — вул. Головна, 4-58, 1-79

Інші визначні будівлі

Буковинська ощадна каса^[70] — сьогодні Чернівецький художній музей, Центральна пл., 10
Чернівецька ратуша з двоповерховою 45 метровою вежею в стилі ампір (1843—1847, архітектор А. Микулич), тепер міська рада, Центральна пл., 1
Музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської (арх. Ф. Фельнер та Г. Гельмер, 1904—1905 рр.), Театральна пл., 1
Палац Юстиції (арх. Ф. Сковрон, 1904—1906 рр.) — сьогодні споруда Обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 1
Будинок крайового уряду Буковини, (архітектор фон Глаубіц, при участі арх. Й. Главки, 1871—1873 рр.), вул. Поповича, 2
Будівля залізничного вокзалу (1898—1909) в стилі модерн (віденська сецесія)
Німецький народний дім (1905—1910, архітектор Ґ. Фрич)
Комплекс Чернівецького музею народної архітектури та побуту (XVII—ХХ ст.), вул. Світловодська, 2

Історична забудова старого міста — це цілісний, майже недоторканий ансамбль XIX — початку XX століть.

У розвитку архітектури Чернівців XIX століття чітко виділяються два періоди, межею яких є 1840-ві роки. Перший період характеризується, як і в усій європейській архітектурі, стійким пануванням класицизму. Починаючи з 1840-х років, в образі деяких споруд міста простежуються риси, пов'язані з відходом від принципів класицизму і зверненням до архітектурних прийомів італійського Ренесансу. Цей перехід прослідковується у художньо-естетичному образі міської ратуші Чернівців: фасад споруди вирішений у традиціях класицизму, тоді як у вежі проглядаються ренесансні мотиви.

Із середини XIX століття в архітектурі міста починається другий період, який характеризується пануванням еклектики, зокрема запізнілого класицизму, неоренесансу та необароко. Найяскравішою пам'яткою цього періоду є архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, збудований у дусі еклектики з переважанням візантійського та романського стилів. Творцем цього символу міста був видатний чеський архітектор Йозеф Главка.

На зламі XIX-ХХ ст. у європейській архітектурі запанував стиль модерн, який в Австро-Угорщині, до складу якої входила й Буковина, був відомий під назвою віденська сецесія. Історичне середмістя Чернівців просто неможливо уявити без стильних сецесійних будівель, створених за проектами учнів і послідовників видатного австрійського зодчого Отто Ваґнера. Серед них: дирекція ощадних кас, залізничний вокзал, готелі «Брістоль» і «Золотий лев» та багато інших споруд. Починаючи з 20-х років XX ст. Чернівці забудовуються архітектурою в стилі ар-деко і конструктивізм.

Архітектурний ансамбль Центральної площі

Центр Чернівців уособлює Центральна площа, у минулому майдан Ринок або Рінґпляц, що є серцем міста ось уже майже два століття. Ідея створення площі зародилась у самого австрійського цісаря Йосифа ІІ. У 1787 р. під час відвідин Чернівців він запропонував створити на тодішній південній околиці міста просторий майдан, де можна було б проводити ярмарки і де працював би ринок. Вже принаймні в перші десятиліття XIX ст. майдан набув статусу головного, про що зазначив у своєму щоденнику під час подорожі містом у серпні 1817 р. цісар Франц І.

Архітектурний ансамбль майдану Ринок, що почав формуватися на рубежі XVIII—XIX ст., став уособлювати нове обличчя міста. Однак справді європейського вигляду площа набула лише після спорудження тут у 40-х роках XIX ст. ратуші, яка назавжди закріпила за майданом статус центру Чернівців й головного осередку міського життя. Вона побудована в стилі пізнього класицизму з високою баштою та внутрішнім двориком. Сьогодні з балкона башти кожної днини, рівно о 12-ій, на всі чотири сторони міста лунає мелодія «Марічки», яку виграє на трубі сурмач у буковинському народному вбранні.

Впродовж 1900—1901 рр. поруч з ратушею постала імпозантна триповерхова споруда дирекції Буковинської ощадної каси, у якій сьогодні міститься художній музей^[71]. Вона була зведена за проектом талановитого учня Отто Вагнера віденського архітектора Губерта Гесснера. Ця будівля може вважатися класичним зразком віденської сецесії, однією з найвишуканіших пам'яток модерну, що збереглися у Центрально-Східній Європі.

Архітектурний ансамбль Театральної площі

На початку австрійського періоду там, де тепер Театральна площа, була околиця міста, за якою починався густий ліс. У середині XIX ст. на майдані торгували зерном, а пізніше — рибою, тож він став називатися Рибним — Фішпляцом. Активна забудова площі розпочалася на початку XX ст.

Перевтілення цієї містечково-базарної площі в імпозантний і стильний європейський майдан відбулося завдяки спорудженню тут протягом 1904—1905 рр. нового міського театру. Споруда музично-драматичного театру є однією з найвідоміших пам'яток архітектури, яка прикрашає місто. Чернівецький театр — творіння знаменитої віденської фірми Фельнера і Гельмера. Він постав за якихось два роки і за архітектурою та інтер'єром не поступався перед найкращими театрами Європи. Про це втілення мистецьких амбіцій чернівчан гарно висловився австрійський публіцист Г. Гайнцен: «Чернівецький театр — це мрія з оксамиту і золота, спроектована віденськими архітекторами Гельмером і Фельнером. І все ж їх запросили на роботу в Чернівці лише після того, як були споруджені за їхніми проектами театри у Відні й Одесі. Чернівецький театр — то пам'ятник обізнаним із культурою чернівчанам, які понад усе боялись набути репутації провінції і палко прагнули ні в чому не поступатися шановному метрополю Відню».

Архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів

Колишня резиденція митрополитів Буковини і Далмації

Серед визначних пам'яток Чернівців особливе місце посідає архітектурний ансамбль Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації, побудований на місці старого єпископського палацу в 1864—1882 рр., включений до списку об'єктів всесвітньої культурної спадщини UNESCO у червні 2011 року. Нині тут розташувались центральні корпуси Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Митрополича резиденція з'явилася завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. У 1863 р. він домігся від австрійського цісаря дозволу на спорудження нової просторої резиденції, гідної столиці Буковини. Наступного року владика Гакман уже заклав наріжний камінь у фундамент майбутньої резиденції.

Проект архітектурного ансамблю виконав відомий чеський учений, архітектор, академік Йозеф Главка. Він спроектував нетрадиційний комплекс споруд у дусі еклектики з переважанням елементів візантійського та романського стилів. Цей проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів і був, зокрема, відзначений на Всесвітній виставці у Парижі. Композиція ансамблю досить складна, але відзначається чіткістю планування. Вона складається з трьох монументальних споруд-корпусів: головного, духовної семінарії разом із церквою Трьох Святителів, пресвітерія.

Архітектурний ансамбль вулиці Ольги Кобилянської

Файл:Herrengasse.JPG

вулиця Ольги Кобилянської

Вулиця Ольги Кобилянської — єдина у Чернівцях пішохідна вулиця. Дата народження тодішньої Молодіївської, а пізніше Панської вулиці відома точно: в 1786 році на розі Центральної площі та теперішньої Кобилянської був закладений перший мурований будинок, а перед тим на його місці довелося викорчувати чимало пеньків. На початку XX ст. старожитні хатки були витіснені дво- і триповерховими стильними кам'яницями, а саму вулицю забрукували. Ще живі ті чернівчани, котрі пам'ятають, як тодішню Панську двірники мили по кілька разів на день водою з милом, а поліціант примушував кожного «нечупару» з брудним взуттям гарно витерти ноги, перш ніж ступити на бруківку.

Пам'ятники міста

Докладніше: Пам'ятники Чернівців, Пам'ятки історії національного значення Чернівців, Пам'ятки археології національного значення Чернівців та Пам'ятки історії місцевого значення Чернівців

У Чернівцях велике число монументів і скульптур, деякі з них збереглись ще з періоду до Другої Світової війни.

Відомі люди

Докладніше: Почесні громадяни міста Чернівців

Видатні вихідці і жителі міста (довоєнний (1941) період)

Класики української літератури Юрій Федькович (1834—1888), Ольга Кобилянська (1863—1942), Іван Франко (1856—1916), австрійський та румунський історик Даніель Веренко (1847—1940), румунський піаніст Кароль Мікулі (1821—1892), видатний громадсько-політичний діяч Буковини Антон Кохановський (1817—1906), німецькомовний поет, прозаїк, драматург, перекладач, журналіст, актор Георг Дроздовський (1899—1987), німецький військовий діяч Евальд Бур'ян (1896—1981), видатний математик Ганс Ган● (1879—1934), біохімік Ервін Чаргафф (1905—2002), єврейський (їдиш) письменник Іцик Мангер (1901—1969), німецькомовна поетеса Роза Ауслендер (1901—1988), німецькомовний поет Пауль Целан (1920—1970), німецькомовний письменник та журналіст Грегор фон Реццорі (1914—1998), єврейський письменник Еліезер Штейнбарг (1889—1932), румунський поет Міхай Емінеску (1850—1889), письменник та публіцист Карл-Еміль Францоз (1848—1904), поет та перекладач Альфред Маргул-Шпербер (1896—1967), тенор Йозеф Шмідт (1904—1942), економіст (згодом міністр фінансів Австрії) Йозеф Шумпетер (1883—1950), українська поетеса Ольга Терлецька (1921—1998).

Імена на «Алеї зірок» та інші відомі вихідці і жителі міста (післявоєнний період)

Бакай Микола Петрович (2.03.1930 — 18.07.1998) — український поет-пісняр.
Безпольотова Валентина Володимирівна (20.10.1920 — 14.10.1973) — українська актриса. Заслужена артистка УРСР (1963).
Блещук Юрій Юрійович (19.04.1930) — український музикант. Цимбаліст. Заслужений працівник культури УРСР (1981).
Бужинська Катерина Володимирівна (13.08.1979) — естрадна співачка. Народна артистка України (2015).
Борін Борис Абрамович (19.11 (01.12).1989 — 09.02.1965) — український режисер. Народний артист УРСР (1960).
Бо́бул Іван Васильович (Іво Бобул) (17.06.1953) — естрадний співак. Народний артист України (1998).
Василько Василь Степанович (26.03 (07.04).1893 — 18.03.1972) — український режисер, актор, педагог, театрознавець. Народний артист СРСР (1944).
Воробкевич Сидір Іванович (5.(17).05.1836 — 05(18)1903) — український письменник, композитор, диригент, педагог.
Гаврилець Дмитро Григорович (29.11.1958) — музикант, педагог, заслужений діяч мистецтв України.
Гаденко Мар'ян Ілліч (15.09.1955) — український композитор, поет-пісняр, співак, народний артист України, телеведучий на Першому національному телеканалі.
Гайко Георгій Васильович (21.12.1936) — український медик, доктор медичних наук, професор, академік Національної академії медичних наук України, директор Інституту травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України.
Галябарда Степан Петрович (2.12.1951) — поет-пісняр, культурний діяч.
Ґіна Георгій Миколайович (Юрій Ґіна) (16.04.1932) — український скрипаль, диригент, композитор і педагог. Народний артист України (2002).
Гнатюк Дмитро Михайлович (28.03.1925—29.4.2016) — український оперний співак і режисер. Народний артист України(1999), Герой Соціалістичної Праці.
Дворський Павло Ананійович (1.02.1953) — український естрадний співак, поет і композитор. Народний артист України (1994).
Добрянський Анатолій Миколайович (26.08.1935 — 04.03.2003) — український поет, літературознавець, мистецтвознавець, педагог, перекладач, громадський діяч.
Дутківський Левко Тарасович (9.04.1943) — український композитор, поет, режисер. Народний артист України (1997).
Ельгісер Йосип Мойсейович (29.12.1929) — піаніст, композитор, концертмейстер, музичний громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв України.
Жуковський Аркадій Іларіонович (1922—2014) — український історик, громадський і політичний діяч.
Затуловський Леонід Борисович (01.09.1935) — музикант, композитор, диригент. Заслужений діяч мистецтв України (1999).
Зінкевич Василь Іванович (01.05.1945) — український естрадний співак. Народний артист України.
Золотова Євгенія Борисівна (14.01.1928) — українська актриса, режисер, педагог, професор. Народна артистка України (1998).
Івасюк Володимир Михайлович (04.03.1949 — 22.05.1979) — український композитор, поет, фольклорист. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
Ілащук Василь Степанович (20.07.1963) — президент Національної телекомпанії України. Народний артист України (2007).
Іскович-Лотоцький Ростислав Дмитрович (06.06.1947) — український науковець у галузі машинобудування. Доктор технічних наук, професор, відмінник освіти України (2015), заслужений працівник освіти України (2018).
Костенюк Дмитро Степанович (1989—2019) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Крижанівський Богдан Володимирович (24.10.1894 — 20.04.1955) — композитор, диригент, педагог. Заслужений артист України.
Кушніренко Андрій Миколайович (17.10.1933 — 11.01.2013) — композитор, хоровий диригент. Народний артист України.
Литвинчук Анатолій Григорович (23.02.1935 — 11.08.1993) — режисер. Народний артист України.
Майданська Софія Василівна (7.09.1948) — українська письменниця. Заслужений діяч мистецтв України.
Матіос Марія Василівна (19.12.1959) — українська письменниця. Заслужений працівник культури України. Народний депутат України.
Мельников Володимир Миколайович (14.09.1951) — український письменник, композитор, науковець. Заслужений діяч мистецтв України.
Миколайчук Іван Васильович (15.06.1941 — 03.08.1987) — український актор, режисер, сценарист. Заслужений артист України.
Миколайчук Марія Євгенівна (8.04.1941) — українська актриса, співачка. Народна артистка України.
Міський Ілля Михайлович (30.08.1920 — 26.11.2005) — український скрипаль, диригент. Заслужений працівник культури України.
Міхневич Петро Герасимович (9(21).10.1901 — 15.07.1993) — український актор. Народний артист УРСР (1957).
Мозговий Микола Петрович (1.09.1947 — 30.07.2010) — український композитор і естрадний співак.
Михайлюк Василь Пилипович (13.01.1929 — 02.05.2003) — український композитор, диригент. Заслужений працівник культури України.
Ончул Петро Єпіфанович (30.12.1936) — український співак, педагог. Професор. Народний артист України (1980).
Проданчук Микола Георгійович (6.12.1954) — вчений у галузі токсикології, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, член-кореспондент Національної академії медичних наук України, директор Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя Міністерства охорони здоров'я України.
Радул Оксана Іванівна (16.09.1977) — естрадна співачка, солістка Естрадного оркестру Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Ротару Софія Михайлівна (9.08.1947) — визначна естрадна співачка сучасності. Народна артистка СРСР, України, Молдови.
Брати Руснаки: Орест(1895—1960) і Денис(1901—1952) — українські оперні співаки.
Сабадаш Степан Олексійович (5.06.1920 — 28.08.2006) — український композитор і диригент. Заслужений діяч мистецтв України. Народний артист України.
Савчук Євген Герасимович (10.02.1947) — український хоровий диригент. Заслужений діяч мистецтв України. Народний артист України. Герой України.
Сандулеса Лілія Василівна (28.02. 1958) — естрадна співачка. Народна артистка України (1996).
Станкевич Стелла Омелянівна (04.07.1943) — українська майстриня ділового одягу, генеральний директор ТДВ «Трембіта».
Табачнік Яків Піневич (Ян Табачник) (31.07.1945) — український музикант-акордеоніст. Народний артист України.
Тальський Ростислав Борисович (25.01.1953) — український бізнесмен, дистриб'ютор, меценат, громадський діяч.
Ткач Михайло Миколайович (26.11.1932 — 04.04.2007) — український поет-пісняр, кінодраматург, перекладач. Член НСПУ. Народний артист України.
Сіді Таль (8.09.1912 — 17.08.1983) — єврейська актриса, естрадна співачка. Заслужена артистка УРСР (1965).
Стиць (Куліковська) Ірина Степанівна (27.10.1977) українська естрадна співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог, Заслужена артистка України (2016).
Фалік-Рейфер Пінхас^[ru] (26.11.1910 — 1985) — театральний діяч, адміністратор-організатор мистецького життя на Буковині.
Фельдер Авраам — джазовий сурмач, «золота сурма Ізраїлю».
Фольварочний Василь Іванович (7.09.1948) — український письменник. Заслужений діяч мистецтв України.
Фредерік Целнік (1885—1950) — актор, режисер і кінопродюсер.
Цибух Валерій Іванович (25.01.1953) — український партійний, громадський і державний діяч, дипломат, кандидат філософських наук.
Шкурган Андрій Семенович (27.11.1961) — український оперний співак. Заслужений артист України. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
Шмідт Йозеф (04.03.1904 — 16.11.1942) — єврейський оперний співак.
Яків'юк Ігор Васильович (25.01.1953) — український бізнесмен, меценат, громадський діяч, Заслужений будівельник України (2018).
Янушевич Ганна Яківна (27.12.1907 — 25.12.1983) — українська актриса. Народна артистка України.
Яремчук Назарій Назарович (30.11.1951 — 30.06.1995) — український естрадний співак. Народний артист УРСР (1987).
Яремчук Дмитро Назарович (19.02.1976) — український естрадний співак. Заслужений артист України.
Яремчук Назарій Назарійович (23.03.1977) — український естрадний співак, композитор. Заслужений артист України.
Яремчук Марія Назарівна (02.03.1993) — українська естрадна співачка, фіналістка «Євробачення-2014».

Галерея

Кафедральний Собор Святого Духа
Успенська церква
Вірменська церква
Церква Святих апостолів Петра та Павла
Костел Воздвиження Святого Хреста
Церква Архангелів Михаїла та Гавриїла
Вулиця Головна,
Будинок-корабель
Театральна площа Чернівців
Колишній Палац Юстиції
Вулиця Ольги Кобилянської
Пам'ятник цісарю Францеві Йосифу
Резиденція Буковинських митрополитів,
Головний корпус
Резиденція Буковинських митрополитів,
Пресвітерій
Костел Воздвиження Святого Хреста

Панорама Чернівці

Панорама Чернівці старе місто

Див. також

Пам'ятки археології місцевого значення Чернівців

Примітки

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
↑ ^а ^б Буковинська резиденція митрополитів стала всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО // Урядовий портал
↑ «Українська газета плюс» № 45 (185) від 18-31 грудня 2008 р. Архів оригіналу за 27 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013.
↑ Чернівці — найкомфортніше місто України
↑ Чернівці — пісенна столиця України// Цікава Україна
↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 9 августа 1944 года Об уточнении наименований городов:…Черновицы,…Украинской ССР
↑ Баран В. Д. КОДИН, археологічна пам'ятка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
↑ Papeé F. Aleksander Jagiellończyk (1461—1506) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 60. — ISBN 8304034840. (пол.)
↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 471. (пол.)
↑ Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — С. 28. — ISBN 978-617-655-000-6.
↑ І. Боднарев. Прогрес приїхав потягом / Івано-Франківський тижневик «Репортер»
↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 34. — ISBN 5-7707-7867-9.
↑ ^а ^б Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 68.<
↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 68—69.
↑ Буковинський Шиндлер — колишній мер Чернівців // Алла Чобан, 15/09/2011
↑ Ким був Попович — фашистом чи праведником? (Полеміка із статтею Володимира Старика) // Сергій Воронцов, газета «Свобода слова», 31 Жовтня 2011
↑ Буковинський Шиндлер // Сергій Воронцов, «Дзеркало тижня. Україна» № 3, 30 січня 2009
↑ Опис герба м. Чернівці
↑ Опис прапора м. Чернівці
↑ Положення про офіційний символ Чернівецької міської територіальної громади-Почесний ланцюг міського голови та його Опис
↑ ПОЛОЖЕННЯ про почесну відзнаку Чернівецької міської ради — медаль «На славу Чернівців» та її ОПИС
↑ Спільними Зусиллями! Viribus Unitis!
↑ Чернівці історія та сьогодення. Архів оригіналу за 27 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013.
↑ Сучасна традиція Чернівецької ратуші
↑ Презентовано логотип 600-річного ювілею Чернівців. Архів оригіналу за 27 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013.
↑ Ірина Бойко ОСОБЛИВОСТІ ПРИНЦИПІВ, ІНСТРУМЕНТІВ, ЗАКОНІВ ТА МОДЕЛЕЙ РОЗРОБКИ БРЕНДУ ТЕРИТОРІЇ В КОНТЕКСТІ РОЗРОБКИ ТУРИСТИЧНОГО БРЕНДУ М. ЧЕРНІВЦІ
↑ Про Чернівці. Архів оригіналу за 30 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013.
↑ После сильного дождя ушли под воду Черновцы (видео). 8 червня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.
↑ Обговорення проекту Стратегічного плану розвитку міста Чернівців на 2012—2016 роки.
↑ У ботанічному саду ЧНУ створюють науковий центр біотехнологій
↑ СТАН ДОВКІЛЛЯ М.ЧЕРНІВЦІВ У 2009 РОЦІ. Архів оригіналу за 28 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013.
↑ Моніторимо довкілля
↑ Об'їзна дорога в Чернівцях
↑ Чернівчан стало більше майже на тисячу
↑ Про адміністративно-територіальний устрій міста Чернівців. Рішення міськради =. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Blagodat= та |03.04.17= (довідка)
↑ В Чернівцях скасують поділ на райони. Газета "Молодий Буковинець". {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Blagodat= та |03.04.17= (довідка)
↑ ВВР 2017, № 7-8, стор. 88
↑ Вулицю Червоноармійську перейменовано на вулицю Героїв Майдану
↑ Структура УМВС України в Чернівецькій області
↑ Структура Прокуратури Чернівецької області
↑ МІСТА-ПОБРАТИМИ ЧЕРНІВЦІВ
↑ Чернівці вирішили розірвати побратимські відносини з двома російськими містами - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 1 березня 2016.
↑ Стартував проект «TACIS» — «Спільна культурна спадщина»
↑ Чернівці перемогли в конкурсі проектів TACIS «Люди — людям»
↑ Генеральне консульство Румунії в Чернівцях
↑ Генеральне Консульство Республіки Польща у Вінниці
↑ Литва відкриє почесне консульство в Чернівцях. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
↑ У Чернівцях відкриють почесне консульство Австрії
↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць
↑ Історія авіації Буковини на сайті Чернівецького міжнародного аеропорту. Архів оригіналу за 3 листопад 2009. Процитовано 15 липень 2009.
↑ розклад руху на сайті Чернівецького міжнародного аеропорту. Архів оригіналу за 3 квітень 2009. Процитовано 15 липень 2009.
↑ Наука і освіта на Офіційний сайт міста Чернівці
↑ Вищі навчальні заклади на Офіційний сайт міста Чернівці
↑ Офіційний сайт Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
↑ Офіційний сайт Буковинського державного медичного університету
↑ Офіційний сайт Міжрегіональної Академії управління персоналом
↑ Офіційний сайт міського управління охорони здоров'я. Архів оригіналу за 13 вересень 2017. Процитовано 12 січень 2012.
↑ Культура на Офіційний сайт міста Чернівці
↑ Чернівецька обласна філармонія на Офіційний сайт міста Чернівці
↑ Веб-сторінка Чернівецького художнього музею. Архів оригіналу за 28 вересень 2008. Процитовано 15 липень 2009.
↑ Веб-сторінка Музею історії та культури євреїв Буковини. Архів оригіналу за 10 липня 2013. Процитовано 27 липня 2012.
↑ Веб-сторіка Чернівецького обласного музею народної архітектури і побуту. Архів оригіналу за 23 травень 2013. Процитовано 21 вересень 2009.
↑ Музей авіації і космонавтики на Офіційний сайт міста Чернівці
↑ Вишневська Ірина Оце так «Панорама»! У Чернівцях відкрився найбільший в Україні центр розваг //«Україна Молода» № 175 за 23 вересня 2009 року
↑ Офіційний сайт м. Чернівці
↑ Всесвітня спадщина ЮНЕСКО збагатилася ще одним українським об'єктом // Укрінформ
↑ http://www.derev.org.ua/bukov/chernivtsi-kalychanka.htm
↑ http://www.derev.org.ua/bukov/chernivtsi-sherivtsi.htm
↑ http://www.derev.org.ua/bukov/chernivtsi-urban.htm
↑ Буковинська ощадна каса (арх. Губерт Гесснер, 1900 р.)
↑ [1]

Література

Ботушанський В. Б. Чернівці // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 504. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Валигура К. Чернівці. Фотоальбом. — К., 1980
Гусар Ю. Розумний С. Чернівці. Фотопутівник. Юхим Гусар, Сергій Розумний — К., 1991
Гусар Ю. Чернівці. Вулицями старого міста. — Чернівці : ВІЦ «Місто», 2008. — 120 с.
Демченко В., Місевич В. Чернівці. /Віталій Демченко, Василь Місевич — Ужгород : Карпати, 1975
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Кайндль Р. Історія міста Чернівці. — Чернівці, 2003
Ковтун В. В., Степаненко А. В. Города Украины: Экономико-статистический справочник. — К. : Вища школа, 1990. — С. 259—261.
Колодій В. Чернівці. Путівник по місту. / Віталій Колодій — Ужгород: Карпати, 1967
Комарницький А. Чернівці. — К., 1965
Лашкевич М., Бойко І. Запрошуємо на екскурсії Чернівцями. Путівник. — Чернівці, 2008
Новицький Л., Тимощук В. Чернівці. Довідник-путівник. — Чернівці, 1959
Новосівський І. Місто Чернівці. Укр. нац.-культ. і політ. центр Буковини //Буковина — її минуле і сучасне. — Париж—Філядельфія—Детройт, 1956
Селезінка В. Місто моєї любові. Ч. 1. — Чернівці, 2002
Селезінка В. Місто моєї любові. Ч. 2. — Чернівці, 2006
Танащик Д. Чернівці. Художнє видання. — Чернівці, 2005
Тимощук Б. Твердиня на Пруті. З історії виникнення Чернівців. — Ужгород: Карпати, 1978
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Чеховський І. Прогулянка Чернівцями та Буковиною. Путівник. — К., 2007.
Шевченко Г. Чернівці. Легенди і перекази старого міста / Георгій Шевченко. — Чернівці : Місто, 2012. — 48 с.; іл.
Gronich J. Album von Czernowitz. — Чернівці, 1925
Barącz S. Czerniowce // Rys dziejów ormiańskich. — Tarnopol, 1869. — S. 80—84. (пол.)
Kaindl R. Geschichte von Czernowitz von der ältesten Zeiten bis Gegenwart. — Чернівці, 1908
Sternberg H. Zur Geschichte der Juden in Czernowitz. In Geschichte der Juden in der Bukowina. — Тель-Авів, II, 1962
Wickenhauser F. Bochotin Oder Geschichte der Stadt Cernäuz und ihren Umgegend. — Відень, 1874

Посилання

Чернівці // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2049. — 1000 екз.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чернівці

Головний Чернівецький Портал — Новини м. Чернівці
Сайт міста Чернівці
Офіційний сайт міста Чернівці
Довідник вулиць міста Чернівців
Фото Чернівців — Сучасні фото старого міста
Чернівці // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Віртуальна прогулянка Чернівцями — Віртуальний 3D-тур Чернівцями
Старі фото Чернівців^{[недоступне посилання з травня 2019]} — 3000 впорядкованих фотографій
Віртуальні сферичні панорами вулиць та закладів Чернівців у 3D
Юрій Андрійович Сопко. Картини старого міста
Чернівецький музей історії та культури євреїв Буковини
Блог «Я люблю Чернівці (ILOVECV)» — фото, панорами, відео, репортажі.
Фотоальбом «З любов'ю, Чернівці» (2011—2012)^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
Чернівці, туристичний путівник — інтерактивна туристична карта; вулиці, готелі, аеропорт, вокзали; інша екскурсійна інформація
Чернівці Майбутнього

Кіцманський район	Заставнівський район
Сторожинецький район		Новоселицький район
	Глибоцький район	Герцаївський район

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)

[kmu.gov.ua-2] а ^б Буковинська резиденція митрополитів стала всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО // Урядовий портал

[3] «Українська газета плюс» № 45 (185) від 18-31 грудня 2008 р. Архів оригіналу за 27 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013.

[4] Чернівці — найкомфортніше місто України

[5] Чернівці — пісенна столиця України// Цікава Україна

[6] Указ Президиума Верховного Совета СССР от 9 августа 1944 года Об уточнении наименований городов:…Черновицы,…Украинской ССР

[7] Баран В. Д. КОДИН, археологічна пам'ятка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.

[8] Papeé F. Aleksander Jagiellończyk (1461—1506) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 60. — ISBN 8304034840. (пол.)

[9] Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 471. (пол.)

[10] Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — С. 28. — ISBN 978-617-655-000-6.

[11] І. Боднарев. Прогрес приїхав потягом / Івано-Франківський тижневик «Репортер»

[12] Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 34. — ISBN 5-7707-7867-9.

[МЛКН_68-13] а ^б Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 68.<

[14] Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 68—69.

[15] Буковинський Шиндлер — колишній мер Чернівців // Алла Чобан, 15/09/2011

[16] Ким був Попович — фашистом чи праведником? (Полеміка із статтею Володимира Старика) // Сергій Воронцов, газета «Свобода слова», 31 Жовтня 2011

[17] Буковинський Шиндлер // Сергій Воронцов, «Дзеркало тижня. Україна» № 3, 30 січня 2009

[18] Опис герба м. Чернівці

[19] Опис прапора м. Чернівці

[20] Положення про офіційний символ Чернівецької міської територіальної громади-Почесний ланцюг міського голови та його Опис

[21] ПОЛОЖЕННЯ про почесну відзнаку Чернівецької міської ради — медаль «На славу Чернівців» та її ОПИС

[22] Спільними Зусиллями! Viribus Unitis!

[23] Чернівці історія та сьогодення. Архів оригіналу за 27 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013.

[24] Сучасна традиція Чернівецької ратуші

[25] Презентовано логотип 600-річного ювілею Чернівців. Архів оригіналу за 27 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013.

[26] Ірина Бойко ОСОБЛИВОСТІ ПРИНЦИПІВ, ІНСТРУМЕНТІВ, ЗАКОНІВ ТА МОДЕЛЕЙ РОЗРОБКИ БРЕНДУ ТЕРИТОРІЇ В КОНТЕКСТІ РОЗРОБКИ ТУРИСТИЧНОГО БРЕНДУ М. ЧЕРНІВЦІ

[27] Про Чернівці. Архів оригіналу за 30 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013.

[28] После сильного дождя ушли под воду Черновцы (видео). 8 червня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.

[29] Обговорення проекту Стратегічного плану розвитку міста Чернівців на 2012—2016 роки.

[30] У ботанічному саду ЧНУ створюють науковий центр біотехнологій

[31] СТАН ДОВКІЛЛЯ М.ЧЕРНІВЦІВ У 2009 РОЦІ. Архів оригіналу за 28 вересень 2013. Процитовано 25 вересень 2013.

[32] Моніторимо довкілля

[33] Об'їзна дорога в Чернівцях

[34] Чернівчан стало більше майже на тисячу

[35] Про адміністративно-територіальний устрій міста Чернівців. Рішення міськради =. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Blagodat= та |03.04.17= (довідка)

[36] В Чернівцях скасують поділ на райони. Газета "Молодий Буковинець". {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |Blagodat= та |03.04.17= (довідка)

[37] ВВР 2017, № 7-8, стор. 88

[38] Вулицю Червоноармійську перейменовано на вулицю Героїв Майдану

[39] Структура УМВС України в Чернівецькій області

[40] Структура Прокуратури Чернівецької області

[41] МІСТА-ПОБРАТИМИ ЧЕРНІВЦІВ

[42] Чернівці вирішили розірвати побратимські відносини з двома російськими містами - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 1 березня 2016.

[43] Стартував проект «TACIS» — «Спільна культурна спадщина»

[44] Чернівці перемогли в конкурсі проектів TACIS «Люди — людям»

[45] Генеральне консульство Румунії в Чернівцях

[46] Генеральне Консульство Республіки Польща у Вінниці

[47] Литва відкриє почесне консульство в Чернівцях. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.

[48] У Чернівцях відкриють почесне консульство Австрії

[49] Розподіл населення регіонів України за рідною мовою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць

[50] Історія авіації Буковини на сайті Чернівецького міжнародного аеропорту. Архів оригіналу за 3 листопад 2009. Процитовано 15 липень 2009.

[51] розклад руху на сайті Чернівецького міжнародного аеропорту. Архів оригіналу за 3 квітень 2009. Процитовано 15 липень 2009.

[52] Наука і освіта на Офіційний сайт міста Чернівці

[53] Вищі навчальні заклади на Офіційний сайт міста Чернівці

[54] Офіційний сайт Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

[55] Офіційний сайт Буковинського державного медичного університету

[56] Офіційний сайт Міжрегіональної Академії управління персоналом

[57] Офіційний сайт міського управління охорони здоров'я. Архів оригіналу за 13 вересень 2017. Процитовано 12 січень 2012.

[58] Культура на Офіційний сайт міста Чернівці

[59] Чернівецька обласна філармонія на Офіційний сайт міста Чернівці

[60] Веб-сторінка Чернівецького художнього музею. Архів оригіналу за 28 вересень 2008. Процитовано 15 липень 2009.

[61] Веб-сторінка Музею історії та культури євреїв Буковини. Архів оригіналу за 10 липня 2013. Процитовано 27 липня 2012.

[62] Веб-сторіка Чернівецького обласного музею народної архітектури і побуту. Архів оригіналу за 23 травень 2013. Процитовано 21 вересень 2009.

[63] Музей авіації і космонавтики на Офіційний сайт міста Чернівці

[64] Вишневська Ірина Оце так «Панорама»! У Чернівцях відкрився найбільший в Україні центр розваг //«Україна Молода» № 175 за 23 вересня 2009 року

[65] Офіційний сайт м. Чернівці

[66] Всесвітня спадщина ЮНЕСКО збагатилася ще одним українським об'єктом // Укрінформ

[67] ttp://www.derev.org.ua/bukov/chernivtsi-kalychanka.htm

[68] ttp://www.derev.org.ua/bukov/chernivtsi-sherivtsi.htm

[69] ttp://www.derev.org.ua/bukov/chernivtsi-urban.htm

[70] Буковинська ощадна каса (арх. Губерт Гесснер, 1900 р.)

[71] [1]

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

[30]

[31]

[32]

[33]

[34]

[35]

[36]

[37]

[38]

[39]

[40]

[41]

[42]

[43]

[44]

[45]

[46]

[47]

[48]

[49]

[50]

[51]

[52]

[53]

[54]

[55]

[56]

[57]

[58]

[59]

[60]

[61]

[62]

[63]

[64]

[65]

[66]

[67]

[68]

[69]

[70]

[71]

@@ Рядок 667: / Рядок 667: @@
 === Громадський транспорт ===
-Чернівці мають давні традиції [[Громадський транспорт|громадського транспорту]]. Так, 70 років, від [[1897]] до [[1967]] року, в місті існував [[Чернівецький трамвай|трамвай]]. Сьогодні перевезення пасажирів у м. Чернівці здійснюють кілька видів громадського транспорту: [[Чернівецький тролейбус|тролейбуси]], маршрутні автобуси, маршрутне таксі й таксі. Маршрутна сітка складається з 43 автобусних та 6 тролейбусних маршрутів. Крім того, послуги по перевезенню пасажирів надають близько 20 служб радіо-таксі.
+Чернівці мають давні традиції [[Громадський транспорт|громадського транспорту]]. Так, 70 років, від [[1897]] до [[1967]] року, в місті існував [[Чернівецький трамвай|трамвай]]. Сьогодні перевезення пасажирів у м. Чернівці здійснюють кілька видів громадського транспорту: [[Чернівецький тролейбус|тролейбуси]], маршрутні автобуси, маршрутне таксі й таксі. Маршрутна сітка складається з 43 автобусних та 9 тролейбусних маршрутів. Крім того, послуги по перевезенню пасажирів надають близько 20 служб радіо-таксі.
 Провідним громадським транспортом у місті є тролейбус (''дивитися основну статтю:'' [[Чернівецький тролейбус]]). Цей вид транспорту з'явився у Чернівцях 1 лютого 1939, однак у період [[Друга світова війна|Другої світової війни]] тролейбусний рух було тимчасово припинено. При відступі румунських військ було вивезено весь рухомий тролейбусний парк, і 1944 року його довелось створювати наново. Існуюче тролейбусне депо працює від 1966 року.

Відстань від Чернівців до найближчих обласних центрів України (автошляхами)
Івано-Франківськ ~ 136 км	Тернопіль ~ 171 км	Хмельницький ~ 188 км
Ужгород ~ 395 км		Вінниця ~ 271 км
	Чернівці

		Одеса ~ 627 км

Відстань від Чернівців до найближчих прикордонних пунктів (автошляхами)
«Краковець-Корчова» ~ 340 км	«Доманове-Мокрани» ~ 493 км	«Бачівськ-Троєборне» ~ 846 км
«Ужгород-Вишнє» ~ 395 км		«Катеринівка-Крупець» ~ 835 км
	Чернівці

«Вилок-Тісабеч» ~ 345 км	«Порубне-Серет» ~ 40 км	«Мамалига-Крива» ~ 58 км

Відстань від Чернівців до найближчих іноземних столиць (автошляхами)
Варшава ~ 654 км	Мінськ ~ 840 км	Москва ~ 1380 км
Відень ~ 964 км		Астана ~ 3884 км
	Чернівці

Белград ~ 820 км	Бухарест ~ 519 км	Кишинів ~ 335 км