Населення Болівії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Болівії M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність10,800 млн осіб
Густота9,9 особи/км²
Коефіцієнт міграції0,62 ‰
Природний рух
Природний приріст1,56 %
Народжуваність22,76 ‰
Фертильність2,73 дітей на 1 жінку
Смертність6,52 ‰
Смертність немовлят37,49 ‰
Вікова структура
 • до 14 років32,85 %
 • 15–64 років62,09 %
 • старіші за 65 років5,06 %
Середня тривалість життя68,86 року
 • чоловіків66,08 року
 • жінок71,78 року
Статева структура
загалом0,98 чол./жін.
при народженні1,05 чол./жін.
до 15 років1,04 чол./жін.
15–64 років0,95 чол./жін.
після 65 років0,79 чол./жін.
Етнічні групи
Націяболівійці
Мови
Офіційнаіспанська та всі місцеві індіанські

Населення Болівії. Чисельність населення країни 2015 року становила 10,800 млн осіб (82-ге місце у світі)[1]. Чисельність болівійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 22,76 ‰ (71-ше місце у світі), смертність — 6,52 ‰ (148-ме місце у світі), природний приріст — 1,56 % (77-ме місце у світі) .

Природний рух

[ред. | ред. код]

Відтворення

[ред. | ред. код]

Народжуваність у Болівії, станом на 2015 рік, дорівнює 22,76 ‰ (71-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,73 дитини на одну жінку (68-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 60,5 % (станом на 2008 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,2 року, медіанний вік для жінок — 25—29 років (оцінка на 2008 рік)[1].

Смертність в Болівії 2015 року становила 6,52 ‰ (148-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,56 % (77-ме місце у світі)[1].

Вікова структура

[ред. | ред. код]
Віково-статева піраміда населення Болівії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Болівії становить 24 роки (163-тє місце у світі): для чоловіків — 23,3, для жінок — 24,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 68,86 року (161-ше місце у світі), для чоловіків — 66,08 року, для жінок — 71,78 року[1].

Вікова структура населення Болівії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 32,85 % (1 807 779 чоловіків, 1 740 188 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 19,65 % (1 074 697 чоловіків, 1 047 575 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 36,69 % (1 932 183 чоловіки, 2 030 485 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 5,75 % (288 621 чоловік, 332 824 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 5,06 % (241 447 чоловіків, 305 083 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність

[ред. | ред. код]

Розселення

[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 9,9 особи/км² (220-те місце у світі)[1]. Більшість населення концентрується на Альтиплано, високогірному плато між високими хребтами Анд на заході; значна концентрація населення навколо міста Санта-Крус-де-ла-Сьєрра.

Урбанізація

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міста Болівії

Болівія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 68,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,26 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Санта-Крус-де-ла-Сьєрра — 2,107 млн осіб, Ла-Пас — 1,816 млн осіб, Кочабамба — 1,24 млн осіб, Сукре (столиця) — 372,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції

[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,62 ‰ (139-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Болівія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад

[ред. | ред. код]
Етнічний склад (2009 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
метиси
  
68%
індіанці
  
20%
білі
  
5%
чола
  
2%
темношкірі
  
1%
інші
  
4%
Докладніше: Народи Болівії

Головні етноси країни: метиси — 68 %, індіанці — 20 %, білі — 5 %, чола — 2 %, темношкірі — 1 %, інші — 4 %(оціночні дані за 2009 рік)[1]. У переписі 2001 року була відсутня можливість класифікувати етнічне походження як мішане (метиси), 44 % опитуваних відносили себе в тій чи іншій мірі до індіанців кечуа та аймара.

Українська діаспора

[ред. | ред. код]
Докладніше: Українці Болівії
Мови Болівії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іспанська
  
60.7%
кечуа
  
21.2%
аймара
  
14.6%
гуарані
  
0.6%
інші
  
2.9%
Докладніше: Мови Болівії

Офіційні мови[3]: конституція 2009 року нарівні з іспанською закріпила офіційний статус усіх 36 індіанських мов на території держави; деякі з них вважаються вимерлими й не мають носіїв. Іспанською розмовляє 60,7 % населення країни, кечуа — 21,2 %, аймара — 14,6 %, гуарані — 0,6 %, інші індіанські мови — 0,4 % (оцінка 2001 року). Іншими неаборигенними мовами розмовляє 2,4 % населення країни, німі становлять 0,1 % населення.

Релігії

[ред. | ред. код]
Релігії в Болівії (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
76.8%
протестанти
  
16%
інші
  
1.7%
атеїсти
  
5.5%
Докладніше: Релігія в Болівії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 76,8 %, євангелізм і п'ятидесятництво — 8,1 %, протестантизм — 7,9 %, інші — 1,7 %, не сповідують жодної — 5,5 % (станом на 2012 рік)[1].

Освіта

[ред. | ред. код]
Докладніше: Освіта в Болівії

Рівень письменності 2015 року становив 95,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,8 % — серед чоловіків, 93,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 7,3 % ВВП країни, станом на 2014 рік (24-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 14 років, для хлопців — до 14 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2012 рік).

Середня і професійна

[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я

[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,47 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 1,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,3 % ВВП країни (122-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 37,49 ‰ (58-ме місце у світі); хлопчиків — 41,06 ‰, дівчаток — 33,75 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 206 випадків на 100 тис. народжень (58-ме місце у світі)[1].

Болівія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

[ред. | ред. код]

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, гарячка денге, малярія, жовта гарячка. Станом на серпень 2016 року в країні були зареєстровані випадки зараження вірусом Зіка через укуси комарів Aedes, переливання крові, статевим шляхом, під час вагітності[1].

2014 року зареєстровано 17,9 тис. хворих на СНІД (80-те місце у світі), це 0,29 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (83-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 700 осіб (77-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 15,8 % (109-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 4,5 % (оцінка на 2008 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 96,7 % населення в містах і 75,6 % в сільській місцевості; загалом 90 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): у містах — 60,8 %, в сільській місцевості — 27,5 %, загалом по країні — 50,3 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 2,64 км³ на рік, або 305,8 тонни на одного мешканця на рік: з яких 25 % припадає на побутові, 14 % — на промислові, 61 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 63,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 53,1 %; частка осіб похилого віку — 10,6 %, або 9,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності (міжнародний стандарт 2 долари США на особу на добу) 2011 року перебувало 45 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 0,8 %, верхній дециль — 33,6 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2013 рік, у країні 1,2 млн осіб не має доступу до електромереж; 90 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 99 %, у сільській місцевості — 72 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 4,871 млн унікальних інтернет-користувачів (78-ме місце у світі), що становило 45,1 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,962 млн осіб (83-тє місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 32 %; промисловість і будівництво — 20 %; сфера послуг — 47,9 % (станом на 2009 рік)[1]. 757,35 тис. дітей у віці від 5 до 17 років (26,4 % загальної кількості) 2008 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 7,4 % працездатного населення в містах, 2013 року — 7,3 % (88-ме місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 6,2 %, серед юнаків — 5,1 %, серед дівчат — 7,8 % (122-ге місце у світі)[1].

Кримінал

[ред. | ред. код]

Наркотики

[ред. | ред. код]
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Третій найбільший виробник кокаїну (після Колумбії й Перу) — 30 тис. га плантацій коки в 2011 році (зменшення на 15 % у порівнянні з 2010 роком), 265 тонн чистої речовини (зростання на 29 % у порівнянні з 2010 роком); транзитна країна для перуанського й колумбійського кокаїну до Бразилії, Аргентини, Чилі, Парагваю і Європи; прозорість кордонів для криміналу; незначне відмивання грошей (оцінка ситуації 2013 року)[1].

Торгівля людьми

[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Болівії докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[4][5].

Гендерний стан

[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,87 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,79 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

[ред. | ред. код]
Населення Болівії
Рік Населення Зміна
1826 997 427
1831 1 088 768 +9.2%
1835 1 060 777 −2.6%
1845 1 378 896 +30.0%
1854 2 326 126 +68.7%
1882 1 172 156 −49.6%
1900 1 555 818 +32.7%
1950 2 704 165 +73.8%
1976 4 613 486 +70.6%
1992 6 420 792 +39.2%
2001 8 274 325 +28.9%
2012 10 027 254 +21.2%
Джерело: 1826[6], 1831–2001[7], 2012[8]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац Bolivia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  6. (ісп.) Hitos En La Producción Estadística [Milestones in Statistical Production]. National Institute of Statistics of Bolivia. 2 листопада 2011 року. Архів оригіналу за 26 січня 2014. Процитовано 25 січня 2014 року.
  7. (ісп.) Censo en Bolivia se Inició en 1831 [Census in Bolivia Began in 1831]. La Opinión. 18 листопада 2012 року. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 19 січня 2014 року.
  8. Дані Національного інституту статистики Болівії за 2012 рік.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]