Залізничний транспорт в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
HRCS2-004 и 002 на станції Київ-Пасажирський

Залізни́чний тра́нспорт в Украї́ні — залізничний транспорт загального користування, підпорядкований ПАТ «Укрзалізниця», та залізничні під'їзні колії різних форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. Залізничному транспорту належить провідна роль у транспортній системі України.

За довжиною мережі залізниць Україна посідає третє місце в Європі (22,05 тисяч кілометрів залізниць).

Історія[ред.ред. код]

Першими залізницями в Україні стали Інкерманська залізниця (1843), Балаклавська залізниця (1855), Перемишль — Львів (1811) на заході й Одеса — Балта (1865) на півдні країни. Вже з 1868 р. будувалися багато залізниць.

До кінця XIX ст. залізнична мережа України в основному вже сформувалася. Щільність залізничних шляхів сполучення в Україні становить 38 км на 1 тис. км, у Франції, наприклад, 65 км на 1 тис. км (1983 р.). На початок 1901 року довжина залізниць Східної Галичини досягла 3859 км, що сприяло розвитку торгівлі й промисловості[1]. Мережа залізниць найщільніша на південному сході (Донбас), а також на заході країни. Загальна довжина залізничних шляхів загального користування — 22,3 тис. км, з них 10,1 тис. км, або 47,4 %, електрифіковано, 8,5 тис. км, або 36 %, є дво- і багатоколійними.

Найважливіші магістралі[ред.ред. код]

Станом на 2017 рік найважливішими залізничними магістралями України є:

Найбільшими залізничними вузлами з розвиненим станційним господарством є Київ, Львів, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Фастів, Дебальцеве, Ковель, Жмеринка, Сміла, Лозова, Знам'янка, Козятин, Шепетівка та ін. На цих магістралях, крім звичайних пасажирських, курсують і Фірмові пасажирські потяги.

Організаційна структура[ред.ред. код]

Докладніше: Укрзалізниця

Управління процесом перевезень і виробничо-господарською діяльністю залізничного транспорту здійснює Державна адміністрація залізничного транспорту України («Укрзалізниця»), до сфери управління якої належить шість залізниць:

Станом на листопад 2009[2]:

  • До складу залізниць України входило 1340 залізничних станцій, 129 пасажирських вокзалів, 57 локомотивних і 48 вагонних депо.
  • На залізничному транспорті працювали понад 390 тис. осіб, що становитло близько 2 % усього працездатного населення країни.

За підсумками 2009 року питома вага залізничного транспорту в загальному вантажообороті всіх видів транспорту становила близько 52 %, а в пасажирообігу — 37 %[3].

Пасажирські перевезення[ред.ред. код]

Швидкісний рух[ред.ред. код]

На залізничному транспорті України впроваджується рух пасажирських поїздів зі швидкістю до 160 кілометрів за годину, однак при цьому необхідно вирішити проблему розподілу мережі на лінії з переважно вантажним і переважно пасажирським рухом та підвищити частоту руху пасажирських поїздів. Водночас пропускну спроможність залізниць на Кримському напрямку вичерпано.

Постільна білизна[ред.ред. код]

Постільна білизна (постіль) на залізничному транспорті України використовується на потягах далекого прямування, у нічних переїздах тощо[4].

Комплекти постільної білизни відрізняються за категоріями поїздів (фірмові, міжнародні і звичайні):

Термін служби постільної білизни в поїздах встановлено від 1,5 року для купейних і плацкартних вагонів та 2 роки — для спальних вагонів[4].

Станом на серпень 2010 року залізниці купували постільну білизну для спального вагона за ціною 242 гривні за комплект, а кількість наданих у користування комплектів по відношенню до кількості пасажирів є стабільним впродовж останніх років і становить близько 83 %[4].

Провідник має надати пасажиру постільну білизну на спальне місце пасажиру та забрати її за 30 хвилин до прибуття пасажира на станцію призначення. Він також має допомагати в застиланні постільної білизни інвалідам, хворим, людям похилого віку та пасажирам з малими дітьми.

Основні вантажі[ред.ред. код]

Основними вантажами є мінеральні добрива, будівельні матеріали, кам'яне вугілля та руди, зокрема залізні. Важливе місце займають також різноманітні метали та нафтопродукти.

Ці вантажі становлять близько чверті усіх перевезень.

Найбільш напруженими лініями вантажопотоків є:

Законодавча база[ред.ред. код]

Основу правового регулювання залізничних пасажирських і вантажних перевезень складають Закон України «Про транспорт», Закон України «Про залізничний транспорт»[5] та «Статут залізниць України»[6].

Проблеми розвитку[ред.ред. код]

Найважливішою проблемою для України при її інтеграції у європейську єдину залізничну систему є звуження ширини української залізничної колії (1524 мм) до європейського зразка (1435 мм), як у сусідніх Польщі, Словаччині, Угорщині та Румунії. Зараз на кордоні з цими державами існують складні системи переведення локомотивів і рухомого складу поїздів з колії на колію, що значно знижує ефективність роботи залізничного транспорту, зокрема в часі.

Залізниці України до останнього часу забезпечували потреби економіки і населення у перевезеннях. Досягалось це, в основному, завдяки надлишку технічних потужностей, створених за часів СРСР за рахунок централізованого бюджетного фінансування. Проте на сьогодні технічний ресурс залізниць практично вичерпано. Існує загроза незабезпечення залізничним транспортом у подальшому потреб економіки України в перевезеннях[7]. Пропускна спроможність окремих дільниць та напрямків залізниць перебуває на критичній межі. З метою ліквідації «вузьких місць» на мережі залізниць України необхідно[7]:

  • збудувати швидкісні залізничні лінії;
  • розвантажити перевантажені ділянки й лінії, перевівши частину потоків на паралельні лінії;
  • збільшити середню масу одного потяга за рахунок підвищення статичного навантаження;
  • підвищити автоматизацію руху (перейти на електронну централізацію стрілок);
  • автоматизувати побудову нових залізниць (завершити будівництво заводу з виробництва шляхових машин у Кропивницькому).
Старий маневровий тепловоз ТЕМ2М-063 на станції Вінниця

Через катастрофічну зношеність рухомого складу, невідповідність між придбанням і списанням вантажних вагонів та локомотивів існує загроза незабезпечення потреб промислових галузей економіки у перевезеннях вантажів. Необхідно[7]:

Майже вичерпано резерви спроможностей через граничну зношеність та низьку продуктивність пасажирського рухомого складу. Невживання дієвих заходів призведе до зниження мобільності населення. Потрібно створити виробничу базу для будівництва сучасних пасажирських вагонів із використанням імпортного устаткування та нових технологій, щоб скоротити технічне й технологічне відставання українських залізниць від залізниць європейських країн[7].

Проте виконання залізницями державних і соціальних функцій (перевезення пільгових категорій пасажирів, утримання малодіяльних збиткових ліній), недостатність власних джерел основних фондів, відсутність державної підтримки інноваційного розвитку залізничної галузі і низький рівень інвестиційної привабливості обмежує можливості техніко-технологічної модернізації залізничного транспорту[7].

Українські ЗМІ залізничної тематики[ред.ред. код]

Галерея зображень[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. История Украины — Пасечник МС
  2. http://www.dt.ua/2000/2675/67776/
  3. http://www.ukrstat.gov.ua/
  4. а б в г Газета «Магістраль» № 63 14-20 серпня 2010. «Ефект ініціативи». Автор Олеся Вербицька.
  5. Закон України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 Документ 273/96-вр, остання редакція від 04.02.2009 на підставі 885-17, чинний
  6. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 № 457 «Про затвердження Статуту залізниць України»
  7. а б в г д Інформація про Українські залізниці. Веб-портал Міністерства інфраструктури України. Процитовано 26 жовтня 2015. 
  8. Сайт газети «Магістраль»
  9. http://ukrrailways.com/
  10. http://railway-publish.com
  11. Південна Магістраль. Архів.. wwww.pz.gov.ua/pressCenter.