Географія Судану
Географія Судану | |
---|---|
Географічне положення | |
Континент | Африка |
Регіон | Північна Африка |
Координати | 15°00′ пн. ш. 30°00′ сх. д. / 15.000° пн. ш. 30.000° сх. д. |
Територія | |
Площа | 1 861 484 км² (16-те) |
• суходіл | 94,8 % |
• води | 5,2 % |
Морське узбережжя | 853 км |
Державний кордон | 6819 км |
Рельєф | |
Тип | рівнинний |
Найвища точка | гора Джебель-Марра (3071 м) |
Найнижча точка | Червоне море (0 м) |
Клімат | |
Тип | тропічний, субекваторіальний |
Внутрішні води | |
Найдовша річка | Ніл (6 650 км км) |
Найбільше озеро | Насера (5 250 км² км²) |
Інше | |
Природні ресурси | вуглеводні, залізні руди, руди кольорових металів, слюда, срібло, золото, гідроенергія |
Стихійні лиха | пилові бурі, посухи |
Екологічні проблеми | дефіцит прісної води, браконьєрство, спустелювання |
Судан — північноафриканська країна, що знаходиться у східній частині континенту . Загальна площа країни 1 861 484 км² (16-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 94,8 %, а на поверхню внутрішніх вод — 5,2 %[1]. Площа країни втричі більша за площу території України. До відділення Південного Судану 2011 року був найбільшою країною на континенті.
Офіційна назва — Республіка Судан, Судан (араб. السودان — Джумухір'ят ес-Судан)[2]. Назва країни походить від топоніму Білад ас-Судан (араб. البلاد السودان), що буквально означає Країну чорних. Спочатку застосовувався до сахельського регіону, північної частини Центральної Африки[3]. Колишня колоніальна назва: Англо-Єгипетський Судан[2].
Судан — північноафриканська країна, що межує з сімома іншими країнами: на півночі — з Єгиптом (спільний кордон — 1276 км), на сході — з Еритреєю (682 км) і Ефіопією (744 км), на півдні — з Південним Суданом (2158 км згідно з розмежуванням 1956 року, остаточні делімітація і демаркація кордонів — питання майбутніх домовленостей), на заході — з ЦАР (174 км), Чадом (1403 км) і Лівією (382 км). Загальна довжина державного кордону — 6819 км[1]. Судан на сході омивається водами Червоного моря Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 853 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[4]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль, необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів, простягається на 18 морських миль (33,3 км). Континентальний шельф — до глибин 200 м[5][1].
Час у Судані: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[6].
Надра Судану багаті на ряд корисних копалин: нафту, залізну руду, мідь, хром, цинк, вольфрам, слюди, срібло, золото[7].
Середні висоти — 568 м; найнижча точка — рівень вод Червоного моря (0 м); найвища точка — згаслий вулкан Джебель-Марра (3071 м).
-
Рельєф Судану
-
Гіпсометрична карта Судану
-
Супутниковий знімок поверхні країни
-
Джебель-Марра
-
Піщані дюни східної частини країни
Північ Судану лежить у тропічному кліматичному поясі, південь — у субекваторіальному[8]. На півночі увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри[9]. На півдні влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні.Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження нестійке, влітку чітко простежується сухий сезон, часті посухи[9].
-
Сонячна радіація (англ.)
-
Кліматична карта Судану (за Кеппеном)
Судан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 64,5 км³[1].
-
Гідрографічна мережа Судану
Станом на 2012 рік в країні налічувалось 18,9 тис. км² зрошуваних земель[1].
Річки країни належать басейну Середземного моря Атлантичного океану — басейн Нілу. На заході безстічні області пустелі Сахара. На східному узбережжі тимчасові потоки (ваді) несуть свої води до Червоного моря Індійського океану.
Земельні ресурси Судану (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 100 %,
- орні землі — 15,7 %,
- багаторічні насадження — 0,2 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 84,2 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 0 %;
- інше — 0 %[1].
Зоогеографічно північна частина території країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області, південні області — до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[9].
Судан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[11].
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: пилові бурі і періодичні посухи[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- недостатні запаси питної води;
- широко поширене неконтрольоване полювання на диких звірів;
- ерозію ґрунтів;
- спустелювання;
- періодичні посухи.
У фізико-географічному відношенні територію Судану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
- ↑ а б в г д е ж и Sudan, Geography. Factbook.
- ↑ а б Котляков В. М., 2006.
- ↑ Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Судан // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Судан // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Судан // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — 671 с.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
- (рос.) Судан // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
- Вікісховище : Атлас Судану.
- Карти Судану : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Sudan : [англ.] : [арх. 14 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Судан : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.