Географія Ґренландії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Ґренла́ндія — найбільший острів світу, розташований між Європою та Північною Америкою на відстані 740 км від Північного полюса.

Офіційна назва: Ґренландія, Kalaallit Nunaat (інуїт.), Grønland (дан.), Greenland (англ.)
Острів Ґренландія на мапі світу
Політичний статус — автономна острівна територія, що належить Данії.
Площа: 2 млн 166 тис. 086 км²,

Географічне розташування[ред.ред. код]

Острів Ґренландія розташований на межі Атлантичного та Північного льодовитого океанів, на північний схід від Канади та на північний захід від Ісландії. Від території Канади острів відділяють на північному заході протоки Сміт та Робінсон, на заході — море Баффіна та протока Девіса, на південному заході — море Лабрадор. З півночі острів омиває Північний льодовитий океан (море Лінкольна), на північному сході — Ґренландське море, на південному сході — Данська протока, на півдні — Атлантичний океан.

Крайні точки острова Ґренландія
Миси:
  • південний мис — Фарвель −59°46’ північної широти [1];
  • північний — мис Морріс-Джесуп −83°39’ північної широти [2];

Найбільша ширина із заходу на схід близько 1200 км. [3]: Довжина берегової лінії острова — 39 тис. км

фіорди, що досягають інколи понад 150—180 км у довжину, густою сіткою розчленовують узбережжя Ґренландії.

Покрив поверхні[ред.ред. код]

84 % острова вкрито льодом. Від льоду вільна тільки прибережна смуга, що подекуди звужується до 1,5 км, але ніде не перевищує 250 км. Середня потужність льодового покриву Ґренландії становить 2100—2300 м, максимальна — 3400 м. Об'єм Ґренландського льодовика становить приблизно 2700 тис. куб. км. [4] «Чемпіоном» за швидкістю руху є льодовик Квараяк. Він сповзає в океан зі швидкістю 24 м на добу [5].

Геологія[ред.ред. код]

Ґренландія розташована в межах Ґренландської плити — субплити Північноамериканської плити. Більша частина Ґренландії складена породами докембрію (переважно гнейсами і кристалічними сланцями), зім'ятими в складки і прорваними гранітними інтрузіями. Північна і північно-східна частина острова складена нижньопалеозойськими породами. У палеогеновий період у багатьох районах острова мали місце інтенсивні вулканічні виверження.

Більшість території — платформа, середньою висотою близько 125 м. У східній та північній частинах — гірські ланцюги, які під впливом давнього і сучасного гірського зледеніння набрали альпійського характеру. Висота хребтів Південної Ґренландії — до 3000 м. Найвища точка острова (а також і всієї Арктики) — гора Гуннбйорн — 3694 м у хребті Воткінса.

Мінеральні ресурси[ред.ред. код]

Магнітний залізняк, золото, срібло, шпат, самородне залізо, графіт, мармур, азбест, тальк, буре вугілля і торф, родовища свинцю, а також нікелеві, хромові і молібденові, уранові руди.

Велике значення мають поклади кріоліту, який містить до 13 % алюмінію, на південному заході острова, в районі Івіттуута[6]. З 2009 року автономія отримала право самостійно розпоряджатися своїми природними ресурсами.

Клімат[ред.ред. код]

Кліматичні умови мають відмінності в межах окремих районів, особливо взимку.

Типовий ландшафт південної частини острова Ґренландія
  • Внутрішні частини острова:
Температура повітря — взимку — до −60°, −70°
Улітку — постійно нижчі від нуля; часто знижуються до −25°, −28°.
  • Західне узбережжя:
Клімат м'якший і тепліший.
середня річна температура вище від 0°
річна кількість опадів — 1000—2000 мм.
Середня температура січня від −7.4° до −10.1°.
  • Східне узбережжя: Знаходиться під впливом холодної Східно-Ґренландської течії.
Узимку тримається сонячна погода з морозами до −30°.
  • Північне узбережжя:
Упродовж полярної ночі морози досягають −50°. Середня температура лютого −29,4°.
Річна кількість опадів- 200—220 мм.
Влітку в прибережних районах погода прохолодна.
Безпосередньо над льодовиковим щитом кліматичні умови набагато суворіші, ніж на прибережних ділянках, вільних від льоду. Холодне важке повітря зумовлює постійний високий тиск над Ґренландським льодовиком. У периферійних районах льодовика часто спостерігаються сильні вітри, швидкість яких досягає 160—200 км на годину.

Флора[ред.ред. код]

У прибережних районах Ґренландії, на яких немає льодового покриття, налічується понад 1000 видів рослин, з них близько 450 видів — вищих. Це — переважно льодовикова флора, яка проникла сюди з Північної Америки. На півдні Ґренландії рослинність представлена лісотундровими видами з переважанням верби, вільхи, карликової берези, ялівцю. Іноді тут трапляється й американська горобина.

З трав'янистих видів рослин на півдні Ґренландії значно поширені деревій, з чагарників — костяниця. На достатньо зволожених ділянках південного узбережжя, крім карликової берези, полярної верби, росте лохина, брусниця, а також трав'янисті види — тонконіг, смолівка, ломикамінь.

На півночі Ґренландії на ділянках вільних від льоду, переважають лишайники і мохи, яких на островах налічується до 600 видів.

З культурних рослин на острові вирощують ячмінь, картоплю, а в парниках цибулю, огірки, моркву.[7]

Фауна[ред.ред. код]

З усіх арктичних островів тут найбільше видів наземних ссавців. Це мускусні бики, полярні вовки, північні олені, білі ведмеді, полярні зайці, білі та блакитні песці, лемінги. У водах навколо Ґренландії водяться морські зайці, нерпи, гренландські тюлені і рідко — моржі. На західному узбережжі зустрічаються білуха і нарвал, які є об'єктом полювання ескімосів. На острові налічується понад 50 видів хижаків. Влітку поблизу берегів Ґренландії з'являються косатки, дельфіни. У Ґренландії налічується понад 170 видів птахів (в тому числі перелітних). Промислове значення мають кайри, гаги звичайні, білі куріпки, пуночки, білі сови, ворони, кречети, чечітки, орлани. З перелітних, які впродовж літа гніздяться на острові, звичайні білі гуси, гуси-гуменники та ін.

На острові водиться близько 600 видів комах[8].

Тут нараховано 74 види твердокрилих[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Böcher J. The Coleoptera of Greenland. — Museum Tusculanum Press, 1988.

Література[ред.ред. код]

  1. Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. — Львів: Видавничий дім «Панорама», 2003. — 580 с.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Ґренландія як найбільший острів земної кулі;
  2. Энциклопедия вокруг света. Гренландия (рос.);
  3. В Гренладнии станут добывать уран (рос.);
  4. Подо льдом в Гренладнии найден каньон(рос.);
  5. Інтерактивна ГІС карта мінеральних ресурсів (укр.);
  6. Геологічна мапа Ґренландії
  7. Найбільший острів світу — Ґренландія (укр.)