Костін Андрій Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Костін.
Андрій Євгенович Костін
17-й Генеральний прокурор України
Нині на посаді
На посаді з 28 липня 2022
Президент Володимир Зеленський
Попередник Ірина Венедіктова
Олексій Симоненко (в. о.)
Народився 17 квітня 1973(1973-04-17) (50 років)
Одеса
Відомий як Член Національної ради з питань антикорупційної політики, Член делегації для участі у Тристоронній контактній групі, депутат
Громадянство Україна Україна
Освіта спеціальність «Правознавство»
Alma mater Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова
Політична партія Фронт Змін
Слуга народу
Професія юрист
Нагороди
Заслужений юрист України
Андрій Євгенович Костін на сайті Верховної Ради
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 — 27 липня 2022

Картка на сайті Верховної Ради України

Андрій Євгенович Костін (нар. 17 квітня 1973, Одеса) — український юрист і політик[1]. Народний депутат України IX скл.[2]. Член панівної партії «Слуга народу»[3]. Генеральний прокурор України з 28 липня 2022 року[4]. Член Ради національної безпеки і оборони України з 4 серпня 2022 року[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

1995 року закінчив із відзнакою Одеський університет ім. Мечникова (спеціальність «Правознавство»)[1]. Костін є директором Адвокатської компанії «Право»[1].

Заступник голови Ради адвокатів Одеської області. Заступник голови президії Об'єднання адвокатів «Одеська обласна колегія адвокатів»[6].

Він працював у різних адвокатських компаніях та інших організаціях. Пройшов шлях від юриста до керівника компанії[1].

Є членом правління ГО «Одеський дипломатичний клуб»[7].

У 2019 Костін продав дві квартири в Одесі на загальну суму 1,2 млн гривень, не відзвітувавши про це в НАЗК.[8]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

2010 — був у виборчому списку «Фронту Змін» на виборах до Одеської міськради, але депутатом не став[9].

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 108 у списку[10]. На час виборів: заступник голови Ради адвокатів Одеської області, безпартійний. Проживає в Одесі[11].

Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики[12], голова підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини та альтернативного розв'язання спорів.

Член делегації для участі у Тристоронній контактній групі, представник в робочій підгрупі з політичних питань[13]. Член Національної ради з питань антикорупційної політики[14].

Голосував за проєкт постанови 0901-П «Про скасування рішення Верховної Ради України від 16.01.2020 року про прийняття у другому читанні та в цілому як закону України проєкту Закону України „Про повну загальну середню освіту“»[15], тобто за скасування закону, який не передбачає існування російськомовних шкіл.

2021 року брав участь у конкурсі на посаду керівника САП. Зрештою вибув із конкурсу: міжнародні члени відбіркової комісії, а також Роман Куйбіда і В'ячеслав Навроцький не проголосували за його доброчесність.[8] За нього проголосували члени комісії, делеговані Радою: Гуджал, Соболь, Романюк, Коваль, Бусол.[16]

27 липня 2022 року Верховна Рада України підтримала призначення його Генеральним прокурором України. Це рішення підтримали 299 депутатів[17].

28 липня 2022 року призначений Президентом України — Генеральним прокурором України[18].

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

  • Почесне звання Заслужений юрист України (23 серпня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення обороноздатності, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-ї річниці незалежності України[19]

Скандали[ред. | ред. код]

Наймання родичів[ред. | ред. код]

Родичі Костін були помічниками нардепів, або його знайомих депутатів або його самого:[8]

  • донька Анастасія — помічниця у його колеги по фракції Андрія Задорожного;
  • син Іван — помічник у самого Костіна;
  • дружина — помічниця у його колеги по фракції Максима Дирдіна, а дружина Дирдіна була у той час помічницею самого Костіна.

Житло за бюджетні кошти[ред. | ред. код]

У 2020 році став одним із 19 «слуг народу», який орендував житло за бюджетний кошт, задекларувавши при цьому власних грошових активів 4,8 млн грн.[8]

Відвідання Криму[ред. | ред. код]

Відвідував окупований Крим у 2015 та 2018 роках.[20] Свої поїздки виправдовував відвіданням лікаря у Криму.[21][22]

Незаконне використання державного авто[ред. | ред. код]

Приїжджав на конкурс на посаду голови САП на службовій машині автобази Верховної Ради, порушивши правила використання державних авто.[23]

Порушення подання декларацій[ред. | ред. код]

У 2019—2020 роках не задекларував місця проживання, хоча проживав у бюджетному житлі.[8]

У 2019 році продав дві квартири в Одесі, але не подав до НАЗК повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (йдеться про дохід від продажу квартир на суму 1,2 млн грн).[8]

Відмова відкривати кримінальне провадження[ред. | ред. код]

3 листопада 2022 року Костін, відмовлявся у визначений термін[24] відкривати справу на свою колишню коллегу по партії Ірину Аллахвердиєву за отримання нею подарунку у 20 млн грн. Також вона отримала годинник за 310 тисяч грн, інкрустований 11 білими діамантами.[25]

Пост доньки в Instagram[ред. | ред. код]

8 серпня 2023 року донька Андрія Костіна Анастасія виклала допис в Instagram, в якому поскаржилась на життя в Фінляндії і висловила бажання поїхати "додому, в Монако"[26]. Після реакції соцмереж[27] Анастасія вибачилась і повідомила що це був жарт[28].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Список кандидатів у депутати від партії «Слуга Народу» [Архівовано 8 серпня 2019 у Wayback Machine.] sluga-narodu.com
  2. ↑ Хто проходить в Раду від «Слуги народу»: список [Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine.] Дзеркало Тижня (21 липня 2019)
  3. ↑ Далі буде. У Києві пройшов з'їзд Слуги народу, на якому обрали нового голову партії - хроніка. НВ. 10 листопада 2019. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 25 листопада 2019.
  4. ↑ Указ Президента України від 28 липня 2022 року № 538/2022 «Про призначення А.Костіна Генеральним прокурором»
  5. ↑ Указ Президента України від 4 серпня 2022 року № 555/2022 «Про зміни у складі Ради національної безпеки і оборони України»
  6. ↑ Заступник [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.] Рада адвокатів Одеської області
  7. ↑ Костін Андрій Євгенович [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.] Слово і Діло
  8. ↑ а б в г д е «Друг» Єрмака, «заслужений юрист», «слуга народу»: хто такий новий генпрокурор Костін?. Радіо Свобода.
  9. ↑ Андрій Костін: Не думаю, що може йтися про скасування закону про люстрацію. РБК-Украина (рос.). Процитовано 18 серпня 2023.
  10. ↑ Партія «Слуга народу» обновила список кандидатів [Архівовано 9 вересня 2019 у Wayback Machine.] РБК-Україна (13.06.2019)
  11. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  12. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  13. ↑ Указ Президента України від 5 травня 2020 року № 167/2020 «Про делегацію України для участі у Тристоронній контактній групі»
  14. ↑ Указ Президента України від 1 червня 2020 року № 207/2020 «Питання діяльності Національної ради з питань антикорупційної політики»
  15. ↑ Поіменне голосування про проект Постанови про скасування рішення Верховної Ради України від 16.01.2020 року про прийняття у другому читанні та в цілому як закону України проекту Закону України «Про повну загальну середню освіту» (№ 0901-П) — в цілому. 06.02.2020 11:51 [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.] Верховна Рада України
  16. ↑ Чи буде зірвано конкурс на керівника Антикорупційної прокуратури і чи ризикне Зеленський безвізом.
  17. ↑ Новий генпрокурор Андрій Костін. "Людина Єрмака" і екскандидат на голову САП. BBC News (українською) . 27 липня 2022. Процитовано 27 липня 2022.
  18. ↑ Президент України призначив Андрія Костіна генпрокурором, Інтерфакс Україна, 28.07.2022
  19. ↑ Указ президента України №406/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  20. ↑ Костін і Клименко. Штрихи до портретів, Лівий берег, 28 липня 2022
  21. ↑ Андрій Костін — новий генпрокурор України. Що про нього відомо, Суспільне, 27 липня 2022
  22. ↑ Новий генпрокурор був в окупованому Криму: їздив до сімейного лікаря (відео), Думская, 27 липня 2022
  23. ↑ «Агенти впливу» Татарова: хто і як обирає головного антикорупційного прокурора (розслідування), Радіо Свобода, 3 травня 2021
  24. ↑ ⚡За Велике будівництво в Дніпрі відкрили справу / Хто заплатить за Роттердам / На САП "забули" гроші (uk-UA) , процитовано 3 листопада 2022
  25. ↑ Нардепці від "Слуги народу" подарували 20 млн грн: суд змусив прокуратуру відкрити провадження. ТСН.ua. 3 листопада 2022. Архів оригіналу за 28 січня 2023. Процитовано 23 липня 2023.
  26. ↑ "Хочу додому до Монако": донька генпрокурора Костіна поскаржилась на життя у Шотландії та Фінляндії. ТСН.ua (укр.). 8 серпня 2023. Процитовано 15 серпня 2023.
  27. ↑ Хочу додому в Монако: донька генпрокурора Костіна поскаржилась на життя у Шотландії і Фінляндії. Фото. OBOZREVATEL NEWS (укр.). 9 серпня 2023. Процитовано 15 серпня 2023.
  28. ↑ “Це був жарт”: дочка генпрокурора Костіна виправдалася за скандальну заяву про Монако та показала бойфренда-іноземця. ТаблоID. Процитовано 15 серпня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Довідкові видання
Нормативний контроль
Віктор Шишкін (1991–1993) · Владислав Дацюк (1993–1995) · Григорій Ворсінов (1995–1997) · Олег Литвак (в. о.) (1997—1998) · Богдан Ференц (в. о.) (1998) · Михайло Потебенько (1998–2002) · Микола Гарник (в. о.) (2002) · Святослав Піскун (2002–2003) · Геннадій Васильєв (2003–2004) · Святослав Піскун (2004–2005) · Олександр Медведько (2005–2007) · Святослав Піскун (2007) · Віктор Шемчук (в. о.) (2007) · Олександр Медведько (2007–2010) · Віктор Пшонка (2010–2014) · Олег Махніцький (в. о.) (2014) · Віталій Ярема (2014–2015) · Віктор Шокін (2015–2016) · Юрій Севрук (в. о.) (2016) · Юрій Луценко (2016–2019) · Руслан Рябошапка (2019–2020) · Віктор Чумак (в. о.) (2020) · Ірина Венедіктова (2020–2022) · Олексій Симоненко (в. о.) (2022) · Андрій Костін (2022—)
Аграрної та земельної політики Микола Сольський
Олександр Гайду
Антикорупційної політики Анастасія Радіна
Бюджету Юрій Арістов
Роксолана Підласа
Гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко
Микита Потураєв
Екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко
Економічного розвитку Дмитро Наталуха
Енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус
Здоров'я нації, медичної допомоги
та медичного страхування 		Михайло Радуцький
Зовнішньої політики та
міжпарламентського співробітництва 		Богдан Яременко
Олександр Мережко
Інтеграції України з Європейським Союзом Іванна Климпуш-Цинцадзе
Молоді і спорту Андрій Кожем'якін
Національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич
Організації державної влади, місцевого
самоврядування, регіонального
розвитку та містобудування 		Андрій Клочко
Олена Шуляк
Освіти, науки та інновацій Сергій Бабак
Прав людини, деокупації та реінтеграції
тимчасово окупованих територій,
нацменшин і міжнаціональних відносин 		Дмитро Лубінець
Андрій Задорожний
Правової політики Ірина Венедіктова
Андрій Костін
Денис Маслов
Правоохоронної діяльності Денис Монастирський
Сергій Іонушас
Регламенту, депутатської етики та
організації роботи Верховної Ради України 		Сергій Кальченко
Свободи слова Нестор Шуфрич
Соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова
Транспорту та інфраструктури Юрій Кісєль
Фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев
Цифрової трансформації Михайло Крячко
Голова РНБОУ
Секретар РНБО
Члени РНБО
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Костін_Андрій_Євгенович&oldid=40181282